Ніфедипін є блокатором кальцієвих каналів у підгрупі дигідропіридину. Препарат призначається як гіпотензивний (препарат, що знижує артеріальний тиск) і антиангінальний лікарський засіб.

Показання, схвалені FDA

1. Хронічна стабільна стенокардія — клінічний синдром, який характеризується больовими відчуттями в грудній клітці через ішемію міокарда (абсолютне або відносне порушення кровопостачання міокарда), не пов’язану з некрозом кардіоцитів. Ніфедипін знижує частоту і силу серцевих скорочень; не пригнічує провідність міокарда.
2. Гіпертензія — синдром підвищення систолічного або діастолічного артеріального тиску. Це стан, при якому кровоносні судини постійно відчувають підвищений тиск. Ніфедипін можна застосовувати в якості монотерапії або в поєднанні з декількома різними препаратами для лікування гіпертензії або ІХС.
3. Виражена гіпертензія в період вагітності (хронічна, гестаційна) і післяпологова гіпертензія (підвищення артеріального тиску більше ніж 140/90 мм рт. ст.).

Інші показання

1. Первинний (розвивається без ознак інших захворювань) і вторинний синдром Рейно. Препарат може запобігати або послаблювати спазм судин кінцівок.
2. Високогірний (висотний) набряк легень — це накопичення плазми крові в тканинах легень, а потім і в просвітах альвеол. Виникає на тлі гострої гірської хвороби.
3. Легенева гіпертензія — група захворювань, що характеризується підвищенням тиску в легеневій артерії.
4. Ахалазія (відсутність розслаблення) — хронічне нервово-м’язове захворювання.
5. Камені дистального відділу сечоводу.

Механізм дії

Під час фази деполяризації мембран гладких клітин відбувається приплив іонів кальцію через потенціалактивовані кальцієві канали L-типу. Ніфедипін пригнічує надходження іонів кальцію, блокуючи канали L-типу гладких м’язів судин і міокардіальних клітин. Зниження рівня внутрішньоклітинного кальцію призводить до зниження периферичного опору артеріальних судин і розширення коронарних артерій, що обумовлює зниження системного артеріального тиску і підвищення доставки кисню до міокарда. Таким чином, ніфедипін має гіпотензивні й антиангінальні властивості.
Сьогодні Ніфедипін випускається в лікарських формах швидкого (негайного) і пролонгованого вивільнення діючої речовини. Спочатку фармацевтична промисловість випускала препарат тільки в лікарській формі короткої, але швидкої дії; тому препарат необхідно було приймати кілька разів на добу. Він викликав швидку вазодилатацію (релаксація гладких м’язів у стінках кровоносних судин) з подальшою рефлекторною активацією симпатичної нервової системи, що призводило до побічних ефектів, таких як головний біль, прискорене серцебиття і припливи крові. Ці побічні ефекти сприяли тому, що на фармацевтичний ринок надійшов препарат з пролонгованим вивільненням діючої речовини, який мав стійку 24-годинну антигіпертензивну дію і характеризувався меншою кількістю побічних ефектів. Корекція дози препарату повинна здійснюватися з інтервалом 7–14 днів. При переході з препарату з швидким вивільненням діючої речовини на препарат пролонгованої дії повинна застосовуватися така сама загальна добова доза. Препарати з швидким вивільненням можна приймати незалежно від прийому їжі.
Препарати з швидким вивільненням починають діяти протягом 20 хв, їх Т_½ — 4–7 год. Препарат пролонгованого вивільнення діє протягом 24 год. Він метаболізується в печінці за допомогою цитохрому CYP 3A4. Препарати пролонгованого вивільнення мають біодоступність до 89% порівняно з лікарськими засобами негайного вивільнення. Біодоступність значно підвищується у пацієнтів з печінковою недостатністю, що потребує корекції дози.

Побічні ефекти

Розвиток побічних реакцій характерний для 20–30% пацієнтів, яким призначають Ніфедипін. Це пов’язано перш за все з його судинорозширювальними властивостями. До найбільш поширених побічних ефектів належать припливи, периферичні набряки, запаморочення, головний біль, печія, нудота. Толерантність (синдром звикання до лікарських засобів) — зниження реакції на повторне (неодноразове) введення препарату. Цей синдром більш характерний для препаратів негайного вивільнення ніфедипіну, ніж пролонгованої дії. Реакції гіперчутливості, такі як свербіж, кропив’янка і бронхоспазм, відмічають рідко. Різке припинення прийому препарату після тривалого застосування може призвести до абстинентних симптомів (група симптомів різного поєднання, що виникають при повному припиненні прийому препарату), таких як гіпертензія або стенокардія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до ніфедипіну або інших компонентів препарату. Застосування препарату протипоказано пацієнтам з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Для пацієнтів із нестабільною стенокардією застосування ніфедипіну негайного вивільнення не рекомендується, за винятком випадків із супутньою блокадою бета-адренорецепторів. Слід уникати призначення препарату пацієнтам з кардіогенним шоком, тяжким аортальним стенозом, гіпотензією, серцевою недостатністю і помірною або тяжкою печінковою недостатністю. Препарати з негайним вивільненням ніфедипіну (сублінгвально або перорально) при гіпертонічних невідкладних станах не є ні безпечними, ні ефективними. При кардіогенному шоці відбувається різке зниження скорочувальної здатності міокарда і ситуація погіршується пригніченням надходження іонів кальцію в клітини серцевого м’яза. При тяжкому аортальному стенозі ніфедипін може викликати колапс і дисфункцію шлуночків. При нестабільній стенокардії ніфедипін викликає рефлекторне підвищення скоротливості міокарда, що збільшує його потребу в кисні, тим самим посилюючи ішемію. Ніфедипін може також посилити гіпоперфузію життєво важливих органів у хворих з тяжкою гіпотензією. Крім того, у пацієнтів з печінковою недостатністю може бути неможливим метаболізм ніфедипіну, що призводить до подовження Т_½, підвищує ризик токсичності та побічних ефектів. Нарешті, різке припинення лікування може відновити стенокардію і викликати «феномен відскоку» у пацієнтів з ІХС.

Моніторинг

Немає необхідності в лабораторному моніторингу пацієнтів, що приймають Ніфедипін. Оскільки ніфедипін є антигіпертензивним препаратом, клініцисти (лікарі, що працюють у клініці) і хворі повинні регулярно вимірювати артеріальний тиск для досягнення терапевтичного ефекту від призначеної терапії відповідно до рекомендацій Американської колегії кардіологів/Американської кардіологічної асоціації (ACC/AHA) 2017 р. Хворих необхідно постійно контролювати з приводу розвитку побічних реакцій, таких як периферичний набряк (набряк м’яких тканин), запаморочення, гіперемія (переповнення кров’ю судин кровоносної системи) і ін.

Передозування. Терапія при передозуванні

Комплекс заходів з надання першої допомоги при передозуванні Ніфедипіну залежить від дози прийнятого препарату, часу прийому їжі, віку і супутніх захворювань хворого. У першу чергу необхідно провести наступні заходи: забезпечити прохідність дихальних шляхів, кровообіг. Передозування ніфедипіну може призвести до вазодилатації, вираженої гіпотензії та рефлекторної тахікардії. Тривала системна гіпотензія може прогресувати до шоку і навіть смерті. Активоване вугілля в дозі 1 г/кг маси тіла ефективне, якщо з моменту прийому препарату минуло не більше 1–2 год. Процедура кишкового зрошення можлива, якщо застосовувався препарат з пролонгованим вивільненням, або при прийомі великої кількості їжі. Встановлення зонду і лаваж (промивання) шлунка та евакуація шлункового вмісту зазвичай неефективні. Внутрішньовенне введення розчинів для реанімації, солей кальцію, вазопресорна терапія допаміном або норепінефрином зазвичай полегшують стан хворого з гіпотензією. Введення високих доз інсуліну — було встановлено, що така маніпуляція допомагає зменшити кількість випадків смерті і поліпшити гемодинаміку. При передозуванні під час проведення терапії необхідно постійно контролювати результати ЕКГ, показники життєдіяльності хворого, функції нирок, кількість виділення сечі. Хворих з передозуванням препаратів негайного вивільнення слід спостерігати 4–7 год. Хворих з передозуванням препаратів пролонгованої вивільнення — 24 год. Специфічний антидот відсутній.

Особливості застосування

Препарат може обумовлювати розвиток гіпотензії, тому рекомендується ретельний підбір дози (починаючи з мінімальної) для досягнення терапевтичного ефекту (довгостроковий моніторинг пацієнта). Сублінгвальні препарати не рекомендуються при екстрених або невідкладних станах, пов’язаних з гіпертензією, через відсутність даних про ефективність і численні тяжкі побічні ефекти, такі як неконтрольоване зниження артеріального тиску, рефлекторна тахікардія і церебральна ішемія/інфаркт міокарда (Khan K.M. et al., 2019).

Цікаві дослідження

Передчасні пологи — важлива проблема в акушерстві, яка є найбільш поширеною причиною неонатальної смерті і захворюваності. Тому пошук способу запобігання їм завжди викликає особливий інтерес у вчених.
Подвійне сліпе рандомізоване клінічне дослідження було проведено на вагітних з гестаційним віком 26–34 тиж вагітності, які звернулися в лікарню через передчасні пологи. Вони були випадковим чином розподілені на 3 групи, яким призначали: індометацин і плацебо; ніфедипін і плацебо; і комбінацію індометацину і ніфедипіну відповідно. Оцінювали інгібування маткових скорочень протягом 2 год і запобігання передчасним пологам протягом 48 год і 7 днів. Крім того, термін вагітності, кількість передчасних пологів і інтервал між початком дослідження і пологами були зіставлені між трьома групами.
У дослідженні брали участь 150 жінок. 2 жінки в групі ніфедипіну і 1 — в групі з комбінацією препаратів були виключені з дослідження у зв’язку гіпотензією. Під час дослідження жінки з трьох груп не мали значних відмінностей за віком, індексом маси тіла (ІМТ), тяжкістю перебігу вагітності, гестації. У 36 жінок (72%) в групі індометацину, 36 (72%) в групі ніфедипіну і 41 (89,4%) в комбінованій групі вдалося запобігти переймам протягом перших 2 год після терапевтичного втручання (р=0,002). Запобігання передчасним пологам протягом 48 год (р=0,003), протягом 7 днів (р=0,021), гестаційний вік при народженні (р=0,001), продовження терміну вагітності понад 37 тиж (р=0,007) і маса новонароджених (р=0,020) були значно вищими в групі комбінованого лікування (індометацин + ніфедипін).
Для запобігання передчасним пологам і продовження терміну вагітності комбінована терапія ніфедипіном та індометацином була більш ефективною, ніж монотерапія із застосуванням будь-якого з 2 препаратів (Kashanian M. et al., 2019).

Діагнози, при яких застосовують Ніфедипін