МОКСОНІДИН (MOXONIDINUM) Діюча речовина
є ефективним антигіпертензивним агентом; наявні експериментальні дані свідчать про те, що ЦНС є місцем антигіпертензивної дії моксонідину; є селективним агоністом імідазолінових рецепторів; ці імідазолін-чутливі рецептори сконцентровані у ростральному відділі вентролатеральної частини довгастого мозку - ділянці, яка вважається центром регуляції периферичної симпатичної нервової системи; стимуляція імідазолінових рецепторів сприяє зниженню активності симпатичної нервової системи і знижує АТ; моксонідин відрізняється від інших симпатолітичних антигіпертензивних засобів відносно низькою спорідненістю з відомими α2-адренорецепторами порівняно з імідазоліновими рецепторами; завдяки цьому седативний ефект і сухість у роті при застосуванні моксонідину виникають рідко.
АГ.
для дорослих звичайна початкова доза - 0,2 мг 1 р/добу, а МДД - 0,6 мг, у два прийоми; максимальна разова доза - 0,4 мг; дозу підбирати індивідуально; для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю початкова доза становить 0,2 мг/добу, при необхідності та у разі доброї переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг/добу для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю і до 0,3 мг/добу для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю; для хворих, які знаходяться на ГД, початкова доза становить 0,2 мг/добу, при необхідності та у разі доброї переносимості препарату дозу можна підвищити до 0,4 мг/добу.
гіперчутливість до препарату; СССВ; брадикардія в спокої нижче 50 уд./хв; AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня; СН.
головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість; непритомність; брадикардія, гіпотензія; дзвін у вухах; сухість у роті; діарея, нудота/блювання/диспепсія; висипання, свербіж; ангіоневротичний набряк; біль у спині; біль у шиї; безсоння; знервованість; астенія; набряк.