Інструменти лікаря
Увійти
Аденовірусна інфекція
Діагнози за МКХ -10

Про захворювання Аденовірусна інфекція

Аденовірус є поширеною причиною розвитку інфекцій верхніх дихальних шляхів і кон’юнктивіту.

Аденовірусна інфекція — це гостре респіраторне захворювання, яке викликають аденовіруси, що характеризується лихоманкою, ураженням слизових оболонок органів дихання, кон’юнктиви очей та лімфоїдної тканини.

Аденовірусна інфекція: етіологія

Аденовіруси є ДНК-віруси, поширені у тварин і людей, які часто виявляють як у дорослих, так і дітей.

Існує понад 100 серологічно різних типів аденовірусів, 49 їх типів фіксують у людини. Вірус уражує кілька систем органів, проте більшість інфекцій протікає безсимптомно.

Аденовірусна інфекція: збудник

Аденовірус — це ікосаедричний капсидний дволанцюжковий ДНК-вірус розміром 70–90 нм. Геном аденовірусу всередині капсиду тісно пов’язаний з білком VII — гістоноподібним білком, що кодується вірусом.

Сімейство Adenoviridae поділено на 2 роди: аденовіруси птахів (авіаденовіруси) та аденовіруси ссавців (мастаденовіруси). Аденовіруси повсюдно поширені у тварин, а в людських популяціях вони можуть зберігатися протягом тривалого часу поза тілом господаря, ендемічні протягом усього року.

Аденовірус поширюється повітряно-краплинним шляхом, зараження може відбуватися як при прямому попаданні на кон’юнктиву, так і при контакті з інфікованими тканинами, через кров та фекально-оральним шляхом.

Аденовірус визнаний онкогенним у гризунів, але на сьогодні немає даних про онкогенність цього вірусу у людини.

Загалом нині аденовірусні інфекції проходять самостійно в імунокомпетентних осіб, необхідні лише підтримувальні заходи. Однак у людей з ослабленим імунітетом спектр захворювань набагато ширший, а наслідки можуть бути летальними.

Аденовіруси групи C викликають ураження нижніх дихальних шляхів, також, можливо, шлунково-кишкового тракту, очей, органів дихання, сечового міхура, нирок та інших органів (що особливо небезпечно при імуносупресії). 3-й, 4-й та 7-й типи аденовірусу викликають пневмонії, гострі респіраторні захворювання.

Епідеміологія

Чіткої сезонності захворюваності на аденовірусну інфекцію не фіксується.

Найбільша сприйнятливість у дітей найчастіше відмічається віком 6 міс — 2 років, а також 5–9 років. Зараження може також статися з екзогенних джерел (наприклад постільної білизни, подушок, шафок, зброї), при контакті з інфікованими хворими, вдиханні крапель аерозолю, кон’юнктивальної інокуляції, фекально-оральному поширенні. Також можливий розвиток аденовірусної інфекції при реактивації вірусу, що латентно персистує в організмі.

Примітно, що латентний аденовірус може існувати в нирковій паренхімі, лімфоїдній тканині та інших тканинах протягом тривалого часу; у хворих із ослабленим імунітетом може відбутися реактивація вірусу. Безсимптомний перебіг аденовірусу може тривати протягом тижнів чи місяців.

Випадки захворювання часто встановлюють у колективах, які перебувають в умовах тісного контакту, а також серед дітей — аденовірусні інфекції часто фіксують у дитячих садках, закритих або багатолюдних місцях, таких як військові казарми, громадські басейни, сім’ї з маленькими дітьми та медичні заклади.

Інкубаційний період триває 2–14 днів.

Аденовірус стійкий до багатьох дезінфекційних засобів, 95% розчин етанолу є активним щодо аденовірусу дезінфекційним засобом.

Місце проникнення зазвичай визначає місце зараження. Інфекція шлунково-кишкового тракту розвивається внаслідок фекально-оральної передачі, тоді як інфекції дихальних шляхів — при повітряно-краплинному вдиханні. Ураження нирок, сечового міхура зазвичай відбуваються через гематогенну дисемінацію вірусу.

  • Літична інфекція розвивається при проникненні аденовірусу в епітеліальні клітини людини і триває до повного циклу реплікації, що надалі призводить до продукції цитокінів, цитолізу та ініціації запальної реакції хазяїна.
  • Латентна або хронічна аденовірусна інфекція — можливе безсимптомне інфікування лімфоїдної тканини.

Розмноження вірусу відбувається в епітеліальних клітинах слизових оболонок та лімфоїдної тканини. Зазвичай первинно уражуються слизова оболонка носа та глотки, мигдалики, потім регіонарні лімфатичні вузли. Уражені слизові оболонки набряклі, характерний виражений ексудативний компонент. При ураженні кон’юнктиви характерний випіт, формування фібринозних нашарувань.

Діагностика аденовірусної інфекції

Більшість аденовірусних інфекцій протікають безсимптомно.

Варіанти аденовірусної інфекції включають інфекції верхніх дихальних шляхів, пневмонію, епідемічний кератокон’юнктивіт, гострий геморагічний цистит та гастроентерит.

Аденовірусна інфекція очей є найчастішою причиною вірусного кон’юнктивіту.

Аденовірусна інфекція: симптоми у дорослих та дітей зазвичай схожі.

Залежно від ураженої системи органів можуть фіксуватися такі симптоми та ознаки:

  • гарячка (температура тіла підвищується поступово, до фебрильних та високих фебрильних показників і досягає максимуму на 2–3-й день захворювання);
  • біль у горлі;
  • шийна лімфаденопатія;
  • рясні слизові виділення з носа, закладеність носа;
  • сльозотеча;
  • набряклість повік, гіперемія кон’юнктиви — зазвичай спочатку одностороння, потім — двостороння;
  • різь, печіння в ураженому оці/очах;
  • фібринозні плівки на кон’юнктиві очей;
  • сеча з домішкою крові/червоного кольору при геморагічному аденовірусному циститі;
  • задишка;
  • млявість, загальна слабкість;
  • зниження апетиту;
  • кашель при аденовірусній інфекції, зазвичай, вологий, може бути інтенсивним;
  • можлива діарея, особливо у дітей 1-го року життя, характерне підвищення частоти випорожнень до 4–8 р/добу, можливі домішки слизу в калі. Зазвичай випорожнення нормалізуються через 3–4 дні в разі зменшення вираженості катаральних симптомів;
  • симптоми інтоксикації зазвичай помірно виражені.

Скільки днів може тривати підвищена температура тіла при аденовірусній інфекції? Гарячка різного ступеня вираженості може зберігатися протягом 1–2 тиж.

При фізикальному огляді можна виявити шийну аденопатію, фарингіт, кон’юнктивіт та тонзиліт.

Аденовірусна інфекція: симптоми у дітей грудного віку мають деякі особливості. Так, температура тіла зазвичай субфебрильна, характерна закладеність носа та нечастий кашель, неспокій дитини, порушення сну та ссання (відмова від грудей) унаслідок порушення носового дихання, а також діарея. Лімфоаденопатію та кон’юнктивіт діагностують рідко. Можливий розвиток обструктивного бронхіту та пневмонії.

Як визначити аденовірусну інфекцію?

Діагноз аденовірусної інфекції ґрунтується на характерній клінічній картині. Можлива лабораторна діагностика: вірусна культура, полімеразна ланцюгова реакція, аналіз вірусного антигену та серологічні дослідження.

Клінічний аналіз крові при аденовірусній інфекції: може відмічатися незначний лейкоцитоз, підвищення швидкості осідання еритроцитів.

Аденовірусна інфекція: лікування

Що приймати при аденовірусній інфекції?

У більшості випадків терапія аденовірусної інфекції має підтримувальний характер.

Рекомендовано:

  • вживання достатньої кількості рідини (гідратація);
  • прийом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) та парацетамолу;
  • постільний режим протягом кількох днів;
  • застосування противірусних препаратів (ганцикловіру та відарабіну) рідко показане для лікування аденовірусних інфекцій у імунокомпетентних пацієнтів, але їх можна застосовувати у осіб з імунодефіцитом.

Аденовірусна інфекція: антибіотики приймають лише при бактеріальних ускладненнях (синуситі, середньому отиті, ангіні, пневмонії).

Як лікувати очі при аденовірусній інфекції?

При ураженні очей показано консультацію офтальмолога та застосування місцевих противірусних та антибактеріальних засобів, місцевих глюкокортикостероїдів (дексаметазону), 2–5% повідон-йоду у формі очних крапель.

У період захворювання не можна користуватися контактними лінзами.

Рекомендується госпіталізувати дітей раннього віку або осіб з імунодефіцитом з тяжким перебігом аденовірусної інфекції.

Для профілактики аденовірусної інфекції може застосовуватися вакцинація (пероральна, жива, покрита кишковорозчинною оболонкою), особливо у військовослужбовців віком 17–50 років.

Пацієнт з аденовірусною інфекцією повинен дотримуватися особливих запобіжних заходів, таких як регулярна гігієна рук з використанням води та мила або дезінфекційних засобів. Слід уникати спільного використання рушників та подушок особами, які контактували з хворими на кон’юнктивіт.

Диференційна діагностика

Ускладнення аденовірусної інфекції