Кетонал^® (розчин) (Ketonal^® (solution))

Допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96%, спирт бензиловий, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Кетопрофен - 100 мг/2 мл

фармакодинаміка. Кетопрофен є НПЗП, що чинить анальгезивну, протизапальну та жарознижувальну дію.
При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність ЦОГ та частково — ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.
Чинить центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.
У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.
Фармакокінетика
Абсорбція. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4±5,4 мкг/мл через 4–5 хв після в/в інфузії або в/м введення. Біодоступність кетопрофену становить 90%.
У більшості пацієнтів після в/м введення кетопрофен виявляється у крові через 15 хв, а C_max у плазмі крові досягається через 2 год. Біодоступність кетопрофену у вигляді р-ну для ін’єкцій знаходиться в лінійній залежності від дози препарату.
Розподіл. Ступінь зв’язування з білками — 99%. V_d — 0,1–0,2 л/кг маси тіла. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину. Через 3 год після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить близько 3 мкг/мл, а концентрація у синовіальній рідині — 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (через 9 год концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині — 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшуються на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год після введення. У пацієнтів літнього віку стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається через 8,7 год і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляції кетопрофену в тканинах не виявлено.
Після в/м введення кетопрофену в дозі 100 мг його концентрація в сироватці крові та цереброспінальній рідині досягалася через 15 хв. C_max кетопрофену в плазмі крові досягалася протягом 2 год (1,3 мкг/мл).
Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югату з глюкуроновою кислотою. Т_½ становить 2 год. До 80% введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90%) у вигляді глюкуроніду, близько 10% — з калом.
У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення кетопрофену уповільнено, Т_½ збільшується на 1 год. У пацієнтів з порушенням функції печінки кетопрофен може накопичуватися в тканинах. У пацієнтів літнього віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба);
больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

дози підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта і його реакції на лікування. Для парентерального застосування.
Рекомендовані дози для дорослих
В/м введення: застосовують 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1–2 рази на добу. У разі необхідності в/м введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетоналу. Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.
В/в інфузія: інфузії кетопрофену здійснюють тільки в умовах стаціонару. Інфузію проводять протягом 0,5–1 ч, курс лікування при в/в введенні — не більше 48 год. Максимальна добова доза — 200 мг.
Переривчаста в/в інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчиняють в 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду і вводять протягом 0,5–1 год. Максимальна добова доза — 200 мг.
Безперервна в/в інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл р-ну для інфузій (0,9% р-н натрію хлориду, р-н Рінгера з лактатом, глюкоза) і вводять протягом 8 год. Максимальна добова доза — 200 мг.
Кетопрофен можна застосовувати одночасно з анальгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну і 100–200 мг кетопрофену розчиняють в 500 мл р-ну для інфузій (0,9% р-н натрію хлориду або р-н Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза — 200 мг.
Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості і перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні мінімальної ефективної дози протягом якомога більш короткого часу.
Для запобігання негативному впливу кетопрофену на слизову оболонку органів ШКТ можна одночасно приймати антацидні засоби.
Застереження: флакони з р-ном для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.
Трамадол і кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворитися осад.
Пацієнти похилого віку. У осіб похилого віку ризик виникнення побічних реакцій підвищується. Через 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендують починати терапію кетопрофеном з мінімальної дози з метою застосування у пацієнтів найнижчої ефективної дози.
Порушення функції нирок. Пацієнтам з помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну <0,33 мл/с (<20 мл/хв) дозу кетопрофену слід знизити.
Застосування кетопрофену протипоказано у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок.
Порушення функції печінки. Пацієнтам з хронічними захворюваннями печінки і зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові слід знизити дозу кетопрофену.
Застосування кетопрофену протипоказано у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.
Діти. У дітей препарат не застосовувати.

реакції гіперчутливості до кетопрофену або допоміжних речовин. Протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність. Лікування періопераційного болю при проведенні операції щодо аортокоронарного шунтування. Хронічна диспепсія в анамнезі; виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі. Цереброваскулярні або інші кровотечі. Схильність пацієнта до геморагії; геморагічний діатез. Тяжкі порушення функцій печінки або нирок. БА та риніт в анамнезі. Кетопрофен протипоказаний пацієнтам з гемостатичними порушеннями або тим, які отримують терапію антикоагулянтами.

класифікація побічних ефектів за системами органів і частотою проявів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити на підставі доступних даних).
Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.
З боку системи крові: нечасто — геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія; частота невідома — гемолітична анемія.
Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і викликати носову кровотечу й утворення гематом.
З боку імунної системи: рідко — загострення БА; частота невідома — бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП), ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.
Психічні розлади: часто — депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; рідко — делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мовлення, мінливість настрою.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість; рідко — парестезії; частота невідома — асептичний менінгіт, судоми, запаморочення; були окремі повідомлення про псевдопухлини головного мозку.
З боку органа зору: часто — порушення зору; рідко — нечіткість зору, кон’юнктивіт.
З боку органа слуху: часто — шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто — набряки; нечасто — серцева недостатність, АГ; частота невідома — васкуліт (включаючи лейкоцитопластичний васкуліт).
Клінічні дослідження й епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗП (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда та інсульту). Для того щоб виключити такий ризик для кетопрофену, даних недостатньо.
З боку дихальної системи: нечасто — кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); рідко — напад БА.
З боку травної системи: дуже часто — диспепсія; часто — нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити; частота невідома — коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикулу), мелена, гематемезис, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Відмічали відчуття дискомфорту в ШКТ, біль у шлунку, у рідкісних випадках — коліт.
Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки в жінки літнього віку.
Ульцерація, крововилив або перфорація можуть розвиватися у 1% пацієнтів через 3–6 міс лікування або у 2–4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗП.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома — тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.
З боку шкіри: часто — висип на шкірі, свербіж; нечасто — алопеція, екзема, пурпуроподібний висип, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; рідко — фотосенсибілізація, фотодерматит; частота невідома — бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку сечовидільної системи: частота невідома — ГНН, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз; затримка рідини/натрію, гіперкаліємія.
З боку репродуктивної системи: нечасто — менометрорагія.
Метаболічні розлади: частота невідома — гіпонатріємія, гіперкаліємія.
Лабораторні показники: дуже часто — відхилення від норми рівнів трансаміназ (АлАТ, АсАТ), підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.
Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.
Реакції в місці введення: нечасто — відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк; частота невідома — реакція в місці введення, відома як синдром Ніколау.

небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна уникнути, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування.
З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.
Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації вищий при підвищенні доз НПЗП, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти мають розпочинати лікування з найнижчої дози.
Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).
Пацієнти, в яких раніше відзначалася побічна дія на травний тракт, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування.
Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота, нікорандил).
Існує відносний рівень підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів з низькою масою тіла. При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які отримують лікування Кетоналом^®, терапію необхідно відмінити.
Лікарський засіб слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки може загостритися їх стан.
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку артеріальних тромботичних станів у пацієнтів, які отримували неаспіринові НПЗП для купірування періопераційного болю при операціях аортокоронарного шунтування.
Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з АГ та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого або помірного ступеня в анамнезі, оскільки при терапії НПЗП повідомлялося про затримку рідини та набряки.
Пацієнтам із неконтрольованою АГ, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку слід приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету, або які палять, необхідно також проходити ретельне обстеження.
У пацієнтів, хворих на БА, що супроводжується хронічним ринітом, синуситом та/або назальним поліпозом, найчастіше виникають алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти та/або НПЗП. Застосування таких лікарських засобів може спричинити БА.
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями гемостазу, гемофілією, хворобою Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).
Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.
Кетопрофен з обережністю застосовувати особам, які страждають на алкоголізм.
У поодиноких випадках при застосуванні НПЗП відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії. Кетонал^® необхідно відмінити при перших проявах шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.
При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів літнього віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.
Кетопрофен може маскувати ознаки і симптоми інфекційних захворювань, такі як гарячка.
Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.
Застосування кетопрофену може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти, або тим, які проходять лікування з приводу безпліддя, не слід лікуватися кетопрофеном.
На початку лікування слід провести ретельний моніторинг функції нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю, цирозом та нефрозом, ХНН, особливо у пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. У цих пацієнтів застосування кетопрофену може спричинити зниження ниркового кровотоку, спричиненого пригніченням простагландинів, та призвести до декомпенсації функції нирок.
У пацієнтів із порушеннями з боку функціональних показників печінки або із захворюваннями печінки в анамнезі необхідно періодично вимірювати рівень трансаміназ, особливо при довготривалому лікуванні.
При тяжкому болю кетопрофен можна застосовувати у комбінації з морфіном при в/в введенні.
Під час лікування кетопрофеном може виникнути гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, нирковою недостатністю та/або при супутній терапії лікарськими засобами, що сприяють гіперкаліємії.
Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал^® може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал^® застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Безпека застосування кетопрофену у період вагітності не визначена, тому застосування лікарського засобу у І–ІІ триместр вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Застосування кетопрофену у ІІІ триместр вагітності протипоказане.
Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріону/плоду. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та розвитку вад серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вродженої вади серця підвищився від менше 1% до приблизно 1,5%. Ризик може підвищуватися при підвищенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину призводило до пре- та постімплантаційної загибелі плода та смерті ембріона/плода. Крім того, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів в органогенетичний період вагітності, спостерігалося підвищення частоти розвитку різних вроджених порушень, включаючи серцево-судинні. У разі призначення кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або у І та ІІ триместр вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.
У ІІІ триместр вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:
— серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
— порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном;
вагітна і плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам:
— можливе подовження часу кровотечі, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз препарату;
— пригнічення скорочувальної функції матки, що призводить до подовження пологів.
Годування грудьми. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендовано призначати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену в цей період не доведена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. До з’ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (можуть виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

не рекомендується одночасно застосовувати з кетопрофеном
Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗП і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, антикоагулянтами (гепарин та варфарин), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель), інгібіторами тромбіну (дабігатран), прямими інгібіторами фактора Ха (апіксабан, ривароксабан, едоксабан), препаратами літію, метотрексатом у дозах вище 15 мг/тиж. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.
Кетопрофен зв’язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад з антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.
Одночасне застосування із кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.
НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин і гепарин.
Застосування кетопрофену разом з антитромботичними агентами і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарин та варфарин) та антитромботичних препаратів (наприклад, тиклопідин, клопідогрель), пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування кількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі.
При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, що інколи досягає токсичного рівня через зниження виведення літію нирками. При необхідності, необхідно встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та відкоригувати дозу літію під час та після терапії НПЗП.
Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (дози більше 15 мг/тиж) виникала тяжка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену та метотрексату.
Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки
Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків.
Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗП. Пацієнти, особливо зі зневодненням, пов’язаним з прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на фоні зниження ниркового кровотоку, викликаного пригніченням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс та перевірити функцію нирок.
При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози нижче 15 мг/тиж) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.
Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори АПФ одночасно з нестероїдними антиревматичними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (пацієнти зі зневодненням організму або пацієнти літнього віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів ЦОГ може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі ГНН.
При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном підвищується ризик кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.
Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності
Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів (блокаторів β-адренорецепторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів.
Застосування кетопрофену разом із тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Одночасне застосування пробенециду може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену з плазми крові.
Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.
Одночасне застосування з тенофовіром підвищує ризик ниркової недостатності.
Одночасне застосування з нікорандилом збільшує ризик серйозних ускладнень, таких як виразки ШКТ, перфорація та кровотеча.
Кетопрофен посилює ефекти пероральних антидіабетичних і антиепілептичних засобів (фенітоїн).
Одночасне застосування НПЗП і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові.
Одночасне застосування з циклоспорином та такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.
При одночасному застосуванні з НПЗП ефект міфепристону може знижуватися. Нестероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8–12 днів після застосування міфепристону.

симптоми: дзвін у вухах, дезорієнтація, збудження, задуха, головний біль, запаморочення, сонливість, артеріальна гіпотензія або артеріальна гіпертензія, нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль, криваве блювання, пригнічення дихання, судоми, епігастральний біль, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості. При тяжкій інтоксикації відмічають шлунково-кишкові кровотечі (мелена, гематемезис), порушення функції нирок, ниркова недостатність; рідко — кома.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Симптоматична та підтримувальна терапія з метою компенсації зневоднення, контролю діурезу та корекції ацидозу, якщо він наявний. При виникненні ниркової недостатності слід провести гемодіаліз. Антагоністи Н₂-рецепторів, інгібітори протонної помпи, простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.