Хронічний простатит — це тривале запальне захворювання передміхурової залози, що характеризується періодичними загостреннями та ремісіями, супроводжується порушенням її функцій і проявляється комплексом урологічних, сексуальних та психоемоційних розладів, які суттєво впливають на якість життя чоловіків переважно молодого та середнього віку (Nickel J.C. et al., 1995).

Серед загальної кількості пацієнтів з діагнозом хронічного простатиту лише у 5–10% діагностують хронічну бактеріальну форму захворювання, тоді як у значно більшої частки (до 80%) не виявляють жодних інфекційних агентів за наявності характерної симптоматики (Schaeffer A.J. et al., 2002).

За даними Американської асоціації урологів, захворюваність на хронічний простатит варіює в межах 35–98% серед чоловічого населення. При цьому найбільш вразливою категорією є чоловіки репродуктивного віку: захворюваність серед цієї групи пацієнтів досягає 78% (Забіров К.І. та ін., 2007).

Ситуація в Україні також викликає серйозне занепокоєння: згідно з національною статистикою, кожен 3-й чоловік середнього віку має встановлений діагноз простатиту. Особливо тривожним є той факт, що це захворювання найчастіше уражує чоловіків молодого та середнього віку — саме той демографічний сегмент, який характеризується найвищою сексуальною активністю (Литвинець Є.А., 2003).

Відновлення сексуального здоров’я у пацієнтів з хронічним простатитом є не просто медичним завданням, а й важливою соціально-психологічною метою. Належний рівень лібідо та потенції відіграє ключову роль у підтримці емоційного балансу та впевненості в собі. Крім того, позитивні зміни у сексуальній сфері часто стають додатковим мотиваційним фактором для дотримання рекомендацій лікаря та ведення здорового способу життя, що сприяє більш ефективному лікуванню простатиту в цілому.

Фактори, що зумовлюють запалення передміхурової залози

Дослідники визначили комплекс ключових факторів, що відіграють вирішальну роль у розвитку простатиту (Яковлєва Л.В. та ін., 2009):

  • загальне переохолодження організму — суттєво послаблює місцевий імунітет та створює сприятливі умови для розвитку запального процесу в тканинах передміхурової залози;
  • професійні фактори ризику — найбільш значущий — тривала робота в положенні сидячи, що призводить до застійних явищ у малому тазі, порушення кровообігу в передміхуровій залозі;
  • порушення статевого життя — негативний ефект відзначають як при тривалій статевій стриманості із застійними явищами у передміхуровій залозі, так і при надмірній статевій активності, яка виснажує захисні механізми органу;
  • малорухомий спосіб життя, який став характерною ознакою сучасного суспільства, створює додаткові передумови для розвитку захворювання через порушення кровопостачання органів малого таза та загальне зниження тонусу організму. Цей фактор особливо небезпечний у поєднанні з іншими предикторами захворювання;
  • наявність хронічних запальних захворювань в організмі суттєво підвищує ризик розвитку простатиту, оскільки створює умови для поширення запального процесу на тканини передміхурової залози та знижує загальну опірність організму до інфекцій. Особливо небезпечними є перенесені венеричні та урологічні захворювання, які залишають після себе вогнища хронічної інфекції та створюють передумови для розвитку простатиту;
  • інші стани, які негативно впливають на імунну систему організму, — тривалий стрес, недостатнє харчування, надмірні фізичні навантаження або, навпаки, їх відсутність, порушення режиму сну та відпочинку тощо.

Теорії походження простатиту

Виділяють 2 теорії походження хронічного простатиту, кожна з яких має вагоме наукове обґрунтування (Літус О.І. та ін., 2004):

  • інфекційна — ключове значення у розвитку запального процесу в передміхуровій залозі мають патогенні мікроорганізми. Серед найбільш значущих інфекційних агентів виділяють такі:
    • гонококи, які здатні викликати гострий та хронічний запальний процес у тканинах передміхурової залози;
    • хламідії — внутрішньоклітинні паразити, що характеризуються особливою стійкістю до лікування та схильністю до хронізації процесу;
    • трихомонади як представники найпростіших також можуть бути причиною розвитку простатиту, особливо в поєднанні з іншими патогенними мікроорганізмами;
    • мікоплазми та уреаплазми — найдрібніші бактерії, які часто виявляються при хронічному простатиті та можуть підтримувати запальний процес;
    • гриби роду Candida, які особливо актуальні при імунодефіцитних станах та після тривалої антибіотикотерапії;
  • неінфекційна — до розвитку хронічного простатиту призводить комплекс патофізіологічних механізмів, не пов’язаних безпосередньо з інфекційними агентами:
    • порушення дренування простатичних ацинусів — специфічних структурних елементів передміхурової залози, відповідальних за продукцію простатичного секрету;
    • застій крові у венах малого таза — призводить до порушення мікроциркуляції в тканинах передміхурової залози, погіршення їх трофіки та створення умов для розвитку запалення;
    • імунологічні порушення, які можуть проявлятися як на локальному, так і на системному рівні, також відіграють суттєву роль у розвитку асептичного простатиту, впливаючи на характер запальної реакції та її хронізацію;
    • гормональний дисбаланс (особливо дефіцит андрогенних гормонів) — суттєво впливає на функціональний стан передміхурової залози та викликає розвиток запального процесу.

Симптоми хронічного простатиту

Для клінічної картини хронічного простатиту характерні наступні симптоми:

  • розвиток еректильної дисфункції — це стійка нездатність досягати та/або підтримувати ерекцію, достатню для здійснення задовільного статевого акту;
  • передчасна еякуляція — пацієнти відзначають не лише прискорення часу настання еякуляції, але й появу дискомфорту або інтенсивного болю під час сім’явиверження. З часом формуються негативні асоціації зі статевим актом та розвиваються психологічні проблеми;
  • погіршення якості оргазму під час інтимного контакту — зниження інтенсивності оргастичних відчуттів, їх притупленість або навіть повна відсутність задоволення від сексуального контакту. Це може призводити до розвитку психоемоційних розладів та порушення партнерських відносин;
  • зниження статевого потягу (лібідо) — проявляється зменшенням інтересу до сексуальної активності, відсутністю спонтанних ерекцій та сексуальних фантазій, що в комплексі призводить до значного погіршення якості статевого життя та може стати причиною розвитку депресивних станів. Зниження лібідо особливо негативно впливає на психологічний стан чоловіків репродуктивного віку, для яких сексуальна активність є важливим компонентом самооцінки та соціальної реалізації;
  • порушення процесу сечовипускання — пацієнти скаржаться на часті імперативні позиви до сечовипускання, що змушують людину регулярно переривати свою повсякденну діяльність. Особливо дискомфортним є постійне відчуття неповного випорожнення сечового міхура, яке зберігається навіть після завершення акту сечовипускання. Також відмічають часті нічні сечовипускання, які порушують нормальний режим сну та призводять до хронічної втоми.

Порушення статевої функції — один із найбільш поширених наслідків хронічного простатиту. Що ж таке еректильна дисфункція і як часто виникає такий стан?

Згідно з даними масштабного дослідження MMAS (Massachusetts Male Aging Study), встановлено високу поширеність еректильної дисфункції серед чоловічого населення:

  • більше половини чоловіків, які перетнули 40-річний віковий поріг, стикаються з проблемою еректильної дисфункції різного ступеня вираженості;
  • у віці старше 70 років поширеність проблем з ерекцією сягає вже 67% серед чоловічої популяції (Kleinman K.P. et al., 2000).

Причини еректильної дисфункції різноманітні. Крім хронічного простатиту, можна виділити наступні:

  • гормональні порушення, особливо дефіцит тестостерону. Цей стероїдний гормон, який належить до групи андрогенів, називають основним «чоловічим гормоном». Його унікальна біологічна роль полягає у забезпеченні нормального функціонування репродуктивної системи чоловіка. Тестостерон має ключове значення у процесі сперматогенезу — формуванні повноцінних сперматозоїдів, а також забезпечує правильний розвиток та функціонування всієї чоловічої статевої системи. Його вплив на організм чоловіка виходить далеко за межі суто фізіологічних функцій, поширюючись на психоемоційну та соціально-поведінкову сфери життя. Гормон впливає на емоційний фон чоловіка, його поведінкові патерни та соціальну взаємодію. Достатній рівень тестостерону забезпечує психологічну стабільність, впевненість у собі та здатність адекватно реагувати на життєві виклики. Дефіцит тестостерону проявляється порушенням статевої функції, підвищеною дратівливістю, що може виникати навіть у звичайних життєвих ситуаціях, хронічною втомою, яка не минає навіть після повноцінного відпочинку, та відчутною нестачею життєвої енергії, що суттєво впливає на якість їхнього повсякденного життя;
  • прийом певних препаратів (перед застосуванням будь-яких таблеток чи інших форм лікарських засобів треба уважно читати інструкцію);
  • судинні порушення;
  • нейрогенні причини, пов’язані з порушеннями нервової регуляції ерекції внаслідок травм, операцій, розсіяного склерозу або діабетичної нейропатії;
  • психогенна еректильна дисфункція розвивається на фоні стресу, депресії, тривожних розладів, проблем у стосунках з партнером, психологічних травм або негативного сексуального досвіду.

Основний симптом еректильної дисфункції — неможливість досягнення ерекції або її недостатня якість для проведення статевого акту. Пацієнти відзначають:

  • зниження твердості пеніса;
  • нестабільність ерекції;
  • її передчасну втрату.

Часто відзначається відсутність ранкових ерекцій, які в нормі є фізіологічним явищем. Важливим симптомом є психоемоційні порушення, що розвиваються вторинно:

  • зниження самооцінки;
  • тривожність;
  • депресивні стани;
  • погіршення стосунків з партнером.

Чи виліковна еректильна дисфункція? Успішність лікування патології залежить від причин, що призвели до розвитку цього стану, тривалості захворювання, стадії еректильної дисфункції, віку пацієнта та наявності супутніх захворювань. У більшості випадків при своєчасному зверненні до фахівця та правильно підібраних препаратах для лікування еректильна дисфункція піддається ефективній корекції або значному покращенню стану.

Як лікувати простатит?

Лікування хронічного простатиту потребує індивідуального підходу до кожного пацієнта. Складність терапії зумовлена багатофакторністю патогенезу захворювання та різноманітністю клінічних проявів. Обрати найкращі препарати від простатиту важко. Зазвичай рекомендується певний перелік лікарських засобів, які підбираються індивідуально в кожному конкретному випадку:

  • нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — вони діють шляхом пригнічення ферментів циклооксигенази, що відповідають за синтез простагландинів — медіаторів запалення. Це призводить до зменшення набряку, больового синдрому та інших запальних проявів;
  • блокатори альфа-адренорецепторів — їх дія спрямована на розслаблення гладких м’язів передміхурової залози та шийки сечового міхура;
  • інгібітори 5-альфа-редуктази — впливають на гормональний баланс у тканині передміхурової залози. Вони блокують перетворення тестостерону в дигідротестостерон, який відіграє ключову роль у розвитку гіперплазії передміхурової залози. Хоча ці препарати традиційно застосовуються при доброякісній гіперплазії передміхурової залози, їх прийом при хронічному простатиті може бути корисним у випадках, коли захворювання супроводжується збільшенням об’єму залози;
  • амітриптилін — його призначають для лікування больового синдрому та супутніх психоемоційних розладів, які часто супроводжують хронічний простатит;
  • інші симптоматичні та патогенетичні засоби (лікарські засоби, вітамінно-мінеральні комплекси, дієтичні добавки та ін.).

Ліки від хронічного простатиту можуть застосовуватися у різноманітних формах:

  • таблетки;
  • капсули;
  • ректальні супозиторії;
  • внутрішньом’язові ін’єкції;
  • пероральні краплі.

Додатковим до фармакотерапії методом лікування є масаж передміхурової залози. Він сприяє покращенню кровообігу в тканинах передміхурової залози, зменшенню застійних явищ та поліпшенню дренажної функції простатичних проток. Регулярні еякуляції також чинять позитивний вплив, оскільки допомагають у природному дренажі передміхурової залози та зменшенні застійних явищ. Однак важливо зазначити, що масаж передміхурової залози має свої протипоказання і повинен виконуватися тільки кваліфікованим спеціалістом.

ТрібесТАН ДЕМ в комплексній боротьбі з хронічним простатитом

ТрібесТАН ДЕМ — це інноваційна дієтична добавка, яка розроблена спеціально для підтримки чоловічого здоров’я. До її складу входять:

  • екстракт якірців сланких — потужний природний адаптоген, який здавна використовується в традиційній медицині багатьох країн. Його унікальні властивості базуються на вмісті стероїдних сапонінів, які мають здатність природним шляхом стимулювати вироблення лютеїнізуючого гормону в гіпофізі. Це, своєю чергою, призводить до посилення синтезу тестостерону в організмі чоловіка. Підвищений рівень тестостерону не тільки покращує лібідо, але й позитивно впливає на загальний тонус організму, м’язову масу та витривалість. Важливою особливістю екстракту якірців є їх здатність стимулювати сперматогенез — процес утворення сперматозоїдів, при цьому покращуючи їхні рухливість та життєздатність, що особливо важливо для чоловіків, які планують батьківство;
  • екстракт кропиви дводомної — природний комплекс біологічно активних речовин: флавоноїдів, органічних кислот та мінералів. Він не тільки підтримує здорове функціонування сечовидільної системи, але й зумовлює виражену протизапальну дію. Особливо цінною є його простатопротекторна властивість, яка допомагає захистити клітини передміхурової залози від негативних впливів та запальних процесів. Антисептична дія екстракту допомагає запобігти розвитку інфекційних процесів у сечостатевій системі;
  • екстракт ягід карликової пальми (Serenoa repens) — містить унікальний комплекс жирних кислот та стеролів, які мають здатність природним шляхом знижувати рівень дигідротестостерону — гормону, надмірна активність якого часто призводить до проблем з передміхуровою залозою. Цей компонент особливо ефективний при перших проявах простатиту: він сприяє зменшенню запалення та набряку передміхурової залози. Протинабрякова дія реалізується через вплив на проникність судинної стінки, що допомагає зменшити застійні явища в органах малого таза;
  • екстракт гінкго білоба — має потужні антиоксидантні властивості та властивість покращувати мікроциркуляцію крові. Його особлива цінність полягає в здатності покращувати кровопостачання дрібних судин, включаючи капіляри статевих органів. Це зумовлює покращення кровонаповнення статевого члена, що є критично важливим для досягнення та підтримання якісної ерекції;
  • цинк — незамінний мікроелемент для чоловічого здоров’я. Він відіграє ключову роль у синтезі тестостерону та інших андрогенів, які відповідають за розвиток чоловічих статевих ознак та підтримку репродуктивної функції. Цинк також важливий для формування якісної сперми — він впливає не тільки на кількість еякуляту, але й на якість сперматозоїдів. Достатній рівень цинку в організмі є важливим фактором профілактики захворювань передміхурової залози;
  • селен — мікроелемент з потужними антиоксидантними властивостями. Він відіграє критичну роль у забезпеченні нормальної рухливості сперматозоїдів та їх здатності до запліднення яйцеклітини. При дефіциті селену відмічають збільшення кількості аномальних форм сперматозоїдів, що суттєво знижує фертильність. Крім того, селен важливий для підтримки загального тонусу організму та сексуальної витривалості;
  • L-аргінін — амінокислота — попередник оксиду азоту — молекули, яка відповідає за розширення кровоносних судин. При потраплянні в організм L-аргінін перетворюється на оксид азоту та розслабляє гладкі м’язи судин, що призводить до їх розширення та збільшення кровотоку. Це особливо важливо для забезпечення нормальної ерекції, оскільки достатнє кровонаповнення печеристих тіл статевого члена є необхідною умовою для досягнення та підтримання ерекції.

Завдяки такому ретельно підібраному складу, ТрібесТАН ДЕМ сприяє:

  • протизапальній дії, зменшуючи набряк тканин передміхурової залози та знижуючи активність запальних медіаторів;
  • покращенню кровонаповнення органів малого таза;
  • стимулюванню синтезу тестостерону, що призводить до відновлення сексуального потягу, появи більшої енергійності та покращення загального самопочуття.

ТрібесТАН ДЕМ розрахований для використання дорослими пацієнтами. Продукт рекомендують вживати по 2 капсули 2 рази на добу незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води.

Відновлення нормального лібідо та потенції є важливим аспектом комплексного лікування із вживанням дієтичної добавки ТрібесТАН ДЕМ. Покращення сексуальної функції позитивно впливає на самооцінку пацієнта, його психологічний стан та стосунки з партнером.

Профілактика простатиту

Профілактика відіграє ключову роль у запобіганні запаленню передміхурової залози. Впроваджувати превентивні заходи слід для всіх чоловіків, які досягли 30-річного віку, адже саме в цей період починають проявлятися перші фактори ризику розвитку захворювання (Nickel J.C., 2002).

Профілактичні заходи включають:

  • регулярну фізичну активність, яка сприяє нормалізації кровообігу в органах малого таза та підтримці загального тонусу організму. Фізичні вправи повинні стати невід’ємною частиною щоденного розпорядку чоловіка;
  • зміцнення імунної системи через комплекс заходів, включаючи загартовування, вітамінотерапію та збалансоване харчування;
  • раціональне харчування;
  • обмеження вживання алкоголю до мінімальних показників або повна відмова від нього; відмова від тютюнопаління, яке негативно впливає на кровообіг та імунітет;
  • підтримку нормальної маси тіла — надмірна маса тіла створює додаткове навантаження на органи малого таза та порушує гормональний баланс;
  • профілактику закрепів;
  • регулярне статеве життя — забезпечує нормальний кровообіг у передміхуровій залозі та запобігає застійним явищам. При цьому необхідно дотримуватися помірності та регулярності статевих контактів;
  • запобігання переохолодженню організму;
  • регулярне, щонайменше щорічне, проходження профілактичного огляду у лікаря-уролога. Це дозволяє виявити потенційні проблеми на ранній стадії та своєчасно розпочати лікування.

При появі дискомфорту у промежині, порушенні сечовипускання, передчасній еякуляції чи проблемах з ерекцією необхідно невідкладно звернутися до спеціаліста. Лікувати хронічний простатит самостійно небезпечно: це може спричинити як погіршення стану, так і розвиток ускладнень.