Скайпім

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.

Фармакодинаміка

Цефепім — β-лактамний цефалоспориновий антибіотик IV покоління широкого спектра дії для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків III покоління, таких як цефтазидим.

Клінічний досвід

Безпеку та ефективність цефепіму для емпіричного лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією оцінювали у двох багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідженнях. У 317 пацієнтів порівнювали монотерапію цефепімом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин) з монотерапією цефтазидимом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин).

Характеристики оцінюваної популяції пацієнтів наведені в таблиці нижче.

Таблиця 1

Демографічні дані пацієнтів (лише перший епізод)

* САТ — систолічний артеріальний тиск.

Показники клінічної відповіді наведені в таблиці нижче. За всіма критеріями вимірювання цефепім був терапевтично еквівалентним цефтазидиму.

Таблиця 2

Зведені показники відповіді при емпіричному лікуванні фебрильної нейтропенії

Даних, які демонструють ефективність монотерапії цефепімом у пацієнтів із підвищеним ризиком тяжких інфекцій (включно з пацієнтами з нещодавньою трансплантацією кісткового мозку в анамнезі, артеріальною гіпотензією на початку лікування або із супутніми злоякісними гематологічними пухлинами і тяжкою чи тривалою нейтропенією), недостатньо. Немає даних щодо пацієнтів із септичним шоком.

Граничні значення

Таблиця 3

Граничні значення мінімальної інгібувальної концентрації (МІК) цефепіму, визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)

¹ Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до цефокситину.

² Чутливість стрептококів груп A, B, C та G до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до бензилпеніциліну.

Поширеність набутої резистентності деяких видів бактерій може змінюватися залежно від географічного регіону та з плином часу. Тому важливо мати інформацію про поширеність місцевої резистентності, особливо для лікування тяжких інфекцій.

Нижченаведені дані є орієнтовними і допомагають оцінити ймовірність чутливості бактеріального штаму до цефепіму.

Чутливі види

Грампозитивні аероби: Staphylococcus (чутливі до метициліну), Streptococcus, Streptococcus pneumoniae.

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Branhamella catarrhalis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella.

Анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella.

Помірно чутливі види бактерій (середня чутливість in vitro)

Грамнегативні аероби: Pseudomonas aeruginosa.

Резистентні види бактерій

Грампозитивні аероби: ентерококи, Listeria, Staphylococcus (резистентні до метициліну)*.

Грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile.

* Показник резистентності до метициліну серед усіх стафілококів становить приблизно від 30 до 50%; такі штами виявляють переважно в медичних закладах.

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні доз 250 мг — 2 г (внутрішньовенно) і 500 мг — 2 г (внутрішньом’язово) та незмінна протягом усього періоду терапії.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розподіл

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих чоловіків після одноразового 30-хвилинного внутрішньовенного/внутрішньом’язового введення наведені в таблиці нижче.

Таблиця 4

Концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

Концентрації цефепіму у тканинах і біологічних рідинах організму наведені в таблиці нижче.

Таблиця 5

Середня концентрація цефепіму у тканинах і біологічних рідинах

* Сеча збирається в інтервалі 0–4 години після застосування.

** Плазма взята через 4 години після ін’єкції.

Розподіл цефепіму у тканинах не змінюється в діапазоні доз 250 мг — 2 г. Середній об’єм розподілу в рівноважному стані становить 18 літрів. Середній період напіввиведення — 2 години. Накопичення цефепіму не спостерігалося у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 9 днів. Зв’язування з білками крові — нижче 19% і не залежить від концентрації цефепіму у плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Метаболізм

Цефепім погано метаболізується. Приблизно 7% від прийнятої дози перетворюється на оксид N-метилпіролідину та виводиться із сечею.

Виведення

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній загальний нирковий кліренс цефепіму становить 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом клубочкової фільтрації. 85% введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після внутрішньовенного введення 500 мг цефепіму його концентрація у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення через 12 годин, у сечі — через 16 годин. Середня концентрація в сечі через 12–16 годин після введення становить 17,8 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення 1 або 2 г середня концентрація в сечі у часовому проміжку 12–24 години становить 26,5 та 28,8 мкг/мл відповідно. Через 24 години концентрація цефепіму у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення цефепіму. Спостерігається лінійна кореляція між загальним кліренсом і кліренсом креатиніну у пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Період напіввиведення цефепіму у пацієнтів, які перебувають на діалізі, становить 13–17 годин.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає потреби змінювати режим дозування.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку (> 65 років) з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Для пацієнтів із нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 50 мл/хв) дозу слід коригувати для компенсації нижчої швидкості виведення нирками (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»). Повідомляли про випадки оборотної енцефалопатії, здебільшого у пацієнтів із нирковою недостатністю (особливо у пацієнтів літнього віку), які отримували дози, вищі за рекомендовані (див. розділи «Побічні реакції» і «Передозування»).

Діти віком від 2 місяців із масою тіла < 40 кг

Фармакокінетика цефепіму у дітей віком від 2 місяців із масою тіла < 40 кг не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;
• шкіри та підшкірної клітковини;
• інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• гінекологічні;
• септицемія.

Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

• Пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

— інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

— септицемія;

— емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

— бактеріальний менінгіт.

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 2 місяців.

Підвищена чутливість до цефепіму або до L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або до інших β-лактамних антибіотиків.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Бактеріостатичні антибіотики

Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію β-лактамних антибіотиків.

Специфічні проблеми, пов’язані з дисбалансом міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)

Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Факторами ризику є виражений інфекційний або запальний характер захворювання, похилий вік і тяжкий загальний стан пацієнта. За цих обставин важко відрізнити вплив самої інфекції від впливу її лікування на МНВ. Найчастіше з цими ефектами асоціюються такі класи антибіотиків: фторхінолони, макроліди, цикліни, деякі цефалоспорини і препарати, що містять котримоксазол.

Вплив на результат лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, що ґрунтуються на ферментній реакції окиснення глюкози.

Гіперчутливість

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомляли про випадки тяжких реакцій гіперчутливості, іноді з летальним наслідком.

У разі виникнення алергічних реакцій введення лікарського засобу необхідно припинити.

Перед початком лікування цефепімом слід з’ясувати, чи є в анамнезі пацієнта реакції гіперчутливості до цефепіму або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів.

Антибіотики варто призначати з обережністю всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. Якщо є сумніви, потрібна присутність лікаря при першому введенні для вжиття негайних заходів у випадку виникнення анафілактичної реакції.

Серйозні реакції підвищеної чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Енцефалопатія

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, особливо у разі передозування та/або ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку.

Діарея, спричинена Clostridium difficile

При застосуванні майже всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile. Тяжка форма діареї може призвести до небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час або після застосування лікарського засобу, зважаючи на те, що випадки цього захворювання реєструвалися протягом 2 місяців після припинення лікування.

Якщо виникає підозра на діарею, спричинену Clostridium difficile, потрібно негайно припинити лікування та почати відповідну специфічну терапію. Слід уникати вживання продуктів, що сприяють запорам.

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤50 мл/хв) або за наявності інших станів, що можуть порушувати функцію нирок, дозу цефепіму потрібно коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози») для компенсації зниженого кліренсу препарату та підвищеної концентрації у плазмі крові.

Дозування слід коригувати відповідно до стадії ниркової недостатності, тяжкості інфекції та чутливості відповідного типу мікроорганізмів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Суперінфекція

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. У разі розвитку під час лікування суперінфекції слід ужити відповідних заходів.

Пацієнти літнього віку

Розподіл цефепіму досліджено у людей літнього віку (> 65 років). Серед 6400 дорослих, які були включені у клінічні випробування, 35% були віком від 65 років і 16% — віком від 75 років. Пацієнтам із нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Однак, оскільки функція нирок погіршується з віком, дозу необхідно коригувати відповідно до стану функції нирок пацієнта (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Рекомендується контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та із сильними діуретиками.

Вплив на результати біологічних тестів

У пацієнтів, які приймали цефепім двічі на добу, описано випадки позитивного результату тесту Кумбса за відсутності ознак гемолізу.

Можливий хибнопозитивний результат аналізу сечі на глюкозурію. Із цієї причини визначення глюкози в сечі у період лікування цефепімом слід проводити глюкозооксидазними методами.

Антибактеріальна дія

Зважаючи на спектр антибактеріальної дії, цефепім не показаний для лікування певних типів інфекцій, окрім випадків, коли збудники уже ідентифіковано і відомо, що вони чутливі до цефепіму або існують вагомі підстави вважати, що ймовірні збудники є чутливими (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вплив допоміжної речовини

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які в 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах дотепер невідомі.

Вагітність

Дослідження на тваринах не виявили якихось вад розвитку плода або фетотоксичних ефектів внаслідок дії цефепіму.

Однак через відсутність адекватних і добре контрольованих клінічних досліджень у вагітних жінок застосування лікарського засобу у період вагітності можливе лише за абсолютної клінічної потреби.

Грудне годування

У малих концентраціях цефепім проникає у грудне молоко. Тому жінкам, які годують грудьми, слід вживати запобіжних заходів при лікуванні цефепімом. Якщо у немовляти з’явилися діарея, кандидоз або шкірні висипи, потрібно припинити грудне годування або застосування лікарського засобу.

Фертильність

У дослідженнях на щурах порушень фертильності не спостерігалося. Даних про вплив цефепіму на фертильність людини немає

Лікарський засіб може суттєво впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами, зокрема через можливе виникнення енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Передозування»).

Звичайне дозування для дорослих становить 1000 мг, дозу слід вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування — 7–10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації щодо дозування лікарського засобу для дорослих наведені в таблиці 6.

Таблиця 6

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г лікарського засобу внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після закінчення операції вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчин метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу необхідно промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. Цефепім виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації, тому пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату необхідно відкоригувати (див. таблицю 7).

Таблиця 7

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

* У день проведення діалізу ін’єкцію необхідно виконувати після сеансу діалізу.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

                                                маса тіла (кг) × (140 — вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) = -------------------------------------------------------

                                                   72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = значення для чоловіків × 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68% від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових звичайних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Досвід застосування цефепіму дітям віком до 2 місяців обмежений. Лікарський засіб призначати тільки за життєвими показаннями з розрахунку 30 мг / кг маси тіла кожні 12 або 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей із масою тіла до 40 кг, які отримують лікування цефепімом, потрібно постійно контролювати.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (для хворих на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт — кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначати у дозах, передбачених для дорослих.

Дітям із порушенням функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок кліренсу креатиніну у дітей:

                                                                     0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл / хв / 1,73 м²) = ------------------------------------------

                                                                   сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                                                    0,52 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл / хв / 1,73 м²) = -------------------------------------------- — 3,6

                                                                     сироватковий креатинін (мг/дл)

Лікарський засіб можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г та 1 г), повільної внутрішньовенної ін’єкції або інфузії (від 3–5 хвилин до 30 хвилин).

Внутрішньовенне введення. Цефепім розчиняти у воді для ін’єкцій або у будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, що зазначені в таблиці 6. Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повільної (3–5 хвилин) ін’єкції через систему для внутрішньовенних вливань або безпосередньо у сумісний інфузійний розчин (вводити протягом 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій (із 5% розчином глюкози або без); 5% і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; 1/6 М розчин натрію лактату для ін’єкцій, лактатний розчин Рінгера (з 5% розчином глюкози або без).

Внутрішньом’язове введення. Препарат можна розчиняти у воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5% розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 8.

Приготовлений розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 30 °С або до 7 діб при температурі 2–8 °С.

Таблиця 8

Як і інші лікарські засоби, що застосовують парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму потрібно провести відповідні мікробіологічні дослідження. Однак препарат можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробної/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5% і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій; лактатний розчин Рінгера і 5% розчин глюкози для ін’єкцій.

Приготовлені розчини препарату для внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (2–8 °С).

Щоб уникнути можливої медикаментозної взаємодії з іншими препаратами, розчини лікарського засобу Скайпім (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не слід вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі необхідності призначення лікарського засобу Скайпім із зазначеними препаратами кожен антибіотик слід уводити окремо.

Симптоми. У випадках суттєвого перевищення рекомендованих доз посилюються прояви побічної дії, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептиформними нападами, нейром’язовою збудженістю.

Лікування. Необхідно припинити введення лікарського засобу, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Нижче наведено побічні реакції, які виникали під час лікування цефепімом.

Частота визначається за такими категоріями: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії

Нечасто: оральний кандидоз.

Рідко: кандидоз.

Дуже рідко: вагінальні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, еозинофілія.

Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.

Частота невідома: апластична анемія*, гемолітична анемія*, агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Рідко: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: анафілактичний шок.

З боку психіки

Частота невідома: галюцинації**, сплутаність свідомості**.

З боку нервової системи

Рідко: головний біль, парестезія.

Дуже рідко: судоми, дисгевзія, запаморочення.

Частота невідома: енцефалопатія**, судоми**, стан зниженої уваги та зміненої свідомості**, епілепсія**, міоклонус**, кома**.

З боку судин

Нечасто: флебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції, тромбофлебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції.

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, розширення судин.

Частота невідома: крововилив*.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Рідко: задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея.

Нечасто: нудота, блювання.

Рідко: запор.

Дуже рідко: псевдомембранозний коліт, коліт, біль у животі, виразка ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висипання.

Нечасто: еритема, кропив’янка, свербіж.

Частота невідома: токсичний епідермоліз*, синдром Стівенса — Джонсона*, мультиформна еритема*.

З боку нирок та сечовидільної системи

Рідко: ниркова недостатність.

Частота невідома: токсична нефропатія*.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко: генітальний свербіж.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: реакція у місці інфузії.

Нечасто: запалення у місці інфузії, біль та запалення у місці внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції, гарячка.

Рідко: озноб.

Лабораторні дослідження

Дуже часто: позитивний результат проби Кумбса.

Часто: підвищення рівня лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, гіпербілірубінемія, подовження протромбінового та активованого часткового тромбопластинового часу.

Нечасто: транзиторне підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко: зниження вмісту фосфору в сироватці крові.

Частота невідома: хибнопозитивна глюкозурія*.

* Ці побічні ефекти зазвичай пов’язані з іншими препаратами того ж класу.

** При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, особливо у разі передозування та/або ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Передозування»). Як правило, симптоми нейротоксичності покращувалися після припинення лікування та/або після гемодіалізу. Однак було кілька випадків із летальними наслідками.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Не слід змішувати лікарський засіб в одній ємності з іншими препаратами, окрім розчинників, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

По 1 флакону у картонній упаковці.

За рецептом.

Cенс Лабораторіc Пвт. Лтд.

VI/51B, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям — 686 573, Керала, Індія.