Фармакодинаміка.

Троксерутин чинить ангіопротекторну і флеботонізуючу дію. Троксерутин накопичується вибірково в ендотеліальному шарі вен, глибоко проникає у субендотеліальний шар венозної стінки, причому концентрація виявляється вищою, ніж у сусідніх тканинах. Лікарський засіб запобігає пошкодженню клітинних мембран, спричиненому окисненням. Антиоксидантний ефект проявляється у зниженні та усуненні окисних властивостей кисню, інгібуванні ліпідної пероксидації, захисті судинного ендотелію від окисної дії гідроксильних радикалів. Троксерутин зменшує підвищену проникність капілярів і збільшує тонус вен. Цитопротекторний ефект проявляється в інгібуванні активації та адгезії нейтрофілів, зниженні агрегації еритроцитів і підвищенні стійкості еритроцитів до деформації, зниженні вивільнення медіаторів запалення.

Препарат підвищує венозно-артеріальний рефлюкс, подовжує час венозного наповнення, знижує приплив крові до шкірних покривів (у положенні лежачи), поліпшує мікроциркуляцію і мікросудинну перфузію.

Дія препарату спрямована на зменшення болю, поліпшення трофіки та усунення різних патологічних порушень, пов’язаних з венозною недостатністю.

Фармакокінетика.

Лікарська форма препарату Троксегель^® забезпечує повну абсорбцію активної речовини через роговий шар епідермісу і проникнення у кровоносні судини у підшкірній тканині.

Діагнози, при яких застосовують Троксегель ®