Евоксіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг блістер №10

Евоксіл, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг.

Одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить левофлоксацину гемігідрат, щоеквівалентно 500 мг левофлоксацину.

Допоміжні речовини з відомим ефектом

Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 0,038 мг барвника FD&C yellow #6/Sunset Yellow FCF aluminum lake (E110).

Повний перелік допоміжних речовин див. у розділі 6.1.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Рожеві довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою.

Помаранчеві довгасті двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою.

Таблетку можна розділити на дві рівні дози.

Евоксіл таблетки показані дорослим для лікування наступних інфекцій (див. розділи 4.4 та 5.1):

• Гострий бактеріальний синусит.
• При гострому бактеріальному синуситі Евоксіл слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним вживання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для лікування цих інфекцій.

Різке загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт.

• При різкому загостренні хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт, Евоксіл слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним вживання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для лікування цих інфекцій. Негоспітальна пневмонія.
• Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканинПри ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин Евоксіл слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним вживання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для лікування цих інфекцій.

При вищезазначених інфекціях Евоксіл слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним вживання антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування цих інфекцій.

• Гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (див. розділ 4.4).
• Хронічний бактеріальний простатит.
• Неускладнений цистит (див. розділ 4.4).

При неускладненому циститі Евоксіл слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для лікування цих інфекцій.

• Інгаляційна сибірська виразка: постконтактна профілактика та лікування (див. розділ 4.4).

Евоксіл також можна приймати для завершення курсу терапії у пацієнтів із покращенням стану під час початкового лікування левофлоксацином внутрішньовенно.

Слід звернути увагу на офіційні вказівки щодо належного застосування фторхінолонів.

Таблетки Евоксіл приймають один або два рази на день.

Доза залежить від типу та тяжкості інфекції і чутливості передбачуваного збудника.

Таблетки Евоксіл також можна приймати для завершення курсу терапії у пацієнтів із покращенням стану під час первинного лікування внутрішньовенним левофлоксацином; враховуючи біоеквівалентність парентеральної та пероральної форм, можна використовувати однакову дозу.

Дозування

Наступні рекомендації можна надати щодо дозування Евоксіл

Доза для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв)

Особливі групи населення

Порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв)

1 Після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) додаткові дози не потрібні. 

Порушення функції печінки

Коригування дози не потрібне, оскільки левофлоксацин не метаболізується в печінці в належній мірі і виводиться в основному нирками.

Особи похилого віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна, за винятком корекції функції нирок (див. розділ 4.4. «Тендиніт і розрив сухожилля» та «Подовження інтервалу QT»).

Діти та підлітки

Левофлоксацин протипоказаний дітям і підліткам (див. розділ 4.3.)

Спосіб застосування

Таблетки Евоксіл слід ковтати, не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. їх можна розділити за рискою, щоб адаптувати дозу. Таблетки можна приймати під час їжі або між її прийомами. Таблетки Евоксіл слід приймати принаймні за дві години до або після введення солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, або диданозину (тільки лікарські форми диданозину з буферними речовинами, що містять алюміній або магній) і сукральфату, оскільки можливе зниження абсорбції (див. розділ 4.5).

Таблетки Евоксіл не можна приймати:

- пацієнтам з підвищеною чутливістю до діючої речовини, інших хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1,

- хворим на епілепсію,

- пацієнтам із захворюваннями сухожиль в анамнезі, пов’язаними з прийомом фторхінолонів,

- дітям або підліткам, що ростуть,

- під час вагітності,

- жінкам, які годують груддю.

Слід уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, у яких у минулому виникали серйозні побічні реакції при вживанні препаратів, що містять хінолони або фторхінолони (див. розділ 4.8). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів терапії та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик (див. також розділ 4.3).

Метицилінрезистентний S. aureus, швидше за все, матиме спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Таким чином, левофлоксацин не рекомендується для лікування відомих або підозрюваних інфекцій МРЗС, якщо результати лабораторних досліджень не підтвердили чутливість організму до левофлоксацину (і зазвичай рекомендовані антибактеріальні засоби для лікування інфекцій МРЗС вважаються недоречними). 

Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та різкого загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції належно діагностовано.

Резистентність Е. соlі (найпоширеніший збудник інфекцій сечовивідних шляхів) до фторхінолонів, відрізняється в країнах Європейського Союзу. Лікарям, які призначають препарат, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності Е. соlі до фторхінолонів.

Інгаляційна сибірська виразка: застосування у людей засноване на даних про чутливість Bacillus anthracis in vitro та експериментальних даних на тваринах разом із обмеженими даними на людях. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних консенсусних документів щодо лікування сибірської виразки.

Тривалі, вражаючі та потенційно незворотиі серйозні побічні реакції на лікарські засоби

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони незалежно від віку, повідомлялося про дуже рідкісні випадки тривалих (кілька місяців або років), вражаючих і потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на різні, іноді численні, системи організму (скелетно-м’язову, нервову, психіатричну та органи чуття) та існуючі фактори ризику. Застосування левофлоксацину слід негайно припинити при появі перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції, а пацієнтам слід звернутися до свого лікаря за порадою.

Тендиніт і розрив сухожиль

Тендиніт і розрив сухожилля (у тому числі, але не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двосторонній, може виникнути вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами та, як повідомлялося, навіть через кілька місяців після припинення лікування. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушенням функції нирок, пацієнтів із трансплантацією паренхіматозних органів, пацієнтів, які отримують добову дозу 1 000 мг левофлоксацину, та тих, хто одночасно приймаєкортикостероїди. Тому слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болісний набряк, запалення) лікування левофлоксацином слід припинити та розглянути альтернативну терапію. Уражену (-і) кінцівку (­и) слід відповідним чином лікувати (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати, якщо виникають ознаки тендинопатії.

Clostridium difficile-асоційоване захворювання

Діарея, особливо важка, стійка та/або з кров’ю, під час або після лікування левофлоксацином (включаючи кілька тижнів після лікування), може бути симптомом захворювання, спричиненого Clostridium difficile (CDAD). CDAD може варіюватися за ступенем тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю, найважчою формою якого є псевдомембранозний коліт (див. розділ 4.8). Тому важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після лікування левофлоксацином розвивається серйозна діарея. При підозрі або підтвердженні CDAD прийом левофлоксацину слід негайно припинити та невідкладно розпочати відповідне лікування. Антиперистальтичні лікарські засоби протипоказані в цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом

Хінолони можуть знизити судомний поріг і викликати судоми. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ 4.3) та, як і інші хінолони, його слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, схильним до судом або при супутньому лікуванні активними речовинами, що знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін ( див. розділ 4.5). У разі виникнення судомних нападів (див. розділ 4.8) лікування левофлоксацином слід припинити. 

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з прихованими або фактичними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибактеріальними засобами. Таким чином, якщо левофлоксацин необхідно застосовувати таким пацієнтам, слід контролювати можливу появу гемолізу.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, дозу левофлоксацину слід коригувати пацієнтам із порушенням функції нирок (див. розділ 4.2).

Реакції гіперчутливості

Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно летальні реакції гіперчутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку), іноді навіть і після початкової дози (див. розділ 4.8). Пацієнти повинні негайно припинити лікування та звернутися до свого лікаря або лікаря невідкладної допомоги, який розпочне відповідні невідкладні заходи.

Серйозні шкірні побічні реакції

При прийомі левофлоксацину повідомляли про серйозні шкірні побічні реакції (СШПР), включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН: також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і реакція на прийом препарату, що супроводжується еозинофілією та системними симптомами (симптом DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або смертельними (див. розділ 4.8). Під час призначення левофлоксацину, пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми серйозних шкірних реакцій і про необхідність перебування під ретельним наглядом. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, слід негайно припинити прийом левофлоксацину та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулась серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або синдром DRESS під час застосування левофлоксацину, лікування левофлоксацином не можна відновлювати у цього пацієнта ні в жодному разі.

Дисглікемія

Як і у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, як правило, у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутнє лікування пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У хворих на цукровий діабет рекомендується здійснювати ретельний моніторинг рівня глюкози в крові (див. розділ 4.8).

Профілактика фотосенсибілізації

Повідомлялося про фотосенсибілізацію при застосуванні левофлоксацину (див. розділ 4.8). Рекомендується, щоб пацієнти не піддавалися впливу сильного сонячного світла або штучного ультрафіолетового випромінювання (наприклад, сонячної лампи або солярію) під час лікування та протягом 48 годин після його припинення, щоб запобігти фотосенсибілізації.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К Через можливе підвищення (ПЧ/МНВ) у коагуляційних тестах та/або кровотечі у пацієнтів, які отримують левофлоксацин у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), слід контролювати коагуляційні тести, коли ці лікарські засоби призначають одночасно (див. розділ 4.5).

Психотичні реакції

Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони доходили до суїцидальних думок та самозагрозливої поведінки - іноді лише після одноразової дози левофлоксацину (див. розділ 4.8). У разі розвитку цих реакцій у пацієнта слід припинити прийом левофлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам з психічними розладами або пацієнтам з психічними захворюваннями в анамнезі.

Аневризма і розшарування аорти, серцева недостатність

Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у літніх людей, а також ризик регургітації аортального та мітрального клапанів після прийому фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), у пацієнтів, які отримували фторхінолони, а також про випадки регургітації/недостатності будь- якого клапана серця (див. розділ 4.8).                     

Таким чином, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки користі та ризику та після розгляду інших терапевтичних варіантів у пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом захворювання аневризми, захворювання клапанів або у пацієнтів з діагнозом наявної аневризми аорти та/або розшарування аорти чи захворювання клапанів, або за наявності інших факторів ризику або станів, що сприяють

- розвитку аневризми та розшаруванню аорти та регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана, або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит) або

- при аневризмі та розшаруванні аорти (наприклад, судинні захворювання, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково

- при регургітації/недостатності клапанів серця (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ризик аневризми та розшарування аорти, а також їх розриву також може бути підвищений у пацієнтів, які отримують супутнє лікування системними кортикостероїдами.

У разі раптового болю в животі, грудній клітці або спині пацієнтам рекомендується негайнозвернутися до лікаря у відділенні невідкладної допомоги.

Пацієнтам рекомендується негайно звернутися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нове відчуття серцебиття або розвиток набряку в животі чи нижніх кінцівках.

Подовження інтервалу QT

Слід бути обережними при застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

- вроджений синдром подовженого інтервалу QT,

- одночасне застосування лікарських засобів, які, як відомо, подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні засоби),

- не скоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія),

- захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому слід бути обережними при застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, у цих групах пацієнтів. (Див. розділи 4.2 «Особи похилого віку», 4.5, 4.8 і 4.9).

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які лікуються левофлоксацином, слід повідомити свого лікаря перед продовженням лікування, якщо розвиваються такі симптоми нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану (див. розділ 4.8).

Гепатобіліарні порушення

Повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним наслідком при застосуванні левофлоксацину, переважно у пацієнтів із тяжкими основними
захворюваннями, напр. сепсис (див. розділ 4.8). Пацієнтам слід порадити припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо з’являться ознаки та симптоми захворювання печінки, такі як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або болючість живота.

Загострення міастенії

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають нейром’язову блокуючу дію та можуть посилювати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією. Постмаркетингові серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та потребу в респіраторній підтримці, були пов’язані із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів з міастенією. Левофлоксацин не рекомендований пацієнтам з відомою міастенією в анамнезі.

Розлади зору

Якщо зір погіршується або спостерігається будь-який вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи 4.7 та 4.8).

Суперінфекція

Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призвести до надмірного росту нечутливих організмів. Якщо під час терапії виникає суперінфекція, необхідно вжити відповідних заходів.

Втручання в лабораторні дослідження

У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може давати хибнопозитивні результати. Може знадобитися підтвердити позитивні опіатні скринінги більш специфічним методом.

Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і, отже, давати хибнонегативні результати при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Барвник Sunset Yellow

Цей лікарський засіб містить барвник Sunset Yellow (E110), який може викликати алергічні реакції.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, диданозин

Всмоктування левофлоксацину значно знижується, якщо солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній, чи диданозин (тільки лікарські форми диданозину з буферними речовинами, що містять алюміній або магній) застосовуються одночасно з таблетками Евоксіл. Одночасне споживання фторхінолонів з мультивітамінами, що містять цинк, імовірно, зменшує їх пероральне всмоктування. Рекомендується не приймати препарати, що містять дво- або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку або антациди, що містять магній або алюміній, чи диданозин (лише комбінації диданозину з буферними агентами, що містять алюміній або магній), за 2 години до або після прийому таблетки Евоксіл (див. розділ 4.2). Солі кальцію мінімально впливають на пероральне всмоктування левофлоксацину.

Сукральфат

Біодоступність левофлоксацину в таблетках значно знижується при одночасному застосуванні з сукральфатом. Якщо пацієнт повинен одночасно приймати сукральфат і левофлоксацин, найкраще вводити сукральфат через 2 години після введення препарату Евоксіл (див. розділ 4.2).

Теофілін, фенбуфен або аналогічні нестероїдні протизапальні засобиПід час клінічних досліджень не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Однак при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами або іншими препаратами, що знижують судомний поріг, може виникнути виражене зниження церебрального порогу судом. Концентрації левофлоксац приблизно на 13 % вищими у присутності фенбуфену, ніж при застосуванні окремо.

Пробенецид і циметидинПробенецид і циметидин мали статистично значущий вплив на виведення левофлоксацину. Циметидин (24 %) і пробенецид (34 %) знижували нирковий кліренс левофлоксацину. Це пов'язано з тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину нирками. Однак у досліджуваних дозах статистично значущі кінетичні відмінності навряд чи матимуть клінічне значення.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні левофлоксацину з лікарськими засобами, які впливають на канальцеву ниркову секрецію, такими як пробенецид і циметидин, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Інша відповідна інформація

Клініко-фармакологічні дослідження показали, що фармакокінетика левофлоксацину не змінювалася до будь-якої клінічно значущої міри при одночасному застосуванні левофлоксацину з такими лікарськими засобами, як: кальцію карбонат, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшувався на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), повідомлялося про підвищення показників коагуляції (ПЧ/МНВ) та/або кровотечу, які можуть бути серйозними. Таким чином, у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К, слід контролювати показники коагуляції (див. розділ 4.4).

Лікарські засоби, які подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, які, як відомо, подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ 4.4 «Подовження інтервалу QT»).

Інша відповідна інформація

У дослідженні фармакокінетичної взаємодії левофлоксацин не впливав на фармакокінетику теофіліну (який є пробним субстратом для CYP1A2), це свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші форми взаємодій

Їжа

Немає клінічно значущої взаємодії з їжею. Тому таблетки Евоксіл можна приймати незалежно від прийому іжі.

Вагітність

Дані щодо застосування левофлоксацину вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на репродуктивну токсичність (див. розділ 5.3). Однак через відсутність даних у людей та через те, що експериментальні дані свідчать про ризик пошкодження фторхінолонами хрящової тканини організму, що несе вагу, левофлоксацин не слід застосовувати вагітним жінкам (див. розділи 4.3 та 5.3).

Грудне вигодовування

Препарат протипоказаний жінкам, які годують груддю. Недостатньо інформації про виділення, левофлоксацину в грудне молоко; однак інші фторхінолони виділяються в грудне молоко. У зв’язку з відсутністю даних щодо людей та через те, що експериментальні дані вказують на ризик пошкодження фторхінолонами хрящової тканини зростаючого організму, левофлоксацин не слід застосовувати жінкам, які годують груддю (див. розділи 4.3 та 5.3).

Фертильність

Левофлоксацин не спричиняв погіршення фертильності чи репродуктивної здатності щурів.

Деякі небажані ефекти (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, розлади зору) можуть порушувати здатність пацієнта концентруватися та реагувати, а тому можуть становити ризик у ситуаціях, коли ці здібності є особливо важливими (наприклад, водіння автомобіля або робота з механізмами).

Інформація, наведена нижче, грунтується на даних клінічних досліджень за участю понад 8 300 пацієнтів та на великому постмаркетинговому досвіді.

Частоти визначаються за такою шкалою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

У кожній групі частоти небажані ефекти представлені в порядку зменшення серйозності.

а Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можуть виникати навіть після першої дози.

b Шкірно-слизові реакції іноді можуть виникати навіть після першої дози.

*Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), важких і потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, що впливають на деякі, іноді кілька систем органів і органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожиль, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов'язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, розладами сну та порушеннями слуху, зору, смаку та нюху), у деяких випадках повідомлялося про зв’язок із застосуванням хінолонів та фторхінолонів незалежно від наявних факторів ризику (див. розділ 4.4).

** Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), у пацієнтів, які отримували фторхінолони, а також випадки регургітація/недостатності будь-якого з серцевих клапанів (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші побічні ефекти, пов’язані із застосуванням фторхінолонів:

• напади порфірії у хворих на порфірію.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливими є повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання ліцензії на виготовлення лікарського засобу. Вони дозволяють продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через

Національне агентство з лікарських засобів

Медітерраніен 284GR-15562 Холаргос, Афіни

Тел.: + 30 21 32040380/337

Факс: + 30 21 06549585

Веб-сайт: http://www.eof.gr.

Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або з клінічними фармакологічними дослідженнями, проведеними з дозами, що перевищують терапевтичні, найважливішими ознаками гострого передозування таблеток Евоксіл є симптоми центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні припадки, збільшення інтервалу QT, а також шлунково-кишкові реакції, такі як нудота та ерозії слизової оболонки.У постмаркетинговому періоді спостерігалися ефекти на ЦНС, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор.

У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Слід проводити моніторинг ЕКГ через можливість подовження інтервалу QT. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антациди. Гемодіаліз, включаючи перитонеальний діаліз і ПАПД, неефективні для виведення левофлоксацину з організму.

Специфічного антидоту не існує.

Фармакотерапевтична група: антибактеріальні засоби групи хінолонів, фторхінолони. Код АТХ: J01MA12.

Левофлоксацин є синтетичним антибактеріальним засобом класу фторхінолонів та є S (-) енантіомером рацемічної діючої речовини офлоксацину.

Механізм дії

Левофлоксацин, як фторхінолоновий антибактеріальний засіб, діє на ДНК-ДНК-гіразний комплекс і топоізомеразу IV.

Співвідношення ФК/ФД

Ступінь бактерицидної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації в сироватці (Сmах) або площі під кривою (AUC) та мінімальної інгібуючої концентрації (МІС).

Механізм резистентності

Стійкість до левофлоксацину набувається через поступовий процес завдяки мутації сайт-мішеней в обох топоізомеразах типу II, ДНК-гіразі та топоізомеразі IV. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) і механізми ефлюксу, також можуть впливати на чутливість до левофлоксацину.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії, як правило, відсутня перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Граничні значення

Рекомендовані EUCAST граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації для левофлоксацину, що відокремлюють чутливі від проміжне чутливих організмів і проміжне чутливі від резистентних організмів, представлені в таблиці нижче для випробування мінімальної інгібуючої концентрації (мг/л).

Клінічні межі EUCAST щодо мінімальної інгібуючої концентрації левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01):

1. Граничні значення левофлоксацину стосуються терапії високими дозами.

2. Може виникнути резистентність до фторхінолонів низького рівня (МІК ципрофлоксацину 0,12-0,5 мг/л), але відсутні докази, що ця резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, викликаних Н. influenzae.

3. Штами зі значеннями МІК, що перевищують межу чутливості, дуже рідкісні або про них ще не повідомлялося. Необхідно повторити тести ідентифікації та антимікробної чутливості будь-якого такого ізоляту, і якщо результат підтвердиться, ізолят має бути надісланий до референс- лабораторії. Поки немає доказів щодо клінічної реакції на підтверджені ізоляти з МІК вище поточної межі резистентності, їх слід вважати резистентними.

4. Граничні значення застосовуються до пероральної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2 та внутрішньовенної дози від 500 мг х 1 до 500 мг х 2.

Поширеність резистентності може відрізнятися географічно та з часом для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі необхідності слід отримати консультацію експерта, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що корисність препарату принаймні для деяких типів інфекцій викликає сумніви.

ЗАГАЛЬНО ЧУТЛИВІ ВИДИ

Аеробні грампозитивні бактерії

Bacillus anthracis

Staphylococcus aureus чутливі до метициліну

Staphylococcus saprophyticus

Streptococci, групи С та G

Streptococcus agalactiae

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes

Аеробні грамнегативні бактерії

Eikenella corrodens

Haemophilus influenzae

Haemophilus para-influenzae

Klebsiella oxytoca

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Proteus vulgaris

Providencia rettgeri

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus

Інші

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydophila psittaci

Chlamydia trachomatis

Legionella pneumophila

Mycoplasma pneumoniae

Mycoplasma hominis

Ureaplasma urealyticum

ВИДИ, ДЛЯ ЯКИХ НАБУТА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ПЕВНІ ПРОБЛЕМИ

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis

Staphylococcus aureus метицилінрезистентний#

Коагулазонегативні Staphylococcus spp

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae

Morganella morganii

Proteus mirabilis

Providencia stuartii

Pseudomonas aeruginosa

Serratia marcescens

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis

ПРИРОДНО РЕЗИСТЕНТНІ ШТАМИ

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecium

# Метицилінрезистентний S. aureus (MRSA), швидше за все, буде матиме резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Абсорбція

При пероральному застосуванні левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1-2 годин. Абсолютна біодоступність становить 99-100 %.

Їжа мало впливає на абсорбцію левофлоксацину.

Рівноважний стан досягається протягом 48 годин після прийому 500 мг один або два рази на добу.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після одноразової та повторної дози 500 мг, що вказує на широке поширення в тканинах організму.

Проникнення в тканини і рідини організму

Показано, що левофлоксацин проникає в слизову оболонку бронхів, епітеліальну рідину, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (міхурова рідина), тканину простати та сечу. Проте левофлоксацин погано проникає в спинномозкову рідину.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є десметил- левофлоксацин і левофлоксацину N-оксид. Ці метаболіти становлять < 5 % дози і виводяться із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральній інверсії.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми (Т%: 6-8 год). Виводиться головним чином нирками (> 85 % введеної дози).

Середній уявний загальний кліренс левофлоксацину після одноразової дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв.

Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, це свідчить про те, що пероральний і внутрішньовенний шляхи взаємозамінні.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику в діапазоні від 50 до 1000 мг.

Особливі групи населення.

Особи з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає порушення функції нирок. Зі зниженням функції нирок ниркове виведення та кліренс знижуються, а період напіввиведення збільшується, як показано в таблиці нижче:

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразової пероральної дози 500 мг

Особи похилого віку

Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину між молодими та літніми людьми, за винятком відмінностей у кліренсі креатиніну.

Статеві відмінності

Окремий аналіз чоловіків і жінок продемонстрував незначні або неважливі тендерні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину. Відсутні докази, що ці статеві відмінності мають клінічне значення.

Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людини на основі традиційних досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторної дози, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродукції та розвитку.

Левофлоксацин не спричиняв погіршення фертильності чи репродуктивної здатності у щурів, і його єдиним впливом на плід було уповільнене дозрівання внаслідок токсичності для матері.

Левофлоксацин не індукував генні мутації в клітинах бактерій або ссавців, але індукував хромосомні аберації в клітинах легень китайського хом’яка in vitro. Ці ефекти можна пояснити інгібуванням топоізомерази II. Тести in vivo (мікронуклеус, обмін сестринськими хроматидами, позаплановий синтез ДНК, домінантні летальні тести) не виявили генотоксичного потенціалу.

Дослідження на мишах показали, що левофлоксацин має фототоксичну дію лише у дуже високих дозах. Левофлоксацин не виявив жодного генотоксичного потенціалу в тесті на фотомутагенність і зменшив розвиток пухлини в дослідженні фотоканцерогенності.

Як і інші фторхінолони, левофлоксацин виявляв вплив на хрящ (утворення пухирів і порожнин) у щурів і собак. Ці знахідки були більш помітними у молодих тварин.

Ядро таблетки

Целюлоза мікрокристалічна

Гідроксипропілцелюлоза

Кросповідон

Магнію стеарат

Плівкове покриття

Гіпромелоза

FD&C blue #2/Indigo carmine aluminium lake (E132)

FD&C yellow #6/Sunset Yellow FCF aluminium lake (E110) Заліза оксид червоний (E172)

Поліетиленгліколь 4000

Титану діоксид (E171)

Заліза оксид жовтий (Е172)

Не застосовується.

4 роки.

Зберігати блістер у картонній упаковці для захисту від світла.

Прозорий блістер з ПВХ/ПЕ/ПВДХ/алюміній у картонній коробці.

Розмір упаковки: по 5, 7 або 10 таблеток в коробці.

Лінія розлому дозволяє адаптувати дозу для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

ФАРМАТЕН С.А.

Дервенакіон 6,

15351, Палліні Аттика, Греція

Тел: 210- 6604300

Fax: 210-6666749

e-mail: [email protected]

73882/10-10-2016.

3336/17-1-2011.