Глосалгія, або глосодинія, або синдром пекучості порожнини рота (СППР) — хронічне захворювання порожнини рота, що характеризується відчуттям періодичного або постійного відчуття пекучості в роті без явної причини, що не супроводжується видимими запальними чи іншими морфологічними змінами. За даними статистики, частота глосалгії серед хвороб орофаціальної зони (рота, зубів та щелепи) становить 1–2%. Нозологічна форма «глосодинія» наведена в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду в рубриці «Хвороби порожнини рота» (K 14.6), проте в наданні допомоги пацієнтам із цим захворюванням беруть участь не лише стоматологи, а й фахівці інших спеціальностей, зокрема неврологи.

Провідним проявом СППР є орофаціальний біль або пекучість. При цьому, як правило, відсутні видимі зміни з боку слизової оболонки ротової порожнини. Симптоми СППР значно погіршують якість життя пацієнтів, а з огляду на рідкість цього синдрому встановлення діагнозу викликає певні труднощі у фахівців, оскільки відсутні універсальні критерії встановлення діагнозу та методи його підтвердження. Первинним або ідіопатичним СППР вважають у разі відсутності клінічних або лабораторних відхилень, при цьому він може асоціюватися з неврологічними порушеннями. Розвиток вторинного СППР асоціюється з основним захворюванням, яке і стало причиною розвитку СППР.

Симптоматика СППР:

  • відчуття пекучості в зоні язика, губ, піднебіння, ясен, горла або всієї ротової порожнини;
  • відчуття сухості в роті та підвищена спрага;
  • зміни смакових відчуттів, зокрема гіркота або металевий присмак у роті;
  • зменшення та втрата смакових відчуттів;
  • відчуття поколювання або оніміння в роті.

Клінічна симптоматика може проявлятися по-різному:

  • симптоми можуть розвиватися щодня у вигляді незначного дискомфорту при пробудженні та погіршуватися протягом дня;
  • прояви можуть розвиватися відразу після пробудження та однаково відчуватися протягом дня;
  • симптоми можуть розвиватися та усуватися самостійно.

Супутні захворювання, які можуть спричинити розвиток вторинного СППР:

  • ксеростомія, або надмірна сухість у ротовій порожнині внаслідок застосування деяких лікарських засобів, системних захворювань, дисфункції слинних залоз або побічних ефектів хіміотерапії;
  • інші захворювання ротової порожнини, зокрема грибкова інфекція та плоский лишай ротової порожнини або «географічний язик»;
  • недостатність нутрієнтів (дефіцит заліза, цинку, фолату, тіаміну, рибофлавіну, піридоксину та кобаламіну);
  • алергічні реакції, включно з харчовою алергією;
  • гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
  • прийом лікарських засобів;
  • звички пацієнта («жування» язика, прикушування кінчика язика та бруксизм);
  • ендокринні порушення;
  • надмірне подразнення ротової порожнини внаслідок надто старанного чищення язика, використання зубних паст з абразивною дією, занадто частого використання ополіскувачів для рота або вживання великої кількості кислих напоїв;
  • психологічні чинники (тривожність, депресія або стрес);
  • наявність зубних протезів, які щільно прилягають (протези не викликають СППР, але можуть збільшувати вираженість його проявів).

СППР зазвичай починається спонтанно, дані щодо провокувального фактора є відсутніми, але встановлені певні фактори ризику, які можуть підвищувати ймовірність його розвитку:

  • жіноча стать;
  • жінки у період пре-/постменопаузи;
  • особи віком >50 років;
  • деякі хронічні захворювання, такі як фіброміалгія, хвороба Паркінсона, аутоімунні розлади та нейропатія;
  • попередні стоматологічні втручання;
  • харчова алергія;
  • лікарські засоби;
  • психологічні чинники (стрес, тривожність та депресія).

У більшості випадків СППР є діагнозом виключення та ґрунтується на виключенні всіх можливих місцевих та системних факторів, які, як відомо, викликають відчуття пекучості у роті.

Лабораторні дослідження, які можуть бути корисними при діагностиці СППР:

  • визначення рівня глюкози/глікозильованого гемоглобіну для виключення цукрового діабету;
  • дослідження рівня сироваткового заліза/феритину, вітаміну В12 та рівня фолатів для виключення анемій та інших дефіцитних станів;
  • визначення антинуклеарних антитіл до Ro/SS-A, Ro/SS-B та ревматоїдного фактора для виключення синдрому Шегрена;
  • повний аналіз крові з метою оцінки загального стану здоров’я пацієнта;
  • цитологічне дослідження мазків у разі підозри щодо наявності кандидозу;
  • сіалометрія;
  • у разі підозри алергії можна провести шкірні алергічні проби.

Загальні принципи лікування СППР

Місцеве лікування СППР

  • Повна санація ротової порожнини;
  • навчання пацієнта індивідуальної гігієни порожнини рота (правильне чищення зубів із використанням спеціально підібраних засобів);
  • усунення місцевих травмувальних факторів (таких як зубні камені, гострі краї пломб та зубні протези);
  • лікувальна блокада нервів (ін’єкції знеболювальних препаратів);
  • місцеві аплікації зі стоматологічними знеболювальними гелями;
  • застосування кератопластичних препаратів, які усувають запалення та сприяють відновленню слизової оболонки;
  • для нормалізації слиновиділення застосовують препарати йоду у формі таблеток;
  • протезування однорідними металами або безбарвною пластмасою для виключення гальванічного ефекту.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Українського медичного часопису.