Що таке місцева анестезія? При місцевій анестезії відбувається втрата больової чутливості тканин на певних ділянках тіла внаслідок дії різних хімічних речовин на нервові волокна чи сегменти нервів. Препарати, що застосовуються для знеболення, належать до групи місцевих анестетиків.
Лікарські засоби для місцевої анестезії впливають на потенціал-керовані натрієві канали, взаємодіють з кальцієвими, калієвими та гіперполяризаційно-керованими іонними каналами, ліганд-керованими каналами та рецепторами, пов'язаними з G-білком. Вони активують численні низхідні шляхи в нейронах та впливають на структуру та функцію багатьох типів мембран. Місцеві анестетики долають кілька тканинних бар'єрів, щоб досягти місця дії на мембранах нейронів (Lirk P. et al., 2018).
Види місцевої анестезії
Класифікація місцевої анестезії:
- поверхнева;
- інфільтраційна;
- регіональна: відносять провідникову, спинномозкову, епідуральну, внутрішньосудинну (внутрішньоартеріальну та внутрішньовенозну), внутрішньокісткову, анестезію нервових сплетень, стовбурову анестезію.
Поверхнева анестезія
При поверхневій анестезії анестезувальний агент (місцевий знеболювальний засіб) впливає на закінчення чутливих нервів. Ефект досягається шляхом змащування розчином анестетика слизових оболонок носа, носоглотки, закапування його у кон'юнктивальний мішок ока. Іноді для анестезії верхніх дихальних шляхів використовують розбризкування розчину анестетика.
Інфільтраційна анестезія
При місцевій інфільтраційній анестезії анестезувальний розчин вводять у тканини ділянки оперативного втручання. У той самий час введений анестетик діє як на чутливі нервові закінчення, так і на нервові гілки і стовбури. Місцева інфільтраційна анестезія поєднує в собі термінальну та провідникову анестезію. Лікар починає з інфільтрації передбаченого місця розтину шкіри шляхом утворення так званої «лимонної шкірки». Для цього місцевий анестетик вводять внутрішньошкірно шприцом через тонку голку. Далі проводять пошарову інфільтрацію тканин на відповідну глибину та ширину. Ділянка інфільтрації має бути більшою за зону передбачуваного розрізу.
При інфільтраційній місцевій анестезії за методом О.В. Вишневського р-н анестетика вводять шприцем у фасціальні футляри. Препарат поширюється в них і проникає в нерви та їх закінчення.
Регіонарна анестезія
При регіонарній анестезії переривається провідність нервових стволів (провідникова анестезія) або нервових сплетінь (плексусна анестезія), які іннервують ділянку оперативного втручання. Анестетик вводиться безпосередньо в нерв (ендоневральна анестезія) або в нервову оболонку (периневральна анестезія). Технічно регіонарна анестезія є набагато складнішою за інфільтраційну. Від лікаря, що виконує регіонарну анестезію (хірург або анестезіолог), потрібне чітке знання топографічних особливостей зони для анестезії та ходу нервів.
Залежно від рівня еферентної рефлекторної дуги, на якій проявляють свою дію місцеві анестетики, розрізняють стовбуровий, плексусний, паравертибральний та перидуральний варіанти провідникової анестезії.
При стовбуровій анестезії переривають ноцицептивні імпульси на рівні стовбурів периферичних нервів, вводячи розчин анестетика по ходу нервів, що іннервують ділянку операції. Стовбурову анестезію призначають за необхідності знеболювання пальців кисті за методом Оберста - Лукашевича, сідничного та стегнового нервів.
При плексусній анестезії блокують болючі імпульси на рівні нервових сплетень, які іннервують ділянки тіла. Застосовують при вагосимпатичній, загрудинній (преаортальній), паранефральній нервових блокадах, при блокаді плечового сплетення по Куленкампфу.
При паравертебральній блокаді переривають больові імпульси на рівні спинномозкових нервів у ділянці їх виходу з міжхребцевого отвору.
При перидуральній анестезії (р-н анестетика вводять у перидуральний простір) переривається потік ноцицептивних імпульсів на рівні задніх, чутливих корінців спинного мозку, що перфорують перидуральний простір вздовж спинномозкового каналу. При перидуральній анестезії виникає аналгезія та міоплегія (розслаблення м'язів), симпатичний блок внаслідок впливу анестетика на передні (рухові) корені спинного мозку та паравертебральні ганглії симпатичної нервової системи. Тривалість дії цього виду анестезії досягає 7–9 год, застосовують при операціях на нижніх кінцівках, органах черевної порожнини та тазу, урологічних операціях, знеболенні пологів, післяопераційному знеболенні.
При епідуральній анестезії анестетик вводять в епідуральний простір.
Класифікація препаратів для місцевої анестезії
Згідно з АТС-класифікацією існують такі препарати для місцевої анастезії (Компендіум):
- ефіри амінобензойної кислоти (прокаїн, бензокаїн);
- аміди (бупівакаїн, лідокаїн, мепівакаїн, ропівакаїн та комбінації: бупівакін з епінефрином, артикаїн з епінефрином, лідокаїн з хлоргексидином).
Застосування препаратів для місцевої анестезії
Показання до призначення (Компендіум):
- прокаїн - при внутрішньокістковій анестезії; вагосимпатичній та паранефральній блокадах, циркуляторній та паравертебральній блокаді при екземі, нейродерміті, ішалгії; при больовому синдромі різного генезу;
- бензокаїн - для аналгезії при прорізуванні зубів у дітей віком 4 міс та старше, для місцевої анестезії при зубному болю у дорослих та дітей віком від 6 років; застосовують у стоматологічній практиці (протезування зубів, ушкодження слизової оболонки ротової порожнини, афтозний стоматит, при болючості ясен);
- бупівакаїн - при проведенні блокади трійчастого нерва, крижового, плечового сплетінь, у післяопераційний та посттравматичний періоди; для знеболення під час вправлення вивихів суглобів верхніх та нижніх кінцівок;
- прокаїн, лідокаїн - при інфільтраційній, провідниковій, епідуральній анестезії;
- лідокаїн - при проведенні діагностичних та лікувальних ендоуретральних процедур (цистоскопія, катетеризація сечового міхура, розширення уретри), в офтальмології, отоларингології; при інструментальних обстеженнях - бронхо-і езофагодуоденоскопії;
- лідокаїн, мепівакаїн - при поверхневій анестезії;
- мепівакаїн - для місцевого знеболювання у стоматології;
- ропівакаїн - при епідуральній анестезії, при кесаревому розтині, блокадах нервових сплетінь, блокадах периферичних нервів. Препарат призначають у формі періодичних болюсних ін'єкцій у післяопераційний період або під час пологів для знеболювання. Ропівакаїн застосовують під час внутрішньосудинних ін'єкцій, каудальної блокади для знеболювання та тривалої епідуральної інфузії у новонароджених, дітей віком до 12 років;
- лідокаїн з прилокаїном - при поверхневій анестезії шкіри під час проведення пункцій, катетеризації судин; при поверхневих хірургічних втручаннях, анестезії поверхневої трофічних виразок при хірургічній обробці, анестезії оболонки статевих органів;
- артикаїн з епінефрином - у стоматології, при операціях на слизових оболонках або на кістках, операції на пульпі зуба, остеотомії або екстракції зуба, при операції Колдуелла - Люка, черезшкірному остеосинтезі, видаленні кіст, мукогінгівальних операціях. Препарат ефективний при підготовці ротової порожнини та зуба під коронку у пацієнтів з високою чутливістю зубів.
Як вибрати лікарський засіб для місцевої анестезії?
Залежно від операційного втручання, маніпуляцій, інструментальних чи діагностичних обстежень, їх тривалості та переносимості пацієнтом препаратів лікар обирає вид анестезії та ефективний місцевий знеболювальний засіб.