перед початком лікування препаратом слід порадитися з лікарем, особливо у разі застосування інших лікарських засобів.
Не застосовувати лікарський засіб для зняття гострого болю у животі до з’ясування причини. Оскільки метамізол натрію має знеболювальні та протизапальні властивості, він може маскувати ознаки інфекції, симптоми неінфекційних захворювань і ускладнень з больовим синдромом, що може утруднити їх діагностику.
Агранулоцитоз
Лікування метамізолом може спричинити розвиток агранулоцитозу, зокрема з летальним наслідком (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Індукований метамізолом агранулоцитоз може розвинутися навіть у пацієнтів, які раніше застосовували метамізол без ускладнень.
Агранулоцитоз, спричинений метамізолом, є ідіосинкратичною побічною реакцією. Метамізоліндукований агранулоцитоз не є дозозалежним і може розвинутися на будь-якому етапі лікування, навіть невдовзі після припинення лікування.
Пацієнтів слід проінформувати про необхідність припинити лікування метамізолом та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи будь-яких симптомів, які вказують на розвиток агранулоцитозу, включаючи гарячку, озноб, біль у горлі та патологічні зміни слизової оболонки, що супроводжуються больовими відчуттями, особливо в ротовій порожнині, носі та горлі або в ділянці статевих органів чи анального отвору.
У разі застосування метамізолу симптоми агранулоцитозу можуть бути замаскованими у пацієнтів, які отримують антибіотикотерапію.
У разі підозри на агранулоцитоз слід негайно провести клінічний аналіз крові (включаючи диференційний підрахунок лейкоцитів) та припинити лікування на час очікування результатів лабораторних досліджень. Якщо діагноз підтверджено, лікування не слід поновлювати (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Під час лікування препаратом слід відмовитися від вживання алкоголю та застосування лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС).
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам:
– з наявними алергічними захворюваннями (у т. ч. полінозом) або з такими захворюваннями в анамнезі ‒ підвищується ризик розвитку алергічних реакцій;
– з запальними захворюваннями кишечника, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ);
– з серцево-судинною недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ);
– з надшлуночковою тахікардією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ);
– зі схильністю до артеріальної гіпотензії;
– з порушеннями функції нирок, хронічною нирковою недостатністю (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), з захворюваннями нирок в анамнезі (пієлонефрит, гломерулонефрит);
– з порушеннями функції печінки (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ);
– при одночасному застосуванні цитостатичних лікарських засобів (тільки під контролем лікаря).
Лікарський засіб з обережністю застосовувати пацієнтам з наявністю в анамнезі хронічного зловживання алкоголем, ослабленим особам; особам літнього віку ‒ через ризик виникнення гіпертермії та підвищення частоти побічних реакцій, особливо з боку шлунково-кишкового тракту. З обережністю застосовувати при зниженні перистальтики кишечнику, при станах після черепно-мозкових травм.
Ризик медикаментозного ураження печінки
Повідомляли про випадки гострого гепатиту, переважно гепатоцелюлярного характеру, у пацієнтів, які приймали метамізол натрію, прояви якого з’являлися у період від декількох днів до кількох місяців після початку лікування препаратом. Симптоми включали підвищення рівнів печінкових ферментів у сироватці крові, з жовтяницею або без неї, часто в контексті реакцій гіперчутливості до інших лікарських засобів (наприклад, висипів на шкірі, дискразії крові, лихоманки та еозинофілії) або у супроводі проявів аутоімунного гепатиту. Більшість пацієнтів одужали після відміни лікування метамізолом натрію; однак у поодиноких випадках повідомляли про прогресування печінкової недостатності аж до виникнення необхідності трансплантації печінки.
Механізм розвитку ураження печінки, індукованого метамізолом натрію, чітко не з’ясований, але наявні дані свідчать про імуноалергічний механізм.
Пацієнтів слід проінструктувати щодо необхідності повідомити лікаря про виникнення симптомів, що вказують на ураження печінки. При підозрі на ураження печінки пацієнтам слід припинити прийом метамізолу натрію; у пацієнтів слід оцінити показники, які характеризують функціональний стан печінки.
Випадки ураження печінки під час лікування метамізолом натрію є дуже рідкісними, але точну частоту розвитку цієї побічної реакції неможливо розрахувати. У деяких пацієнтів спостерігали рецидиви ураження печінки при повторному застосуванні метамізолу натрію. У разі попереднього випадку ураження печінки, який стався під час лікування метамізолом натрію, якщо не було встановлено інших причин ураження печінки, не слід повторно застосовувати лікарські засоби, що містять метамізол натрію.
Слід негайно припинити прийом лікарського засобу та невідкладно звернутися до лікаря при появі астенії, утрудненого ковтання, кровоточивості ясен, зблідненні шкірних покривів, при появі висипів на шкірі та слизових оболонках. При появі симптомів порушення функції печінки, зокрема шлунково-кишкових розладів, жовтяниці та підвищення рівнів печінкових ферментів, необхідно припинити застосування лікарського засобу. Слід повідомити лікаря про виникнення таких симптомів: припливи, підвищена пітливість, головний біль, підвищена втомлюваність, жовтяниця, нудота, дискомфорт у ділянці шлунка, запор.
Тяжкі шкірні небажані реакції
При лікуванні метамізолом натрію реєстрували тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса ‒ Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла) та індуковану лікарським засобом реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть загрожувати життю або призвести до летального наслідку (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Перед початком терапії лікарським засобом Анальгін‒Дибазол‒Папаверин пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій. Під час лікування необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів щодо появи цих характерних симптомів. У разі появи симптомів, що вказують на тяжкі шкірні небажані реакції, слід негайно припинити прийом лікарського засобу та надалі ні в якому разі не застосовувати лікарські засоби, які містять метамізол натрі (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Під час лікування препаратом можливе забарвлення сечі в червоний колір за рахунок виведення метаболіту метамізолу натрію, що не має клінічного значення.
При застосуванні лікарського засобу можливий розвиток ортостатичної гіпотензії.
Не слід перевищувати рекомендовані дози лікарського засобу.
Не слід застосовувати лікарський засіб довше встановленого терміну без консультації з лікарем.
У випадку тривалого застосування лікарського засобу (більше 7 діб) необхідно контролювати функцію нирок та печінки.
Тютюнопаління знижує ефективність лікарського засобу.
Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або, навпаки, стан здоров’я пацієнта погіршиться, або з’являться небажані явища, необхідно припинити застосування лікарського засобу та звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування лікарського засобу у період вагітності або годування груддю протипоказане.
У разі необхідності застосування лікарського засобу годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час лікування препаратом слід уникати керування транспортними засобами та роботи зі складними механізмами.

Діагнози, при яких застосовують Анальгін-Дибазол-Папаверин