Запалення шкіри після променевої терапії

Содержание

Профілактика

1. Слід щодня здійснювати гігієну тіла з використанням м’якого гелю для душу, що має нейтральний рівень pH. При цьому потрібно уникати застосування губок, щіток, засобів, що відлущують і подразнюють шкіру, таких як духи або лаки.
2. Необхідно запобігати будь-якому механічному пошкодженню шкірного покриву в зоні опромінення: замість звичайних верстатів для бритв краще використовувати електробритви, а також віддавати перевагу вільному одягу. Слід уникати впливу прямих сонячних променів на цю ділянку шкіри.
3. За наявності вираженого свербежу або дискомфорту допустиме місцеве застосування глюкокортикостероїдів за призначенням лікаря.
4. Для захисту шкіри в зоні опромінення можна використовувати захисні креми чи олії, але їх нанесення не допускається безпосередньо перед проведенням сеансу променевої терапії. Також дозволено використання антиперспірантів.
5. Слід повністю відмовитися від куріння.
6. Знеболювальна терапія підбирається згідно з протоколами Всесвітньої організації охорони здоров’я. При цьому знеболювальні пластирі (наприклад з фентанілом або бупренорфіном) не наклеюють на шкіру, що піддавалася променевому впливу.

Клінічна картина, лікування

I ступінь. Виявляється у вигляді незначної еритеми або сухого лущення. Спеціальне медичне втручання не потрібне. Пацієнту рекомендується стежити за чистотою ураженої ділянки шкіри та регулярно застосовувати зволожувальні засоби без ароматів.

II ступінь. Характеризується вираженою еритемою, а також плямистим вологим лущенням, переважно в шкірних складках, що супроводжується помірним набряком. Потрібна консультація онколога.

• За відсутності ознак інфікування використовують місцеві антисептики, засоби з протизапальною та репаративною дією, такі як сульфатіазол срібла у формі крему, декспантенол у різних лікарських формах (мазь, крем, аерозоль, піна), гіалуронову кислоту, а також глюкокортикостероїди (ГК). Ці препарати наносять на уражену шкіру кілька разів на добу. Після стабілізації стану терапія продовжується із застосуванням ГК 2–3 р/тиж.
• За наявності симптомів інфекції необхідно провести мікробіологічне дослідження, взяти мазок з ураженої ділянки та призначити місцеву антибактеріальну терапію, наприклад, кліндаміцином або неоміцином.

III ступінь. Відзначається вологе лущення, що виходить за межі складок, а також схильність до кровоточивості при незначній травматизації чи терті шкіри. Лікувальний підхід аналогічний вторинному ступеню, але додатково слід розглянути використання абсорбційних пов’язок, що сприяють захисту та загоєнню уражених тканин.

VI ступінь. Характеризується наявністю шкірного некрозу, виразкових вад, що охоплюють усю товщу шкіри, та мимовільної кровотечі. У цій ситуації необхідно терміново зв’язатися з центром променевої терапії для можливого коригування доз або режиму опромінення. Пацієнт спрямовується до спеціалізованого закладу, який займається лікуванням ран та опіків.