ПРОПРАНОЛОЛ (PROPRANOLOLUM)4 препарати

гіпотензивна, антиангінальна, антиаритмічна; блокує β₁- і β₂-адренорецептори, виявляє мембраностабілізуючу дію; пригнічує автоматизм СА-вузла, виникнення ектопічних ділянок у передсердях, AV-вузлі і в шлуночках; знижує швидкість проведення збудження в AV-з’єднанні по пучку Кента переважно у антероградному напрямку; сповільнює ЧСС та зменшує силу серцевих скорочень, потребу міокарда в кисні; знижує серцевий викид, АТ, секрецію реніну, нирковий кліренс і швидкість клубочкової фільтрації; пригнічує р-цію барорецепторів дуги аорти на зниження АТ; пригнічує ліполіз у жировій тканині, перешкоджаючи підвищенню рівня вільних жирних кислот (коефіцієнт атерогенності може збільшуватися); пригнічує глікогеноліз, секрецію глюкагону та інсуліну, перетворення тироксину в трийодтиронін; підвищує тонус мускулатури бронхів і скоротливість матки; підсилює секреторну та моторну активність ШКТ; у хворих на ІХС зменшує частоту нападів стенокардії, підвищує переносимість фізичних навантажень, знижує потребу у нітрогліцерині; виявляє кардіопротективну дію, ймовірно знижуючи ризик повторного ІМ та раптової смерті на 20-50%; після прийому одноразової дози пропранололу спостерігається зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні як лежачи, так і стоячи; стійкий гіпотензивний ефект розвивається до кінця другого тижня лікування.

контроль есенціальної та ниркової гіпертензії, стенокардія, довготривала профілактична терапія після перенесеного ІМ, контроль більшості форм аритмій серця, профілактика мігрені, есенціальний тремор, контроль збудження та тахікардії збудження, додаткова терапія при тиреотоксикозі та тиреотоксичному кризі; у складі комбінованої терапії - феохромоцитома (тільки у поєднанні з α-адреноблокаторами).

внутрішньо за 10-30 хв. до їди, запиваючи достатньою кількістю рідини; дорослі: АГ: початкова доза 80 мг 2 р/добу; при необхідності дозу поступово підвищувати кожен тиждень; СтДД 160-320 мг; стенокардія, збудження, мігрень, есенціальний тремор: початкова доза 40 мг 2-3 р/добу; при необхідності дозу поступово підвищувати на ту ж саме величину з інтервалом в 1 тиждень залежно від реакції хворого на лікування; зазвичай при стенокардії діапазон СтДД 80-320 мг; адекватна реакція на лікування збудження, мігрені та есенціального тремору спостерігається при лікуванні у діапазоні доз 80-160 мг/добу, стенокардії - 120-240 мг/добу; аритмії, тахікардія збудження, тиреотоксикоз: зазвичай дози становлять 10-40 мг 3-4 р/добу; довготривала профілактична терапія після перенесеного ІМ: терапію розпочинати на 5-21 день після ІМ, початкова доза 40 мг 4 р/добу протягом 2-3 днів; після цього добову дозу можна підвищити до 80 мг 2 р/добу; феохромоцитома (тільки у комбінації з α-адреноблокатором): призначати по 60 мг/добу протягом 3 днів перед операцією; у неоперабельних випадках - 30 мг/добу; діти: аритмія, феохромоцитома, тиреотоксикоз: дітям віком від 3 років у дозуванні 0,25-0,5 мг/кг 3-4 р/добу; мігрень: діти віком від 3 до 12 років - 20 мг 2-3 р/добу, віком від 12 років - дозування як для дорослих пацієнтів.

гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, AV-блокада II і III ступеня, СА-блокада, СССВ, синусова брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), стенокардія Принцметала, артеріальна гіпотензія, неконтрольована СН, БА або бронхоспазм в анамнезі, тяжкі порушення периферичного кровообігу, метаболічний ацидоз (у тому числі діабетичний ацидоз), після тривалого голодування, нелікована феохромоцитома, ЦД, хр.захворювання печінки.

артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, AV-блокада, розвиток/прогресування СН, порушення периферичного кровообігу, ортостатична гіпотензія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, агранулоцитоз, астенія, запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість, нічні кошмари, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна амнезія, парестезії, судоми, психози, зміни настрою, порушення гостроти зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей, кератокон’юнктивіт, нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, діарея або запор, тромбоз мезентеріальної артерії, ішемічний коліт, порушення функції печінки (у тому числі холестаз), фарингіт, кашель, задишка, респіраторний дистрес-с-м, бронхо- та ларингоспазм, гіпоглікемія, шкірні реакції, свербіж, гарячка, алопеція, загострення псоріазу, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні, міастенія гравіс, збільшення рівня антинуклеарних а/т.