Савіс (Sawis)

допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, кросповідон (тип А), повідон К-25, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, лактози моногідрат.

Дієногест - 2 мг

фармакодинаміка. Дієногест — похідне нортестостерону без андрогенної та з певною антиандрогенною активністю, що становить приблизно ¹/₃ активності ципротерону ацетату. Дієногест зв’язується з рецепторами прогестерону у матці тільки з 10% відносною афінністю. Незважаючи на низьку афінність до рецепторів прогестерону, дієногест виявляє сильний прогестагенний ефект in vivo. Дієногест не проявляє значну андрогенну, мінералокортикоїдну або глюкокортикоїдну активність in vivo.
Дієногест впливає на ендометріоз, зменшуючи ендогенну продукцію естрадіолу і таким чином пригнічуючи трофічні ефекти естрадіолу на еутопічний та ектопічний ендометрій. При безперервному застосуванні дієногест приводить до створення гіпоестрогенного, гіпергестагенного ендокринного середовища, що спричиняє початкову децидуалізацію тканини ендометрія з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ.
Дані щодо ефективності. У процесі тримісячного дослідження з участю 198 пацієнток з ендометріозом було показано перевагу дієногесту 2 мг перед плацебо. Біль у ділянці таза, пов’язаний з ендометріозом, вимірювали за допомогою візуальної аналогової шкали (0–100 мм). Через 3 міс терапії була визначена статистично значуща різниця порівняно з плацебо (D=12,3 мм; 95% ДІ: 6,4–18,1; p<0,0001) та клінічно значуще зменшення болю порівняно з початковим рівнем (середнє зменшення 27,4±22,9 мм).
Через 3 міс лікування зменшення болю, що був пов’язаний з ендометріозом, у ділянці малого таза на 50% або більше було досягнуто у 37,3% пацієнток, які отримували дієногест, таблетки 2 мг (плацебо: 19,8%) без відповідного збільшення дози супутнього знеболювального засобу; зменшення болю у ділянці малого таза, пов’язаного з ендометріозом, на 75% або більше (також без відповідного збільшення дози супутнього знеболювального) було досягнуто у 18,6% пацієнток, які отримували дієногест, таблетки 2 мг (плацебо: 7,3%).
Відкрите продовження цього плацебо-контрольованого дослідження показало безперервне зменшення пов’язаного з ендометріозом болю в ділянці таза при лікуванні тривалістю до 15 міс.
Результати плацебо-контрольованих досліджень підтверджувалися результатами, отриманими у процесі 6-місячного активно контрольованого дослідження порівняно з агоністом гонадотропін-рилізинг гормону з участю 252 пацієнток з ендометріозом.
Три дослідження з участю 252 пацієнток, які отримували дієногест по 2 мг на добу, продемонстрували істотне зниження ендометріоїдних уражень через 6 міс лікування.
У процесі невеликого дослідження (n=8 на групу дозування) застосування дієногесту в дозі 1 мг на добу виявило відсутність овуляції через 1 міс терапії. Дієногест не досліджували щодо контрацептивної ефективності у більших дослідженнях.
Дані щодо безпеки. Рівень ендогенного естрогену тільки помірно пригнічується під час лікування дієногестом, таблетками 2 мг.
Дотепер результати довгострокових досліджень мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) і ризику переломів у пацієнток, які застосовують дієногест, таблетки 2 мг, поки що недоступні. МЩКТ оцінювали у 21 дорослої пацієнтки до та після 6 міс лікування дієногестом, таблетками 2 мг. Зниження середнього показника МЩКТ виявлено не було. У 29 пацієнток, які отримували лейпрореліну ацетат, середнє зниження 4,04%±4,84 було відзначено за той же період (D між групами 4,29%, 95% ДІ: 1,93–6,66, р<0,0003).
Не спостерігалося значного впливу на стандартні лабораторні показники, у тому числі на результати аналізу крові, біохімічного аналізу крові, рівень печінкових ферментів, ліпідів і HbA1С, під час лікування дієногестом, таблетками 2 мг, упродовж 15 міс (n=168).
Дані щодо безпеки для підлітків. Безпеку дієногесту, таблеток 2 мг, щодо МЩКТ було досліджено у процесі неконтрольованого дослідження протягом 12 міс за участі 111 пацієнток підліткового віку (від 12 до <18 років) з клінічно підозрюваним або підтвердженим ендометріозом. Середня відносна зміна МЩКТ поперекового відділу хребта (L2–L4) від вихідних показників у 103 пацієнток до закінчення лікування становила −1,2%. Повторне вимірювання через 6 міс після закінчення лікування у субгрупі зі зниженими значеннями МЩКТ показало підвищення МЩКТ до −0,6%.
Дані доклінічних досліджень з безпеки. Дані доклінічних досліджень не вказують на існування особливого ризику для людини на підставі стандартних досліджень токсичності при багаторазовому прийомі, генотоксичності, канцерогенної дії та токсичного впливу на репродуктивну функцію. Проте слід брати до уваги, що статеві стероїди можуть спричиняти ріст певних гормонозалежних тканин та пухлин.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після перорального застосування дієногест швидко і повністю всмоктується. C_max у сироватці крові досягається упродовж 1,5 год після одноразового перорального застосування і становить 47 нг/мл. Біодоступність становить приблизно 91%. Фармакокінетика дієногесту залежить від дози в діапазоні доз 1–8 мг.
Розподіл. Дієногест зв’язується зі сироватковим альбуміном та не зв’язується із глобуліном, що зв’язує статеві стероїди, або із глобуліном, що зв’язує кортикоїди. Лише 10% від загальної концентрації дієногесту у сироватці крові знаходяться у вигляді вільного стероїду, а 90% — неспецифічно зв’язані з альбуміном. Очевидний об’єм розподілу (Vd/F) дієногесту становить 40 л.
Метаболізм. Дієногест повністю метаболізується відомими шляхами метаболізму стероїдів, з утворенням переважно ендокринологічно неактивних метаболітів. На підставі досліджень in vitro та in vivo CYP 3A4 — головний фермент, залучений у метаболізм дієногесту. Ці метаболіти дуже швидко виводяться з плазми крові у такий спосіб, що домінуючою фракцією у плазмі крові є дієногест у незміненому вигляді.
Швидкість кліренсу (Cl/F) зі сироватки крові становить 64 мл/хв.
Виведення. Рівень дієногесту в сироватці крові знижується двофазно з Т_½, що становить 9‒10 год. Дієногест виводиться у формі метаболітів із сечею та калом у співвідношенні приблизно 3:1 після перорального застосування в дозі 0,1 мг/кг. Т_½ метаболітів з сечею становить приблизно 14 год.
Після перорального застосування 86% введеної дози виводиться з організму у межах 6 днів, більша частина цієї кількості виводиться у перші 24 год, головним чином із сечею.
Стан рівноваги. Фармакокінетика дієногесту не залежить від рівня глобуліна, що зв’язує статеві стероїди. При щоденному прийомі концентрація речовини у сироватці крові зростає в 1,24 раза, досягаючи рівноважного стану через 4 дні застосування. Фармакокінетика дієногесту після повторного застосування дієногесту, таблеток 2 мг, може бути передбачена на підставі даних щодо фармакокінетики однієї дози.
Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.
У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетику препарату Савіс, таблеток 2 мг, не вивчали.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки фармакокінетику препарату Савіс, таблеток 2 мг, не вивчали.

лікування ендометріозу.

спосіб застосування. Для перорального застосування.
Дозування. Приймати по 1 таблетці щодня без перерви у застосуванні препарату приблизно в один і той же час, при необхідності запиваючи невеликою кількістю рідини. Таблетки можна приймати незалежно від вживання їжі.
Таблетки слід приймати регулярно, незалежно від менструальної кровотечі. Як тільки таблетки з однієї упаковки закінчаться, необхідно починати приймати таблетки з наступної упаковки, не роблячи перерви у застосуванні лікарського засобу.
Досвід лікування препаратом Савіс пацієнток з ендометріозом довше 15 міс відсутній.
Прийом препарату можна розпочати у будь-який день менструального циклу.
Застосування будь-яких гормональних контрацептивів слід припинити перед початком терапії препаратом Савіс. Якщо необхідна контрацепція, слід додатково застосовувати негормональний метод запобігання вагітності (наприклад, бар’єрний метод).
Пропуск прийому таблеток. У випадку пропуску прийому таблеток, блювання та/або діареї (які мали місце протягом 3–4 год після прийому таблетки), ефективність препарату Савіс може зменшитися. У разі пропуску прийому однієї або кількох таблеток слід прийняти одну таблетку, як тільки жінка згадає про це, а наступну приймати у звичний час. Аналогічно, таблетку, що не всмокталася через блювання або діарею, слід замінити на іншу таблетку.
Застосування у особливих групах пацієнтів
Пацієнти літнього віку. Немає відповідних показань для застосування препарату Савіс пацієнткам цієї групи.
Печінкова недостатність. Препарат протипоказаний пацієнткам із тяжким захворюванням печінки нині або в анамнезі (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Ниркова недостатність. Немає жодних даних, що свідчать про потребу в корекції дози для пацієнток з нирковою недостатністю.
Діти. Препарат Савіс не показаний для застосування дітям до настання менархе.
Безпеку та ефективність застосування дієногесту, таблеток 2 мг, було досліджено у процесі неконтрольованого дослідження протягом 12 міс у 111 пацієнток підліткового віку (12–<18 років) з клінічно підозрюваним або підтвердженим ендометріозом (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Ефективність застосування дієногесту, таблеток 2 мг, була продемонстрована при лікуванні ендометріозу, асоційованого з тазовим болем, у підлітків (віком 12–18 років) із загальним сприятливим профілем безпеки та переносимості лікарського засобу.
Застосування дієногесту, таблеток 2 мг, підліткам протягом періоду лікування 12 міс асоціювалося із зниженням середнього значення МЩКТ у поперековому відділі хребта на 1,2%. Після припинення лікування МЩКТ підвищувалася знову у цих пацієнтів.
Порушення МЩКТ має особливо важливе значення у підлітковому віці та у ранньому періоді статевого дозрівання, критичному періоді росту кісток. Невідомо, чи зменшить пікову кісткову масу та підвищить ризик перелому кісток у літньому віці зниження МЩКТ у цій популяції. Тому лікарю слід зважити переваги застосування препарату Савіс та можливі ризики застосування для кожного окремого підлітка (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та Фармакодинаміка).

препарат Савіс не слід застосовувати у разі наявності будь-якого із нижчезазначених станів або захворювань. Ця інформація частково отримана на підставі застосування інших препаратів, що містять тільки прогестаген. Якщо будь-який із цих станів або захворювань виникає вперше під час застосування препарату Савіс, прийом препарату слід негайно припинити:
— венозна тромбоемболія (ВТЕ) в активній формі;
— артеріальні або кардіоваскулярні захворювання нині або в анамнезі (наприклад інфаркт міокарда, цереброваскулярна подія, ІХС);
— цукровий діабет з ураженням судин;
— тяжкі захворювання печінки нині або їх наявність в анамнезі, поки показники функції печінки не повернуться до норми;
— пухлини печінки нині або в анамнезі (доброякісні або злоякісні);
— відомі або підозрювані злоякісні пухлини, залежні від статевих гормонів;
— вагінальна кровотеча нез’ясованої етіології;
— підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату (див. СКЛАД).

побічні реакції описано згідно з MedDRA.
Побічні реакції найчастіше розвиваються протягом перших місяців застосування препарату і зникають у процесі лікування. Можуть спостерігатися зміни характеру кровотеч, такі як кровомазання, нерегулярні кровотечі або аменорея.
Повідомлялося про наступні побічні реакції під час лікування дієногестом, таблетками 2 мг. Побічні явища, про які найчастіше повідомляли під час застосування препарату, включали головний біль (9,0%), дискомфорт у молочних залозах (5,4%), пригнічений настрій (5,1%) та акне (5,1%).
Крім того, застосування препарату впливає на характер менструальних кровотеч у більшості жінок. Характер менструальних кровотеч оцінювали систематично з використанням щоденників пацієнток та аналізували із застосуванням методу ВООЗ протягом 90-денного звітного періоду. Протягом перших 90 днів терапії дієногестом, таблетками 2 мг, спостерігали такі характери кровотеч (n=290; 100%): аменорея (1,7%), нечасті кровотечі (27,2%), часті кровотечі (13,4%), нерегулярні кровотечі (35,2%), тривалі кровотечі (38,3%), нормальна менструальна кровотеча, тобто жодна з попередніх категорій (19,7%). Протягом четвертого звітного періоду спостерігалися такі характери кровотеч (n=149; 100%): аменорея (28,2%), нечасті кровотечі (24,2%), часті кровотечі (2,7%), нерегулярні кровотечі (21,5%), тривалі кровотечі (4,0%), нормальна менструальна кровотеча, тобто яка не належить до жодної з попередніх категорій (22,8%). Зміни характеру менструальних кровотеч лише іноді повідомляли як побічні реакції у пацієнток (табл. 1).
У табл. 1 зазначені побічні реакції відповідно до класифікації MedDRA (MedDRA SOCs), про які повідомлялося під час застосування препаратом, та їх частота. У межах кожної групи побічні ефекти зазначені у порядку зменшення частоти: часті (≥1/100–<1/10) і нечасті (≥1/1000–<1/100). Частота визначена на підставі об’єднаних даних чотирьох клінічних досліджень за участю 332 пацієнток (100%).
Таблиця 1
Побічні реакції, фаза ІІІ клінічних досліджень, n=332

Також спостерігалися такі побічні реакції: персистенція фолікулів, підвищення апетиту, реакції гіперчутливості.
Інші серйозні побічні реакції спостерігалися під час застосування стероїдних статевих гормонів прогестагенів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ): венозні та артеріальні тромбоемболічні порушення, АГ, інфаркт міокарда, інсульт, новоутворення молочних залоз, пухлини печінки, відчуття дискомфорту у спині, хлоазма, холестатична жовтяниця, остеопороз (див. нижче), зміни толерантності до глюкози або вплив на периферичну інсулінорезистентність.
Зниження МЩКТ. У процесі неконтрольованого клінічного дослідження за участі 111 пацієнток підліткового віку (віком від 12 до <18 років), які отримували терапію дієногестом, таблетками 2 мг, 103 вимірювали МЩКТ. Приблизно у 72% учасників дослідження спостерігалося зниження МЩКТ поперекового відділу хребта (L2–L4) після 12 міс застосування препарату (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

застереження. Оскільки Савіс — препарат, що містить тільки прогестаген, вважається, що особливі застереження та заходи безпеки щодо застосування препаратів, що містять прогестаген, також стосуються препарату Савіс, хоча не всі застереження та запобіжні заходи ґрунтуються на відповідних результатах клінічних досліджень таблеток, які містять 2 мг дієногесту.
При погіршенні або першому виникненні будь-якого із зазначених нижче станів/факторів ризику, в індивідуальному порядку має бути проведений аналіз співвідношення ризик/користь перед початком або продовженням застосування препарату Савіс.
Тяжкі маткові кровотечі. Маткова кровотеча, наприклад у жінок з аденоміозом матки або лейоміомою матки, може збільшуватися при застосуванні препарату Савіс. Якщо кровотеча виражена і не припиняється протягом тривалого часу, вона може призвести до анемії (у деяких випадках тяжкої). У такому разі потрібно розглянути питання про припинення прийому препарату.
Зміна характеру кровотечі. Лікування дієногестом, таблетками по 2 мг, впливає на характер менструальної кровотечі у більшості жінок (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Циркуляторні порушення. На підставі результатів епідеміологічних досліджень виявлено невелику кількість даних щодо існування зв’язку між застосуванням препаратів, що містять тільки прогестаген, і підвищенням ризику розвитку інфаркту міокарда або церебральної тромбоемболії. Ризик кардіоваскулярних і церебральних явищ швидше пов’язаний з віком, АГ і палінням. У жінок з АГ ризик розвитку інсульту може дещо підвищуватися при застосуванні препаратів, що містять тільки прогестаген.
Деякі дослідження свідчать про існування певного, проте не статистично значущого підвищення ризику розвитку ВТЕ (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії), пов’язаного із застосуванням препаратів, що містять тільки прогестаген. Загально визнані фактори, що підвищують ризик виникнення ВТЕ, включають особистий або сімейний анамнез (наприклад, випадки ВТЕ у братів чи сестер або батьків у відносно молодому віці), вік, ожиріння, тривалу іммобілізацію, радикальні хірургічні втручання або травми. У випадку тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування препарату Савіс (при планових операціях щонайменше за 4 тиж до її проведення) і не починати знову його прийом раніше ніж через 2 тиж після повної ремобілізації.
Необхідно брати до уваги підвищення ризику розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді.
У разі виникнення симптомів венозних та артеріальних тромботичних захворювань або підозри на них лікування слід припинити.
Пухлини. Метааналіз 54 епідеміологічних досліджень вказує на незначне підвищення відносного ризику (ВР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептиви, головним чином ті, що містять естроген-прогестаген. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом 10 років після закінчення прийому комбінованих пероральних контрацептивів (КПК). Оскільки рак молочної залози у жінок віком до 40 років зустрічається рідко, збільшення кількості випадків діагностики раку молочної залози у жінок, які використовують або нещодавно використовували КПК, є незначним щодо загального ризику раку молочної залози. Існує однаковий ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які приймали препарати, що містять тільки прогестаген, або КПК. Однак інформація, що стосується препаратів, які містять тільки прогестаген, базується на набагато меншій кількості жінок, які їх застосовують, і тому вона є менш переконливою, ніж дані, що стосуються КПК. Результати цих досліджень не надають доказів існування причинного взаємозв’язку. Підвищення ризику може бути зумовлене як більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які застосовують пероральні контрацептиви, так і біологічною дією цих препаратів, або поєднанням обох факторів. Відзначено тенденцію, що рак молочної залози, виявлений у жінок, які коли-небудь приймали пероральні контрацептиви, клінічно менш виражений, ніж у тих, хто ніколи не застосовував пероральні контрацептиви.
У поодиноких випадках у жінок, які застосовували гормональні речовини, подібні до тієї, що містить препарат Савіс, спостерігалися доброякісні, а ще рідше — злоякісні пухлини печінки, які в окремих випадках призводили до небезпечної для життя внутрішньочеревної кровотечі. У випадку виникнення скарг на сильний біль в епігастральній ділянці, збільшення розміров печінки або появи ознак внутрішньочеревної кровотечі при диференційній діагностиці слід враховувати можливість наявності пухлини печінки у жінок, які приймають дієногест, таблетки по 2 мг.
Остеопороз.
Зміни МЩКТ. Застосування дієногесту, таблеток 2 мг, підліткам (віком 12–18 років) протягом періоду лікування 12 міс асоціювалося зі зниженням середнього значення МЩКТ у поперековому відділі хребта (L2–L4) на 1,2%. Після припинення лікування МЩКТ підвищувалася знову у цих пацієнтів. Середня відносна зміна МЩКТ від вихідних показників до закінчення лікування становила −1,2% з діапазоном між −6% та 5% (ДІ 95%: −1,70% та −0,78%, n=103). Повторне вимірювання через 6 міс після закінчення лікування у підгрупі зі зниженими значеннями МЩКТ показало тенденцію до відновлення (середня відносна зміна від вихідних показників: −2,3% при закінченні лікування та −0,6% через 6 міс після закінчення лікування з діапазоном між −9% та 6% (ДІ 95%: −1,20% та 0,06% (n=60)).
Порушення МЩКТ має особливе значення у підлітковому віці та у ранній період статевого дозрівання, критичний період росту кісток. Невідомо, чи зменшить пікову кісткову масу та підвищить ризик перелому кісток у літньому віці зниження МЩКТ у цій популяції (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ та Діти).
Перед початком лікування лікарю слід зважити переваги застосування препарату Савіс та можливі ризики застосування його для кожного окремого підлітка, враховуючи також наявність суттєвих факторів ризику остеопорозу.
Адекватне застосування кальцію та вітаміну D при дієтичному харчуванні або при застосуванні харчових добавок є важливим для здорового стану кісткової тканини у жінок усіх вікових категорії.
Не спостерігалося зниження МЩКТ у дорослих (див. Фармакодинаміка).
У пацієнток, які знаходяться у групі підвищеного ризику розвитку остеопорозу, ретельна оцінка співвідношення ризик/користь повинна бути проведена до початку лікування препаратом Савіс, оскільки рівень ендогенних естрогенів помірно знижується на тлі лікування препаратом Савіс (див. Фармакодинаміка).
Інші стани. За станом пацієнток із депресією в анамнезі слід ретельно спостерігати і припинити застосування препарату при розвитку виражених проявів депресії.
Дієногест зазвичай не впливає на АТ у нормотензивних жінок. Проте, якщо тривала клінічно виражена АГ виникає під час застосування препарату, рекомендується відмінити препарат Савіс та лікувати АГ.
При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або свербежу, що виникали у період вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, застосування препарату Савіс слід припинити.
Дієногест може мати незначний вплив на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, хворі на цукровий діабет, особливо з гестаційним цукровим діабетом в анамнезі, повинні ретельно обстежуватися протягом застосування препарату Савіс.
Іноді може розвиватися хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінки, схильні до виникнення хлоазми, повинні уникати дії прямих сонячних променів або ультрафіолетового випромінювання під час прийому препарату Савіс.
Імовірність позаматкової вагітності у жінок, які застосовують з метою контрацепції препарати, що містять тільки прогестаген, є вищою, ніж у жінок, які застосовують КПК. Тому для жінок із позаматковою вагітністю в анамнезі або порушеннями функції маткових труб питання про застосування препарату Савіс слід вирішувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Під час застосування препарату Савіс може виникати персистенція фолікулів (часто зазначається як функціональні кісти яєчників). Більшість цих фолікулів є безсимптомними, хоча деякі можуть супроводжуватися болем у ділянці таза.
Не застосовують у геріатричній практиці.
Одна таблетка препарату Савіс містить 62,8 мг лактози моногідрату. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Існують обмежені дані щодо застосування дієногесту вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий ризики репродуктивної токсичності (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Савіс не рекомендується застосовувати вагітним жінкам, тому що немає потреби лікувати ендометріоз у період вагітності.
Період годування грудьми. Лікування препаратом Савіс у період годування грудьми не рекомендується.
Невідомо, чи проникає дієногест у грудне молоко жінки. Дані, отримані у процесі досліджень на тваринах, вказують на проникнення дієногесту у грудне молоко щурів.
Слід прийняти рішення про припинення годування грудьми або припинення терапії препаратом Савіс, враховуючи користь годування груддьми для дитини і необхідність терапії для жінки.
Фертильність. На підставі наявних даних можна стверджувати, що під час лікування препаратом Савіс у більшості пацієнток інгібується овуляція. Однак препарат Савіс не є протизаплідним засобом.
Якщо потрібна контрацепція, слід додатково застосовувати негормональний метод запобігання вагітності (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
На підставі наявних даних можна стверджувати, що менструальний цикл повертається до норми протягом 2 міс після припинення лікування дієногестом, таблетками 2 мг.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не спостерігали впливу на здатність керувати транспортними засобами та управляти механізмами у пацієнток, які приймали препарати, що містять дієногест.

примітка: для виявлення можливих взаємодій слід ознайомитися з інструкціями для медичного застосування лікарських засобів, що застосовуються супутньо.
Вплив інших препаратів на Савіс
Прогестагени, включаючи дієногест, метаболізуються головним чином системою цитохрому Р450 3А4 (CYP 3A4), що розташована у слизовій оболонці кишечнику та в печінці. Тому індуктори або інгібітори CYP 3A4 можуть впливати на метаболізм прогестагену.
Підвищення кліренсу статевих гормонів через індукцію ферментів може зменшити терапевтичний ефект препарату Савіс і призвести до небажаних ефектів, наприклад до змін характеру менструальної кровотечі.
Зниження кліренсу статевих гормонів через пригнічення ферменту може зменшити терапевтичний ефект препарату Савіс і призвести до розвитку побічних реакцій.
Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукування ферментів), наприклад фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фельбамат, гризеофульвін та засоби, що містять звіробій (Hypericum perforatum). Індукція ферментів може спостерігатися після декількох днів терапії. Максимальна індукція ферментів загалом виявляється через декілька тижнів. Індукція ферментів може тривати до 4 тиж після припинення терапії.
Вплив індуктора CYP 3А4 рифампіцину досліджувався у здорових жінок у постклімактеричному періоді. Одночасне застосування рифампіцину з таблетованою формою естрадіолу валерату/дієногесту призвело до значного зниження рівноважної концентрації та системного впливу дієногесту та естрадіолу. Системний вплив дієногесту та естрадіолу у рівноважному стані, виміряний за AUC (0–24 год), зменшився на 83% та 44% відповідно.
Речовини з різним впливом на кліренс статевих гормонів. Одночасне застосування зі статевими гормонами великої кількості комбінацій інгібіторів ВІЛ-протеази та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, у поєднанні з комбінаціями інгібіторів вірусу гепатиту С, може підвищити або знизити рівень прогестину в плазмі крові. Сукупний вплив цих змін може бути клінічно значущим у деяких випадках.
Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів). Дієногест є субстратом цитохрому P450 (CYP) 3A4.
Клінічна значущість потенційних взаємодій з інгібіторами ферментів залишається невідомою.
Одночасне застосування сильних інгібіторів CYP3 A4 може підвищувати плазмові концентрації дієногесту.
Одночасне застосування із сильним інгібітором ферменту CYP 3A4 кетоконазолом призводило до підвищення у 2,9 раза AUC (0–24 год) дієногесту в рівноважному стані. Одночасне застосування з помірним інгібітором еритроміцином призводило до підвищення у 1,6 раза AUC (0–24 год) дієногесту у рівноважному стані.
Вплив препарату Савіс на інші лікарські засоби
За результатами досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія дієногесту із іншими препаратами, метаболізм яких опосередковується ферментами цитохрому P450, є малоймовірною.
Взаємодія з харчовими продуктами. Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливало на біодоступність препарату Савіс.
Лабораторні тести. Прийом прогестагенів може вплинути на результати деяких лабораторних аналізів, зокрема на біохімічні параметри печінки, щитовидної залози, функції нирок та надниркових залоз, рівні білків (носіїв) у плазмі крові (наприклад, глобулін, що зв’язує кортикоїди, та фракції ліпідів/ліпопротеїдів), параметри метаболізму вуглеводів та показники коагуляції й фібринолізу. Зміни зазвичай залишаються у межах лабораторної норми.

дослідження гострої токсичності, проведені з дієногестом, не вказували на ризик розвитку гострих побічних реакцій у випадку ненавмисного прийому кількох добових терапевтичних доз. Жодних специфічних антидотів не існує. Застосування 20–30 мг дієногесту на добу (що у 10–15 разів вище, ніж доза в таблетці препарату Cавіс) упродовж більше 24 тиж переносилося дуже добре.

не потребує спеціальних температурних умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла.
Зберігати в недоступному для дітей місці.