0
UA | RU

ЛІЗИНОПРИЛ (LISINOPRILUM)

Опис активної речовини

Лікарські препарати які містять активну речовину ЛІЗИНОПРИЛ

інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (апф)

Фармакологічні властивості

знижує рівень ангіотензину-ІІ і альдостерону в плазмі, одночасно підвищуючи концентрацію вазодилататора брадикініну; спричиняє зниження периферичного судинного опору й АТ, хвилинний об’єм серця може збільшитися при незмінній ЧСС, також може посилитися нирковий кровообіг; АТ починає знижуватися через год після прийому препарату внутрішньо, максимальний гіпотензивний ефект досягається через 6 год; тривалість дії лізиноприлу (близько 24 год) залежить від дози; при тривалому лікуванні ефективність препарату не знижується; при різкому припиненні лікування великих перепадів АТ (с-м відміни) не виникає; хоча первинна дія лізиноприлу пов’язана із системою ренін-ангіотензин-альдостерону, препарат ефективний і в разі АГ, яка протікає з низьким вмістом реніну; крім безпосереднього зниження АТ, лізиноприл зменшує альбумінурію за рахунок змін гістології й гемодинаміки гломерулярного апарату нирок.

Показання ЛІЗИНОПРИЛ

есенціальна гіпертензія; СН (симптоматичне лікування); г. ІМ (короткотривале лікування (6 тижнів) гемодинамічно стабільних пацієнтів не пізніше ніж через 24 год після г. ІМ)); лікування початкової нефропатії у пацієнтів, хворих на ЦД ІІ типу з АГ.

Застосування ЛІЗИНОПРИЛ

есенціальна АГ: можна застосовувати як монотерапію, а також у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, початкова доза — 10 мг/добу, підтримувальна доза — 20 мг/добу; у пацієнтів із реноваскулярною гіпертензією починати під медичним контролем з дози 2,5-5 мг/добу; МДД — 80 мг; при збільшенні дози враховувати, що для повного прояву гіпотензивного ефекту потрібно 2-4 тижні; СН — початкова доза 2,5 мг; терапевтичну дозу призначають, залежно від індивідуальної р-ції пацієнта на терапію; збільшення дози не раніше ніж через 2 тижні; збільшувати дозу не більше як на 10 мг з інтервалом не менше 2 тижнів до МДД 35 мг/добу, рекомендовано призначати як додаткову терапію до лікування діуретиками та, за наявності показань, з дигіталісом або β-блокаторами; г. ІМ при стабільному гемодинамічному стані призначати додатково до нітратів та звичайного стандартного лікування ІМ; лікування починати протягом 24 год після появи симптомів ІМ; починати протягом 24 год після виникнення симптомів г. ІМ за умови, якщо систолічний тиск не нижче 100 мм рт. ст., початкова доза 5 мг, наступна через 24 год — 5 мг, через 48 год та в подальшому — 10 мг/добу, пацієнтам із систолічним тиском 120 мм рт. ст. або нижче перші 3 дні після інфаркту призначають 2,5 мг/добу; для хворих на ЦД ІІ типу з АГ добова доза 10 мг 1 р/добу, її можна збільшити до 20 мг 1 р/добу для досягнення стійкого АТ нижче 90 мм рт. ст.

Протипоказання

гіперчутливість до діючої або допоміжних речовин препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний з попереднім лікуванням іншими інгібіторами АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; стеноз аорти або мітрального клапана або гіпертрофічна кардіоміопатія з порушенням гемодинаміки; первинний гіперальдостеронізм; стеноз ниркової артерії (білатеральний або однобічний); кардіогенний шок; стан із нестабільною гемодинамікою після г. ІМ; вагітні або жінки, які планують завагітніти; застосування пацієнтам, які знаходяться на ГД з використанням високопроточних мембран (наприклад AN 69); рівень креатиніну в сироватці крові >220 мкмоль/л.

Побічна дія

пригнічення діяльності кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія; аутоімунне захворювання, ангіоедема; с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; гіпоглікемія; запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, розлад смаку, непритомність; зміна настрою, порушення сну, сплутаність свідомості, депресія; прискорене серцебиття, тахікардія, ІМ можливий як ускладнення надмірної гіпотензії, у пацієнтів з високим ризиком; ортостатичні явища (включаючи артеріальну гіпотензію), порушення мозкового кровообігу можливе як ускладнення надмірної гіпотензії, у пацієнтів з високим ризиком, феномен Рейно; кашель, запалення слизової оболонки носа, бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія; блювання, діарея, нудота, болі в ділянці живота, диспепсія, сухість у роті, панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк; гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність; висип, свербіж, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк (обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані), кропив’янка, алопеція, псоріаз, підвищене потовиділення, пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, псевдолімфома шкіри; порушення функції нирок, уремія, г. ниркова недостатність, олігурія/анурія; імпотенція, гінекомастія; біль у грудях, стомлюваність, астенія; збільшення рівня сечовини, креатиніну в сироватці крові, збільшення активності ферментів печінки, гіперкаліємія, підвищення гематокриту, зниження рівня гемоглобіну, збільшення рівня сироваткового білірубіну, гіпонатріємія.

Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko