Алкогольний делірій

Содержание

Алкогольний делірій: визначення

Алкогольний делірій (лат. delirium tremens, або назва «біла гарячка») — це надмірна активність центральної нервової системи (ЦНС) після припинення вживання алкоголю (Ferri F.F., 2022).

Алкогольний делірій: етіологія та патогенез

Скільки триває «біла гарячка»? У осіб, які зловживають алкоголем, період розвитку алкогольного делірію варіює. Зазвичай алкогольний делірій розвивається протягом 1 тиж (найчастіше — протягом 48 год) після зменшення або припинення вживання міцних алкогольних напоїв, зазвичай з високим вмістом етилового спирту (40 об’ємних відсотків та більше).

У високих дозах етиловий спирт чинить депресорну дію на ЦНС. Він посилює дію інгібувальних нейротрансмітерів та одночасно з цим пригнічує дію збуджуючих нейротрансмітерів.

Етиловий спирт взаємодіє із хлоридними рецепторами гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), інгібувального нейротрансмітера, та підвищує їхню активність. У разі тривалого впливу етилового спирту знижується активність ГАМК та змінюється функція ГАМК-рецепторів. Раптове припинення вживання етилового спирту зумовлює зниження інгібувальної дії ГАМК, що призводить до гіперактивності ЦНС.

Також етиловий спирт пригнічує активність N-метил-D-аспартат-рецепторів (NMDA-рецепторів), виступаючи як їхній антагоніст. Етиловий спирт пригнічує дію глутамату — збуджувальної амінокислоти. Тривале зловживання етиловим спиртом призводить до підвищення активності цих рецепторів. Раптове припинення вживання етилового спирту зумовлює посилення дії глутамату, що призводить до вираженої збуджувальної дії, яка проявляється ознаками навантаження симпатичної нервової системи, такими як ажитація (збудження), тремор, тахікардія та артеріальна гіпертензія (Long D. et al., 2017; Salottolo K. et al., 2017).

Симптоми алкогольного делірію

Алкогольний делірій — найбільш тяжка форма алкогольної абстиненції.

Характерними симптомами алкогольного делірію є:

• великорозмашистий тремор;
• ажитація;
• тахікардія;
• надмірна гіперзбудливість вегетативної нервової системи, ускладненнями якої є дезорієнтація, галюцинації, марення.

Галюцинації при алкогольному делірії можуть бути зоровими, тактильними, слуховими.

При легших епізодах алкогольної абстиненції можливий розвиток алкогольного делірію через 72–96 год після останнього вживання алкогольних напоїв. У цьому випадку алкогольний делірій може тривати в середньому 2–3 доби. У пацієнта можуть фіксувати гіперпірексію, кетоацидоз та судинний колапс. До розробки ефективної терапії летальність у результаті алкогольного делірію була значною.

Оскільки алкогольний делірій діагностують менш ніж у 5% осіб з алкогольною абстиненцією, а також з огляду на добру поінформованість населення щодо проявів алкогольного делірію та вдосконалення методів його терапії, летальні наслідки стали фіксувати набагато рідше (Brady K.T., 2014).

Алкогольний делірій: діагностика

У наведеній нижче таблиці зазначені лабораторні та інструментальні методи діагностики при алкогольному делірії.

Лікування та допомога при алкогольному делірії

Основними цілями лікування при алкогольному делірії є:

• контроль ажитації;
• зниження ризику розвитку судом;
• зниження ризику отримання пацієнтом травм та летального кінця.

У зв’язку зі значною поширеністю ажитації серед пацієнтів з алкогольним делірієм та потенційним летальним кінцем, лікування найкраще проводити в закритому стаціонарі або у відділенні інтенсивної терапії.

За палатою, до якої надходить пацієнт із алкогольним делірієм та де будуть виконуватися терапевтичні заходи, слід встановити ретельне спостереження.

Для виключення/підтвердження супутньої патології з боку внутрішніх органів виконують фізикальне обстеження пацієнта.

Пацієнту з алкогольним делірієм забезпечують підтримувальний догляд. Кожні 15–30 хв у пацієнта визначають показники життєво важливих функцій організму та в разі потреби визначають неврологічний статус. Також виконують реорієнтацію пацієнта на час, місце та людину (наприклад медичного працівника).

Здійснюють ретельне спостереження за пацієнтом щодо наявності можливих симптомів гіпергідратації.

Пацієнту вводять тіамін у дозі 500 мг 1 або 2 рази на добу в/в протягом 3 днів.

Пацієнту вводять лікарські засоби для усунення ажитації, поліпшення сну та підвищення судомного порогу. Пацієнту призначають первинну фармакотерапію препаратами групи похідних бензодіазепіну, переважно в лікарській формі для внутрішньовенного введення, у досить високих дозах для досягнення легкої «дрімоти», але все ще збудливого стану, з обов’язковим контролем показників життєво важливих функцій організму пацієнта до зникнення ознак та симптомів алкогольного делірію (протягом близько 3 діб).

Далі наведено приклади схем введення препаратів групи похідних бензодіазепіну при алкогольному делірії.

Схеми введення діазепаму.

Схема 1: вводять 10–20 мг внутрішньовенно (в/в) або per os кожні 1–4 год у разі потреби.

Схема 2: лікування починають із введення 5 мг в/в, зі швидкістю 2,5 мг/хв. Надалі у разі потреби діазепам вводять у такому порядку:

• через 10 хв — 5 мг в/в зі швидкістю 2,5 мг/хв повторно;
• надалі через 10 хв — 10 мг в/в;
• надалі через 10 хв — 10 мг в/в повторно;
• надалі через 10 хв — 20 мг в/в;
• надалі продовжують вводити в/в зі швидкістю 5–20 мг/год.

Схеми введення лоразепаму.

Схема 1: вводять 8 мг в/в, внутрішньом’язово (в/м) або per os кожні 15 хв у разі потреби. Після того, як пацієнту ввели 16 мг лоразепаму, але симптоми алкогольного делірію все ще залишаються вираженими, пацієнту вводять 8 мг в/в болюсно. Надалі лоразепам вводять зі швидкістю 10–30 мг/год.

Схема 2: вводять 1–4 мг в/в кожні 5–15 хв у разі потреби.

Альтернативним варіантом є введення 1–40 мг в/м кожні 30–60 хв у разі потреби. Надалі в разі потреби продовжують введення лоразепаму для стану сонливості.

На додаток до похідних бензодіазепіну часто призначають додаткові фармакотерапевтичні засоби, такі як антипсихотик галоперидол, який вводять: для усунення неконтрольованої ажитації або тяжких галюцинацій у дозі 0,5–5,0 мг в/в або в/м кожні 30–60 хв у разі потреби, але не вище 20 мг, або приймають per os у дозі 0,5–5,0 мг кожні 4 год, але не вище 30 мг (Schuckit M.A., 2014).

Алкогольний делірій: профілактика

Основним профілактичним заходом при алкогольному делірії є повна відмова від зловживання напоями, до складу яких входить етиловий спирт.