Пелграз розчин для ін'єкцій 6 мг/0,6 мл попередньо заповнений шприц 0.6 мл у блістері зі спиртовою серветкою у пачці №1

Цей лікарський засіб підлягає додатковому моніторингу. Це дозволить швидко визначити нову інформацію про безпеку. Осіб, які належать до професійного медичного персоналу, просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні ефекти. Щоб дізнатися про те, як повідомляти про побічні ефекти - див. пункт 4.8.

Пелграз 6 мг розчин для ін'єкцій у попередньо наповненому шприці.

Пелграз 6 мг розчин для ін'єкцій у шприці-ручці.

Пелграз 6 мг розчин для ін'єкцій у попередньо наповненому шприці.

Кожен попередньо наповнений шприц містить 6 мг пегфілграстиму* в 0,6 мл розчину для ін’єкцій. Враховуючи лише вміст білка, концентрація становить 10 мг/мл**.

Пелграз 6 мг розчин для ін'єкцій у шприц-ручці.

Кожна шприц-ручка містить 6 мг пегфілграстиму* в 0,6 мл розчину для ін’єкцій. Враховуючи лише вміст білка, концентрація становить 10 мг/мл**.

* Виробляється в клітинах Escherichiaсоїі за технологією рекомбінації ДНК, а потім об’єднується з поліетиленгліколем (PEG).

** 3 урахуванням частинок поліетиленгліколю концентрація 20 мг/мл.

Ефективність цього лікарського засобу не слід порівнювати з дією інших пегільованих або непегільованих білків цієї ж терапевтичної групи. Більше інформації дивіться у пункті 5.1. Допоміжні речовини з відомою дією

Кожен попередньо наповнений шприц і шприц-ручка містять 30 мг сорбітолу (Е 420) (див. розділ 4.4).

Повний перелік допоміжних речовин див. у пункті 6.1.

Розчин для ін’єкцій

Прозорий безбарвний розчин для ін’єкцій.

Зменшення часу тривалості нейтропенії та частоти виникнення фебрильної нейтропенії у дорослих пацієнтів, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (крім хронічного мієлоїдного лейкозу та мієлодиспластичних синдромів).

Лікування препаратом Пелграз має розпочинати та контролювати лікар, який має досвід у сфері і онкології та/або гематології.

Дозування

Рекомендовано застосовувати одну дозу 6 мг препарату Пелграз (один попередньо наповнений шприц або шприц) для кожного циклу хіміотерапії, яку вводять щонайменше через 24 години після завершення цитотоксичної хіміотерапії.

Особливі групи пацієнтів

Діти та підлітки

Безпека й ефективність препарату Пелграз у дітей та підлітків до цього часу не встановлені. Доступні на сьогодні дані описані у пунктах 4.8, 5.1 та 5.2, але не можна сформулювати рекомендацій щодо дозування.

Пацієнти з порушеннями в роботі нирок

Не рекомендовано змінювати дозування пацієнтам з порушеннями в роботі нирок, включаючи термінальну стадію ниркової недостатності.

Спосіб застосування

Підшкірне застосування.

Ін'єкції слід робити під шкіру стегна, живота або плеча.

Інструкції щодо приготування препарату до застосування наведено в розділі 6.6.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, вказаних у пункті 6.1.

Відстежуваність

Для покращення відстежуваності біологічних лікарських засобів, які призначаються пацієнтам, слід чітко записати торгову назву та номер серії введеного препарату.

Гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ) (AML, англ, acute myeloid leukaemia).

Обмежені клінічні дані свідчать про порівнянний час для покращення тяжкої нейтропенії при застосуванні пегфілграстиму та філграстиму у пацієнтів з ГМЛ de novo (див. пункт 5.1). Однак довгострокові ефекти пегфілграстиму при гострому мієлоїдному лейкозі не встановлені, тому цій групі пацієнтів слід бути обережними.

Фактор G-CSF може стимулювати ріст клітин кісткового мозку invitro;подібний ефект in vitro може спостерігатися для деяких клітин, що не походять з кісткового мозку.

Безпека та ефективність пегфілграстиму не досліджувалися у пацієнтів з мієлодиспластичними синдромами, хронічним мієлоїдним лейкозом та у пацієнтів із вторинним гострим мієлоїдним лейкозом; тому його не слід застосовувати цим групам пацієнтів. Особливу увагу слід приділяти тому, щоб розрізняти бластичне перетворення при хронічному мієлоїдному лейкозі від бластичного перетворення при гострому мієлоїдному лейкозі.

Безпека та ефективність пегфілграстиму не були встановлені у пацієнтів denovoз гострим мієлоїдним лейкозом у віці <55 років із результатом цитогенетичного дослідження t (15; 17). Безпека та ефективність пегфілграстиму у пацієнтів, які отримують високі дози хіміотерапії, не досліджувалася. Цей лікарський засіб не слід використовувати з метою збільшення дози цитотоксичної хіміотерапії понад встановлені схеми дозування.

Побічні реакції з боку легень

Повідомлялося про побічні реакції з боку легень, зокрема інтерстиціальну пневмонію, після введення G-CSF. Ризик їх виникнення може бути більшим у пацієнтів з інфільтрацією легень або пневмонією в недавньому анамнезі (дивіться пункт 4.8).

Легеневі симптоми, такі як кашель, лихоманка та задишка, разом із рентгенологічними ознаками запальних інфільтратів у легенях, погіршенням дихальної функції та збільшенням кількості нейтрофілів можуть свідчити про початок респіраторного дистрес-синдрому дорослих (англ, adult respiratory distress syndrome, ARDS). У цьому випадку лікар приймає рішення припинити прийом пегфілграстиму та розпочати відповідне лікування (див. пункт 4.8).

Гломерулонефрит

У пацієнтів, які отримували філграстим та пегфілграстим, повідомлялося про виникнення гломерулонефриту. Як правило, гломерулонефрит зникає при зменшенні дози або відміні філграстиму та пегфілграстиму. Рекомендований моніторинг результатів аналізу.

Синдром капілярного витоку Після введення G-CSF повідомлялося про синдром капілярного витоку, який характеризується такими симптомами: гіпотензія, дефіцит альбуміну, набряк і згущення крові. Пацієнтів, у яких розвиваються симптоми синдрому капілярного витоку, слід ретельно спостерігати та проводити стандартне симптоматичне лікування, яке може включати в себе інтенсивну медичну терапію (див. пункт 4.8).

Збільшення селезінки та розрив селезінки

Після введення пегфілграстиму повідомлялося про зазвичай безсимптомні випадки спленомегалії та випадки розриву селезінки, включаючи кілька летальних випадків (див. пункт 4.8). У зв'язку із цим слід уважно контролювати розмір селезінки (наприклад, проводити медичний огляд, УЗД). Діагноз розриву селезінки слід розглянути у пацієнтів, які повідомляють про біль у верхній частині живота зліва або у верхній частині плечового поясу.

Тромбоцитопенія та анемія

Введення лише пегфілграстиму не запобігає виникненню тромбоцитопенії або анемії, пов’язаної з повною мієлосупресивною хіміотерапією відповідно до призначеної схеми дозування. Рекомендується регулярний контроль кількості тромбоцитів і гематокриту. Слід бути особливо обережними при застосуванні протипухлинних хіміотерапевтичних засобів (окремо або в комбінації), які можуть спричинити тяжку тромбоцитопенію.

Мієлодиспластичний синдром та гострий мієлоїдний лейкоз у пацієнтів з раком молочної залози та легенів

В обсерваційному дослідженні після допуску продукту в обіг розвиток мієлодиспластичного синдрому (англ, myelodysplastic syndrome, MDS) та гострого мієлоїдного лейкозу (англ, acute myeloi dleukaemia, AML) у пацієнтів з раком молочної залози та легенів було пов’язано з застосування пегфілграстиму в комбінації з хіміотерапією та/або променевою терапією (див. пункт 4.8). Пацієнти з раком молочної залози та легенів повинні перебувати під наглядом щодо ознак та симптомів MDS та AML.

Серповидноклітинна анемія

Кризи серповидноклітинної анемії асоціюються із застосуванням пегфілграстиму у пацієнтів із серповидноклітинною ознакою або серповидноклітинною анемією (див. пункт 4.8). Тому лікарі повинні бути обережними при призначенні пегфілграстиму пацієнтам із серповидноклітинною ознакою або серповидноклітинною анемією - слід здійснювати моніторинг відповідних клінічних та лабораторних параметрів та враховувати можливий зв’язок цього лікарського засобу зі збільшенням селезінки та кризами, спричиненими закупоркою кровоносних судин.

Лейкоцитоз

Кількість лейкоцитів становила 100 х 109/л або більше у менш ніж 1% пацієнтів, які отримували пегфілграстим.

Побічні реакції, безпосередньо пов'язані з цим рівнем лейкоцитозу, не описані. Це збільшення кількості лейкоцитів є тимчасовим і, швидше за все, відбудеться через 24-48 годин після прийому дози та пов’язане з фармакодинамічним ефектом цього лікарського засобу. У зв’язку з клінічним ефектом та можливістю розвитку лейкоцитозу під час терапії, слід регулярно визначати кількість лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищить 50 х 109/л після досягнення очікуваного найнижчого рівня, прийом цього лікарського засобу слід негайно припинити.

Гіперчутливість

Повідомлялося про реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, після початку або під час лікування пацієнтів пегфілграстимом. Пацієнтам із клінічно значущою гіперчутливістю застосування пегфілграстиму слід остаточно припинити. Пегфілграстим не слід призначати пацієнтам з гіперчутливістю до пегфілграстиму або філграстиму в анамнезі. Якщо виникає важка алергічна реакція, слід розпочати відповідне лікування з ретельним наглядом за пацієнтом протягом кількох днів.

Синдром Стівенса-Джонсона

Про синдром Стівенса-Джонсона (англ. Stevens Johnson Syndrome, SJS), який може бути небезпечним для життя або летальним, рідко повідомлялося у зв’язку з лікуванням пегфілграстимом. Якщо у пацієнта розвинувся SJS у зв’язку із застосуванням пегфілграстиму, лікування пегфілграстимом не можна розпочинати повторно.

Імуногенність

Як і для всіх терапевтичних білків, можливе виникнення імуногенності. Частота розвитку антитіл, направлених проти пегфілграстиму, на загал, низька. Як і у випадку всіх біологічних лікарських засобів, очікується розвиток зв’язувальних антитіл; проте донині не спостерігалося, щоб вони мали нейтралізуючі властивості.

Запалення аорти

Повідомлялося про розвиток запалення аорти після застосування філграстиму або пегфілграстиму як у здорових осіб, так і в онкологічних пацієнтів. Симптоми, які виникали у цих осіб, включали в себе лихоманку, біль у животі, погане самопочуття, біль у нижньому відрізку хребта та підвищення рівня маркерів запалення (наприклад, С-реактивного білка та кількості лейкоцитів). Більшість випадків діагностування запалення аорти були визначені на підставі комп’ютерної томографії і зазвичай зникали після припинення прийому філграстиму або пегфілграстиму. Дивіться також пункт 4.8.

Не проводилися відповідні дослідження стосовно безпеки та ефективності дії препарату Пелграз для мобілізації клітин-прекурсорів крові у пацієнтів або здорових донорів.

Інші спеціальні запобіжні заходи

Підвищення гемопоетичної активності кісткового мозку у відповідь на терапію, яка призводить до клітинного росту, пов'язане з тимчасовим накопиченням патологічних маркерів під час сцинтиграфії кісток. Це слід враховувати при інтерпретації результатів візуальних досліджень кісткового мозку.

Допоміжні речовини з відомим ефектом

Сорбітол

Слід брати до уваги адитивну дію продуктів, які застосовуються одночасно, що містять сорбітол (або фруктозу), і продуктів харчування, що містять сорбітол (або фруктозу).

Натрій

Пелграз містить менше І ммоль натрію (23 мг) на дозу 6 мг, тобто практично вільний від натрію.

Усі пацієнти

Кришка голки шприца-голки містить сухий натуральний каучук (похідне латексу), що може викликати алергічні реакції.

Зважаючи на потенційну чутливість клітин кісткового мозку, що швидко діляться, до цитотоксичної хіміотерапії, пегфілграстим слід вводити щонайменше через 24 години після завершення хіміотерапії. У клінічних дослідженнях було показано, що пегфілграстим можна безпечно вводити за 14 днів до початку хіміотерапії. Одночасне застосування препарату Пелграз з будь-яким хіміотерапевтичним засобом не вивчалося. Дослідження на тваринних моделях показали, що комбінована терапія пегфілграстимом і 5-фторурацилом (5-FU) або іншими антиметаболітами посилює мієлосупресивну дію.

Можливі взаємодії з іншими гемопоетичними факторами росту або цитокінами у клінічних дослідженнях детально не досліджувались.

Не проводилися дослідження взаємодії з літієм, який також посилює вивільнення нейтрофілів. Немає доказів, які б свідчили про те, що подібна взає-модія може бути шкідливою.

Безпека та ефективність застосування продукту Пелграз у пацієнтів, які отримують хіміотерапію, що спричиняє пізню мієлосупресію, наприклад, похідні сечовини, не аналізувалися.

Насправді не проводилися специфічні дослідження стосовно взаємодії або метаболізму пегфілграстиму, але в клінічних дослідженнях не виявлено передумов, які свідчили б про взаємодію цього продукту з іншими лікарськими засобами.

Вагітність

Дані щодо застосування пегфілграстиму у вагітних жінок відсутні або обмежені. Дослідження на тваринах показали шкідливий вплив на репродуктивну функцію (див. пункт 5.3). Пегфілграстим не рекомендований для застосування під час вагітності та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують ефективну контрацепцію.

Годування груддю

Недостатньо інформації щодо екскреції пегфілграстиму та/або його метаболітів у грудне молоко. Не можна виключати ризик для дітей, у тому числі новонароджених. Необхідно прийняти рішення про припинення грудного вигодовування чи припинення терапії пегфілграстимом, беручи до уваги користь годування груддю для дитини та користь від терапії для матері.

Фертильність

Пегфілграстим не впливав на репродуктивну функцію або фертильність у самців і самок щурів при кумулятивній тижневій дозі, яка приблизно у 6-9 разів перевищувала рекомендовану дозу для людини (на основі площі поверхні тіла) (див. пункт 5.3).

Пегфілграстим не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами або справляє незначний вплив.

Підсумок профілю безпеки

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося, були біль у кістках [дуже часто (≥ 1/10)] та скелетно-м'язовий біль [часто (≥ 1/100 до <1/10)]. Біль у кістках був переважно тимчасовим і за інтенсивністю був від легкого до помірного; у більшості пацієнтів він зникав після застосування стандартних знеболювальних засобів.

Після застосування пегфілгастриму у початковій або більш пізній фазі лікування виникали реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, задишку, еритему, припливи та гіпотензію [не дуже часто (≥ 1/1000 до < 1/100)]. Серйозні алеріічні реакції, включаючи анафілаксію (не дуже часто), можуть виникати у пацієнтів, які отримують пегфілграстим (див. пункт 4.4).

Не дуже часто (≥ 1/1000 до <1/100) повідомлялося про синдром капілярного витоку, який може бути небезпечним для життя у разі затримки лікування (≥ 1/1000 до <1/100) у пацієнтів, які проходять хіміотерапію із застосуванням G-CSF, див. пункт 4.4 та підпункт «Опис обраних побічних ефектів» нижче.

Збільшення селезінки, переважно безсимптомне, виникало не дуже часто.

Не дуже часто повідомлялося про розриви селезінки після застосування пегфілграстиму, включаючи летальні випадки (див. пункт 4.4).

Запалення аорти (рідко) (дивіться пункт 4.4).

Про побічні реакції з боку легень, такі як інтерстиціальна пневмонія, набряк легенів, легеневі інфільтрати та фіброз легень, повідомлялися нечасто. Це нечасто призводило до дихальної недостатності або гострого респіраторного дистрес-синдрому (ARDS), включаючи випадки з летальним наслідком (див. пункт 4.4).

Поодинокі випадки криз захворювання (не дуже часто) були зареєстровані у пацієнтів із серповидно-клітинною ознакою або серповидно-клітинною анемією (див. пункт 4.4).

Табличний список побічних реакцій.

У наведеній нижче таблиці представлені побічні реакції з клінічних досліджень та спонтанні повідомлення. У межах кожної групі із певною частотою виникали побічні реакції, представлені в порядку зменшення серйозності.

1 Дивись «Опис обраних побічних ефектів» нижче.

2 Цей побічний ефект було виявлено після запровадження продукту в обіг, але він не спостерігався в рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у дорослих. Категорія частоти була оцінена на основі статистичного розрахунку на основі 1576 пацієнтів, які отримували пегфілграстим у дев'яти рандомізованих клінічних дослідженнях.

Обговорення окремих побічних реакцій

Не дуже часто повідомлялося про виникнення синдрому Світа, хоча в деяких випадках може відігравати певну роль супутня наявність гематологічних новоутворень. Не дуже часто повідомлялося про шкірний васкуліт у пацієнтів, які отримували пегфілграстим. Механізм васкуліту у цих пацієнтів невідомий.

Реакції у місці ін'єкції, включаючи почервоніння у місці ін'єкції (не дуже часто), а також біль у місці ін'єкції (часто), виникали під час початкового або підтримуючого лікування пегфілграсти мом.

У пацієнтів, які отримували пегфілграстим після завершення цитотоксичної хіміотерапії, виникали: не дуже часто, підвищення рівня сечової кислоти від легкого до помірного та лужної фосфатази, а також нечасті незначні або помірні підвищення лактатдегідрогенази. Усі перераховані вище зміни були оборотними та не викликали клінічних симптомів.

Часто повідомлялося про лейкоцитоз (кількість лейкоцитів >100 х 109/л) (див. пункт 4.4).

Нудота і головний біль дуже поширені у пацієнтів, які отримують хіміотерапію.

Не дуже часто спостерігалося підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT) у пацієнтів, які отримували пегфілграстим після цитотоксичної хіміотерапії. Це збільшення є тимчасовим, і діяльність повертається до вихідного рівня.

У епідеміологічному дослідженні, проведеному у пацієнтів з раком молочної залози та легенів, спостерігався підвищений ризик розвитку MDS та AML після застосування препарату Пелграз у комбінації з хіміотерапією та/або променевою терапією (див. пункт 4.4).

Часто повідомлялося про тромбоцитопенію.

Повідомлялося про випадки синдрому капілярного витоку, пов'язаного із застосуванням GCSF після допуску продукту в обіг. Зазвичай це стосувалося пацієнтів із поширеною злоякісною пухлиною, сепсисом, при неодноразовому застосуванні хіміотерапевтичних препаратів або у пацієнтів, які перенесли аферез (див. розділ 4.4).

Діти та підлітки

Досвід застосування препарату Пелграз у дітей обмежений. Відмічено, що серйозні побічні реакції у дітей молодшого віку у віці 0-5 років зустрічалися частіше (92%), ніж у дорослих, і ніж у дітей старшого віку у віці 6-11 і 12-21 рік, у яких частота серйозних побічних реакцій становила 80% і 67% відповідно. Найпоширенішою побічною реакцією був біль у кістках (див. пункт 5.1 та 5.2).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після допуску лікарського засобу в обіг. Це дозволяє безперервний моніторинг співвідношення користі до ризику від застосування лікарського засобу. Осіб, які належать до професійного медичного персоналу, просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлення.

Разові дози у розмірі 300 мкг/кг маси тіла вводили підшкірно обмеженій кількості здорових добровольців і пацієнтам з недрібноклітинним раком легенів без будь-яких серйозних побічних ефектів. Побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували менші дози пегфілграстиму.

Фармакотерапевтична група: імуностимулятори, колонієстимулюючі фактори, код АТХ: L03AA13.

Пелграз - біоподібний лікарський засіб. З детальною інформацією можна ознайомитися на веб-сайті Європейського агентства з лікарських засобів - http://www.ema.europa.eu.

Фактор росту колоній гранулоцитів людини (G-CSF) - це глікопротеїн, який регулює процеси вироблення та вивільнення нейтрофілів з кісткового мозку. Пегфілграстим - це ковалентний кон'югат рекомбінантного людського G-CSF (r-metHuG-CSF) з однією молекулою PEG з молекулярною масою 20 кДа. Пегфілграстим має довший період напіввиведення, ніж філграстим, через нижчий нирковий кліренс. Було показано, що пегфілграстим і філграстим мають ідентичний механізм дії, спричиняючи помітне збільшення нейтрофілів периферичної крові протягом 24 годин після застосування і незначне збільшення моноцитів та/або лімфоцитів. Дослідження хемотаксичної та фагоцитарної активності показали, що нейтрофіли, які утворюються після введення пегфілграстиму, виявляють нормальну або підвищену активність, подібну до активності після застосування філграстиму. Подібно як у випадку інших гемопоетичних факторів росту, було показано за умов in vitro, що G-CSF стимулює ендотеліальні клітини людини. За умов in vitro G-CSF може стимулювати ріст мієлоїдних клітин, включаючи ракові клітини; подібний ефект також спостерігався in vitro на клітинах, що не походять з кісткового мозку.

У двох подвійних сліпих рандомізованих ключових дослідженнях у пацієнтів з раком молочної залози II-IV стадій високого ризику, які отримували мієлосупресивну хіміотерапію доксорубіцином і доцетакселом, застосування однієї дози пегфілграстиму на цикл зменшувало тривалість нейтропенії та частоту виникнення нейтропенії з лихоманкою, подібно як у випадку щоденного прийому філграстиму в середньому протягом 11 днів. Після застосування цього режиму дозування, без застосування факторів росту, була досягнута середня тривалість нейтропенії 4 ступеня, що складала 5-7 днів і 30-40% випадків виникнення фебрильної нейтропенії. В одному дослідженні (n = 157) пегфілграстим призначали у фіксованій дозі 6 мг. Середня тривалість нейтропенії 4 ступеня в групі, яка отримувала пегфілграстим, становила 1,8 дня, а в групі, яка отримувала філграстим - 1,6 дня (різниця 0,23 дня, 95% довірчий інтервал -0,15, 0,63). Протягом усього дослідження частота виникнення фебрильної нейтропенії становила 13% у групі, яка отримувала пегфілграстим, та 20% у групі, яка отримувала філграстим (різниця між групами: 7%; 95% довірчий інтервал -19%, 5%). У другому дослідженні (n = 310) дозу коригували відповідно до маси тіла (100 мкг/кг). Середня тривалість нейтропенії 4 ступеня в групі, яка отримувала пегфілграстим, становила 1,7 дня, а в групі, яка отримувала філграстим - 1,8 дня (різниця між групами: 0,03 дня, 95% довірчий інтервал: -0,36, 0,30). Сумарна частота виникнення фебрильної нейтропенії в групі, яка отримувала пегфілграстим, становила 9%, та 18% у групі, яка отримувала філграстим (різниця між групами: 9%, 95% довірчий інтервал: -16,8% і -1,1%).

У плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослідженні за участі пацієнтів з раком молочної залози вплив пегфілграстиму на частоту фебрильної нейтропенії оцінювали після лікування за схемою хіміотерапії, коли ризик розвитку фебрильної нейтропенії становить 10­20% (доцетаксел 100 мг/м2 поверхні тіла кожні 3 тижні протягом 4 циклів). 928 пацієнтів були рандомізовані для отримання одноразової дози пегфілграстиму або плацебо приблизно через 24 години (2-й день) після хіміотерапії в кожному з циклів. Частота фебрильної нейтропенії була нижчою у пацієнтів, які отримували пегфілграстим, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (1% проти 17% відповідно, р <0,001). Кількість госпіталізацій та внутрішньовенного введення препаратів при інфекціях, асоційованих із клінічно діагностованою фебрильною нейтропенією, була нижчою в групі, яка отримувала пегфілграстим, ніж у групі, яка отримувала плацебо (1% і 14% відповідно - госпіталізація, р <0,001; 2% і 10% - препарати проти інфекцій, р <0,001).

У невеликому (n = 83) рандомізованому подвійному сліпому дослідженні фази II у пацієнтів, які проходили de novo хіміотерапію AML, порівнювали пегфілграстим у вигляді одноразової дози 6 мг з філграстимом, який вводили під час індукційної хіміотерапії. Середній час до покращення тяжкої нейтропенії оцінювався як 22 дні для обох вказаних груп. Не були отримані результати довгострокового лікування (див. пункт 4.4).

У фазі II було проведено багатоцентрове рандомізоване відкрите дослідження у дітей із саркомою (n = 37), які отримували 100 мкг/кг маси тіла пегфілграстиму після 1-го циклу хіміотерапії вінкристином, доксорубіцином і циклофосфамідом (VAdriaC/IE), більша тривалість тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів <0,5 х 109) спостерігалася у дітей молодшого віку 0-5 років (8,9 днів) дітей у віці 6-11 років і 12-21 рік (6 днів і 3,7 дня відповідно) і в порівнянні з дорослими пацієнтами. Крім того, у дітей молодшого віку у віці 0-5 років частота фебрильної нейтропенії була вище (75%) порівняно з дітьми старшого віку у віці 6-11 років і 12-21 рік (70% і 33% відповідно) і дорослими (див. пункт 4.8 і 5.2).

Після підшкірного введення разової дози пегфілграстиму максимальні концентрації в плазмі досягаються через 16-120 годин і утримуються протягом усього періоду нейтропенії, пов’язаної з мієлосупресивною хіміотерапією. Виведення пегфілграстиму є нелінійним щодо дози; плазмовий кліренс пегфілграстиму зменшується по мірі збільшення дози препарат).

Вважається, що основним шляхом виведення пегфілграстиму є кліренс нейтрофілів; цей процес насичується більшими дозами продукту. Відповідно до механізму авторегуляторного кліренсу, концентрація пегфілграстиму в сироватці крові швидко знижуються з початком відновлення кількості нейтрофілів.

Зважаючи на нейтрофільний механізм кліренсу, не вважається, що печінкова або ниркова недостатність впливатиме на фармакокінетичні властивості пегфілграстиму У відкритому дослідженні одноразової дози (n = 31) із використанням однократної дози на різних стадіях ниркової недостатності, включаючи термінальну стадію ниркової недостатності, не виявлено впливу недостатності на фармакокінетику пегфілграстиму.

Пацієнти літнього віку

На підставі обмеженої кількості наявних даних вважається, що фармакокінетичні властивості пегфілграстиму у пацієнтів літнього віку (>65 пацієнтів років) подібні до тих, що мають місце у молодших осіб).

Діти і підлітки

Фармакокінетику пегфілграстиму вивчали у 37 пацієнтів з групи дітей і молоді з саркомою, які отримували 100 мкг/кг маси тіла пегфілграстиму після завершення хіміотерапії VAdriaC/IE. Наймолодша група пацієнтів (0-5 років) мала вищу середню експозицію пегфілграстиму (AUC) (± стандартне відхилення) (47,9 ± 22,5 мкг/г/мл), ніж діти віку 6-11 років та 12-21 рік (відповідно 22,0 ± 13,1 мкг/г/ мл і 29,3 ± 23,2 мкг/г/мл відповідно) (див. пункт 5.1). За винятком наймолодшої групи пацієнтів (від 0 до 5 років), середня AUC у пацієнтів із групи дітей і молоді була подібна до такої, що має місце у дорослих пацієнтів з II-IVстадіями раку молочної залози високого ризику, які після завершення терапії доксорубіципом та доцетакселом отримувати 100 мкг/кг маси тіла пегфілграстиму (див. пункт 4.8 та 5.1).

Доклінічні дані традиційних досліджень токсичності, які проводилися методом повторюваних доз, підтвердили очікувані фармакологічні ефекти, включаючи збільшення лейкоцитів, гіперплазію елементів кістковомозкового кровотворення, екстрамедулярний гемопоез та збільшення селезінки.

Жодних побічних ефектів не спостерігалося у потомства самок щурів, яким підшкірно вводили пегфілграстим під час вагітності. Однак дослідження на кроликах, у яких кумулятивні дози пегфілграстиму приблизно в 4 рази перевищували рекомендовану дозу для людини, продемонстрували токсичний вплив на ембріони і плоди (викидні ембріонів). Цього не відбувалося у кроликів, які отримували рекомендовану для людини дозу. У дослідженнях на щурах було виявлено, що пегфілграстим може проникати через плаценту. Дослідження на щурах показали, що пегфілграстим, введений підшкірно, не впливав на репродуктивну функцію, фертильність, цикл тічки, час від спарювання до запліднення та внутрішньоутробне виживання. Невідоме значення цих висновків по відношенню до людей.

Натрію ацетат *.

Сорбітол (Е 420).

Полісорбат 20.

Вода для ін'єкцій.

* Натрію ацетат утворюється шляхом титрування кислоти оцтової льодяної натрію гідроксидом.

Не змішуйте лікарський засіб з іншими лікарськими засобами, особливо з розчинами натрію хлориду.

3 роки.

Зберігати в холодильнику (2 °С - 8 °С).

Препарат Пелграз можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 °С ± 2 °С) протягом не більше 72 годин однократно. Препарат Пелграз, залишений при кімнатній температурі більше ніж на 72 години, слід утилізувати.

Не заморожувати. Випадковий вплив низьких температур протягом періоду, що не перевищує 24 години однократно, не впливає негативно на стабільність препарату Пелграз.

Зберігати ємність в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці.

Пелграз 6 мг розчин для ін'єкцій у попередньо наповненому шприці

Попередньо наповнений шприц (зі скла типу І) із стаціонарно прикріпленою голкою з нержавіючої сталі та захисною кришкою голки.

Захисна кришка голки, прикріплена до шприца-ампули, містить суху натуральну гуму (див. пункт 4.4).

Кожен попередньо наповнений шприц містить 0,6 мл розчину для ін'єкцій. У пачці міститься один попередньо наповнений шприц зі спиртовою серветкою, запечатаний у блістері.

Пелграз 6 мг розчин для ін'єкцій у шприці-ручці

Шприц-ручка, що складається з попередньо наповненого шприца-ампули (зі скла і постійно прикріпленою голкою з нержавіючої сталі. Шприц-ампула зовні оснащений пристроєм для самостійного введення (шприцом-ручкою).

Захисна кришка голки, прикріплена до шприца-ампули, містить суху натуральну гуму (див. пункт 4.4).

Кожен шприц-ручка містить 0,6 мл розчину для ін’єкцій. Коробочка містять один шприц-ручку з одним спиртовим тампоном у блістерній упаковці.

Пелграз 6 мг розчин для ін’єкцій у попередньо наповненому шприці

Перед застосуванням розчин препарату Пелграз слід оглянути на наявність видимих частинок. Вводити слід тільки прозорий безбарвний розчин.

Надмірно енергійне струшування може призвести до агрегації пегфілграстиму та втрати його біологічної активності.

Перед введенням зачекайте 30 хвилин, щоб попередньо наповнений шприц набув кімнатної температури.

Використання попередньо наповненого шприцу із захисною кришкою для голки.

Захисна кришка голки закриває голку після виконання ін’єкції, щоб запобігти випадковому уколу голкою. Це не впливає на нормальну роботу шприца. Поршень слід повільно і рівномірно натискати до тих пір, поки не буде введена вся доза, і поршень не можна буде натиснути далі. Потім, утримуючи натиснутий поршень, вийміть шприц з місця ін’єкції. Захист голки сховає голку, коли ви відпустите поршень.

Пелграз 6 мг розчин для ін’єкцій у шприц-ручці

Перед застосуванням розчин препарату Пелграз слід оглянути на наявність видимих частинок. Вводити слід тільки прозорий безбарвний розчин. Надмірно енергійне струшування може призвести до агрегації пегфілграстиму та втрати біологічної активності. Перед введенням слід зачекати 30 хвилин, щоб шприц-ампула досяг кімнатної температури.

Утилізація

Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Аккорд Хелскеа С.Л.У.

Ворлд Трейд Сентр,

Молл де Барселона, б/н,

Едіфісі Ест 6 поверх,

08039 Барселона, Іспанія.

EU/1/18/1313/001

EU/1/18/1313/002

Дата видачі першого дозволу на допуск в обіг: 21 вересня 2018 р.

Детальна інформація про цей лікарський засіб представлена на інтернет-сторінці Європейського агентства ліків http://www.ema.europa.eu.

Цей документ перекладено на українську мову перекладачем Бегларян Ануш.