Інтоксикація талієм

Содержание

Що таке талій?

Талій (TI) — це водорозчинний хімічний елемент без смаку та запаху.

Навіщо використовується талій?

Раніше талій широко використовували в побуті, зокрема у складі засобів для епіляції, отрут проти щурів та інших засобів для знищення мурах. Радіоактивний ізотоп талій-201 і зараз іноді використовується при проведенні стрес-тестів для діагностики ішемічної хвороби серця. За допомогою сцинтиграфії з використанням талію можна оцінити кровопостачання та поглинання талію тканинами. Наразі талій використовується в напівпровідниковій та оптичній промисловості.

Талій: інтоксикація

Допустима межа професійного впливу талію становить 0,1 мг/м³ поверхні шкіри протягом не більше 8 год/добу. Рівні ≥15 мг/м³ вважаються дуже небезпечними.

Талій легко всмоктується як при вдиханні, так і через шкіру та шлунково-кишковий тракт.

Можливі як випадкові отруєння, так і навмисні.

Симптоми інтоксикації талієм часто схожі на симптоми інших захворювань, що значно ускладнює діагностику та надання своєчасної допомоги.

Характерною ознакою інтоксикації талієм є алопеція. До інших проявів належать полінейропатія, нейропатія лицевих нервів, мозочкова атаксія, психомоторне збудження, галюцинації, хорея, нудота та блювання, діарея або закреп. У тяжких випадках можливий летальний наслідок.

Етіологія

У 1965 р. талій заборонено до використання в побуті в США, а потім у 1975 р. — і в комерційних цілях.

Інтоксикація виникає при дії через шкіру, дихальні шляхи та шлунково-кишковий тракт або при кумулятивному впливі всіма цими шляхами.

Причини інтоксикації талієм

• Професійний вплив.
• Випадкове ковтання.
• Вживання забруднених талієм наркотиків.
• Заражена риба чи інші продукти.
• Вплив місць із небезпечними відходами.
• Кримінальне отруєння.

Літальна доза для людини становить 10–15 мг/кг маси тіла.

Патофізіологія

Талій структурно нагадує калій.

• Тканини з високим вмістом калію також накопичують великі концентрації талію. Це викликає ранню стимуляцію з подальшим гальмуванням калійзалежних процесів. Інгібування піруваткінази та сукцинатдегідрогенази призводить до порушення циклу Кребса та метаболізму глюкози, що спричиняє зниження продукції аденозинтрифосфату (АТФ), набухання та вакуолізації внаслідок порушення натрій-калієвої АТФази.
• Секвестрація рибофлавіну через талій та інгібування флавінаденіндинуклеотиду порушує ланцюг перенесення електронів і знижує вироблення АТФ.
• Підвищена здатність талію до формування дисульфідних зв’язків порушує зшивання залишків цистеїну, викликаючи зниження продукції кератину з подальшим розвитком алопеції.
• Ушкодження рибосом та порушення синтезу білка.
• Талій спричиняє дегенерацію мієліну в центральній (ЦНС) та периферичній нервовій системах, хоча механізм цього впливу на сьогодні до кінця не вивчений.

Токсикокінетика

Виділяють 3 фази дії талію (таблиця).

Діагностика

Як проявляється інтоксикація талієм?

Характерні шлунково-кишкові, неврологічні, офтальмологічні та шкірні симптоми. Неврологічні симптоми зберігаються навіть під час зниження рівня талію в плазмі крові.

Шлунково-кишкові симптоми (зазвичай це перші симптоми отруєння талієм, проявляються протягом 3–4 год після початку дії).

• Біль у животі.
• Нудота та блювання.
• Діарея (іноді з домішкою крові) чи запор.

Неврологічні ознаки отруєння талієм (проявляються через близько 2–5 днів після впливу)

• Висхідні периферичні нейропатії та нейропатія лицевих нервів.
• Паралічі черепно-мозкових нервів.
• Різкий біль у кінцівках.
• Дистальна моторна слабкість.
• Головний біль.
• Загальмованість чи психомоторне збудження.
• Атаксія.
• Тремор.
• Хорея.
• Гіперкінези.
• Судоми.
• Безсоння.
• Галюцинації.
• Кома.
• Летальний наслідок.

Офтальмологічні симптоми

• Зниження гостроти зору.
• Диплопія.
• Птоз.
• Параліч 7-го черепного нерва.
• Ністагм.
• Оптична нейропатія.
• Зниження чіткості зору (помутніння кришталика).

Дерматологічні симптоми

• Спочатку можуть розвинутися неспецифічні прояви, такі як лущення та вугровидний / пустульозний висип.
• Через 2–3 тиж розвивається алопеція через розрив дисульфідного зв’язку цистеїну.
• Ранньою ознакою є поява у прикореневій частині волосся непрозорого чорного веретеноподібного потовщення заввишки 0,1–0,15 мм.
• Через місяць після отруєння на нігтях з’являються поперечна смугастість, лінії Міса.
• Ламкість нігтів.
• Гіпогідроз.
• Ангідроз.
• Болісний глосит.

Також може відмічатися тахікардія, підвищення артеріального тиску, переважно діастолічного, ознаки ураження нирок та печінки.

Фізикальне обстеження

Показані:

• ректальне дослідження.
• Пальпація та перкусія черевної порожнини.
• Повне неврологічне обстеження, зокрема встановлення функції черепних нервів. Можуть бути виявлені ністагм та птоз, зниження сили нижніх кінцівок, чутливості до уколів, температури тіла, дотику, вібрації та пропріоцепції.
• Офтальмологічне дослідження: огляд за допомогою щілинної лампи та дослідження очного дна для оцінки гостроти зору та кольорового зору.

Лабораторні дослідження

Гваякова проба калу (для ідентифікації крові у калі).

Також рекомендується визначення рівня електролітів, кальцію та глюкози у плазмі крові, рівня азоту сечовини крові, печінкових ферментів.

Як виявити отруєння талієм?

Після встановлення підвищеного рівня талію у волоссі, нігтях, плазмі крові, сечі, калі та слині можливе встановлення остаточного клінічного діагнозу.

Стандартним методом є виявлення концентрації талію в сечі за допомогою атомно-абсорбційної фотоспектрометрії.

Рівні талію в плазмі крові можуть бути помилково негативними.

Талій є рентгеноконтрастним — можна виявити у шлунку при ковтанні. Електрокардіограма для виявлення аритмій та синусової тахікардії.

Електроенцефалограма показана за будь-якої судомної активності.

У разі виявлення неврологічних симптомів рекомендовано дослідження нервової провідності (міографія).

Отруєння талієм: лікування

Найважливішим заходом є недопущення подальшого всмоктування талію через шкіру / шлунково-кишковий тракт.

При гострому отруєнні слід:

• забезпечити прохідність дихальних шляхів, якщо пацієнт непритомний;
• забезпечити дихання та кровообіг за потреби;
• зняти забруднений одяг;
• прийняти активоване вугілля — якщо у пацієнта виявлено гостре отруєння талієм внаслідок його прийому внутрішньо не пізніше 1 год з моменту впливу;
• також можна застосовувати берлінську лазур (ферогексаціаноферат калію) — вводять через зонд у дванадцятипалу кишку; її ефективність вища, ніж у активованого вугілля;
• також може проводитися промивання шлунка;
• при дії на шкіру її слід промити водою з милом;
• при попаданні у вічі слід промити їх водою кімнатної температури;
• проводиться дезінтоксикація та інфузійна терапія, застосовують сольові проносні та сечогінні засоби, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту;
• симптоматична терапія.

Яка існує протиотрута при інтоксикації талієм?

Найбільш ефективним антидотом при отруєнні талієм є берлінська лазур.

Чим раніше розпочнеться лікування, тим сприятливішим є прогноз. При затримці терапії можливі ознаки, що тривало зберігаються, і симптоми периферичної нейропатії.

Диференційна діагностика

Прояви інтоксикації талієм аналогічні проявам інших інтоксикацій та захворювань. Слід диференціювати інтоксикацію талієм та такі патологічні стани, як:

• інтоксикація чадним газом;
• інтоксикація арсеном;
• інтоксикація ізоніазидом;
• інтоксикація свинцем;
• інтоксикація фенолом;
• інтоксикація ртуттю;
• інтоксикація фосфорорганічними сполуками;
• дефіцит тіаміну;
• діабетична полінейропатія;
• алкогольна полінейропатія;
• ботулізм;
• васкуліт;
• поліомієліт.

Чим небезпечна інтоксикація талієм?

• Летальним наслідком.
• Комою.

Які наслідки можливі при інтоксикації талієм?

• Стійкі неврологічні порушення, найчастіше периферична нейропатія нижніх кінцівок.
• Психічні порушення: ажитація, порушення, агресія, депресивні розлади, зміни особистості.
• Облисіння.