фармакодинаміка. Іони калію і магнію — це важливі внутрішньоклітинні катіони, що відіграють істотну роль в роботі ряду ферментів, у процесі звʼязування макромолекул із субцелюлярними елементами і в механізмі мʼязового скорочення на молекулярному рівні. Співвідношення поза- і внутрішньоклітинної концентрації іонів калію, кальцію, натрію і магнію впливає на скоротливу здатність міокарда. Аспартат як ендогенна речовина є підходящим переносником іонів, має виражений афінітет до клітин, його солі піддаються дисоціації лише незначною мірою. Внаслідок цього іони проникають у внутрішньоклітинний простір у вигляді комплексних сполук. Магнію аспартат та калію аспартат покращують метаболізм міокарда. Недостатній вміст калію і магнію в організмі підвищує ризик розвитку артеріальної гіпертензії, атеросклеротичного ураження коронарних судин, порушень ритму серця, патології міокарда.
Фармакокінетика
Магній. Загальний запас іонів магнію в організмі людини з масою тіла 70 кг становить в середньому 24 г (1000 ммоль); більше 60% магнію припадає на кісткову тканину і близько 40% — на скелетні мʼязи та інші тканини. Близько 1% загального запасу іонів магнію в організмі знаходиться в позаклітинній рідині, переважно в сироватці крові. У здорових дорослих людей вміст магнію в сироватці крові перебуває в діапазоні 0,7–1,10 ммоль/л.
Рекомендована норма споживання магнію з їжею для чоловіків становить 350 мг/добу, для жінок — 280 мг/добу. Потреба в магнії зростає під час вагітності та грудного вигодовування.
Магній абсорбується зі ШКТ шляхом активного транспорту. Основним регулятором балансу магнію в організмі є нирки. 3–5% іонізованого магнію виводиться нирками.
Збільшення об’єму сечі (наприклад при терапії високоефективними петльовими діуретиками) призводить до збільшення екскреції іонізованого магнію. Якщо абсорбція магнію в тонкому кишечнику знижується, подальша гіпомагніємія призводить до зменшення його екскреції (<0,5 ммоль/добу).
Калій. Загальний запас іонів калію в організмі людини з масою тіла 70 кг становить у середньому 140 г (3570 ммоль). Він дещо менший у жінок, ніж у чоловіків, і незначною мірою знижується з віком. 2% загального запасу іонів калію в організмі знаходиться поза клітинами, а решта 98% — всередині клітин.
Оптимальна норма споживання калію з їжею становить 3–4 г (75–100 ммоль) на добу. Основний шлях виведення калію — нирковий (близько 90% калію виводиться нирками щодня). Решта 10% виводяться через ШКТ. Таким чином, нирки відповідають за довгостроковий гомеостаз калію, а також за вміст калію в сироватці крові. У короткостроковій перспективі вміст калію в крові також регулюється обміном калію між внутрішньоклітинним і позаклітинним простором.

Діагнози, при яких застосовують Панангін форте