фармакодинаміка. Азитроміцин є макролідним антибіотиком другого покоління, що належить до групи азалідів.
Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів.
Механізм резистентності. Загалом резистентність різних видів бактерій до макролідів пов’язують із дією одного з трьох механізмів: модифікація клітини-мішені, інактивація антибіотика або активне виведення антибіотика (ефлюкс) з клітини. У бактерій існують різні системи виведення речовин з клітини. У стрептококів система виведення в значній мірі контролюється генами mef, що призводить до формування обмеженої резистентності до макролідів (фенотип М). Модифікація мішені метилазою, що контролюється геном erm (фенотип MLSB), може призвести до перехресної резистентності стосовно різних класів антибіотиків.
Повна перехресна резистентність до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів та стептограміну В існує між Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичним стрептококом групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи резистентний до метициліну золотистий стафілокок (MRSA).
Конститутивні мутанти в індуцибельно резистентних штамах з erm (A) або erm (C) можуть бути відібрані in vitro при їхній низькій концентрації ~10^-7 КУО в присутності азитроміцину.
Гранична концентрація. Нижче представлені мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) для мікроорганізмів при зазначених показаннях (див. ПОКАЗАННЯ).
Слід відзначити, що представлені нижче граничні значення МІК і спектр дії in vitro призначені для системного застосування. Такі МІК не відповідають даним у разі місцевого застосування в очі, враховуючи концентрації, які досягаються in situ, та фізико-хімічні умови, що можуть вплинути на загальну активність антибіотика у місці застосування.
EUCAST (Європейський комітет з тестування чутливості до антимікробних препаратів) встановив для азитроміцину такі граничні концентрації:
Haemophilus influenzae: чутливість ≤0,12 мг/л і резистентність >4 мг/л;
Moraxella catarrhalis: чутливість ≤0,5 мг/л і резистентність >0,5 мг/л;
Neisseria gonorrhoeae: чутливість ≤0,25 мг/л і резистентність >0,5 мг/л;
Staphylococcus spp.*: чутливість ≤1,0 мг/л і резистентність >2,0 мг/л;
Streptococcus pneumoniae: чутливість ≤0,25 мг/л і резистентність >0,5 мг/л;
Streptococcus А, В, C, G: чутливість ≤0,25 мг/л і резистентність >0,5 мг/л.
*spp. включає всі види класу.
EUCAST зазначає, що для визначення чутливості до азитроміцину означених мікроорганізмів може бути використаний еритроміцин.
Поширеність набутої резистентності може змінюватися залежно від місцевості і часу для окремих видів, тому місцева інформація про резистентність необхідна, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі потреби можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.
Спектр антибактеріальної активності азитроміцину щодо видів бактерій відповідно до показань
Зазвичай чутливі види
Аероби грамнегативні: Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoae¹, Haemophilus influenzae^$, Haemophilus parainfluenzae^$.
Інші: Chlamydia trachomatis*.
Види, які можуть набувати резистентності
Аероби грампозитивні: Staphylococcus aureus (метициліностійкий і метициліночутливий), Staphylococcus coagulase negative (метициліностійкий і метициліночутливий), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococci viridans, Streptococcus agalactiae, Streptococcus групи G.
Стійкі види
Аеробні грампозитивні: Corynebacterium spp., Enterococcus faecium.
Аеробні грамнегативні: Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter, Enterobacteriaceae.
^*Клінічна ефективність продемонстрована на чутливих штамах, виділених відповідно до затверджених показань.
^$Проміжна природна чутливість.
¹Кон’юнктивіт, спричинений Neisseria gonorrhoeae, потребує системного лікування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Інформація з клінічних випробувань
Трахоматозний кон’юнктивіт, спричинений Chlamydia trachomatis. У рандомізованому подвійному сліпому випробуванні, що тривало протягом 2 міс, порівнювали Азитер з однією дозою азитроміцину перорально для лікування трахоми у 670 дітей (віком 1–10 років). Ефективність препарату Азитер після застосування його 2 рази на добу протягом 3 днів (96,3%) суттєво не відрізнялася від такої для азитроміцину, що застосовувався перорально (96,6%).
Масова терапія, лікування і профілактика трахоми препаратом Азитер (закапування 2 рази на добу протягом 3 днів) у всіх категорій населення (від народження) оцінювалася в ході IV етапу багатоцентрового відкритого непорівняльного дослідження, що проводилося на півночі Камеруну (112 000 хворих). На прикладі 2400 дітей віком ≥1–<10 років поширеність активної трахоми, що становила 31,1% до закапування препаратом Азитер, знизилася до 6,3% через 1 рік і до 3,1% на 2-й і 3-й рік.
Не спостерігалося жодних серйозних побічних дій у населення, яке отримувало лікування зазначеним препаратом.
Гнійний бактеріальний кон’юнктивіт. У рандомізованому сліпому дослідженні в різних географічних районах Європи, Північної Африки та Індії порівнювали препарат Азитер, який закапували 2 рази на добу протягом 3 днів, із тобраміцином 0,3% (очні краплі), який закапували кожні 2 год протягом 2 днів, потім 4 рази на добу протягом 5 днів 1043 пацієнтам з гнійним бактеріальним кон’юнктивітом, у тому числі 109 дітям віком до 11 років, 5 новонародженим (від народження до 27 днів) і 38 немовлятам та дітям ясельного віку (від 28 днів до 23 міс).
Клінічне одужання протягом 9 днів із Азитер (87,8%) суттєво не відрізнялося від результату лікування із застосуванням тобраміцину (89,4%). Мікробіологічний статус одужання із застосуванням препарату Азитер був порівнянний із таким при застосуванні терапії тобраміцином.
Діти. Ефективність і безпека застосування препарату Азитер були продемонстровані при лікуванні хворих дітей віком ≤18 років у рандомізованому сліпому закритому дослідженні, в якому порівнювали дію препарату Азитер (закапування 2 рази на добу протягом 3 днів) із дією тобраміцину (закапування кожні 2 год протягом 2 днів, потім 4 рази на добу протягом 5 днів) у 282 дітей з гнійним бактеріальним кон’юнктивітом (до підгрупи пацієнтів від народження до 24 міс входили 148 осіб). Клінічне одужання очей, які були найбільш уражені, на 3-й день було значно вище в групі, в якій застосовувався Азитер (47%), у порівнянні з групою, у якій застосовувався тобраміцин (28%). На 7-й день 89% пацієнтів, які отримували Азитер (закапування 2 рази на добу протягом 3 днів), були вилікувані порівняно з 78% пацієнтів, які отримували тобраміцин. Щодо бактеріологічного статусу на 7-й день відсутня статистична відмінність між обома досліджуваними групами. Препарат Азитер добре переносився у всіх вікових групах. Не виявлено жодної нової побічної дії у дітей. Коротка тривалість лікування азитроміцином 1,5%, невелика кількість необхідних введень і полегшене закапування крапель дітям були оцінені як дітьми, так і їхніми батьками.
Фармакокінетика. Азитроміцин не визначався у плазмі крові хворих на бактеріальний кон’юнктивіт після застосування препарату Азитер в межах рекомендованих доз (межа чутливості: 0,0002 мкг/мл у плазмі крові). Дослідження фармакокінетики у дітей не проводилися.

Діагнози, при яких застосовують Азитер®

Діагнози, при яких застосовують Азитер^®