Чи є побічні ефекти з боку шкіри маркером високої ефективності протипухлинної терапії?

У нещодавньому дослідженні, проведеному в Массачусетській лікарні загального профілю (Massachusetts General Hospital — MGH), продемонстровано зв’язок виникнення побічних ефектів з боку шкіри та нижчого ризику летального наслідку у пацієнтів, які приймають певні протипухлинні препарати. Результати опубліковані у медичному журналі «JAMA Dermatology».

Інгібітори контрольних точок імунної відповіді (immune checkpoint inhibitors): інгібітор запрограмованої загибелі клітин 1 (anti-programmed cell death 1 — PD-1)) та інгібітор ліганда запрограмованої загибелі клітин 1 (anti-programmed cell death ligand 1 — PD-L1) — препарати, що посилюють імунну відповідь проти пухлинних клітин. Злоякісні пухлини виробляють спеціальні молекули, що називаються контрольними точками імунної відповіді, які пригнічують активність імунних клітин та протипухлинний імунітет. Інгібітори контрольних точок імунної відповіді стали стандартом лікування при багатьох онкологічних захворюваннях.

Найчастіший побічний ефект терапії препаратами цієї групи — різні ураження шкіри. Нещодавнє дослідження показало, що ці побічні ефекти є маркером ефективності протипухлинної терапії інгібіторами імунних контрольних точок.

У дослідженні використані дані, отримані з мережі TriNetX Diamond, бази даних медичних карт та даних анкетування більше ніж 200 млн пацієнтів із США та Європи. Дослідники проаналізували інформацію про 14 016 пацієнтів з поширеним раком (злоякісними пухлинами шлунково-кишкового тракту, бронхів та легень, сечовивідних шляхів, меланомою шкіри), які отримували терапію інгібіторами імунних контрольних точок: у 7008 пацієнтів протягом 6 міс розвинулися побічні ефекти з боку шкіри, а у 7008 пацієнтів — ні.

Для оцінки результатів застосовувалася модель пропорційних ризиків Кокса для визначення зв’язку дерматологічних побічних ефектів та ризику летального наслідку з корекцією, що враховує демографічні характеристики, тип та стадію раку.

Медіана спостереження у дослідженні становила 3,2 року, за цей час зареєстровано 3233 (26,1% всіх учасників дослідження) летальних наслідки. При цьому кількість летальних наслідків у групі пацієнтів, у яких виникли побічні ефекти з боку шкіри, була на 22% меншою, ніж у групі пацієнтів без дерматологічних побічних ефектів. При аналізі зв’язку ризику летального наслідку та різних побічних ефектів з боку шкіри виявлено, що найнижчий ризик летального наслідку у пацієнтів, у яких розвинулися вітіліго (депігментація шкіри у вигляді плям), червоний плоский лишай (запальне захворювання шкіри), свербіж, ксероз, ліхеніфікація шкіри та висип. У цих пацієнтів ризик летального наслідку був на 30–50% нижчий, ніж у пацієнтів без побічних ефектів з боку шкіри.

Старший автор дослідження Є.Р. Смірнов, доктор медичних наук, дослідник відділення дерматології Массачусетської лікарні загального профілю, пояснив, що отримані дані надають онкологам і дерматологам важливу прогностичну інформацію при консультуванні реципієнтів імунотерапії. Побічні ефекти з боку шкіри, як правило, виникають на початку курсу імунотерапії та дають можливість оцінити ефективність невдовзі після початку лікування. Таким чином, результати цього дослідження потенційно дозволять відібрати пацієнтів для подальшого продовження курсу лікування інгібіторами контрольних точок та визначити, яким пацієнтам необхідно змінити схему терапії.

Автори дослідження наголошують, що необхідні додаткові дослідження для визначення механізмів взаємозв’язку між ураженнями шкіри та ризиком летального наслідку від онкологічного захворювання. Крім того, важливо встановити, чи лікування дерматологічних побічних ефектів впливає на ризик летального наслідку від онкологічного захворювання.

За матеріалами www.medicalxpress.com, www.jamanetwork.com/journals