Що таке цервікогенний головний біль?

Цервікогенний головний біль — це головний біль, що розвивається внаслідок патології кісткових або м’якотканинних структур шиї.

Цервікогенний головний біль зазвичай характеризується розвитком одностороннього болю, що починається в зоні шиї та поширюється від кісткових структур або м’яких тканин шиї на голову. Розвиток симптомів зазвичай починається після руху шиєю.

«Цервікокраніалгія» — це ще один термін, що використовується для позначення цього типу головного болю. Цей патологічний стан — один із найбільш часто діагностованих вторинних хронічних та рецидивних видів головного болю.

Цервікокраніалгія — хронічний головний біль, що найчастіше діагностують у осіб віком 30–44 років, частіше у жінок. Частим супутнім симптомом цього захворювання є зменшення об’єму рухів шиї. В анамнезі може бути згадка про нещодавню травму шиї (наприклад хлистову травму при автомобільній аварії).

Патогенез

За оцінками експертів, цервікогенний головний біль розвивається внаслідок подразнення шийних структур, що іннервуються спинномозковими нервами С1, С2 та С3; отже, будь-яка структура, що іннервується спинномозковими нервами C1–C3, може бути джерелом цервікогенного головного болю.

Нерви C1–C3 передають больові сигнали ноцицептивному ядру голови та шиї, тригеміноцервікальному ядру. Вважається, що цей зв’язок є причиною відбитого болю в потилиці та/або очах.

За оцінками експертів, асептичне запалення та нейротрансмісія в середині С-волокон, викликані патологією шийного диска, спричиняють та збільшують вираженість болю при цервікогенному головному болю.

Тригеміноцервікальне ядро отримує аферентні сигнали від трійчастого нерва та 3 верхніх шийних спинномозкових нервів. Травма шиї, хлистова травма, напруга або хронічний спазм м’язів голови, шиї або плечей можуть підвищити чутливість цієї ділянки. Нижчий больовий поріг робить пацієнтів сприйнятливішими до вираженого болю. З цієї причини дуже важливі рання діагностика та терапевтичне втручання.

Діагностика

Цервікогенний головний біль: симптоми

• Хворі зазвичай скаржаться на односторонній біль, завжди з одного боку.
• Що болить при цервікогенній краніалгії? Біль зазвичай виходить із шиї, потім поширюється на голову та обличчя, зазвичай у лобово-скроневу ділянку та зону ока.
• Вираженість болю збільшується під час руху голови.
• Біль має різну тривалість і ступінь від помірної до тяжкої.
• Біль може нагадувати синдроми первинного головного болю, такі як головний біль напруги або мігрень, хоча пацієнт буде рідше скаржитися на чутливість до світла та шуму, ніж при мігрені.
• Біль може бути пов’язаний з іпсилатеральним болем у шиї, плечі або руці.
• Біль не проходить при прийомі суматриптану, ризатриптану, ерготаміну або індометацину.
• Вегетативні симптоми, такі як фотофобія, фонофобія, нудота і блювання, почервоніння в оці, запаморочення, розмитість контурів предметів відмічаються рідше, ніж при мігрені.
• Блокади із застосуванням місцевих анестетиків сприяють тимчасовому усуненню болю, особливо якщо пацієнт отримав травму шиї незадовго до першого епізоду розвитку головного болю.

Діагностичні критерії повинні включати всі наступні пункти:

• біль виходить із шиї та відчувається в голові або обличчі.
• Докази того, що біль може бути пов’язаний із шиєю: клінічні, візуалізаційні або лабораторні; анамнез ушкодження шийного відділу хребта чи м’яких тканин шиї чи припинення головного болю після діагностичної блокади шийних структур.
• Біль проходить протягом 3 міс після успішного лікування захворювання, що послужило його причиною, або ураження.

Додаткові обстеження

Рентгенографія шийного відділу хребта недостатньо чутлива для діагностики цервікогенного головного болю. Функціональна візуалізація фіксує гіпомобільність чи гіпермобільність на певному рівні шийного відділу хребта.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ) та/або КТ-мієлографія дозволяють виключити вади розвитку (аномалію Арнольда — Кіарі), оцінити стан міжхребцевих дисків, суглобів хребта та патологію нервових корінців або виявити захворювання спинного мозку.

Як визначити у себе цервікогенний головний біль?

За наявності патології шиї/шийного відділу хребта (наприклад остеохондрозу), нещодавньої травми шиї новий розвиток головного болю, що ніби виходить з шиї і поширюється на голову та обличчя, має розглядатися як можлива цервікокраніалгія. У такому разі не займайтеся самолікуванням, слід звернутися до лікаря.

Цервікогенний головний біль: лікування

Лікарських засобів, ефективних при цервікогенному головному болю, немає.

Фізіотерапія вважається першою лінією лікування.

Однак фізіотерапія, мануальна терапія можуть спочатку збільшити вираженість головного болю, тому лікування слід проводити поступово, включивши до нього м’яке розтягнення м’язів та ручне витягування шиї.

Цервікокраніалгія: лікувальна гімнастика повинна включати комбінацію статичних та динамічних шийних вправ, зміцнення лопатково-грудного відділу хребта, а також краніоцервікальні та шийно-лопаткові вправи на витривалість з низьким навантаженням.

Анестетична блокада із застосуванням лідокаїну для тимчасового зменшення вираженості болю також може підвищити переносимість пацієнтом фізіотерапії.

Іншим варіантом лікування цервікогенного головного болю є інтервенційна терапія, яка відрізнятиметься залежно від причини розвитку головного болю.

Так, може проводитися внутрішньосуглобова ін’єкція глюкокортикостероїдів (метилпреднізолону) в атлантоаксіальний суглоб або дуговідростчасті суглоби С2, С3, якщо біль розвивається внаслідок остеоартриту або має посттравматичну причину.

Цервікальні епідуральні ін’єкції глюкокортикостероїдів з використанням міжламінарного голкового доступу в епідуральному просторі C7–T1 або C6–7 безпечніші порівняно з іншими інтервенційними процедурами на шиї.

Фармакологічна терапія включає прегабалін, дулоксетин та габапентин. Деяким пацієнтам може бути потрібна одночасна когнітивно-поведінкова терапія.

Диференційна діагностика

Симптоматичний збіг між формами рецидивного головного болю, мігренню, головним болем напруги та цервікогенним головним болем є поширеним явищем і може ускладнювати діагностику. Так, біль у шиї може бути одним із симптомів при головному болю напруги та мігрені. Походження болю в шиї при головному болю може бути різним. Біль може мати місцеве цервікальне джерело ноцицепції. І навпаки, біль у шиї може бути частиною приступу головного болю із центральною причиною через механізми конвергенції та центральної сенсибілізації.

Цервікогенний головний біль слід диференціювати з такими захворюваннями, як:

• потилична невралгія.
• Головний біль напруги.
• Мігрень.
• Дисекція внутрішньої сонної чи хребетної артерії.
• Мальформація Арнольда — Кіарі.
• Грижа міжхребцевого диска.
• Інтрамедулярна або екстрамедулярна пухлина хребта.
• Компресія чи новоутворення спинного нерва.
• Артеріовенозна мальформація.
• Пароксизмальна гемікранія.
• Спондильоз шийного відділу хребта.
• Ураження задньої черепної ямки, менінгіоми.
• Невриноми С2.
• Кластерний головний біль.

Цервікокраніалгія: чим небезпечна?

Цервікогенний головний біль може стати виснажливим, якщо його не лікувати належним чином, і може суттєво впливати на якість життя.

У деяких випадках захворювання може стати хронічним або рецидивним.