Ванкоміцин порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон №50

Уважно прочитайте всю цю інструкцію, перш ніж почати використовувати цей препарат, оскільки вона містить важливу для вас інформацію.

• Зберігайте цей листок. Можливо, вам доведеться прочитати його ще раз.

• Якщо у вас виникли додаткові запитання, зверніться до лікаря, фармацевта чи медсестри.

• Цей препарат призначений лише для вас. Не передавайте його іншим. Це може зашкодити їм, навіть якщо їх ознаки хвороби такі ж, як у вас.

• При появі будь-яких побічних ефектів зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Сюди входять будь-які можливі побічні ефекти, не зазначені в цій інструкції.

1. Що таке Ванкоміцин і для чого він використовується.

2. Що потрібно знати перед застосуванням Ванкоміцину.

3. Використання Ванкоміцину.

4. Можливі побічні ефекти.

5. Як зберігати Ванкоміцин.

6. Вміст упаковки та інша інформація.

Ванкоміцин - це антибіотик, який допомагає вашому організму боротися з інфекціями, усуваючи певні бактерії, що викликають ці інфекції. Ванкоміцин використовується для лікування таких серйозних інфекцій як:

інфекції кісток, легеневі інфекції, інфекції шкіри та м’язів (м’яких тканин) та інфекції клапанів або оболонок серця.

Ванкоміцин також можна використовувати перед деякими видами хірургічних втручань, щоб запобігти можливим інфекціям серцевих оболонок.

Ванкоміцин також можна приймати перорально для лікування:

• запалення оболонки тонкої і товстої кишки з пошкодженням слизової оболонки (псевдомембранозний коліт), спричинене певним типом бактерій (Clostridium difficile), як результат лікування антибіотиками;

• запалення слизової оболонки тонкої та товстої кишок (ентероколіт), викликане певним видом бактерій (стафілококами).

Не використовуйте Ванкоміцин

• Якщо у вас алергія (підвищена чутливість) до ванкоміцину або будь-яких інгредієнтів цього препарату (перелічені в розділі 6).

Повідомте лікаря, якщо у вас були проблеми з цим засобом або з іншими в минулому.

Порадьтеся зі своїм лікарем, фармацевтом або медсестрою перед застосуванням Ванкоміцину.

Перед лікуванням ванкоміцином переконайтеся, що ваш лікар знає вашу історію хвороби, особливо:

• якщо у вас є проблеми з нирками,

• якщо у вас проблеми зі слухом,

• якщо вам більше 65 років.

Швидка ін’єкція ванкоміцину може спричинити зниження артеріального тиску, шок і рідко - зупинку серця. Припинення інфузії зазвичай призводить до негайного припинення цих реакцій.

Іноді, при важкій формі, можуть виникати біль у міси.і введення, запалення венозної стінки та згортання крові; повільне введення також може зменшити ці побічні ефекти.

Якщо у вас алергія на інший антибіотик, який називається тейкопланін, у вас також може бути алергія на ванкоміцин. Будь ласка, повідомте свого лікаря.

Якщо ви страждаєте на ренальну (ниркову) недостатність або одночасно отримуєте лікування іншими речовинами, токсичними для нирок, ймовірність розвитку токсичних ефектів дуже висока. Ваш лікар може провести кілька тестів, щоб перевірити, чи правильно працюють ваші нирки та печінка.

Якщо ви літня людина або маєте проблеми з нирками, ваш лікар може також проводити регулярні тести вашого слуху та вимірювати кількість ванкоміцину в крові.

Транзиторна або постійна втрата слуху, якій може передуват и шум у вухах, може виникнути у пацієнтів із попередньою глухотою, які отримували надмірні дози, або при одночасному лікуванні іншими токсичними, для слуху, речовинами. Щоб зменшити цей ризик, слід періодично визначати рівень антибіотику в крові та рекомендувати періодичні перевірки функції слуху.

Тривале застосування ванкоміцину може призвести до надмірної кількості резистентних мікроорганізмів, тому ваш лікар буде спостерігати за вами.

Повідомте свого лікаря, фармацевта чи медсестру, якщо ви приймаєте або нещодавно приймали, чи можете приймати невдовзі будь-які інші ліки. Крім того, не приймайте будь-які нові ліки без консультації з лікарем.

Наступні ліки можуть реагувати з ванкоміцином, якщо ви приймаєте їх одночасно, наприклад, ліки для лікування:

• інфекцій, викликаних бактеріями (стрептоміцин, неоміцин, гентаміцин, канаміцин, амікацин, бацитрацин, тобраміцин, поліміксин В, колістин),

• туберкульозу (біоміцин),

• грибкових інфекцій (амфотерицин В),

• раку (цисплатин),

• ліки для релаксації м'язів під час анестезії,

• анестетики (якщо ви збираєтеся проводити загальну анестезію).

Вашому лікарю може знадобитися провести аналіз вашої крові і відкоригувати дозу, якщо ванкоміцин призначається одночасно з іншими ліками.

Якщо ви вагітні, думаєте, що можете завагітніти або плануєте завагітніти. повідомте свого лікаря, перш ніж приймати цей препарат. Ванкоміцин слід призначати під час вагітності та годування груддю лише за крайньої необхідності. Ваш лікар вирішить, чи слід Вам приймати Ванкоміцин.

Повідомте лікаря, якщо ви годуєте груддю, оскільки ванкоміцин проникає у грудне молоко. Ваш лікар вирішить, чи дійсно ванкоміцин потрібен, чи варто припинити годування груддю.

Ванкоміцин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Цей препарат завжди призначатиме медичний працівник. Ваш лікар вирішить, з якою частотою і як довго ви прийматимете ліки. Доза, яку призначить вам лікар, буде залежати від вашого віку, ваги, функції нирок і тяжкості інфекції.

Кількість ліків у вашій крові зазвичай вимірюватимуть через регулярні проміжки часу.

Ваш лікар може також зробити аналізи крові, щоб перевірити функцію ваших нирок, і аналізи для перевірки слуху, особливо у літніх людей.

Ліки вводять внутрішньовенно, зазвичай в руку, повільно, протягом щонайменше однієї години.

Дозування

Призначена вам доза буде враховувати ваш вік, тип інфекції, роботу ваших нирок, слух та інші ліки, які ви можете приймати.

Дорослі та діти старше 12 років

Звичайна доза становить 2000 мг на добу за 2 або 4 прийоми.

Діти від 1 місяця до 12 років: дозування розраховується залежно від маси тіла. Звичайна доза для внутрішньовенного введення становить 10 мг/кг, яку вводять кожні шість годин (загальна добова доза 40 мг/кг маси тіла).

Новонароджені (доношені):

0-7 днів: початкова доза 15 мг/кг, потім 10 мг/кг кожні 12 годин.

7-30 днів: початкова доза 15 мг/кг, потім 10 мг/кг кожні 8 годин.

Пацієнти з порушенням функції нирок, літні люди та недоношені діти: лікар зменшить дозу або збільшить інтервал між двома дозами.

Пероральний прийом

Дорослі та люди похилого віку

Звичайна добова доза становить 500 мг, розділена на три або чотири прийоми протягом 7- 10 днів. Загальна добова доза не повинна перевищувати 2000 мг.

Діти

Звичайна добова доза становить 40 мг/кг, розділена на три-чотири прийоми протягом 7-10 днів. Загальна добова доза не повинна перевищувати 2000 мг.

Під час лікування вам може знадобитися здати аналізи крові та сечі та, можливо, перевірити слух на наявність ознак будь-яких побічних ефектів.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від інфекції і може тривати кілька тижнів.

Якщо ви отримали більше ванкоміцнну, ніж слід

Оскільки цей продукт ви прийматимете під час перебування в лікарні, малоймовірно, що вам дадуть занадто велику дозу. Однак, якщо у вас виникли будь-які занепокоєння, негайно повідомте лікаря або медсестру.

Якщо у вас є додаткові запитання щодо застосування цього препарату, зверніться до свого лікаря, фармацевта чи медсестри.

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони з'являються не у всіх.

Найчастішими побічними ефектами є біль, набряк і запалення вен у місці інфузіїта псевдоалергічні реакції при надто швидкому внутрішньовенному введенні ванкоміцнну.

Негайно припиніть прийом препарату та зверніться за медичною допомогою, якщо виникли будь-які з наступних ознак алергічної реакції:

• кропив’янка (висип), набряк обличчя, губ, язика або горла, утруднення дихання або ковтання, запаморочення.

Якщо ви думаєте, що у вас є якісь із наведених нижче побічних ефектів або симптомів, повідомте свого лікаря якомога швидше:

Поширені побічні ефекти (можуть виникати менше ніж у 1 з 10 пацієнтів):

• зниження артеріального тиску,

• тромбофлебіт,

• задишка,

• стридор,

• екзантема і запалення слизової оболонки,

• свербіж,

• кропив’янка,

• почервоніння верхньої частини тіла та обличчя, біль і спазм м’язів грудей і спини,

• ниркова недостатність, що проявляється насамперед підвищенням концентрації в крові креатиніну або сечовини.

Нечасті побічні ефекти (можуть виникати менше ніж у 1 з 100 пацієнтів):

• тимчасова або постійна втрата слуху.

Рідкісні побічні ефекти (можуть виникати менше ніж у 1 з 1000 пацієнтів):

• тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, еозинофілія, анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості,

• шум у вухах, запаморочення,

• васкуліт,

• лихоманка, тремтіння,

• нудота, діарея,

• інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Дуже рідкісні побічні ефекти (можуть виникати менше ніж у 1 з 10 000 пацієнтів):

• ексфоліативний дерматит,

• Синдром Стівенса-Джонсона,

• синдром Лайєлла,

• IgA-індукований бульозний дерматит,

• зупинка серця,

• псевдомембранозний ентероколіт.

Побічні ефекти з невідомою частотою та поодинокі випадки:

• синдром, який може спричинити висипання, лихоманку, запалення внутрішніх органів та характерні аномалії крові (так званий DRESS-синдром),

• раптове утворення пустул на великих припухлих ділянках (так званий AGEP-сипдром),

• гострий тубулярний некроз.

Під час або через короткий час після швидкої внутрішньовенної інфузії можливі тяжкі анафілактоїдні реакції. Реакції зникають після припинення інфузії.

Про ототоксичність повідомлялося в основному у пацієнтів, які отримували високі дози, або при одночасному лікуванні іншими ототоксичними лікарськими засобами, або з наявним зниженням функції нирок або слуху.

Повідомлення про побічні ефекти

У разі появи будь-яких побічних ефектів зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Це включає будь-які можливі побічні ефекти, не зазначені в цій інструкції.

Перед розведенням: зберігати при температурі нижче 25 °С.

Зберігайте флакон у зовнішній картонній упаковці для захисту від світла.

Зберігайте цей препарат у недоступному для дітей місці.

Не використовуйте цей препарат після закінчення терміну придатності, надрукованого на етикетці та картонній коробці. Термін придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.

Не використовуйте цей препарат, якщо ви помітили, що розчин каламутний або в суспензії є якісь частинки.

Не викидайте ліки у стічні води чи побутові відходи. Запитайте свого фармацевта, як викинути ліки, які ви більше не використовуєте. Ці заходи допоможуть захистити навколишнє середовище.

Який склад ванкоміцину

• Діючою речовиною є ванкоміцин (у вигляді гідрохлориду).

Ванкоміцин 1000 мг: кожен флакон містить 1000 мг ванкоміцину, що еквівалентно 1 050 000 МО.

Як виглядає Ванкоміцин та що міститься в упаковці

Ванкоміцин 1000 мг випускається у формі порошку білого або злегка коричневого кольору, у прозорих скляних флаконах з гумовою пробкою та білою алюмінієвою кришкою.

По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонній або лікарняній упаковці - по 50 флаконів у картонній коробці.

Перед застосуванням порошок розчиняють і розводять рідиною для внутрішньовенного введення, отримуючи розчин, який повільно вводиться у вену («крапельно») лікарем або медсестрою.

Кожен флакон по 1000 мг містить 1025,16 мг ванкоміцину гідрохлориду, що еквівалентно 1000 мг ванкоміцину. Після розведення 20 мл води для ін’єкцій отримують розчин з концентрацією 50 мг/мл, а після подальших розведень отримують розчин з концентрацією 5 мг/мл.

ТОВ «АбіФарм».

Грузія, Мцхетська область, 3319. м. Цілкані.