Левофлоксацин (Levofloxacinum)

Левофлоксацин - 500 мг/100 мл

Левофлоксацин — синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії для перорального та в/в введення, використовується при різних бактеріальних інфекціях.
Лікарський засіб належить до групи препаратів, відомих як хінолонові антибіотики (відповідно до АТС-класифікації). Основне завдання левофлоксацину — зупинити ріст бактерій.

Захворювання, за яких ефективний препарат

Лефовлоксацин призначають при інфекційних захворюваннях запального характеру, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (Peter C. Appelbaum et al., 2010):

• шкірна та підшкірна інфекція;
• туберкульоз;
• хронічний бронхіт;
• синдром діабетичної стопи;
• бактеріальні захворювання придаткових пазух носа, верхньощелепної пазухи;
• бактеріальна пневмонія;
• бактеріальні захворювання сечовивідних шляхів;
• пієлонефрит, інфекційні захворювання нирок та ниркових лоханок;
• хронічний простатит;
• діарея;
• гінекологічні інфекції (хронічний ендометрит, цервіцит, запальні захворювання органів малого таза);
• гонорея;
• менінгіт;
• остеомієліт;
• перед- та післяопераційна профілактика хірургічних інфекцій;
• профілактика та терапія при бактеріальних захворюваннях у хворих з імунодефіцитом;
• профілактика чуми;
• сибірка, зокрема легенева форма.

За результатами досліджень, основна сфера застосування левофлоксацину — інфекції нижніх дихальних шляхів (легень). Це пов’язано з хорошим проникненням препарату в тканини бронхолегеневої системи та високою активністю щодо респіраторних патогенів (Синопальников А.І., 2021).

Форми випуску левофлоксацину

Препарат випускають у формі таблеток для внутрішнього прийому по 250 мг, 500 мг або 750 мг; у формі готового р-ну для інфузій у дозі 5 мг/мл, 100 мл (інструкція МОЗ України).

Застосування левофлоксацину

Антибіотик приймають внутрішньо за призначенням лікаря протягом 3, 5, 7, 10, 14 днів, зазвичай 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Бажано приймати цей антибіотик через рівні часові проміжки, в один і той самий час кожного дня (Fish D.N. et al., 1997).
Хоча левофлоксацин більш розчинний, ніж інші хінолони, рекомендовано пити багато рідини при прийомі цього препарату, щоб запобігти утворенню висококонцентрованої сечі, тому що левофлоксацин виводиться з організму більшою мірою нирками (змінюється нормальний баланс солей та води в сечі, що призводить до утворення каменів та розвитку сечокам’яної хвороби). Близько 75–87% препарату в дозі 500 або 750 мг виводиться нирками в незмінному вигляді через 48–72 год після прийому (Синопальников А.І., 2021).

Рекомендовані дози препарату

• негоспітальна пневмонія — препарат приймають по 500–1000 мг 1–2 рази на добу впродовж тижня або 14 днів;
• інфекційні захворювання сечовивідних шляхів — 500 мг 1 раз на добу впродовж тижня або 10 днів;
• хронічний простатит — 500 мг 1 раз на добу впродовж 14–28 днів;
• інфекції шкіри та м’яких тканин — 500 або 1000 мг 1–2 рази на добу впродовж тижня або 14 днів;
• менінгоенцефаліт — 500 мг 2 рази на добу впродовж тижня або 14 днів.

Левофлоксацин застосовують строго за призначенням лікаря. Доза лікарського засобу та тривалість терапії залежать від виду бактеріальної інфекції, наявності супутніх захворювань у пацієнта та прийому інших препаратів перед початком лікування. Недотримання рекомендацій лікаря може призвести до виникнення побічних ефектів або передозування препарату.
Якщо порушені функції сечовидільної системи у зв’язку з гострими або хронічними захворюваннями, дозу підбирають з урахуванням результату аналізу кліренсу креатиніну.
Тривалість курсу лікування препаратом залежить від захворювання, його перебігу та становить не більше 14 днів (інструкція МОЗ України). Важливо дотримуватися загального правила прийому антибіотиків. Якщо у пацієнта на фоні лікування нормалізується температура тіла або відсутній збудник згідно з мікробіологічними тестами, рекомендовано продовжувати приймати препарат упродовж 48–72 год.

Способи введення р-ну левофлоксацину та час дії

Готовий р-н для інфузій вводиться в/в за допомогою краплинної інфузії (тривалість не менше 60 хв). У зв’язку з поліпшенням стану на фоні лікування можливий перехід від в/в р-ну до таблетованої форми. Левофлоксацин забезпечує постантибіотичний ефект, який триває 2–4,5 год і залежить від типу збудника. Якщо захворювання спричинено Streptococcus pneumoniae, постантибіотичний ефект — понад 4,5 год (Синопальников А.І., 2021).
Після в/в введення препарат у формі готового р-ну для інфузій починає діяти через 15 хв. Якщо пацієнт приймає таблетовану форму левофлоксацину, лікарський засіб починає діяти через 1 год після прийому внутрішньо (інструкція МОЗ України). Високі значення максимальної концентрації препарату в дозі 750 мг забезпечують найшвидший бактерицидний ефект (Падейська О.М., 2005).

Одночасне застосування левофлоксацину з іншими препаратами

Левофлоксацин може впливати на дію інших лікарських засобів і підвищувати ймовірність виникнення побічних ефектів.
При одночасному застосуванні левофлоксацину з кортикостероїдами можливі запалення або розрив сухожилля. При одночасному застосуванні з варфарином підвищується ймовірність виникнення кровотечі.
Поєднане застосування левофлоксацину з НПЗП або теофіліном підвищує ризик розвитку судом (інструкція МОЗ України).
Комбіноване застосування левофлоксацину з антиаритмічними засобами підвищує ймовірність зміни ритму серця. Поєднане застосування препарату з трициклічною групою антидепресантів, нейролептиками або макролідами підвищує ризик подовження інтервалу Q–Т (інструкція МОЗ України).
Рекомендовано приймати антибіотик за 2 год до або бажано після прийому інших препаратів.

Пропущена доза левофлоксацину або передозування препарату

Бувають ситуації, коли пацієнт випадково забув прийняти препарат. Якщо доза лікарського засобу пропущена, необхідно прийняти її негайно, якщо не настав час для наступної дози. Не варто подвоювати наступну дозу, щоб компенсувати пропущену.
Якщо випадково прийнято більше таблеток, ніж призначив лікар, необхідно відразу ж повідомити про це йому або звернутися до лікарні.
Можливі такі побічні ефекти:

• судоми;
• сплутаність свідомості, запаморочення, непритомність;
• тремор та порушення роботи серця;
• нудота або відчуття печіння у шлунку (інструкція МОЗ України).

Протипоказання до застосування препарату левофлоксацину

Левофлоксацин протипоказаний (інструкція МОЗ України) у таких ситуаціях:

• підвищена чутливість до компонентів препарату;
• захворювання ЦНС (низький судомний поріг, епілепсія);
• порушення функцій печінки та нирок;
• церебральний атеросклероз;
• період вагітності;
• період годування грудьми;

• діти віком до 18 років.

Під час вагітності цей препарат слід застосовувати лише у разі нагальної потреби. При годуванні груддю антибіотик проникає в грудне молоко, отже, накопичується в крові дитини, що може спричинити алергічні реакції у малюка. Важливо обговорити з лікарем ризики та переваги прийому антибіотика.
Люди похилого віку схильні до більш високого ризику порушень цілісності сухожилля (особливо якщо вони приймають кортикостероїди, такі як преднізолон або гідрокортизон), подовження інтервалу Q–T та раптовий розрив аорти.

Прийом левофлоксацину та лабораторні тести

Лікарський засіб може спотворювати результати деяких лабораторних тестів. Наприклад, скринінг сечі на опіати може призвести до хибнопозитивного результату тесту, а бактеріологічне дослідження мокротиння на туберкульоз — до хибнонегативного результату тесту (інструкція МОЗ України). Перед здачею аналізу на опіати важливо попередити лікаря про прийом левофлоксацину.
Враховуючи вплив антибіотика на функції печінки та нирок, рекомендовано здавати лабораторні тести (біохімічний аналіз крові, визначення швидкості клубочкової фільтрації, загальний аналіз сечі, проба Реберга, загальний аналіз крові, рівень глюкози у крові, посів крові на стерильність) до початку прийому антибіотика.

Можливі побічні ефекти при застосуванні левофлоксацину

Важливо припинити прийом антибіотика та звернутися до лікаря, якщо виникають такі побічні ефекти:
дуже рідко (трапляється в 1 людини з 10 000):

• алергічна реакція у вигляді висипу, порушення ковтання, задишки, підвищення або зменшення частоти дихання, набряку губ, обличчя, горла або язика;
• ознаки нейропатії — відчуття печіння та поколювання у верхніх або нижніх кінцівках, болю або оніміння кінцівок (Alexander Imhof at al., 2005).

Рідко (трапляється в 1 людини з 1000):

• водяниста діарея з кров’янистими домішками;
• запалення або розрив сухожилля та зв’язкового апарату (найчастіше уражається ахіллове сухожилля);
• судоми;
• зміна кількості сечі, що виділяється;
• ознаки порушень з боку печінки (нудота/блювання, які не припиняються, втрата апетиту, біль у ділянці шлунка, пожовтіння слизової оболонки очей, шкіри, сеча темного кольору);
• сильне запаморочення, непритомність;

• порушення серцебиття (інструкція МОЗ України).

Тривале застосування препарату або повторний прийом можуть призвести до орального або вульвовагінального кандидозу (молочниці). При кандидозі ротової порожнини з’являються білі плями на слизовій оболонці рота, дискомфорт, печіння. Вульвовагінальний кандидоз викликає сильне свербіння та печіння при сечовипусканні, з’являються сирні виділення білого кольору, почервоніння та набряклість слизової оболонки піхви.
Враховуючи спектр побічних ефектів, слід зазначити, що прийом левофлоксацину може впливати на здатність до концентрації та швидкість реакції. У такому разі не рекомендовано сідати за кермо або виконувати роботу, яка потребує високого рівня уваги (Синопальников А.І., 2021).
Незважаючи на великий перелік побічних реакцій, згідно з дослідженнями, не зареєстровано побічних ефектів від прийому левофлоксацину, що загрожують життю. У більшості випадків такі ефекти є дозозалежними, короткочасними і не зумовлюють необхідності скасування прийому левофлоксацину (Синопальников А.І., 2021).

Подовження інтервалу Q–T на ЕКГ при прийомі левофлоксацину

Характерний клінічний прояв подовження інтервалу Q–T — непритомність тривалістю 1–2 хв, яка може тривати і до 20 хв. Також у пацієнтів можуть спостерігатися раптова слабкість, запаморочення, потемніння в очах, прискорене серцебиття та біль у серці (Alexandros Briasoulis et al., 2011). Іноді непритомність супроводжується судомами, і такі хворі можуть спостерігатися в невропатолога з діагнозом епілепсії.
На жаль, існують ризики подовження інтервалу Q–T при певних захворюваннях або коли пацієнт приймає лікарські засоби, які зумовлюють його подовження. Варто враховувати, що при низькому рівні Mg²⁺ або К⁺ у крові також підвищується ризик подовження інтервалу.

Проби на чутливість до левофлоксацину

Перед тим, як приймати левофлоксацин, бажано визначити відсутність алергії на цей лікарський засіб або інші хінолонові антибіотики методом проби на чутливість до антибіотика. Якщо пацієнт приймає таблетовану форму левофлоксацину, проводять під’язикову пробу.
Таблетку ділять на 4 частини, пацієнт кладе під язик одну частину та лікар зазначає час. Препарат для в/в розводять ізотонічним р-ном, внутрішньошкірно вводять 0,1 мл р-ну та відмічають час. Інтерпретація результатів проводиться через 20 хв, 1 год, 2 год та через наступні 2 год до 24 год від початку проведення проби. Якщо в місці ін’єкції з’являється почервоніння, набряк — реакція вважається позитивною, та антибіотик не призначають. У разі під’язикової проби на слизовій оболонці рота з’являється папула розміром до 10 мм, інтерпретація результатів проводиться в цей же час.

Левофлоксацин: висновок

Левофлоксацин належить до хінолонових антибіотиків. Ефективний у лікуванні пацієнтів з бактеріальними інфекціями шкіри, діабетичної стопи, м’яких тканин, легень, нирок, передміхурової залози, а також гінекологічними інфекціями (Peter C. Appelbaum et al., 2010). Лікар підбирає ефективну дозу у конкретній клінічній ситуації. Залежно від динаміки захворювання доза препарату коригується. Важливо звертати увагу на поєднання левофлоксацину з іншими препаратами у зв’язку з можливістю виникнення побічних ефектів. Якщо пацієнт робить скринінг сечі на опіати, важливо попередити лікаря про прийом левофлоксацину. Перед прийомом препарату слід визначити відсутність алергії на цей лікарський засіб та враховувати побічні ефекти (подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, полінейропатію, ураження сухожиль) (Alexander Imhof et al., 2005).