БУПРЕНОРФІН (BUPRENORPHINUM)9 препаратів

опіоїдний аналгетик центральної дії; частковий агоніст/антагоніст опіоїдних μ- та κ-рецепторів; активує антиноцептивну систему, порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рівнях ЦНС, змінює емоційне забарвлення болю; тривалість аналгезуючої дії більша, ніж у морфіну; менше пригнічує дихальний центр та призводить ризик виникнення лікарської залежності, ніж морфін.

г. та хр. больовий с-м від помірної до високої інтенсивності (після оперативних втручань, в онкологічних хворих, при ІМ, нирковій коліці, опіках).

застосовують сублінгвально та парентерально (в/в повільно, в/м); сублінгвальне лікування больового с-му: 0,2-0,4 мг з інтервалом 6-8 год., МДД - 1,6 мг; парентеральна доза для дорослих - 0,15-0,3 мг, при необхідності ін’єк. повторити з інтервалом 6-8 год.; вища добова доза для дорослих - 2,4 мг, дітям від 12 років - 0,15-0,25 мг, вища добова доза для дітей - 2 мг.

підвищена чутливість до бупренорфіну та інших компонентів ЛЗ, порушення функції дихання/ тяжка ДН, ниркова та печінкова недостатність/ тяжка печінкова недостатність, табл.: СН, ЧМТ, г. алкогольна інтоксикація; д/р-ну д/ін’єк.: фізична залежність.

АР, висипи на шкірі та слизових оболонках, свербіж, утруднення дихання, диспное, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), бронхоспазм; тривожність, нервозність, галюцинації, сплутаність свідомості; безсоння, сонливість, головний біль, запаморочення, сльозотеча; зміни в ЕКГ (QT-пролонгації), синкопе, артеріальна гіпотензія (ортостатична гіпотензія), брадикардія, тахікардія; ринорея, пригнічення дихання; запор, діарея, нудота, блювання, абдомінальний біль; підвищення рівня трансаміназ печінки (зазвичай з доброякісним клінічним перебігом), некроз печінки, гепатит, г. гепатит; затримка сечі, порушення ф-ції нирок; пітливість; сухість у роті, блідість, астенія, абстинентний с-м, біль у спині, підвищена чутливість до холоду, озноб; д/р-ну д/ін’єк. - зміни у місці введення.