Фармакодинаміка.

Лікарський засіб Реодар^® має реологiчну, протишокову, дезінтоксикаційну і залужнювальну дію та стимулює перистальтику кишечнику. Основними фармакологiчно активними речовинами лікарського засобу є сорбiтол i натрiю лактат. У печiнцi сорбiтол спочатку перетворюється на фруктозу, яка далі перетворюється на глюкозу, а потiм на глiкоген. Частина сорбiтолу використовується для термiнових енергетичних потреб, iнша частина вiдкладається як запас у виглядi глiкогену. Iзотонiчний розчин сорбiтолу має дезагрегантну дiю i таким чином поліпшує мiкроциркуляцiю i перфузiю тканин.

На вiдмiну вiд розчину бiкарбонату, корекцiя метаболiчного ацидозу за допомогою натрiю лактату проходить повiльнiше у мiру включення його в обмiн речовин, не виникає рiзких коливань рН. Дiя натрiю лактату проявляється через 20–30 хв пiсля введення.

Натрію хлорид чинить регідратуючу дію, поповнює дефіцит іонів натрію і хлору при різних патологічних станах.

Кальцію хлорид поповнює дефіцит іонів кальцію. Іони кальцію необхідні для здійснення процесу передачі нервових імпульсів, скорочення скелетних і гладких м’язів, діяльності міокарда, формування кісткової тканини, згортання крові. Знижує проникність клітин і судинної стінки, запобігає розвитку запальних реакцій, підвищує стійкість організму до інфекцій.

Калію хлорид відновлює водно-електролітний баланс. Чинить негативну хроно- і батмотропну дію, у високих дозах — негативну іно-, дромотропну та помірну діуретичну дію. Бере участь у процесі проведення нервових імпульсів. Підвищує вміст ацетилхоліну і спричиняє збудження симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Поліпшує скорочення скелетних м’язів при м’язовій дистрофії, міастенії.

Магній — другий за поширеністю катіон у внутрішньоклітинній рідині. Магнію хлорид необхідний катіон для обміну речовин, бере участь в енергоємних ензиматичних процесах, побудові білкових молекул, окисному фосфорилюванні, скороченні м’язів та передачі нервових імпульсів, проявляє антиспастичну дію, сприяє виведенню холестерину з організму.

Фармакокінетика.

Сорбiтол швидко включається у загальний метаболiзм, 80–90% його утилiзується у печiнцi i накопичується у виглядi глiкогену, 5% вiдкладається у тканинах мозку, серцевому м’язi i скелетнiй мускулатурi, 6–12% видiляється iз сечею. При введеннi у судинне русло iз натрiю лактату вивiльняється натрiй, СО₂ i Н₂О, якi утворюють бiкарбонат натрiю, що спричиняє збiльшення лужного резерву кровi.

Розподіл і виведення натрію (Na⁺) і хлору (Cl^-) значною мірою контролюються нирками, які підтримують баланс між споживанням і екскрецією.

Натрію хлорид швидко виводиться із судинного русла, лише тимчасово збільшуючи об’єм циркулюючої крові. Посилює діурез.

Концентрація кальцію в плазмі крові регулюється гормоном паращитовидної залози, кальцитоніном і вітаміном D. Близько 47% кальцію в плазмі знаходиться в іонізованій фізіологічно активній формі, близько 6% утворює комплекс з аніонами, такими як фосфат або цитрат, а решта зв’язується з білками, переважно з альбуміном. Якщо концентрація альбуміну в плазмі крові підвищується (як при дегідратації) або зменшується (як це часто буває при злоякісних новоутвореннях), це впливає на частку іонізованого кальцію. Таким чином, загальна концентрація кальцію в плазмі крові зазвичай регулюється вмістом альбуміну в плазмі. Надлишок кальцію переважно виводиться нирками. Неабсорбований кальцій виводиться з калом, зокрема із жовчю і секретом підшлункової залози. Незначна кількість виділяється з потом, а також шкірою, волоссям і нігтями. Кальцій проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком.

Фактори, що впливають на перенесення калію між внутрішньоклітинною і позаклітинною рідиною, такі як кислотно-лужні порушення, можуть змінювати взаємозв’язок між концентраціями в плазмі крові і загальними запасами в організмі. У нормі калій виділяється нирками з сечею (він секретується в дистальних канальцях в обмін на іони натрію або водню); решта — виділяється з калом і в невеликій кількості з потом. Нирки характеризуються поганою здатністю утримувати калій, незначне виділення калію із сечею продовжується навіть при сильному виснаженні організму.

50–60% магнію розподіляється у кістках і 1–2% — у позаклітинній рідині. 30% магнію зв’язується з альбуміном. Магній не метаболізується. Виділяється нирками, однак швидкість екскреції може варіювати. Проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком.

Діагнози, при яких застосовують Реодар