Інструменти лікаря
Увійти
Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення

Про захворювання Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення

Що таке персистуюче постурально-перцептивне запаморочення?

Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення (ПППГ) — це хронічне захворювання з мінливими симптомами запаморочення та/або нестійкості протягом щонайменше 3 міс.

ПППГ є поширеною причиною тривалого запаморочення.

У Міжнародній класифікації вестибулярних розладів (International Classification of Vestibular Disorders — ICVD), 2017 р., описано стійке (персистуюче) постурально-перцептивне запаморочення. Симптоми виявляються як нестійкість, запаморочення, які спостерігаються більшу частину днів протягом 90 діб або більше і вираженість яких збільшується в таких положеннях, як, наприклад, сидячи прямо, стоячи або при ходьбі, а також під впливом складних зорових стимулів.

Цей стан є вторинним по відношенню до порушень обробки зорових сигналів та порушень механізмів постурального контролю. Його класифікують як хронічний вестибулярний розлад. Існує зв’язок ПППГ з такими станами, як мігрень, тривога та депресія, а також з когнітивними порушеннями. ПППГ частіше діагностують у жінок, ніж у чоловіків (співвідношення 4:1).

ПППГ є найпоширенішим хронічним вестибулярним розладом у осіб віком 30–50 років. Це захворювання може бути виявлено у дітей.

Функціональна коморбідність дуже часто фіксується у пацієнтів із хронічним запамороченням. У близько 30–50% випадків стійкого запаморочення не можуть бути повністю пояснені будь-яким одним соматичним захворюванням, часто у пацієнтів із запамороченням не виявляють жодних патологічних результатів при діагностичних дослідженнях.

Причини ПППГ

На сьогодні причина розвитку розладу невідома, але вважається, що вона спричинена порушенням механізмів зорового та постурального контролю. Початковим тригером можуть бути нейроотологічні, метаболічні стани та психологічний дистрес. Зазвичай симптоми розвиваються після вестибулярного інсульту чи інших провокуючих захворювань.

Психологічні чинники призводять до розвитку ПППГ, оскільки його часто відмічають у пацієнтів із підвищеною тривожністю, невротизмом та депресією.

У пацієнтів з ПППГ виявляють зміни функціонального зв’язку в нейронних мережах.

Система рівноваги людини включає отримання сенсорної інформації від очей, пропріоцептивної та вестибулярної систем, які інтерпретуються та координуються центральною нервовою системою, зокрема стовбуром головного мозку та мозочком. Пошкодження або порушення цієї складної взаємодії зазвичай призводить до розвитку порушень балансу та запаморочення. Соматосенсорна інформація про положення тіла може змінюватися та спотворюватися, зумовлювати розвиток запаморочення.

Патофізіологічні процеси, що лежать в основі стійкого постурально-перцептивного запаморочення, остаточно не вивчені.

Діагностика ПППГ

У пацієнтів з ПППГ дуже важливо зібрати докладний анамнез, оскільки діагностичні критерії включають лише симптоми.

ПППГ може також співіснувати з іншими розладами.

При ПППГ зазвичай не фіксують падіння або стан, близький до падіння.

Які симптоми ПППГ?

  • Запаморочення;
  • нестійкість та/або вертиго без ністагму, вираженість яких збільшується при вертикальному положенні (стоячи або під час ходьби), активних або пасивних рухах, а також при впливі зорових стимулів, що рухаються, або складних зорових патернів;
  • можлива підвищена стомлюваність, порушення концентрації уваги, страх виходу з дому/попадання в ситуацію, що збільшує вираженість симптомів, розвиток тривоги і депресії.

Як проявляється ПППГ?

Експерти визначили консенсусні критерії ПППГ — це функціональний розлад, який спричинює значний дистрес або функціональні порушення. Для ПППГ характерні симптоми коливального, не пов’язаного з відчуттям обертання, запаморочення, хиткості, дисбалансу більшу частину днів протягом не менше 3 міс. Вертикальне положення, активний або пасивний рух незалежно від напрямку або положення, а також вплив активних зорових стимулів або складних зорових образів можуть збільшувати вираженість симптомів (наприклад рухомих автомобілів, знаходження в багатолюдному торговому центрі). Найчастіше розлад спочатку провокується подіями, що викликають запаморочення, нестійкість чи порушення рівноваги.

Симптоми повинні проявлятися протягом кількох годин, а не хвилин чи секунд. Симптоми при цьому неможливо пояснити іншим захворюванням або розладом, таким як доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППГ) або ортостатична гіпотензія.

Функціональні порушення також є діагностичним критерієм. Розлад впливає на якість життя пацієнтів. Зазвичай вони стверджують, що відчувають, як їх розгойдує з боку на бік, хоча насправді вони нерухомі. Пацієнти часто повідомляють про проблеми з ходьбою та водінням автомобіля.

Фізичний огляд

Як правило, у пацієнтів з ПППГ не виявляють відхилень при фізикальному та неврологічному огляді. В результаті проходження тесту імпульсного руху голови для визначення ністагму і тесту повороту голови (HINTS) при ПППГ також не виявляють порушень.

Під час обстеження ходи пацієнт може похитуватися (вестибулярний дисбаланс або порушення компенсаторних механізмів), але зазвичай не падає.

Важливо виключити інші діагнози чи оцінити наявність супутніх захворювань.

ПППГ: 5 критеріїв діагностики

Діагностичні критерії ПППГ

  1. Запаморочення, нестійкість та порушення балансу повинні фіксуватися протягом більшої частини днів протягом 90-денного періоду.
  2. Симптоми не можна спровокувати, але їхня вираженість може збільшуватися через зміни положення та вплив певних подразників.
  3. Розвитку ПППГ має передувати стан із гострими епізодичними чи хронічними вестибулярними симптомами.
  4. ПППГ викликає у пацієнтів стурбованість та порушує їх повсякденну діяльність.
  5. Запаморочення не можна пояснити іншим захворюванням чи розладом.

Діагноз встановлюється, виходячи з анамнезу з урахуванням критеріїв, перелічених вище.

Для диференційної діагностики з іншими причинами запаморочення досліджують шийні та очні вестибулярні спричинені міогенні потенціали, проводять нейровізуалізацію головного мозку за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) або комп’ютерної томографії (КТ) та аудіограми.

Пацієнтам показані консультації невролога, отоларинголога та психіатра.

ПППГ: лікування

Сьогодні єдиного ефективного методу лікування ПППГ немає.

Як же лікувати ПППГ?

Терапевтичні підходи при ПППГ включають:

  • когнітивно-поведінкову терапію (КПТ);
  • вестибулярну реабілітацію;
  • застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Методи КПТ, що використовуються при хронічному запамороченні, включають психоосвіту (інформацію про запаморочення), пояснення та обговорення зв’язків між припущеннями (про запаморочення), думками, настроями та поведінкою, поведінкові експерименти, вплив подразників, що викликають страх, та перефокусування уваги, стратегії подолання, самоаналіз, техніки релаксації. У дослідженнях встановлено, що КПП доповнює вестибулярну реабілітацію, зменшуючи неадаптивний цикл тривоги та контролю рівноваги.

Вестибулярна реабілітація — це група підходів, заснованих на вправах, спрямованих на тренування системи для подолання запаморочення та порушень рівноваги. Фізичні вправи та тренування включають вправи на контроль пози, тренування координації, вправи на стабілізацію погляду та ін. Акцент при вестибулярній реабілітації робиться на покращення стабільності та впевненості у пацієнтів з порушеннями рівноваги.

СІОЗС: найчастіше застосовують сертралін та флувоксамін.

Перераховані вище методи можна застосовувати в комбінації.

Чим раніше пацієнт отримає вестибулярну та КПТ, тим більш вираженим буде ефект лікування.

Диференційна діагностика

ПППГ: ускладнення

Чим небезпечно ПППГ?

У пацієнтів з ПППГ можуть розвинутися або збільшитися вираженість тривожності, депресивного розладу, порушення концентрації уваги.

Вторинні ускладнення ПППГ включають скутість шиї, порушення ходи, страх падіння, агорафобію, стомлюваність.