Що таке піодермія?

Піодермія — це захворювання шкіри і підшкірної жирової клітковини, фолікулярних структур, що розвивається внаслідок екзогенного занесення в шкіру піогенних коків (стафілококів і стрептококів) і характеризується нагноєнням.

Які захворювання належать до піодермії?

До них належать контагіозне, бульозне імпетиго, ектіма, фолікуліт, фурункульоз, гострий пароніхій, бешихове запалення та целюліт.

Залежно від глибини ураження після перенесеної піодермії можливе повне одужання чи формування рубців.

Що таке первинна та вторинна піодермія?

Піодермія може розвиватися первинно на незміненій шкірі або вторинно як ускладнення інших захворювань.

Найчастіше вторинна піодермія виникає на тлі шкірних хвороб, що супроводжуються свербежем, наприклад корости, екземи, атопічного дерматиту.

Чим викликана піодермія?

Золотистий стафілокок і стрептококи групи А є найчастішими збудниками піодермії.

Крім вірулентності стрептококів і стафілококів, різного характеру їх впливу на шкіру, що багато в чому визначає клінічну форму патології, значущість у розвитку процесу має загальний стан організму, насамперед недостатність гуморального та клітинного імунітету та неспецифічних факторів захисту, зниження бактерицидної функції шкіри, особливо при хронічних формах (фурункульозі, хронічній виразковій та виразково-вегетувальній піодермії), наявність вогнищ хронічної інфекції або носія патогенної кокової мікрофлори на слизових оболонках, переважно носоглотки, а також специфічна сенсибілізація до піококів.

Також відіграють роль зовнішні чинники, насамперед мікротравматизація шкіри.

Що спричиняє розвиток піодермії у дітей та дорослих?

При пошкодженні шкіри (саднах, тріщинах, мікротравмах), забрудненні хімічними речовинами, а також при неправильному догляді за шкірою порушуються її функції, у тому числі захисна. Розвиток захворювання зумовлюють зниження імунного захисту організму, порушення складу поту та зміна pH водно-ліпідної мантії шкіри, складу та кількості шкірного сала, незбалансоване харчування, ендокринні порушення (цукровий діабет та ін.), гіповітамінози, переохолодження, перевтома та ін.

Класифікація піодермій

За етіологічним принципом розрізняють стафілодермію, стрептодермію та змішану стрептостафілодермію.

Які види піодермії можуть залежати від глибини ураження?

Виділяють наступні варіанти стафілококової піодермії:

поверхневі — остеофолікуліт, фолікуліт, сикоз та ін.;
глибокі піодермії — фурункул, карбункул, гідраденіт та ін.

Стрептококова піодермія також може бути поверхневою (імпетиго) та глибокою (ектима вульгарна).

Діагностика піодермій

Основа діагностики піодермій — клінічні дані.

Піодермія: симптоми

Локальні симптоми можуть включати гнійничковий висип, формування везикул, ерозій, кірок, папул, вузликів, локальну еритему.

Регіонарні симптоми — можлива лімфаденопатія, лімфангіт.

Загальні симптоми зазвичай фіксуються при поширених ураженнях — гаряч ка, головний біль, загальне нездужання.

Клінічні особливості різних видів піодермії

Контагіозне імпетиго (Impetigo contagiosa), синоніми: вульгарне імпетиго, небульозне імпетиго або просте імпетиго — поширена форма піодермії, що виявляється переважно у дітей. Інвазія шкіри патогенним золотистим стафілококом (Staphylococcus aureus) або гемолітичним стрептококом групи А часто розвивається після незначної травми. Первинне ураження є ізольованою еритематозною папулою або пустулою, яка часто залишається непоміченою пацієнтом. Первинне ураження потім трансформується на характерну ерозію з «бурштиновою» чи «медовою» кіркою, з еритематозною облямівкою чи без. Ураження можуть супроводжуватися свербежем, а у випадках тривалого перебігу захворювання часто відзначається регіонарна лімфаденопатія. Ураження найчастіше локалізується в центральній частині обличчя навколо носових ходів і губ, але може розвиватися будь-де.

Бульозне імпетиго — це поверхове ураження, викликане виробленням ексфоліатоксину. Найчастіше діагностують у дітей. За оцінками експертів, у близько 50% пацієнтів бактеріологічні посіви з носа та/або зіва на токсинпродукувальний золотистий стафілокок дають позитивний результат. Бульозне імпетиго проявляється у формі млявих, чітко відмежованих бул без навколишньої еритеми, які швидко розвиваються з везикул, часто в інтертригінозних зонах. Були спонтанно розкриваються через 1–2 дні, залишаючи неглибоку ерозію, покриту світло-коричневою, схожою на лак, кіркою.

Імпетигінізація — це термін, що використовується у випадках, коли золотистий стафілокок або стрептокок вторинно інфікують шкіру, уражену раніше дерматозом (атопічним, контактним дерматитом, дерматофітією), укусами комах, при зараженні кліщами чи вошами. Ураження є вогнищевими або поширеними папулами або бляшками з кірками «медового» кольору. Зазвичай на периферії можна виявити первинні ураження основного дерматозу.

Фолікуліт — це інфекція волосяного фолікула, що найчастіше викликається золотистим стафілококом (S. aureus). Поверхневий фолікуліт проявляється у вигляді пустул розміром 1–2 мм на еритематозній основі, часто з волосяним стрижнем, що виступає в центрі. Найчастіше уражаються шкіра голови, стегна, сідниці, пахвові западини та зона бороди у чоловіків. Сикоз бороди (Sycosis barbae) — це глибше розташований фолікуліт зі значним перифолікулярним запаленням у зоні бороди у чоловіків.

Фурункульоз може бути ізольованим або множинним, належить до глибоких шкірних інфекцій. Запалення при цьому локалізується у волосяних фолікулах. Фурункульоз може розвиватися як ускладнення фолікуліту. Найчастіше фурункули розвиваються в місцях тертя та/або потовиділення, таких як пахвові западини та сідниці. Вони проявляються у вигляді болісних еритематозних папул або вузликів з очевидним центральним фолікулярним гирлом або без нього. Потім може виникати гнійне відокремлюване з вогнища ураження. Карбункул — це ущільнена бляшкоподібна маса сполучених фурункулів.

Ектима часто розвивається на тлі нелікованого імпетиго або фолікуліту, проявляється у формі ерозій розміром 5–15 мм з еритематозними краями, що випинаються. Ураження вкриті щільною серозною кіркою, що надає їм характерного вигляду. Часто фіксується регіонарна лімфаденопатія. У нелікованих випадках нові ураження, які часто починаються як ізольовані еритематозні папули чи везикули, можуть розвиватися протягом кількох місяців. Найчастіше ураження виявляються на сідницях та ногах, але можуть формуватися на будь-якій ділянці шкіри.

Гангренозна піодермія

Клінічно захворювання проявляється некротичними і гангренозними змінами шкіри з розвитком виразкових вогнищ, що швидко збільшуються, оточених валикоподібною синюшною облямівкою, в якій видно пустули, палувезикули або бульбашки. Центральне вогнище некротичного запалення розширюється до периферії з формуванням виразки.

У більшості пацієнтів гангренозна піодермія поєднується із системними захворюваннями: виразковим колітом, ревматоїдним артритом, хворобою Крона, онкологічними, лімфопроліферативними захворюваннями.

Додаткові методи обстеження

Загальний аналіз крові, швидкість осідання еритроцитів.
Зішкрібок з вогнищ ураження та мікроскопічне дослідження.
Бактеріологічний посів відокремлюваного з вогнищ ураження з мікробіологічним дослідженням та визначенням чутливості до антибіотиків.

Лікування піодермії

За наявності значної кількості кірок або ексудату рекомендують застосовувати компреси.

За наявності локальної флюктуації рекомендується дренування.

У разі вторинної імпетигінізації основне захворювання слід лікувати разом з антибіотикотерапією.

Мазь мупіроцин при піодермії може бути рекомендована для терапії імпетиго (за відсутності великих уражень), фолікуліту та інфікованої екземи.

Які антибіотики призначають під час піодермії?

Системна терапія пеніцилінами, стійкими до пеніциліназ (оксацилін або амоксицилін з клавуланатом), є методом вибору при більшості форм піодермії, особливо таких, що мають тривалий, хронічний перебіг, з поширеними ураженнями. Звичайний курс лікування становить 10–14 днів або до зникнення ознак активної інфекції. Альтернативою пеніцилінам є цефалоспорини першого покоління, кліндаміцин та левофлоксацин.

Рекомендується санація осередків хронічної інфекції, лікування супутніх захворювань: цукрового діабету, захворювань шлунково-кишкового тракту.

Лікування піодермії обов’язково передбачає раціональний догляд за шкірою. Чи можна купатися під час піодермії?

При локалізованих формах мити шкіру, особливо з милом, не рекомендується лише у вогнищі ураження. Крім того, не слід голити волосся на уражених ділянках, рекомендується його зістригати.

Дієта при піодермії

Харчування при піодермії має бути регулярним, що включає необхідні вітаміни, макро- та мікроелементи. Рекомендується обмеження вуглеводів та виключення алкоголю.

Диференційна діагностика

Ексудативний дерматит;
укуси членистоногих;
звичайна пухирчатка;
бульозний пемфігоїд;
гострий везикулярний дерматит;
багатоформна еритема;
бульозні медикаментозні реакції;
дерматофітії;
вірус простого герпесу.

Чим небезпечна піодермія?

Можливі такі ускладнення піодермії:

рубці;
лімфаденопатія;
флегмона;
сепсис.