Лікування цисплатином має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога лише у спеціалізованих підрозділах в умовах, що дозволяють здійснювати належний моніторинг та нагляд. Для контролю анафілактичних реакцій необхідна наявність відповідного реанімаційного обладнання.

Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду. Обов’язково слід уникати використання всіх алюмінійвмісних систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів та шприців. Перед застосуванням розчину пацієнту необхідно впевнитися у прозорості розчину та відсутності включень.

Цисплатин, розчин для інфузій не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими препаратами або допоміжними речовинами.

Належний контроль та управління лікуванням і його ускладненнями можливі лише при наявності адекватного діагнозу та чітких схем лікування.

Перед лікуванням, у процесі терапії і після лікування цисплатином необхідно контролювати:

функцію нирок;
функцію печінки;
функцію системи кровотворення (кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів);
рівні електролітів сироватки крові (концентрації кальцію, натрію, калію, магнію).

Аналізи необхідно повторювати щотижня протягом усього періоду лікування цисплатином.

Наступний курс терапії не можна розпочинати до нормалізації головних показників, а саме:

креатинін сироватки крові: ≤ 130 мкмоль/л (1,5 мг/дл);
сечовина: < 25 мг/дл;
кількість лейкоцитів: > 4,0 × 10⁹/л;
кількість тромбоцитів: > 100 × 10⁹/л;
аудіограма: результати у межах нормальних показників.

Для цисплатину характерні кумулятивні ототоксична, нефротоксична та нейротоксична дії. Його токсичність може посилюватися при комбінованому застосуванні з іншими препаратами, які чинять токсичну дію на зазначені органи та системи.

Нефротоксичність

Цисплатин спричиняє тяжкі кумулятивні нефротоксичні ефекти, які може потенціювати застосування аміноглікозидів. Цисплатин не слід застосовувати частіше ніж 1 раз на кожні 3–4 тижні. Для забезпечення виділення сечі та зменшення ниркової токсичності рекомендовано застосування цисплатину шляхом внутрішньовенної інфузії впродовж 6–8 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Повторні курси цисплатину не варто застосовувати, тільки якщо рівні креатиніну у плазмі нижчі за 1,5 мг/100 мл (130 мкмоль/л) або рівень сечовини крові нижче 55 мг/100 мл (9 ммоль/л), та циркулюючі рівні крові прийнятні. Оскільки ниркова токсичність цисплатину є кумулятивною, вимірювання азоту сечовини крові, креатиніну плазми крові або швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ)/ рівень кліренсу креатиніну (КлКр) мають визначатися перед початком терапії та перед кожним наступним курсом.

Необхідно забезпечити адекватну гідратацію до та під час терапії для мінімізації небезпеки нефротоксичності. Діурез 100 мл/год або більше має мінімізувати нефротоксичну дію цисплатину. Належний діурез може бути забезпечений за допомогою попередньої гідратації шляхом внутрішньовенного введення 2 л відповідного розчину або аналогічної гідратації після введення цисплатину (рекомендується введення розчину в обсязі 2500 мл/м²/ ППТ протягом 24 годин). Якщо активної гідратації недостатньо для підтримання належного діурезу, можуть бути призначені осмотичні діуретики (наприклад, 10% розчин манітолу).

Особлива увага має приділятися пацієнтам, які отримують одночасну терапію іншими потенційними нефротоксичними засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими речовинами та інші види взаємодій»).

Функціонування кісткового мозку

Необхідно часто моніторити рівень форменних елементів крові у пацієнтів, які отримують цисплатин. Хоча гематотоксичність зазвичай середньої тяжкості та зворотня, можуть виникати тяжка тромбоцитопенія та лейкопенія. У пацієнтів, у яких розвинулася тромбоцитопенія, рекомендовані спеціальні запобіжні заходи: пильність при проведенні інвазивних процедур; перевірка на ознаки кровотечі або появу синців; дослідження сечі, калу та блювоти на наявність крові; уникнення аспірину та інших НПЗЗ. Пацієнтів, у яких розвинулася лейкопенія, слід ретельно оглянути на ознаки інфекції та вони можуть потребувати підтримки антибіотиками і переливання крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Нейропатії

Повідомляли про випадки тяжкої нейропатії. Ці нейропатії можуть бути необоротними і можуть проявлятися у вигляді парестезії, арефлексії, втрати пропріоцептивної чутливості та відчуття вібрацій. Повідомляли також про випадки втрати рухової функції. Неврологічні обстеження пацієнтів слід проводити на регулярній основі. Схоже, що нейротоксичність має кумулятивний характер. Перед початком кожного курсу необхідно встановити відсутність симптомів периферичної нейропатії.

Ототоксичність

Ототоксичність спостерігалася у 31% пацієнтів, яким застосовували разову дозу цисплатину 50 мг/м²; і проявлялася шумом у вухах та/або погіршенням слуху у діапазоні високих частот (4000–8000 Гц). У деяких випадках може спостерігатися порушення слуху у мовному діапазоні. Ототоксичний ефект може бути більш виразним у дітей, які отримують лікування цисплатином. Повідомляли про випадки відтермінованої втрати слуху серед педіатричних пацієнтів. Рекомендований довгостроковий нагляд за цією категорією пацієнтів. Втрата слуху може бути односторонньою або двосторонньою і має більшу частоту і тяжкість при повторному введенні препарату, але у поодиноких випадках повідомляли про розвиток глухоти після першого введення цисплатину. Попереднє або одночасне опромінювання зони черепа збільшує ризик ототоксичних ускладнень, що може бути пов’язано з піком концентрації цисплатину у плазмі крові. Не з’ясовано, чи є ототоксичність, індукована цисплатином, оборотною. Аудіометрія має бути проведена перед початком терапії та проводитися повторно при виникненні слухових симптомів або клінічних змін слуху. Також повідомляли про вестибулярну токсичність (див. розділ «Побічні реакції»).

Алергічні реакції

Повідомлялося про анафілактичні реакції на цисплатин. Ці реакції виникали протягом декількох хвилин після прийому у пацієнтів, які раніше отримували цисплатин, і були ослаблені введенням адреналіну, стероїдів та антигістамінних препаратів.

Як і при застосуванні інших платиновмісних лікарських засобів, можуть виникати реакції гіперчутливості, у більшості випадків протягом перфузії. Вони вимагають припинення перфузії і проведення відповідного симптоматичного лікування. Повідомляли про перехресні реакції, інколи летальні, з усіма сполуками платини (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Функція печінки і формула крові

Слід регулярно контролювати формулу крові та функцію печінки.

Можливість канцерогенного впливу

У поодиноких випадках у людей виникнення гострої лейкемії збігалося в часі із застосуванням цисплатину; ці випадки зазвичай були пов’язані із застосуванням інших лейкемогенних засобів. Цисплатин є бактеріальним мутагеном і спричиняє хромосомні аберації в культурах клітин тварин. Канцерогенність можлива, але досі не була продемонстрована. Цисплатин чинить тератогений та ембріотоксичний вплив на мишей.

Реакції у місці введення

Під час введення цисплатину можуть виникати реакції у місці введення. Враховуючи можливість екстравазації, при введенні препарату слід уважно спостерігати за місцем інфузії щодо можливої інфільтрації. Специфічна терапія у випадку виникнення реакцій екстравазації на даний час невідома.

У разі паравенозного введення препарату необхідно:

негайно припинити інфузію цисплатину;
не рухаючи голку, виконати аспірацію екстравазату з тканини і промити їх 0,9% розчином натрію хлориду (особливо у разі застосування розчину для інфузій з концентрацією цисплатину вище за рекомендовану).

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з периферичною нейропатією. Не спричиненою цисплатином, а також пацієнтів з гострими бактеріальними та вірусними інфекціями.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Після введення цисплатину часто спостерігаються нудота, блювання та діарея (див. розділ «Побічні реакції»). У більшості пацієнтів ці симптоми зникають протягом 24 годин. Менш виражена нудота та анорексія можуть тривати до 7 діб після лікування. Нудота і блювання можуть бути інтенсивними та вимагати адекватного протиблювального лікування. Профілактичне застосування антиеметиків може допомогти запобігти нудоті та блюванню або зменшити їх інтенсивінсть. Втрату рідини внаслідок блювання або діареї необхідно компенсувати.

Застереження

Цей цитостатичний засіб має більш виражену токсичність, ніж звичайні засоби протипухлинної хіміотерапії.

Ниркова токсичність, яка є насамперед кумулятивною, тяжка та потребує особливих запобіжних заходів при введенні препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Слід ретельно контролювати стан пацієнта щодо ототоксичності, мієлосупресії та анафілактичних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).

Був продемонстрований мутагенний ефект цисплатину. Цей препарат також може негативно впливати на фертильність. Відомо, що інші антинеопластині засоби мають канцерогений ефект, і цю можливість слід враховувати при тривалому застосуванні цисплатину.

Якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика, оскільки лікування цисплатином може спричинити необоротну безплідність у чоловіків, які в майбутньому бажають стати батьками. Необхідно потурбуватися про кріоконсервацію їхньої сперми до початку терапії.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить 3,5 мг натрію на мл, що еквівалентно 0,18% від максимальної рекомендованої ВООЗ норми споживання натрію 2 г для дорослих.

Аналоги Цисплатин