Меропенем (Meropenem) (560982) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Один флакон містить меропенему тригідрат, що еквівалентно 1 г меропенему.

Допоміжна речовина, карбонат натрію, що еквівалентно 0.208 г нагрію (для регулювання pH).

Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми.

Фармакодинаміка.

Антибіотик групи карбапенемів для парентерального застосування. Він стійкий до дегідропептидази -1 (DHP-1) людини і не потребує додаткового використання інгібігора DHP-1. Бактерицидна дія меропенему обумовлена дією на синтез клітинної стінки бактерій. Сильна бактерицидна дія меропенему на широкий спектр аеробів та анаеробів пояснюється високим проникненням через клітинну стінку бактерій, стабільністю до більшості бета-лактамаз і високою спорідненістю до білків, зв'язаних з пеніциліном.

Мінімальні бактерицидні концентрації зазвичай такі ж, як мінімальні інгібуючі концентрації. Спектр антибактеріальної дії меропенему включає практично всі клінічно значущі грампозитивні та грамнегативні аеробні та анаеробні мікроорганізми.

Препарат активний до аеробних грампозитивних бактерій: cillus spp, Corynebacierium diphtheriae, Enterococcus liquifaciens, Enterococcus avium, Listeria monocytogenes, Lactobacillus spp., Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus (пеніцилін-продукуючі та пеніцилін-непродукуючі штами), eoagnlase-negative staphiloeoees, включаючи Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus xulosus, Staphylococcus warneri, Staphylococcus hominis, Staphylococcus simulans, Staphylococcus intermedins, Staphylococcus sciuri, Staphylococcus lugdenensis. Streptococcus pneumoniae (як чутливих так і стійких до пеніциліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus equi, Streptococcus bovis, Streptococcus mitis, Streptococcus mitior, Streptococcus milleri, Streptococcus sanguis, Streptococcus viridans, Streptococcus salivarius, Streptococcus morbillorum, Streptococci group G. група F, Rhodococcus equi:

Аероби грам негативних бактерій: Achromobacler xylosoxidans, Acinetobacter anitratus:, Acinetobacter hvojfii, Acinetobacter baumanni Aeromonas hydrophila, Aeromonas sorbria. Aeromonas caviae, Alcaligenes jaeculis, Bordetella bronchiseptica, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Citrobacter koseri, Citrobacter amalonaticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Escherichia hermannd, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae (включаючи штами, які продукують (і-лактамазу та стійких до пеніциліну), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori. Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують [(-лактамазу та штамів стійких до пеніциліну чи спектіноміцину), Hafnia alvei. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella aerogenes, Klebsiella ozaenae, Klebsiella oxytoca. Moraxella catarrhalis, Morganella morgannii. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus penneri, Providencia rettgeri, Providencia sluarlii, Providencia alcalifaciens, Pasteurella mullocida, Plesiomonas shigelloides, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas alcaligenes, Pseudomonas cepacia. Pseudomonas jluorescens, Pseudomonas stutzeri. Pseudomonas pseudomallei, Pseudomonas acidovorans, Salmonella spp., Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens , Serratia rubidaea, Shigella sonnei, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella dysenteriae, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolilica;

Анаеробні бактерії: Actinomyces odontolyticus, Actinomyces meyeri, Bacteroides-Prevotella- Porphyromonas spp,, Bacteroides fragilis, Bacteroides vulgalus, Bacteroides variabilis, Bacteroides pneumosintes, Bacteroides coagulans, Bacteroides uniformis, Bacteroides dislasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thelaiotaomicron, Bacteroides eggerthii, Bacteroides capsillosis, Prevotella buccalis, Prevotella corporis, Bacteroides gracilis, Prevotella melaninogenica, Prevotella intermedia, Prevotella bivia, Prevotella splanchnicus, Prevotella oralis, Prevotella disiens, Prevotella rumenicola, Prevotella ureolyticus, Prevotella oris, Prevotella buccae, Prevotella denticola. Prevotella levii, Porphyromonas asaccharolyticus, Bifidobacterium spp., Bilophilia wadsworthia, Clostridium perfringens, Clostridium bifermentans, Clostridium ramosum, Clostridium? sporogenes, Clostridium cadaveris, Clostridium sordellii, Clostridium butyricum, Clostridium clostridiiformis, Clostridium innocuum, Clostridium subterminale, Clostridium tertium, Eubacterium i lentum, Eubacterium aerofaciens, Fusobacterium mortiferum, Fusobacterium necrophorum, Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium varium, Mobituncus curtisii, Mobiluncus mulieris, Peptostreptococcus micros, Peptostreptococcus saccharolyticus, Peptococcus saccharolyticus, Peptococcus asaccharolyticus, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus prevotiii, Propionibacterium acnes, Propionibacterium avidium, Propionibacterium granulosum.

Наступні бактерії стійкі до препарату; Stenolrophomonas maltophilia, Enterococcus laecium та метицилінрезистентний стафілокок.

Меропенем ефективний, як при монотерапії, так і при комбінованій терапії з іншими антимікробними засобами під час лікування мікробних інфекцій.

Фармакокінетика.

Розподіл

При внутрішньовенному введенні протягом 30 хв 1 г меропенему максимальна концентрація становить 49 мкг/мл, а протягом 5 хв болюсного введення - 112 мкг/мл. Зв’язування з білками плазми становить 2%.

Добре проникає в тканини організму і рідини, включаючи спинномозкову рідину при менінгіті.

Метаболізм та виведення

Метаболіт меропенему є мікробіологічно активним.

70 % введеної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді протягом 12 год. Фармакокінетичні дані у дітей такі ж, як і у дорослих.

Фармакокінетика меропенему змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю, тому корегування дози для цієї групи пацієнтів здійснюється відповідно до кліренсу креатиніну. Печінкові захворювання не впливають на фармакокінетику меропенему.

Лікування інфекції дітей та дорослих, спричинених одним або кількома збудниками, які є, чутливі до препарату:

- Пневмонії (включаючи госпітальну).

- Інфекції сечовивідних шляхів.

- Інфекції черевної порожнини.

- Гінекологічні інфекції (такі як ендометрит та запальні захворювання органів тазової порожнини).

- Інфекції шкіри та м’яких тканин.

- Менінгіт.

- Септицемія.

Використовується як емпірична терапія при сумніву щодо бактеріальної інфекції у дорослих (з фебрильними епізодами на тлі нейтропени) у вигляді монотерапії або в комбінації з противірусними або протигрибковими препаратами.

Підвищена чутливість до препарату.

З обережністю призначаєт'ься в комбінації з потенційно нефротоксичними препаратами, а також пацієнтам з диспепсією, особливо при коліт-асоційованої.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, під час лікування інфекцій нижніх дихальних шляхів, спричинених синьогнійною паличкою, рекомендується регулярно визначати чутливість збудника.

Псевдомембранозный коліт спостерігається під час прийому практично всіх антибіотиків, і його діапазони інтенсивності формуються від легких до небезпечних для життя форм. Тому антибіотики призначають з обережністю пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, особливо при коліті. У разі виникнення діареї під час прийому антибіотиків слід запідозрити псевдомембранозний коліту. Незважаючи на це, основною причиною розвитку коліту є Clostridium difficile, що продукує токсин, слід враховувати й інші можливі причини. Існують клінічні та лабораторні дані щодо часткової перехресної ті перчутли вості між іншими карбапенемами та бета-лактамними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами. Незважаючи на те, що алергічні реакції часто пов'язані із застосуванням бета-лактамних антибіотиків, при застосуванні меропенему алергічні реакції спостерігалися рідко. Перед введенням меропенему пацієнтів слід розпитати щодо підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, і в такому випадку меропенем слід застосовувати з обережністю.

При появі алергічних реакцій препарат слід відмінити прийом меропенему та надати відповідне лікування.

Пацієнтам із захворюваннями печінки меропенем призначають під регулярним контролем рівня білірубіну та трансаміназ.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, у випадку з меропенемом очікується, що він стимулює ріст стійких мікроорганізмів.

Не рекомендується застосовувати меропенем при інфекціях, спричинених стійкими до мегициліну стафілококами.

Використання при лікуванні дітей

У дітей до 3 місяців безпека та ефективність не вивчені, тому меропенем цим дітям не призначають.

У педіатричній практиці у пацієнтів з нейтропенією або первинним чи вторинним імунодефіцитом дані про застосування меропенему відсутні.

У дітей з порушенням функції печінки та нирок дані щодо застосування меропенему відсутні. У пацієнтів з печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У такому випадку препарат призначают ь під регулярним контролем білірубіну та трансаміназ.

Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК <51 мл/хв) дозу слід зменшити).

Дані відсутні.

Для дорослих дозування та тривалість терапії встановлюються відповідно до типу та тяжкості інфекції, а також стану пацієнта. Рекомендовано такі добові дози:

При пневмонії, інфекції сечовивідних шляхів, гінекологічних інфекціях (ендометрит та запальні захворювання органів малого таза), інфекції шкіри та м’яких тканин—500 мг внутрішньовенно кожні 8 год. 

При госпітальній пневмонії, перитоніті, при підозрі на бактеріальну інфекцію з нейгропенією, а також при септицемії - 1 г внутрішньовенно кожні 8 год.

При менінгіті -2 г внутрішньовенно кожні 8 год.

Пацієнтам з нирковою недостатністю, якщо кліренс креатиніну < 50 мл/хв, дозу слід зменшити таким чином:

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу, тому при необхідності продовження лікування, слід ввести повну одноразову дозу (залежно від типу та тяжкості інфекції) після сеансу гемодіалізу для відновлення ефективної концентрації меропенему в плазмі.

Немає даних про застосування меропенему пацієнтам, які перебувають наперитонеальному діалізі.

Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують корекції дози.

Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок або КК >50 мл/хв корекція дози не потрібна.

Для дітей віком від 3 місяців до 12років рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-20 мг/кг кожні 8 год (залежно від типу та тяжкості інфекції, а також чутливості до препарату та загальному стану пацієнта). Дітям з масою тіла >50 кг призначають дози, як і дорослим.

При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 год.

Інструкція для приготування та введення розчину

Меропенем вводять внутрішньовенно болюсно не менше ніж протягом 5 хв або у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хв.

Для внутрішньовенного болюсного введення меропенем слід розчинити у стерильній воді для ін’єкцій (на кожні 250 мг меропенему 5 мл), що забезпечує концентрацію розчину 50 мг/мл.

Для внутрішньовенної інфузії меропенем слід розвести у стерильній воді для ін’єкцій або у сумісному розчині для інфузій, а потім розвести (50-200 мл) у сумісному розчині для інфузій.

Меропенем сумісний з такими розчинами для інфузій: 0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенної інфузії; 5% або 10°% розчин глюкози для інфузій; 5% розчин глюкози для інфузій в 0,02 розчині натрію гідрокарбонату; 0,9% розчин натрію хлориду з 5% розчином глюкози для інфузій; 5 % розчин глюкози для інфузій з 0,225 розчином нагрію хлориду для інфузій; 5% розчин глюкози для інфузій з 0,15% розчином калію для інфузій; 2,5% або 10% розчин маніту для інфузій.

Меропенем не слід змішувати з розчинами інших лікарських засобів.

Передвведенням розведений розчин необхідно збовтати. Усі флакони призначені лише для одноразового використання. Під час розведення меропенему слід дотримуватися стандартних стерильних умов.

Розчин для внутрішньовенних інфузій рекомендується використати відразу після приготування.

Передозування може виникати під час лікування меропенемом, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Лікування: симптоматична терапія. У нормі препарат швидко виводиться з організму. У пацієнтів з нирковою недостатністю гемодіаліз ефективно видаляє меропенем і його метаболіти.

2 роки.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, що вказано на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Рекомендується використовувати щойно приготовлений розчин для ін’єкцій або інфузій, хоча приготовлений розчин меропенему зберігає свою ефективність при кімнатній температурі (не вище 25 °С) або в холодильнику (+4 °С) протягом наступного часу:

Стерильний порошок для приготування внутрішньовенного розчину - 1 г Меропенему міститься у скляному флаконі з гумовою пробкою, алюмінієвою кришкою та пластиковою кришкою.

По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонній або госпітальній упаковці - по 50 флаконів у картонній коробці.

Меронеисм не підлягає замороженню!

ТОВ “АбіФарм”.

Грузія. Мцхетська область, 3319, Цілкані.