Кетонал^® Дуо (Ketonal Duo) (563473) - інструкція із застосування ATC-класифікація

вміст капсули: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, повідон, натрію кроскармелоза, полісорбат 80, метакрилатний сополімер (тип В), метакрилатний сополімер (тип А), триетилцитрат, тальк, заліза оксид жовтий (Е172), кремнію діоксид колоїдний безводний;
оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е171), індигокармін (Е132).

Кетопрофен - 150 мг

фармакодинаміка. Кетопрофен є НПЗП, що чинить анальгезивну, протизапальну та жарознижувальну дію.
При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність ЦОГ та частково — ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.
Чинить центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.
У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.
Фармакокінетика. Абсорбція. Капсули Кетонал^® Дуо — нова лікарська форма, яка відрізняється від звичайних капсул способом вивільнення активної речовини. Капсули містять два види пелет: стандартні (білого кольору) і вкриті оболонкою (жовтого кольору). Кетопрофен швидко вивільняється з білих пелет (60% від загальної кількості) і повільно — з жовтих пелет (40% від загальної кількості), що зумовлює негайну та пролонговану дію препарату.
Після перорального застосування капсул Кетонал^® Дуо кетопрофен швидко всмоктується у травному тракті. Біодоступність кетопрофену становить 90%.
Прийом їжі не впливає на загальну біодоступність кетопрофену, але зменшує швидкість всмоктування. Жирна їжа збільшує час досягнення C_max, але не знижує біодоступність і C_max кетопрофену у плазмі крові. Одночасний прийом препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, не впливає на швидкість і об’єм всмоктування кетопрофену. C_max у плазмі крові — 9036,64 нг/мл — досягається протягом 1,76 год.
Розподіл. Ступінь зв’язування з білками крові — 99%. Об’єм розподілу — 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає там концентрації, яка становить 30% від плазмової. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (зберігається до 30 год), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшуються на тривалий час.
Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югату з глюкуроновою кислотою. Близько 80% введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90%), у вигляді глюкуроніду, близько 10% — з калом. Активних метаболітів кетопрофену немає. Плазмовий кліренс кетопрофену становить близько 0,08 л/кг/год.
У пацієнтів із нирковою недостатністю виведення кетопрофену уповільнене, Т_½ збільшується на 1 год. У пацієнтів із печінковою недостатністю кетопрофен може накопичуватися у тканинах. У пацієнтів старшого віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба);
больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.
Рекомендована доза становить 150 мг (1 капсула) на добу.
Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані, якщо застосовувати найнижчу ефективну дозу впродовж якомога коротшого часу. Найнижча ефективна доза повинна застосовуватися протягом найменшого часу, необхідного для зменшення вираженості симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
При комбінованому призначенні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії, р-н для ін’єкцій) максимальна добова доза кетопрофену не має перевищувати 200 мг.
Капсули приймати під час їди, запиваючи водою або молоком (не менше 100 мл).
Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів ШКТ можна одночасно приймати антациди, інгібітори протонної помпи після консультації з лікарем.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку ризик виникнення побічних реакцій зростає і, якщо призначена терапія НПЗП, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу кетопрофену. Після 4 тиж від початку лікування слід обов’язково проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.
Діти. Препарат не застосовувати у дітей.

підвищена чутливість до кетопрофену або допоміжних речовин лікарського засобу. Кетонал^® Дуо протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції.
Тяжка серцева недостатність.
Не застосовувати для лікування періопераційного болю при проведенні операції з аортокоронарного шунтування.
Хронічна диспепсія в анамнезі; активна фаза або рецидив виразкової хвороби шлунка чи дванадцятипалої кишки або ульцерація/перфорація (два і більше окремі випадки) в анамнезі; шлунково-кишкові кровотечі/перфорації/виразки в анамнезі, пов’язані з попереднім лікуванням НПЗП; цереброваскулярні або інші кровотечі; схильність до геморагії; геморагічні діатези; тяжкі порушення функції печінки або нирок, тяжка ниркова недостатність; БА та риніт в анамнезі. ІІІ триместр вагітності.

частоту побічних реакцій класифікують таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі доступних даних).
Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.
З боку системи крові: рідко — геморагічна анемія; нечасто — гемоліз, пурпура; частота невідома — тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, гемолітична анемія, нейтропенія.
Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і викликати носову кровотечу й утворення гематом.
З боку імунної системи: рідко — реактивність дихальної системи, включаючи БА та її загострення, бронхоспазм або задишку (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП); дуже рідко — ангіоневротичний набряк і анафілаксія, підвищена чутливість, анафілактичні реакції, включаючи шок.
З боку психіки: часто — нервозність, жахливі сновидіння; рідко — делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація; рідко — порушення мовлення, мінливість настрою.
З боку нервової системи: часто — головний біль, астенія, запаморочення, парестезії, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість, вертиго; нечасто — судоми; рідко — порушення мовлення, дисгевзія; дуже рідко — псевдопухлини головного мозку; частота невідома — депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, нездужання; були окремі повідомлення про асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність потиличних м’язів, нудота, блювання, лихоманка, втрата орієнтації.
З боку органа зору: часто — порушення зору; рідко — нечіткість зору; дуже рідко — кон’юнктивіт; частота невідома — неврит зорового нерва, крововиливи в сітківку, зміна пігментації сітківки.
З боку органа слуху: рідко — шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто — набряки; нечасто — серцева недостатність, АГ; частота невідома — тахікардія, застійна серцева недостатність, захворювання периферичних судин, вазодилатація, аритмія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, васкуліт.
Застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах протягом тривалого часу) може бути пов’язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку дихальної системи: нечасто — кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт; рідко — бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції), напади БА; частота невідома — задишка.
З боку травного тракту: дуже часто — диспепсія; часто — нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит; рідко — гастрити, виразкова хвороба ШКТ; дуже рідко — коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикулу), загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз; частота невідома — мелена, гематемезис. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки в жінки літнього віку.
Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3–6 міс лікування або у 2–4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗП.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — підвищення рівня сироваткового білірубіну та трансаміназ, тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом; частота невідома — гепатит, холестатичний гепатит, жовтяниця.
З боку шкіри: часто — висип на шкірі; нечасто — алопеція, екзема, пурпуроподібний висип, свербіж, підвищене потовиділення, кропив’янка, ексфоліативний дерматит; рідко — фотосенсибілізація, фотодерматит; дуже рідко — бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний та бульозний дерматоз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко — відхилення від норми показників функції нирок, ГНН, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, аномальні ниркові функціональні тести.
З боку репродуктивної системи: нечасто — менометрорагія.
Загальні порушення: рідко — набряки; частота невідома — порушення смаку.
Лабораторні показники: дуже часто — відхилення від норми показників функції печінки, підвищення рівня трансаміназ, білірубіну в сироватці крові через порушення, пов’язані з цукровим діабетом; нечасто — збільшення маси тіла, при лікуванні НПЗП суттєво підвищуються рівні АлАТ і АсАТ. Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

особливі застереження. Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна уникнути, приймаючи мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого часу, потрібного для усунення симптомів.
Лікарський засіб слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота).
Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.
Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації зростає при підвищенні дози НПЗП, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, в осіб літнього віку, у хворих з низькою масою тіла, а також у осіб із порушенням функції тромбоцитів і осіб, що приймають антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчої дози. У таких пацієнтів слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнти, у яких раніше відмічали побічні реакції з боку травного тракту, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування.
Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, спостерігалися при застосуванні усіх НПЗП на різних етапах лікування, незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються кетопрофеном, терапію необхідно відмінити.
Згідно з епідеміологічними даними кетопрофен може бути пов’язаний з високим ризиком тяжкої шлунково-кишкової токсичності, що характерно для деяких інших НПЗП, особливо при прийомі високих доз. Також клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають підстави припускати, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) пов’язано з підвищенням ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Для виключення такого ризику при застосуванні кетопрофену даних недостатньо.
У поодиноких випадках при застосуванні НПЗП відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії (у більшості випадків такі реакції виникають у перші місяці лікування). Кетопрофен необхідно відмінити при перших проявах шкірного висипу, уражень слизових оболонок або при інших ознаках підвищеної чутливості.
Запобіжні заходи. НПЗП слід з обережністю призначати пацієнтам із розладами ШКТ, такими як гастрит та дуоденіт, з виразковим колітом, хворобою Крона в анамнезі, оскільки може загостритися їхній стан.
Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, а також в осіб, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).
Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.
На початку лікування слід проводити моніторинг ниркової функції у пацієнтів із серцевою недостатністю, ХНН, нефрозом, порушеннями функції печінки, цирозом, порушеннями водного обміну (наприклад зневоднення у результаті застосування діуретиків, гіповолемія після хірургічної операції), особливо у хворих літнього віку. У таких пацієнтів призначення кетопрофену може спричинити зменшення ниркового кровотоку через пригнічення синтезу простагландинів. У початковий період лікування слід ретельно контролювати величину діурезу та інші показники функції нирок. Порушення їх функції може бути причиною появи набряків та підвищення концентрації небілкового азоту в сироватці крові.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, особливо літнього віку, через затримку рідини та натрію в організмі може спостерігатися посилений прояв небажаних реакцій. У таких пацієнтів слід контролювати функцію серця та нирок.
Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з АГ та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого чи помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки при терапії НПЗП повідомлялося про затримку рідини і набряки.
Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал^® Дуо, як і інші НПЗП, що мають анальгезивні, протизапальні та жарознижувальні властивості, може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Такі випадки відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал^® Дуо застосовують для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або їх вираженість збільшується.
У пацієнтів з відхиленнями печінкових проб від норми або захворюваннями печінки в анамнезі періодично слід контролювати рівень трансаміназ та індивідуально підбирати дози лікарського засобу, зокрема при довготривалій терапії.
Особливо обережно слід призначати кетопрофен особам літнього віку, зокрема з порушеннями функції печінки або нирок; для таких хворих потрібно знизити дозу лікарського засобу. При тривалому лікуванні кетопрофеном необхідно контролювати показники морфології крові та функцію печінки і нирок.
Повідомлялося про окремі випадки виникнення жовтяниці та гепатиту, пов’язані з лікуванням кетопрофеном.
При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів старшого віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.
Застосування кетопрофену може негативно позначатися на репродуктивній функції жінок, тому його не слід приймати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, прийом кетопрофену необхідно припинити.
У хворих на БА, хронічний, риніт, синусит та/або поліпоз носа існує підвищений ризик виникнення алергії на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП. Кетопрофен може спричинити у них напад БА, бронхоспазм, особливо в осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку можна приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнти із такими факторами ризику, як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління також повинні проходити ретельне обстеження.
Під час застосування кетопрофену слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів із підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичними реакціями в анамнезі.
Лікування кетопрофеном слід припинити, якщо відмічають порушення зору, такі як нечіткість зору.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Слід припинити застосування лікарського засобу перед великими хірургічними втручаннями.
Кетопрофен слід з обережністю застосовувати в осіб, що зловживають алкоголем.
Особи літнього віку: всмоктування кетопрофену не змінюється, лише подовжується Т_½ лікарського засобу (3 год) і знижується кліренс у нирках і плазмі крові. У пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій на НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, іноді з летальним наслідком. Після 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч.
Пацієнти з нирковою недостатністю: знижується кліренс у нирках і плазмі крові, подовжується Т_½ пропорційно до ступеня тяжкості ниркової недостатності.
Пацієнти з печінковою недостатністю: кліренс у плазмі крові і Т_½ не змінюються; кількість препарату, не зв’язаного з білками, зростає майже вдвічі.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або на розвиток ембріона/плода. Підвищується ризик викиднів та розвитку вад серця і гастрошизису при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищується з менш ніж 1% до близько 1,5%. Ризик зростає з підвищенням дози таких препаратів та тривалості терапії. Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летальності ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо лікарський засіб застосовують у жінок, які прагнуть завагітніти, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.
У І та ІІ триместр вагітності Кетонал^® Дуо можна призначати лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках доза кетопрофену має бути найнижчою, а тривалість лікування — найкоротшою.
У III триместр вагітності НПЗП можуть спричиняти у плода явища серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та розвитком легеневої гіпертензії), ниркової дисфункції, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
Застосування НПЗП безпосередньо перед пологами може бути причиною подовження часу кровотечі, пригнічення скоротливої здатності матки та подовження тривалості пологів.
Застосування кетопрофену у III триместр протипоказане.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
— серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
— порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном;
на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:
— подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникати при прийомі навіть дуже низьких доз;
— гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.
Годування грудьми. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен протипоказано призначати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену в цей період не доведена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. До з’ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (можуть виникнути запаморочення, сонливість, судоми) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном. Слід запобігати одночасному застосуванню кетопрофену з іншими НПЗП і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.
Антикоагулянти (гепарин, варфарин), лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель) при застосуванні з кетопрофеном підвищують ризик шлунково-кишкових кровотеч.
При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію, концентрація у плазмі крові підвищується до токсичних рівнів.
Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (дози >15 мг/тиж) виникала тяжка, іноді з летальними наслідками, токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату у плазмі крові.
Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗП. Пацієнтам, які отримують діуретики, необхідно провести регідратацію перед призначенням кетопрофену і проводити ретельний моніторинг функції нирок під час лікування.
Інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ при застосуванні з кетопрофеном у пацієнтів із порушеною функцією нирок (наприклад зневоднені пацієнти, пацієнти літнього віку) підвищують ризик нефротоксичності з можливістю розвитку ГНН.
Одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.
При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози <15 мг/тиж) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові. У пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів літнього віку спостереження слід проводити частіше.
При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном підвищується ризик кровотечі. Необхідно проводити контроль стану згортальної системи крові.
Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності. Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів (блокаторів бета-адреенорецепторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів; діуретики підвищують ризик нефротоксичності НПЗП.
Застосування кетопрофену разом із тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Одночасне призначення пробенециду може призвести до значного зниження кліренсу кетопрофену з плазми крові.
Кетопрофен зв’язується з білками крові; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад, антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція дози для запобігання підвищенню рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.
Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.
Кетопрофен посилює ефекти пероральних антидіабетичних і антиепілептичних засобів (фенітоїн).
Одночасне застосування НПЗП і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові.
Одночасне застосування з циклоспорином, такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.
При одночасному застосуванні з НПЗП ефект міфепристону може знижуватися. НПЗП слід приймати через 8–12 днів після застосування міфепристону.
Слід взяти до уваги, що можливе зниження ефективності внутрішньоматкових контрацептивів при одночасному застосуванні з кетопрофеном. Також можливе посилення гіпоглікемічного ефекту пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів.
Кетопрофен може знижувати показник клубочкової фільтрації та підвищувати концентрацію серцевих глікозидів у сироватці крові.
Сполуки алюмінію з нейтралізуючою дією не знижують всмоктування кетопрофену.
У пацієнтів з порушенням функції нирок, які одночасно застосовували тенофовіру дизопроксил та високі дози або кілька видів НПЗП, відмічали випадки гострої печінкової недостатності. Необхідно проводити відповідний моніторинг функції нирок при одночасному застосуванні НПЗП та тенофовіру дизопроксилу.

симптоми: дзвін у вухах, дезорієнтація, збудження, задуха, головний біль, запаморочення, сонливість, артеріальна гіпотензія або АГ, нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль, криваве блювання, пригнічення дихання, судоми, епігастральний біль, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості. При тяжкій інтоксикації відмічають шлунково-кишкові кровотечі (мелена, гематемезис), порушення функції нирок, ниркова недостатність; рідко — кома.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Симптоматична та підтримувальна терапія з метою компенсації зневоднення, контролю діурезу та корекції ацидозу, якщо він наявний. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи Н₂-рецепторів, інгібітори протонної помпи, простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.