особливо ретельне медичне спостереження необхідне в таких випадках:
– порушення функцій нирок (зниження дози): необхідне проведення регулярного моніторингу ниркової функції, включаючи визначення рівня креатиніну; також доцільно контролювати концентрацію соталолу в плазмі крові;
– пацієнти з цукровим діабетом зі значними коливаннями рівнів глюкози у крові (при цьому симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані): необхідно проводити моніторинг концентрацій глюкози у крові та інформувати пацієнтів про те, що головним симптомом гіпоглікемії під час лікування соталолом є підвищене потовиділення;
– тривале голодування;
– гіпертиреоз (адренергічні симптоми можуть бути замасковані): при лікуванні пацієнтів із підозрою на тиреотоксикоз необхідно уникати швидкого припинення застосування соталолу, оскільки можливе загострення симптомів гіпертиреозу, зокрема тиреотоксичний криз;
– периферичні порушення перфузії, такі як синдром Рейно і переміжна кульгавість: скарги можуть виникати на початку лікування;
– пацієнти з феохромоцитомою: соталолу гідрохлорид можна застосовувати тільки після попередньої блокади α-адренорецепторів;
– пацієнти з атопічним анамнезом, анафілактичними реакціями в анамнезі та особи, які отримують десенсибілізуючу терапію (можливий тяжчий перебіг анафілактичних реакцій та нечутливість до адреналіну (епінефрину) у звичайних дозах — при їх лікуванні);
– пацієнти з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала), міастенією гравіс, депресією (у тому числі в анамнезі);
– при наявності станів і/або застосуванні лікарських засобів, що спричиняють подовження інтервалу Q–T;
– пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда (підвищений ризик аритмогенної дії);
– пацієнти із синдромом дисфункції синусового вузла, що асоціюється із симптоматичними аритміями (соталолу гідрохлорид може спричиняти синусову брадикардію, синусові паузи або зупинку синусового вузла);
– пацієнти із застійною серцевою недостатністю;
– пацієнти із псоріазом (посилення симптомів псоріазу).
Соталолу гідрохлорид може збільшувати тяжкість наявних аритмій або спричиняти нові. Проаритмічні ефекти можуть бути різними: від підвищення частоти передчасних скорочень шлуночків до розвитку тяжчої шлуночкової тахікардії, шлуночкової фібриляції чи тахікардії за типом пірует. Факторами ризику, які підвищують імовірність виникнення тахікардії за типом пірует, є доза, наявність стійкої шлуночкової тахікардії, стать (у жінок частота виникнення вища), надмірне збільшення тривалості інтервалу Q–T_c, кардіомегалія чи хронічна серцева недостатність.
Якщо у процесі терапії тривалість інтервалу Q–T_c >500 мс, необхідна обережність при застосуванні, а якщо >550 мс — потрібне зниження дози чи припинення застосування лікарського засобу. Проаритмічні ефекти найчастіше виникають у перші 7 днів після початку терапії або при підвищенні дози. Для зниження ризику проаритмії рекомендується розпочинати лікування з дози 80 мг 2 рази на добу, а потім поступово титрувати дози з одночасним контролем ефективності (програмована електрокардіостимуляція або моніторинг ЕКГ за Холтером) і безпеки (тривалість інтервалу Q–T, ЧСС і рівні електролітів у плазмі крові).
У разі тяжкої діареї або конкурентного введення лікарських засобів, що спричиняють втрату магнію та/чи калію, необхідно здійснювати контроль електролітного балансу та кислотно-основної рівноваги.
Не застосовувати соталол пацієнтам з гіпокаліємією або гіпомагніємією до корекції дисбалансу у зв’язку з імовірністю ризиків подовження інтервалу Q–T та розвитку шлуночкової тахікардії за типом пірует.
Моніторинг пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Соритмік, має включати контроль за ЧСС, АТ, ЕКГ, вмістом глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом. У осіб літнього віку необхідно контролювати показники функції нирок. Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції режиму дозування.
У пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда чи в яких погіршилася шлуночкова функція, виникає ризик загострення аритмії (проаритмії).
Соталол не слід застосовувати пацієнтам із фракціями викиду лівого шлуночка менше ніж 40% без тяжкої шлуночкової аритмії.
У пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, необхідно ретельно зважити співвідношення можливої користі та ризику застосування соталолу. Ретельний контроль і титрування дози є надзвичайно важливими перед і після початку терапії.
Перед призначенням лікарського засобу необхідно відмінити інші антиаритмічні засоби; перерва у лікуванні має становити не менше 2–3 періодів напіввиведення останніх.
При завершенні курсу лікування застосування соталолу гідрохлориду необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом ≥2 тиж, під наглядом лікаря. Періодичність застосування лікарського засобу не можна змінювати. Раптова відміна може демаскувати латентну форму серцевої недостатності, крім того, може розвинутись АГ.
При лікуванні пацієнтів літнього віку необхідно враховувати можливу наявність супутньої патології, зокрема ниркової недостатності та підвищеної чутливості до дії лікарського засобу, навіть за умови звичайного дозування.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, мають враховувати, що при лікуванні можливе зменшення продукування сльозової рідини.
Внаслідок блокади β-адренорецепторів соталол може підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій, що необхідно враховувати при лікуванні пацієнтів із тяжкими реакціями гіперчутливості (у тому числі в анамнезі) і тих, які перебувають на десенсибілізуючій терапії.
За необхідності хірургічного втручання слід повідомити анестезіолога щодо застосування соталолу; за кілька днів до операції необхідно припинити застосування соталолу або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.
У поодиноких випадках лікарський засіб може спричинити псоріаз, погіршення його симптомів або призвести до псоріазоподібної екзантеми.
Соталол слід застосовувати з обережністю при AV-блокаді І ступеня унаслідок негативного впливу на провідність.
Застосування соталолу протипоказане при тяжкому алергічному риніті у зв’язку з посиленням обструкції дихальних шляхів.
Внаслідок наявності соталолу гідрохлориду в сечі фотометричне визначення метанефрину може призвести до одержання завищених значень.
У пацієнтів із підозрою на феохромоцитому, які отримують соталолу гідрохлорид, слід проводити аналіз сечі за допомогою рідинної хроматографії із твердофазною екстракцією.
Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування соталолу гідрохлориду може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.
Пацієнтам з утрудненим диханням можна призначати лікарський засіб за умови ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.
У період лікування не слід вживати алкоголь у зв’язку з імовірністю розвитку ортостатичної гіпотензії.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Оскільки немає достатнього досвіду застосування соталолу гідрохлориду у період вагітності, лікарський засіб можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Соталолу гідрохлорид проникає через плаценту і досягає фармакологічно ефективних концентрацій у тканинах плода, тому у плода або немовляти можливе виникнення таких побічних реакцій, як брадикардія, артеріальна гіпотензія і гіпоглікемія. Саме тому терапію необхідно перервати за 48–72 год до розрахованої дати пологів. Немовлята після народження на деякий час потребують ретельного спостереження (можливий розвиток блокади β-рецепторів).
Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти зниження плацентарного кровотоку, що може призвести до внутрішньоутробної смерті плода, передчасних пологів.
Соталолу гідрохлорид накопичується у грудному молоці, досягаючи концентрацій, що у 3–5 разів вище концентрації у плазмі крові матері. Годування грудьми під час лікування лікарським засобом необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи іншими механізмами. Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Діагнози, при яких застосовують Соритмік