Встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання, чутливості збудника до препарату, віку пацієнта. У випадку інфекційно-запальних захворювань легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується застосовувати препарат за наступною схемою: дорослим і дітям віком від 10 років призначають по 500–750 мг 2 рази на добу або по 375–500 мг 3 рази на добу. Дітям у віці від 3 до 10 років, призначають по 375 мг 2 рази на добу або по 250 мг 3 рази на добу.
Добова доза препарату для дітей (у т. ч. у віці до 1 року) зазвичай становить 30 мг/кг маси тіла, розділена на 2–3 прийоми.
При хронічних захворюваннях, рецидивах, тяжких інфекціях доза препарату може бути збільшена: дорослим призначають по 0,75–1 г 3 рази на добу; дітям — до 60 мг/кг/добу, розподілені на 3 прийоми.
При гострій неускладненій гонореї призначають 3 г препарату на 1 прийом у комбінації з 1 г пробенециду.
Пацієнтам з порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну нижче 10 мл/хв. дозу препарату зменшують на 15–50%.
У випадку інфекцій легкого і середнього ступеня тяжкості препарат застосовують протягом 5–7 діб. Однак при інфекціях, спричинених стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 діб.
При лікуванні хронічних захворювань та тяжких інфекцій дози препарату повинні визначатися за клінічною картиною захворювання.
Прийом препарату необхідно продовжувати протягом 48 год. після зникнення симптомів захворювання.
Препарат призначають незалежно від прийому їжі. Таблетку можна проковтнути цілою, розділити на частини або розжувати, запивши склянкою води, а також можна розвести у воді з утворенням сиропу (в 20 мл) або суспензії (в 100 мл), що мають приємний абрикосовий смак.

Побічна дія

З боку травної системи: рідко — діарея, свербіж в ділянці ануса; можлива диспепсія; дуже рідко — псевдомембранозний і геморагічний коліти.
З боку сечовидільної системи: рідко — розвиток інтерстиціального нефриту.
З боку системи кровотворення: рідко — агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: шкірні реакції, головним чином, у вигляді специфічного макуло-папульозного висипу; рідко — мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; в окремих випадках — анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату або інших бета-лактамних антибіотиків, а також до будь-якої з допоміжних речовин;
інфекційний мононуклеоз і лейкемоїдні реакції.

Передозування

При передозуванні препарату можливі порушення функції ШКТ — нудота, блювання, діарея; наслідком блювання і діареї може бути порушення водно-електролітного балансу.
Лікування: призначають промивання шлунка, активоване вугілля, сольові проносні засоби; застосовують заходи для підтримання водно-електролітного балансу.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших препаратів пеніцилінового ряду, можливий розвиток суперінфекцій.
За появи тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту, рекомендується вжити відповідних заходів.
Призначення препарату хворим на інфекційний мононуклеоз і лімфатичну лейкемією протипоказано, оскільки в 60–100% пацієнтів розвивається екзантема, що не є алергічною реакцією на препарат.
При застосуванні пеніцилінів у вкрай поодиноких випадках можливий розвиток анафілактичних реакцій.

Вагітність та період годування груддю.

Препарат не має впливу на плід і може застосовуватись у період вагітності.
Амоксицилін у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, що може спричинити розвиток явищ сенсибілізації у дитини, у цьому випадку застосування препарату треба припинити або перейти на штучне вигодовування.

Керування автотранспортом і механізмами, що рухаються.

Амоксицилін не впливає на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами, що рухаються.

Аналоги Амофаст