Глосалгія, глосодинія, або синдром пекучості порожнини рота

Глосалгія, або глосодинія, або синдром пекучості порожнини рота (СППР) — хронічне захворювання порожнини рота, що характеризується відчуттям періодичного або постійного відчуття пекучості в роті без явної причини, що не супроводжується видимими запальними чи іншими морфологічними змінами. За даними статистики, частота глосалгії серед хвороб орофаціальної зони (рота, зубів та щелепи) становить 1–2%. Нозологічна форма «глосодинія» наведена в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду в рубриці «Хвороби порожнини рота» (K 14.6), проте в наданні допомоги пацієнтам із цим захворюванням беруть участь не лише стоматологи, а й фахівці інших спеціальностей, зокрема неврологи.

Провідним проявом СППР є орофаціальний біль або пекучість. При цьому, як правило, відсутні видимі зміни з боку слизової оболонки ротової порожнини. Симптоми СППР значно погіршують якість життя пацієнтів, а з огляду на рідкість цього синдрому встановлення діагнозу викликає певні труднощі у фахівців, оскільки відсутні універсальні критерії встановлення діагнозу та методи його підтвердження. Первинним або ідіопатичним СППР вважають у разі відсутності клінічних або лабораторних відхилень, при цьому він може асоціюватися з неврологічними порушеннями. Розвиток вторинного СППР асоціюється з основним захворюванням, яке і стало причиною розвитку СППР.

Симптоматика СППР:

• відчуття пекучості в зоні язика, губ, піднебіння, ясен, горла або всієї ротової порожнини;
• відчуття сухості в роті та підвищена спрага;
• зміни смакових відчуттів, зокрема гіркота або металевий присмак у роті;
• зменшення та втрата смакових відчуттів;
• відчуття поколювання або оніміння в роті.

Клінічна симптоматика може проявлятися по-різному:

• симптоми можуть розвиватися щодня у вигляді незначного дискомфорту при пробудженні та погіршуватися протягом дня;
• прояви можуть розвиватися відразу після пробудження та однаково відчуватися протягом дня;
• симптоми можуть розвиватися та усуватися самостійно.

Супутні захворювання, які можуть спричинити розвиток вторинного СППР:

• ксеростомія, або надмірна сухість у ротовій порожнині внаслідок застосування деяких лікарських засобів, системних захворювань, дисфункції слинних залоз або побічних ефектів хіміотерапії;
• інші захворювання ротової порожнини, зокрема грибкова інфекція та плоский лишай ротової порожнини або «географічний язик»;
• недостатність нутрієнтів (дефіцит заліза, цинку, фолату, тіаміну, рибофлавіну, піридоксину та кобаламіну);
• алергічні реакції, включно з харчовою алергією;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
• прийом лікарських засобів;
• звички пацієнта («жування» язика, прикушування кінчика язика та бруксизм);
• ендокринні порушення;
• надмірне подразнення ротової порожнини внаслідок надто старанного чищення язика, використання зубних паст з абразивною дією, занадто частого використання ополіскувачів для рота або вживання великої кількості кислих напоїв;
• психологічні чинники (тривожність, депресія або стрес);
• наявність зубних протезів, які щільно прилягають (протези не викликають СППР, але можуть збільшувати вираженість його проявів).

СППР зазвичай починається спонтанно, дані щодо провокувального фактора є відсутніми, але встановлені певні фактори ризику, які можуть підвищувати ймовірність його розвитку:

• жіноча стать;
• жінки у період пре-/постменопаузи;
• особи віком >50 років;
• деякі хронічні захворювання, такі як фіброміалгія, хвороба Паркінсона, аутоімунні розлади та нейропатія;
• попередні стоматологічні втручання;
• харчова алергія;
• лікарські засоби;
• психологічні чинники (стрес, тривожність та депресія).

У більшості випадків СППР є діагнозом виключення та ґрунтується на виключенні всіх можливих місцевих та системних факторів, які, як відомо, викликають відчуття пекучості у роті.

Лабораторні дослідження, які можуть бути корисними при діагностиці СППР:

• визначення рівня глюкози/глікозильованого гемоглобіну для виключення цукрового діабету;
• дослідження рівня сироваткового заліза/феритину, вітаміну В₁₂ та рівня фолатів для виключення анемій та інших дефіцитних станів;
• визначення антинуклеарних антитіл до Ro/SS-A, Ro/SS-B та ревматоїдного фактора для виключення синдрому Шегрена;
• повний аналіз крові з метою оцінки загального стану здоров’я пацієнта;
• цитологічне дослідження мазків у разі підозри щодо наявності кандидозу;
• сіалометрія;
• у разі підозри алергії можна провести шкірні алергічні проби.

Загальні принципи лікування СППР

• дієтотерапія;
• нормалізація неврологічного статусу пацієнта з використанням седативних препаратів, транквілізаторів, анксіолітиків;
• нормалізація кровообігу головного мозку;
• прийом вітамінних комплексів;
• деяким пацієнтам потрібна консультація психотерапевта.

Місцеве лікування СППР

• Повна санація ротової порожнини;
• навчання пацієнта індивідуальної гігієни порожнини рота (правильне чищення зубів із використанням спеціально підібраних засобів);
• усунення місцевих травмувальних факторів (таких як зубні камені, гострі краї пломб та зубні протези);
• лікувальна блокада нервів (ін’єкції знеболювальних препаратів);
• місцеві аплікації зі стоматологічними знеболювальними гелями;
• застосування кератопластичних препаратів, які усувають запалення та сприяють відновленню слизової оболонки;
• для нормалізації слиновиділення застосовують препарати йоду у формі таблеток;
• протезування однорідними металами або безбарвною пластмасою для виключення гальванічного ефекту.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Українського медичного часопису.