Загальна інформація про препарат

Захворювання нирок і сечовивідних шляхів (запального, обмінного і позаниркового генезу) згодом призводять до порушення виведення з організму токсичних речовин та їх метаболітів. Завдяки ниркам в організмі відбувається регуляція артеріального тиску, а при їх захворюванні можливий розвиток патології серцево-судинної системи, цукрового діабету та інших порушень. Запальні захворювання нирок як низхідної, так і висхідної етіології можуть стати причиною розвитку гострої і хронічної ниркової недостатності — серйозних ускладнень, що у важких випадках призводять до летального наслідку.
Тому особливо важливо виявити патологію нирок і сечовивідних шляхів на ранніх стадіях захворювання. Так, основними симптомами цих захворювань є біль у спині, озноб, порушення сечовипускання і біль при сечовипусканні, набряки, порушення артеріального тиску. А основними причинами розвитку захворювань нирок і сечовивідної системи вважаються переохолодження, вживання алкоголю, патогенні мікроорганізми, різкі перепади температури, часті стреси і перевтома, прийом антибіотиків і, як наслідок, дисбактеріоз.
Як правило, протизапальна терапія сечовидільної системи включає застосування антибіотиків. Однак важливим доповненням до антибіотикотерапії є фітотерапевтична корекція з використанням біологічно активних добавок до їжі та зборів трав. Доступним лікарським засобом для терапії хвороб нирок і сечовивідної системи вважається Нефрофіт — збір трав зі спазмолітичним, протизапальним, антибактеріальним сечогінним, азотовидільним і легким салуретичним ефектом (сприяє в деякій мірі виведенню солей). Згідно з АТС-класифікацією відноситься до групи лікарських засобів, що застосовуються в урології. Нефрофіт сприяє виведенню з організму кінцевих продуктів обміну, підтримці кислотно-лужної рівноваги внутрішнього середовища, бере участь у процесах проміжного метаболізму (глюконеогенез, розщеплення пептидів і амінокислот).

Активні компоненти Нефрофіта та їх дія

До складу Нефрофіту входить комплекс рослин, які широко застосовуються в традиційній медицині.
Квітки бузини чорної (Sambucus nigra). Рослина відноситься до сімейства жимолостевих. Рослина має тривалу етноботанічну історію в багатьох різних культурах як протимікробний засіб і в даний час є однією з найбільш використовуваних лікарських рослин у світі. Важливість застосування її в уро- і нефрологічній практиці обумовлена сечогінним, потогінним, проносним ефектами, а також здатністю зменшувати вираженість запалення (Álvarez C.A. et al., 2018; Elderflower. Vitamins & Supplements, 2019; Анісімов А.М., 2019). Активні речовини, що входять до складу квіток бузини чорної, проявляють активність щодо Bacillus subtilis, Staphylococcus aureus, Salmonella typhi, Klebsiella pneumoniae та Pseudomonas aeruginosa.
У квітках бузини чорної містяться флавоноїди (кверцетин, рутин, ізокверцетин, кемпферол, астрагалін, нікотифлорін, гіперозид), тритерпени, хлорогенова кислота, ефірні олії, стероли, калій, танін, пектин, глюкоза та ін. (European medicines agency, 2018; Анісімов А.М., 2019). Квітки бузини, як правило, безпечні при використанні в невеликих кількостях. Однак вони можуть знижувати рівень глюкози в крові, що важливо при лікуванні хворих на цукровий діабет, які застосовують цукрознижувальні препарати (глімепірид, піоглітазон, розиглітазон, хлорпропамід, гліпізид, толбутамід) або інсулін (Elderflower. Vitamins & Supplements, 2019).
У результаті досліджень було встановлено, що біомаркери ризику розвитку серцево-судинних захворювань і функції печінки і нирок у жінок у період постменопаузи не змінюються після прийому протягом 12 тиж екстракту бузини. Лікарська рослинна сировина (ЛРС) багата антоціанинами (Curtis P.J. et al., 2009).
Листя подорожника великого (Plantagо major) мають протизапальні, протимікробні, бактеріостатичні (щодо стафілококів, Pseudomonas aeruginosa, бета-гемолітичного стрептокока), діуретичні властивості, що зумовлює їх використання при запаленні сечового міхура і захворюваннях нирок. Листя подорожника великого містять полісахариди, слиз, аукубін, каротиноїди, пектини, холін та ін. (РЛС, Подорожника большого листья (Plantaginis majoris folia), 2019). Листя Plantago major рекомендують при затримці сечі, гематурії, а також при запаленні сечового міхура і нирок. Активні речовини, що містяться в ЛРС, можуть пригнічувати активність ангіотензинперетворювального ферменту. В одному з досліджень було встановлено, що екстракт з листя подорожника великого ефективніше, ніж алопуринол і цитрат калію, пригнічує збільшення розмірів кристалів оксалату кальцію in vitro і може застосовуватися в комплексній терапії сечокам’яної хвороби (Najafian Y. et al., 2018).
Трава споришу звичайного (Polygonum aviculare) має протизапальні, діуретичні властивості, запобігає появі каменів і піску в нирках, покращує фільтрацію сечі. Крім того, трава споришу має антиоксидантні, протимікробні (у тому числі противірусні) і протигрибкові ефекти. Трава багата на вітамін Е, клітковину, смоли, пектин, золу, кремній, антрахінони, кальцій, залізо, цинк, віск, глікозид, авикулярин. Комплекс біологічно активних речовин, що входять до складу споришу, також забезпечує потогінний, ранозагоювальний, тонізуючий, знеболювальний ефекти, здатність оптимізувати обмін речовин при метаболічному синдромі, у тому числі при цукровому діабеті й ожирінні, зміцнює стінки капілярів (Dong X. et al., 2014). Настій трави застосовують при подагрі та інших порушеннях сольового обміну, поліартриті, як жарознижувальний засіб.
Трава хвоща польового (Equiseti arvensis) — сечогінний, протизапальний, протимікробний, дезінтоксикаційний (виводить свинець), кровоспинний засіб. Трава хвоща польового містить похідні гідрохінону (арбутин, метил арбутин та ін.), поліфеноли (таніни), фенольні кислоти (галова, п-кумарова і сиринова кислоти), флавоноїди (гіперозид, кверцитрин, ізокверцитрин, мірицетин), іридоїдні глюкозиди, тритерпени й ін. (Europian medicines agensy, 2016). Крім того, крем’яні речовини утворюють в сечі колоїди, що перешкоджають утворенню каменів.
Протизапальна та протимікробна, знеболювальна, протипухлинна властивості трави грициків (Capsella bursa pastoris) дозволяють використовувати її для лікування запалення сечового міхура. Також її рекомендують при каменях у нирках і нирковій коліці. Трава грициків багата на флавоноїди (кверцетин, трицин, діосметин, кемпферол, лютеолін, гесперітін і похідні глікозидів та ін.), дубильні речовини, аміни (холін, ацетилхолін, гістамін), сапоніни, смолу, органічні кислоти, ефірні олії та інші сполуки. Capsulla bursa-pastoris виявилася потенційно корисним біомонітором 4 важких металів (Pb, Cd, Zn і Cu), використовується для моніторингу забруднених міських територій (Aksoy, 1999; European medicines agency, 2011).
Кукурудзяні рильця (Zea maydis) — трава, що традиційно використовується китайцями і корінними американцями для лікування багатьох захворювань. Вона також використовується в рамках традиційної медицини в багатьох країнах (Туреччина, США, Франція). Потенційне застосування даної ЛРС як антиоксидантного і сечогінного лікарського засобу було доведено в декількох дослідженнях. Потенційне використання даної ЛРС у галузі нефрології та урології тісно пов’язане з властивостями і механізмом дії біологічно активних компонентів рослини, таких як флавоноїди і терпеноїди (Hasanudin K. et al., 2012).
Корінь кульбаби (Taraxacum officinale) відноситься до сімейства складноцвітих, родом з Європи, але широко поширений у більш теплих помірних зонах Північної півкулі. Кульбабу зазвичай використовують як рослинну їжу, а в декількох регіонах вона також використовується у фітотерапії. Літературні дані свідчать про його антиоксидантну, сечогінну, протизапальну, антиканцерогенну, знеболювальну, жовчогінну активності (у ЛРС містяться флавоноїди, гідроксикоричні кислоти, лактон інозитол та інші речовини). Корінь кульбаби не варто використовувати хворим з нирковою недостатністю, цукровим діабетом і/або серцевою недостатністю (Schütz K. еt al., 2006; European medicines agency, 2009 р.; González-Castejón M. et al., 2012; Jedrejek D. et al., 2019; Molinu M.G. et al., 2019).
Корінь лопуха (Arctium lappa) — рослина, що поширена в Північній Азії, Європі та США. Кверцетин, лютеолін і фенольні кислоти, що містяться в ньому, є потужними антиоксидантами. Активні речовини, що знаходяться в корені лопуха, сприяють виведенню токсинів з крові, посилюють кровообіг. Для ЛРС характерна сечогінна дія, тому його не використовують при зневодненні організму і при прийомі інших сечогінних лікарських засобів. До складу кореня лопуха входять ефірні олії, аліфатичні гідрокарбонати, сесквітерпени (ефірна олія, арктіол, дегідрофукінон, еремофілен), тритерпени і (вільні терпенові спирти, вільні стерини, тритерпенові ефіри), жирні кислоти, кавова й аскорбінова кислоти (European medicines agency, 2010) .
Листя мучниці (Uvae ursi) призначають у складі комплексної терапії захворювань нирок і сечовивідних шляхів. Відвар з листя мучниці має м’яку антисептичну і послаблювальну дію. ЛРС містить похідні гідрохінону (арбутин), поліфеноли, фенольні кислоти, флавоноїди (гіперозид), смоли та ін. Для ЛРС мучниці характерні діуретичні та антисептичні властивості. Антибактеріальна активність же проявляється у зв’язку з наявністю в листі арбутину і гідрохінону. Однак препарати, що містять листя мучниці, не рекомендують призначати в період вагітності (European medicines agency, 2018).
Листя м’яти перцевої (Menthae piperitae) містять ментол, терпеноїди, дубильні речовини, ефлавоноїди, рутин і діосмин, гесперидин, нарірутин, розмаринову і кавову кислоти. Настій м’яти перцевої виявляє седативну, спазмолітичну, газовивідну, жовчогінну, місцевоподразнювальну, знеболювальну дію. У традиційній медицині відвар з листя м’яти використовують при кашлі та застуді, для полегшення симптомів локалізованого болю в м’язах, симптоматичного полегшення локалізованого свербежу на непошкодженій шкірі (European medicines agency, 2012). Листя м’яти перцевої здатне зменшувати вираженість головного болю і покращувати апетит. Також існує інформація про антигіпертензивну дію листя м’яти (Krogh L., 1957). Екстракти листя Menthae piperitae мають антибактеріальну та противірусну активність in vitro. Додавання подрібненого листя в агаровому середовищі пригнічує ріст Salmonella typhimurium, Staphylococcus aureus і Vibrio parahaemolyticus у концентраціях 0,1–2,0% (WHO Monographs on Selected Medicinal Plants — Volume 2, 2004). Терапевтична дія м’яти зумовлена наявністю в ній ментолу.
Квітки ромашки (Chamomillae officinalis) містять ефірні олії: проазулен, азулен, антимісову кислоту, флавоноїди (апігенін, лютеолін) та інші речовини. ЛРС має протизапальну, спазмолітичну та антимікробну дію, що дозволяє використовувати квітки ромашки як у гастроентерології, так і в нефрології, урології. Зокрема, квітки ромашки застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, різних ураженнях слизової оболонки ротової порожнини, верхніх дихальних шляхів (European medicines agency, 2018).
Трава череди (Bidens tripartita) — це ЛРС, широко поширена по всьому світу. У рослині міститься велика кількість активних компонентів, що дозволяє широко її застосовувати. Активні речовини, що входять до її складу, покращують обмін речовин, травлення, посилюють потовиділення, мають сечогінний ефект. Марганець бере участь у процесах кровотворення і функціонування залоз внутрішньої секреції. ЛРС містить полісахариди, флавоноїди, каротиноїди (ранозагоювальна і протизапальна дія), поліфеноли (бактерицидні властивості), гіркоти, ефірну олію, аскорбінову кислоту. Трава проявляє седативний, протиалергічний, протизапальний, антиоксидантний і протипухлинний ефекти і може застосовуватися в нефрологічній практиці. У літературі представлена інформація, що лютеолін, що входить до складу діючих речовин череди, запобігає розвитку раку, пригнічуючи клітинну адгезію й інвазію (Lee W.J. et al., 2006). Було встановлено, що поліїни, виявлені в траві череди (B. Pilosa), мають протипухлинний ефект (Bartolome A.P. еt al., 2013).

Обмеження в застосуванні

Нефрофіт протипоказаний особам із захворюваннями шлунка, що супроводжуються підвищеною секрецією, для хворих із хронічною нирковою недостатністю, обтураційною жовтяницею, тормбофлебітом; при підвищеній чутливості до компонентів препарату. Нефрофіт не призначають дітям віком до 7 років. Збір не призначати хворим при підвищеному згортанні крові та хворим на бронхіальну астму. Пацієнтам з мікроангіопатіями, асоційованими з цукровим діабетом, необхідно постійно контролювати нехарактерні для них симптоми з боку нирок.
Збір трав Нефрофіт — лікарський засіб для застосування в комбінованій терапії захворювань нирок і сечовивідних шляхів, забезпечує антимікробний, спазмолітичний, седативний, протизапальний ефекти. Препарат завдяки грамотному поєднанню рослинних компонентів забезпечує комплексну дію при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів.

Діагнози, при яких застосовують Нефрофіт