Карбоплатин розчин для ін'єкцій 150 мг флакон 15 мл, №1 Лікарський препарат

діюча речовина: карбоплатин; 1 мл розчину містить карбоплатину 10 мг;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або майже безбарвний розчин.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Код АТХ L01X А02.

Фармакодинаміка.

Карбоплатин є антинеопластичним агентом, який являє собою неорганічну комплексну сполуку платини. Протипухлинна активність карбоплатину порівнянна з активністю цисплатину щодо широкого спектра пухлин незалежно від їхньої локалізації. Механізм протипухлинної дії карбоплатину пов’язаний з пригніченням синтезу нуклеїнових кислот, що призводить до загибелі клітини. Препарат спричиняє регресію первинних пухлин та метастазів.

Карбоплатин, як і цисплатин, спричиняє зміни у суперспіральній конформації ДНК, які асоціюються з «ефектом укорочення ДНК». Також він спричиняє утворення міжниткових і внутрішньониткових зшивок у ДНК.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення (300–500 мг/м²) при кліренсі креатиніну близько 60 мл/хв і вище концентрація у плазмі крові знижується двофазно: тривалість першої фази — 1,1–2 години, другої — 2,6–5,9 години. Збільшення плазмової концентрації залежно від дози і AUC (площа під кривою) описується лінійною фармакокінетикою. Кліренс, обсяг розподілу і середній час циркуляції в крові становлять відповідно 4,4 л/год, 16 л і 3,5 години. Практично не зв’язується з білками плазми крові, однак вивільнена з карбоплатину платина необоротно з’єднується з білками, і її період напіввиведення становить 5 діб. Піддається гідролізу з утворенням активних сполук, які взаємодіють з молекулами ДНК. Основним шляхом елімінації є ниркова екскреція; при значеннях кліренсу креатиніну 60 мл/хв і вище 65% дози виводиться із сечею протягом 12 годин, а протягом 24 годин — 71% і тільки 3–5% платини виділяється протягом 24–96 годин. При порушеннях функції нирок і у пацієнтів літнього віку (імовірне зниження ниркової фільтрації) необхідне коригування режиму дозування та зниження дози, тому що можлива кумуляція і збільшення часу впливу на кістковий мозок (так, при AUC 4–5 мг/мл/хв тромбоцитопенія і лейкопенія становлять 16 і 13% відповідно при AUC 6–7 мг/мл/хв — 33 і 34%).

Епітеліальний рак яєчників і дрібноклітинний рак легенів, у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами.

Карбоплатин протипоказаний пацієнтам:

• з гіперчутливістю до діючої речовини або до інших поєднань, що містять платину;
• у період годування груддю;
• з попереднім тяжким порушенням функції нирок (з кліренсом креатиніну ≤ 30 мл за хвилину) за винятком випадків, коли за рішенням лікаря і пацієнта, можливі переваги від лікування переважають над ризиками;
• з тяжкою мієлосупресією;
• з пухлинами, що кровоточать;
• при одночасному застосуванні вакцини проти жовтої гарячки;
• з порушенням слуху.

Особливі заходи безпеки. Карбоплатин необхідно застосовувати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів.

При приготуванні та введенні розчину препарату, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину препарату на шкіру або слизові оболонки слід негайно ретельно змити розчин зі шкіри водою з милом, а слизові — промити водою.

Через підвищений ризик розвитку тромбозів при пухлинних захворюваннях часто призначають антикоагулянтну терапію. Високі інтраіндивідуальні коливання показників згортання крові під час хвороби, а також можлива взаємодія між пероральними антикоагулянтами і хіміопрепаратом потребують регулярного контролю показників МНО.

Застосування разом з вакцинами проти жовтої гарячки протипоказане, оскільки є ризик розвитку летальної генералізованої інфекції.

Застосування у комбінації з живими ослабленими вакцинами (окрім вакцини проти жовтої гарячки) не рекомендується через ризик розвитку системного, імовірно, летального захворювання. Цей ризик підвищується у пацієнтів з ослабленим імунітетом через основне захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини у разі наявності (поліомієліт).

Не рекомендується одночасне застосування нефротоксичних та ототоксичних засобів, як, наприклад, аміноглікозидів, ванкоміцину, капреоміцину та діуретиків. Зважаючи на зміни ниркового кліренсу, спровокованих використанням даних засобів, це може призвести до посиленої та підвищеної токсичності.

При одночасному використанні карбоплатину та петльових діуретиків можуть частіше виникати порушення функції нирок та слуху.

При комбінуванні карбоплатину з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, можуть посилювати дію карбоплатину та/або додатково призначених медикаментів на кістковий мозок. При одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними засобами у пацієнтів може розвинутися тяжка та довготривала мієлотоксичність за рахунок зниження ниркового кліренсу карбоплатину.

При одночасному прийомі карбоплатину і варфарину слід бути дуже обережним, оскільки спостерігалися випадки підвищення показників МНО.

Не рекомендується застосовувати разом з фенітоїном, фосфенітоїном через ризик виникнення конвульсій, оскільки цитотоксичні препарати знижують абсорбцію фенітоїну у шлунково-кишковому тракті, а також через ризик підвищення токсичності або втрати ефективності цитотоксичних препаратів у зв’язку з підвищенням метаболізму фенітоїну у печінці.

Карбоплатин не слід призначати одночасно з препаратами, котрі мають у своєму складі хелатні частини, оскільки теоретично вони можуть послабляти протипухлинну дію карбоплатину. Однак експериментальні і клінічні дослідження показали, що діетилдитіокарбамат не впливає на протипухлинну дію карбоплатину.

Одночасне застосування циклоспорину, а також такролімусу і сіролімусу може призвести до розвитку лімфопроліферативних захворювань через посилену імуносупресію.

Застереження.

Лікування карбоплатином слід проводити під наглядом досвідченого лікаря-онколога. Для проведення лікування та попередження ускладнень у лікарні мають бути доступні засоби діагностики стану пацієнта.

Необхідно регулярно проводити аналіз крові, а також функціональні тести для визначення роботи нирок і печінки, та у разі виявлення значного пригнічення функції спинного мозку або аномального функціонування нирок або печінки, застосування лікарського засобу слід припинити.

Пацієнти, котрі вже пройшли серйозне попереднє лікування (особливо з застосуванням цисплатину), пацієнти з поганим загальним станом здоров’я або віком від 65 років, або пацієнти, які отримують одночасно лікування нефротоксичними лікарськими засобами, можуть, як і пацієнти з важким порушенням функції нирок, страждати тяжкою або довготривалою мієлосупресією.

Для цих груп пацієнтів початкове дозування повинно бути зменшене наступним чином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Необхідно проводити регулярні обстеження крові з метою спостереження за результатами взаємодії карбоплатину. Мієлосупресивна дія карбоплатину тісно пов’язана з нирковим кліренсом. У пацієнтів з обмеженою функцією нирок необхідно контролювати параметри функції нирок перед початком лікування та під час його проведення. Слід припинити терапію препаратом у разі виникнення значних відхилень від норми показників роботи кісткового мозку або аномальної функції нирок або печінки.

Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії має бути не менше 4 тижнів. Введення карбоплатину спричиняє тромбоцитопенію, лейкопенію та анемію.

Гематологічна токсичність. Гемолітична анемія з наявністю серологічних антитіл, спричинених препаратом, була зареєстрована у пацієнтів, які проходили лікування карбоплатином. Виникнення такої реакції може призвести до летального наслідку.

Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія залежить від дози і є дозолімітуючим фактором при лікуванні. Під час лікування карбоплатином та після його завершення необхідний частий контроль параметрів периферичної крові і, у разі виявлення токсичної дії, лікування карбоплатином слід припинити до моменту нормалізації показників. У пацієнтів, які отримують ін’єкції карбоплатину у рамках монотерапії, максимальне зниження рівнів нейтрофілів, як правило, відбувається на 21-й день, а у пацієнтів, які отримують комбіновану терапію — на 15-ту добу. Взагалі не можна розпочинати наступний курс лікування карбоплатином до нормалізації показників лейкоцитів та тромбоцитів. У даному випадку діють наступні норми: для лейкоцитів — 2000 лейкоцитів/мм³, для тромбоцитів — 100000 тромбоцитів/мм³.

Анемія може бути кумулятивною, і в деяких випадках може знадобитися переливання крові.

Мієлосупресивні ефекти можуть мати кумулятивний характер при супутній хіміотерапії. Пацієнти з важкою та стійкою мієлосупресією перебувають у групі високого ризику виникнення інфекційних ускладнень, у тому числі з летальним наслідком. При виникненні таких ефектів слід негайно припинити терапію карбоплатином.

Щоб мінімізувати адитивні ефекти, необхідно дуже ретельно планувати комбіновану терапію, яка включає карбоплатин та інші мієлосупресивні речовини, особливо дозування та графік терапії. Пацієнтам, у котрих спостерігається тяжке пригнічення функції кісткового мозку, може знадобитися підтримуюча трансфузійна терапія.

Повідомляли про випадки виникнення гострої промієлоцитарної лейкемії і мієлодиспластичного синдрому (МДС)/гострого мієлоїдного лейкозу (ГМЛ) через кілька років після терапії з карбоплатином та іншими протипухлинними засобами.

Гемолітично-уремічний синдром (ГУС) є небезпечним для життя побічним ефектом. Карбоплатин слід припинити при перших ознаках мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження гемоглобіну із супутньою тромбоцитопенією, підвищенням сироваткового білірубіну, сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові, або ЛДГ. Ниркова недостатність може бути необоротною після припинення терапії та потребуватиме проведення діалізу.

Реакції гіперчутливості. При прийомі карбоплатину інколи виникають алергічні реакції, наприклад, еритема, гарячка без видимої причини та свербіж. У деяких випадках виникала анафілаксія, набряк Квінке та анафілактоїдні реакції, включаючи бронхоспазм, кропив’янку та набряк обличчя, дуже рідко лікування також закінчується летальним наслідком. Необхідно негайно припинити лікування та розпочати відповідні лікувальні заходи. Реакції схожі з тими, що спостерігаються при використанні інших препаратів, які містять сполуки платини, вони можуть виникнути через декілька хвилин після введення засобу. Частота алергічних реакцій може зростати у зв’язку з попередньою взаємодією засобів, що містять сполуки платини, навіть якщо ці реакції спостерігалися тільки після призначення карбоплатину. Необхідно уважно спостерігати за можливими алергічними реакціями пацієнтів та проводити підтримуюче лікування, включаючи введення антигістамінних препаратів, адреналіну та/або глюкокортикоїдів.

Були повідомлення про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Куніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може призвести до інфаркту міокарда, див. розділ «Побічні реакції»).

Ниркова токсичність і вплив на функціонування печінки. Карбоплатин може призвести до порушення функції нирок та печінки. Дуже високі дози карбоплатину (перевищення рекомендованої дози у 5 разів у рамках монотерапії) призвели до тяжких аномалій функції печінки та нирок. До теперішнього часу не з’ясовано, чи можна за допомогою відповідної гідратації боротися з даним впливом на функцію нирок. У випадку зміни функції нирок або печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості необхідне зниження дози або переривання лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів з обмеженою функцією нирок ще до початку лікування карбоплатином нефротоксичний ефект може виникати частіше та мати більш тяжку форму. Окрім того, виникнення порушення функції нирок є більш вірогідним у тих пацієнтів, у котрих під дією цисплатину виникла нефротоксичність. Хоча на даний момент немає клінічніх даних, що свідчать про посилення нефротоксичного ефекту, карбоплатин не рекомендується комбінувати з аміноглікозидами або іншими нефротоксичними речовинами.

Венооклюзивна хвороба печінки. Повідомляли про випадки обструкції печінкових вен (синдром синусоїдальної обструкції печінки), деякі з летальним наслідком. Слід перевіряти пацієнтів на наявність ознак і симптомів порушення функції печінки або портальної гіпертензії, які імовірно не є результатом метастазів у печінці.

Неврологічна токсичність. Необхідно регулярно проводити неврологічні обстеження та перевірку слуху — перш за все у пацієнтів, котрі приймають великі дози карбоплатину. Інколи виникають такі прояви нейротоксичності як парестезія, зниження глибоких сухожильних рефлексів та ототоксичність, котрі, як правило, є легко вираженими. Виникнення цих симптомів більш вірогідне у пацієнтів віком від 65 років або у тих, котрі вже пройшли курс лікування препаратами, що містять сполуки платини, або іншими медикаментами, що чинять негативний вплив на слух. Повідомляли про порушення зору, включаючи втрату зору, при високому дозуванні карбоплатину. Після закінчення лікування високими дозами препарату зір відновлювався протягом декількох тижнів, як правило, у повному обсязі або з невеликими обмеженнями.

Випадки виникнення синдрому зворотної задньої лейкоенцефалопатії (RPLS) були зареєстровані у пацієнтів, які отримували карбоплатин у комбінованій хіміотерапії. RPLS є рідкісним, оборотним після припинення лікування неврологічним захворюванням, що швидко розвивається, яке може включати в себе виникнення судом, гіпертонії, головного болю, сплутаності свідомості, сліпоту та інші візуальні та неврологічні порушення. Діагноз RPLS підтверджується результатами обстеження головного мозку, переважно з використанням МРТ (магнітно-резонансної томографії).

Синдром лізису пухлин (TLS). У результаті постмаркетингового досвіду застосування повідомляли про випадки синдрому лізису пухлин у пацієнтів, які проходили лікування карбоплатином у монотерапії або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами. Слід контролювати пацієнтів з високим ризиком виникнення TLS, тобто тих, які мають пухлини, клітини яких характеризуються високою проліферативною здатністю, з високою поширеністю пухлини і пацієнтів з високою чутливістю до цитотоксичних засобів, та проводити відповідні запобіжні заходи.

Дослідження з вивчення комбінованої терапії з застосуванням карбоплатину та циклофосфаміду показали, що у пацієнтів літнього віку тромбоцитопенія розвивається частіше, ніж у молодших. Оскільки у пацієнтів літнього віку функція нирок часто знижена, необхідно враховувати цей фактор при визначенні дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування живих або аттенуйованих живих вакцин у пацієнтів з порушенням імунної системи під час проведення хіміотерапії, у тому числі з використанням карбоплатину, може призвести до розвитку тяжких інфекцій або інфекцій, що призводять до летальних наслідків. З цієї причини слід уникати вакцинації пацієнтів із застосуванням живої вакцини під час проведення лікування карбоплатином. Неживі або інактивовані вакцини можна застосовувати, однак реакція на такі вакцини може бути зниженою (див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дані про дослідження канцерогенного потенціалу карбоплатину відсутні. Однак є повідомлення про канцерогенні дії речовин зі схожим механізмом впливу та схожою мутагенністю.

Безпека та ефективність застосування карбоплатину у дітей та підлітків не встановлена.

Карбоплатин може спричинити нудоту та блювання. Згідно з відгуками предмедикація протиблювальними засобами може зменшити частоту та інтенсивність побічних дій.

При виготовленні та введенні карбоплатину не можна використовувати інструменти, що містять алюміній (див. розділ «Несумісність»).

Вагітність. Безпека застосування карбоплатину у період вагітності не встановлена: дослідження на тваринах показали розвиток репродуктивної токсичності. У рамках експерименту зі щурами карбоплатин показав свою ембріотичну та тератогенну дію, а дослідження in vitro та in vivo показали, що карбоплатин є мутагенним. У період вагітності карбоплатин можна застосовувати винятково при наявності однозначних показників. У випадку застосування карбоплатину у період вагітності пацієнтку слід попередити про потенційну небезпеку для плода.

Період годування груддю. На даний момент невідомо, чи передається карбоплатин з материнським молоком. Через можливу негативну дію на дитину рекомендується не годувати груддю у період лікування карбоплатином.

Карбоплатин протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність. Під час лікування карбоплатином, а також протягом щонайменше 6 місяців після завершення лікування жінкам репродуктивного віку слід використовувати надійні методи контрацепції для попередження вагітності. Вагітним та пацієнткам, котрі завагітніли під час лікування, рекомендується отримати консультацію генетика.

Карбоплатин є генотоксичним. Пацієнтам чоловічої статі рекомендується не зачинати дитину під час лікування карбоплатином, а також протягом не менше 6 місяців після закінчення терапії. Перед початком терапії рекомендується проконсультуватися відносно консервації сперми, оскільки лікування карбоплатином може призвести до безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не досліджувалась. Однак карбоплатин може спричинити нудоту, блювання, порушення зору та ототоксичність. Таким чином, пацієнтів слід повідомити про можливий вплив цих явищ на здатність керувати автотранспортом та механізмами.

Розведення. Безпосередньо перед застосуванням препарат розвести до концентрації 0,5 мг/мл 5% розчином глюкози для ін’єкцій або 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій. Після розведення препарат слід вводити тільки шляхом внутрішньовенної інфузії.

Приготовлений розчин можна зберігати не більше 8 годин.

Для дорослих пацієнтів, котрі ще не проходили лікування, при умові нормальної функції нирок, тобто при кліренсі креатинину > 60 мл/хв, рекомендується доза карбоплатину, що становить 400 мг/м² у вигляді разової внутрішньовенної дози, котра вводиться методом коротких внутрішньовенних інфузій (від 15 до 60 хвилин). У якості альтернативи для визначення дози можна використовувати вказану нижче формулу Кальверта:

Доза (мг) = бажана ППК (мг/мл × хв) × [СКФ (мл/хв) + 25]

(ППК = AUC (площа під кривою)

Примітка: При використанні формули Кальверта загальна доза карбоплатину розраховується у мг, а не у мг/м². Для пацієнтів після інтенсивного попереднього лікування не рекомендується застосовувати формулу Кальверта**.

** Інтенсивне попереднє лікування передбачається у тому випадку, якщо пацієнти вже отримали одне з наступних видів лікування:

• Мітоміцин С.
• Нітрозосечовина.
• Комбіноване лікування препаратами доксорубіцин/циклофосфамід/цисплатин.
• Комбіноване лікування з використанням 5 або більше діючих речовин.
• Променева терапія ≥ 4500 рад, з наведенням фокусу на поле розміром 20 х 20 см або більше ніж на одне поле.

Застосування карбоплатину слід відмінити у випадку резистентності пухлини, прогресування захворювання та/або при виникненні недопустимих побічних реакцій.

Не можна проводити наступний курс лікування, раніше, ніж через 4 тижні після попереднього курсу лікування карбоплатином, та/або до того часу, поки кількість нейтрофілів не досягне значення мінімуму 2000 клітин/мм³, а кількість тромбоцитів не буде складати мінімум 100000 клітин/мм³.

Для пацієнтів, котрі мають такі фактори ризику як попереднє лікування препаратами з мієлосупресивною дією та низький показник загального стану (загальний стан по Зуброду (шкала ECOG) 2–4 або індекс Карновського менше 80) рекомендоване зниження початкової дози на 20–25%.

У ході початкового курсу лікування карбоплатином з метою корекції дози рекомендовано визначати рівень найменших значень гематологічних показників (nadir) шляхом щотижневого аналізу крові.

Карбоплатин не можна вводити за допомогою інфузійних наборів, що містять алюміній, шприців та голок для ін’єкцій, оскільки це може зменшити антинеопластичну дію препарату.

Як і при роботі з цитостатиками взагалі, при поводженні з карбоплатином слід бути особливо обережним. Розчин слід готувати лише спеціально навченим персоналом у захисних рукавичках, захисній масці та одязі. Необхідно уникати контакту засобу зі шкірою та слизовими оболонками. Вагітні мають уникати контакту з карбоплатином.

Обмежена функція нирок. У пацієнтів з кліренсом креатинину менше ніж 60 мл/хв є підвищений ризик пригнічення функцій кісткового мозку.

Частота тяжких форм лейкопенії, нейтропенії або тромбоцитопенії при наступних дозуваннях є постійною та становить 25%:

Кліренс креатинину                   Початкове дозування

41–59 мл/хв                              250 мг/м² поверхні тіла

16–40 мл/хв                              200 мг/м² поверхні тіла

Для оптимального застосування карбоплатину необхідна відповідна корекція дози, а також регулярний та частий контроль гематологічних показників та функції нирок у пацієнтів з обмеженою нирковою функцією.

При швидкості клубкової фільтрації ≤ 20 мл/хв карбоплатин не застосовувати.

Комбінована терапія. Для оптимального застосування карбоплатину у поєднанні з іншими мієлосупресивними речовинами необхідна корекція дози відповідно до вибраного режиму та графіку терапії.

Пацієнти дитячого віку. Оскільки досвід застосування карбоплатину у дітей і підлітків обмежений, не існує рекомендованої дози для цієї вікової категорії.

Пацієнти літнього віку (від 65 років). Залежно від загального стану здоров’я пацієнта може знадобитися корекція дози під час першого або подальших курсів лікування.

Немає достатнього досвіду щодо застосування препарату для лікування дітей, тому Карбоплатин не слід призначати пацієнтам цієї вікової категорії.

Симптоми передозування. На першому етапі дослідження карбоплатин вводити у дозах до 1600 мг/м² за один курс. При цьому дозуванні спостерігалися такі небезпечні для життя гематологічні побічні реакції як гранулоцитопенія, тромбоцитопенія та анемія. На 9–25 добу (у середньому на 12–17 добу) були зареєстровані найнижчі показники гранулоцитів, тромбоцитів і гемоглобіну. Через 8–14 днів (у середньому через 11 днів) гранулоцити знову досягли показника ≥ 500/µл, тромбоцити знову досягли показника ≥ 25 000/µл через 3–8 днів (у середньому через 7 днів).

Крім того, спостерігалися наступні негематологічні побічні реакції: порушення функції нирок зі зниження швидкості клубкової фільтрації на 50%, нейропатії, ототоксичність, втрата зору, гіпербілірубінемія, мукозит, діарея, нудота і блювання з головним болем, еритема та тяжка інфекція. Слухові порушення у більшості випадків були короткочасними та зворотними.

Лікування передозування. Специфічного антидоту для лікування передозування карбоплатином не існує. Можливі ускладнення при передозуванні засобу можуть стосуватися пригнічення функції кісткового мозку, а також порушення функції печінки і нирок. При лікуванні гематологічних побічних реакцій ефективними засобами можуть бути трансплантація кісткового мозку і трансфузії (тромбоцити, кров).

Частота виникнення побічних реакцій класифікується наступним чином:

дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), рідкі (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкі (< 1/10000), невідома (неможливо розрахувати частоту на підставі доступних даних).

Інфекції та інвазії. Часті: інфекції*. Невідомо: пневмонія.

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Нечасті: розвиток повторних пухлин (включаючи промієлоцитарний лейкоз, котрий розвивався через 6 років після проведення монотерапії карбоплатином та попередньої променевої терапії) спостерігалося після закінчення монотерапії карбоплатином, а також комбінованої терапії (причинно-наслідковий зв’язок не встановлено).

З боку крові та лімфатичної системи. Дуже часті: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, анемія; дозолімітуючим фактором при лікуванні карбоплатином є обмежені функції кісткового мозку. У пацієнтів з порушеною функцією нирок, після попередньої променевої терапії, з поганим загальним станом здоров’я та віком від 65 років мієлосупресія може протікати у більш тяжкій та тривалій формі. Окрім того, пригнічення кісткового мозку посилюється при поєднанні карбоплатину з іншими засобами, що мають схожу мієлосупресивну дію. Якщо карбоплатин використовувати у рамках монотерапії та у рекомендованій дозі і відповідно до показань для застосування (частота прийому засобу), пригнічення кісткового мозку, як правило, є оборотним та некумулятивним.

При застосуванні максимально переносимих доз карбоплатину у рамках монотерапії у близько 25% пацієнтів спостерігалася тромбоцитопенія зі зниженням кількості тромбоцитів до мінімального значення — менше 50000/мм³. Мінімальне значення досягається, як правило, на 14–21 день терапії, нормалізація відбувається упродовж 35 днів після початку лікування. Приблизно у 14% пацієнтів спостерігалася лейкопенія з концентрацією лейкоцитів > 2000/мм³, нормалізація показників починається з дня досягнення мінімального значення (на 14–28 добу) та відбувається більш повільно, як правило, протягом 42 днів після початку терапії. Приблизно у 18% пацієнтів спостерігалася нейтропенія з кількістю гранулоцитів < 1000/мм³. У 15% пацієнтів з нормальними початковими показниками спостерігався низький рівень гемоглобіну — менше 8 г/дл. Анемія розвивається часто та може протікати кумулятивно.

Часті: геморагія*, інфекційно-зумовлені ускладнення у пацієнтів з поганим загальним станом (< 1% призводить до летального наслідку). Невідомо: порушення кровотворення, фебрильна нейтропенія, гемолітико-уремічний синдром.

З боку імунної системи. Часті: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції. Анафілактоїдні реакції, що рідко призводять до летального наслідку, можуть виникати протягом декількох хвилин після введення ін’єкції. До симптомів відносяться бронхоспазм, кропив’янка, набряк та почервоніння обличчя, задишка, гіпотензія, запаморочення, анафілактичний шок, свистяче дихання та тахікардія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку обміну речовин та харчування. Дуже часті: після лікування карбоплатином було зареєстровано зниження електролітів у сироватці крові (магнію, калію, натрію та кальцію), однак ці прояви були не настільки серйозними, щоб спричинити клінічні ознаки або симптоми. У тому числі повідомляли про випадки ранньої гіпонатріємії. Рідкі: анорексія, гіпонатріємія. Невідомо: обезводнення, синдром лізису пухлини.

З боку нервової системи. Часті: периферична нейропатія, парестезія, зниження глибоких сухожильних рефлексів, порушення чутливості, дисгевзія.

Частота виникнення периферичної нейропатії після лікування карбоплатином становить 4%. У більшості пацієнтів нейротоксичність обмежується парестезіями та зниженням глибоких сухожильних рефлексів. У пацієнтів віком від 65 років або після попереднього лікування цисплатином підвищується частота та інтенсивність побічних дій. Парестезії, які є ще до початку лікування карбоплатином, спричинені перш за все попередньою терапією із застосуванням цисплатину, у ході лікування карбоплатином можуть зберігатися або погіршуватися.

В окремих випадках повідомляли про симптоми зі сторони центральної нервової системи (ЦНС), котрі, однак, часто можуть пояснюватися одночасним застосуванням протиблювальних препаратів.

У 1% пацієнтів спостерігалися клінічно значущі порушення чутливості (наприклад, порушення зору, зміни смаку).

Частота виникнення неврологічних побічних ефектів була вища у пацієнтів, котрі отримували карбоплатин у рамках комбінованої терапії. Це може бути пов’язано з кумулятивним впливом.

Дуже рідкі: інсульт*. Невідомо: синдром зворотної задньої лейкоенцефалопатії. Можливі галюцинації, тривожність і жахи (жахливі сновидіння).

З боку органів зору. Часті: зрідка при лікуванні засобами, що містять сполуки платини, були зареєстровані тимчасові порушення зору, аж до повної втрати зору. Ці порушення, як правило, виникають тільки при терапії підвищеними дозами у пацієнтів з порушенням функції нирок. У рамках постмаркетингового моніторингового дослідження після виведення засобу на ринок були зареєстровані випадки розвитку невриту зорового нерва.

З боку органів слуху. Дуже часті: на підставі аудіометричних досліджень у 15% пацієнтів після лікування карбоплатином спостерігалися субклінічні порушення слуху з обмеженнями у верхньому діапазоні частот (4000–8000 Гц). Часті: клінічна ототокстичність. Тільки у 1% пацієнтів мали місце клінічні симптоми, котрі переважно проявлялися у вигляді шуму у вухах. У пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином порушення слуху можуть зберігатися або погіршуватися.

Клінічно значуща втрата слуху спостерігалася у дітей, котрі отримували більш високі дози карбоплатину, ніж це рекомендовано, у поєднанні з іншими препаратами, що спричиняють негативний вплив на слух.

З боку серця. Часті: серцево-судинні захворювання*. Дуже рідкі: повідомляли про поодинокі випадки серцево-судинних захворювань (серцева недостатність, емболія), а також цереброваскулярних захворюваннях (апоплексичний удар) (причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням карбоплатину не встановлений), аритмія. Були зареєстровані поодинокі випадки гіпертонії. Невідомо: синдром Куніса.

З боку судин. Невідомо: емболія*, гіпертонія, гіпотонія.

З боку дихальних шляхів, грудної порожнини та середостіння. Часті: фіброз легенів зі стискаючим болем у грудях та задишкою, інтерстиціальне захворювання легенів, бронхоспазм. Це варто враховувати, якщо можна виключити легеневу гіперчутливість.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часті: блювання, нудота, біль у животі; приблизно у 15% пацієнтів спостерігалася нудота без блювання. 65% пацієнтів повідомили про блювання, у третини з них було сильне блювання. Нудота та блювання виникали в основному через 6–12 годин після введення карбоплатину. Ці симптоми, як правило, минають при застосуванні протиблювальних засобів та зникають зазвичай упродовж перших 24 годин після лікування. У чверті пацієнтів не виникає ні нудоти, ні блювання. Тільки у 1% пацієнтів спостерігалося блювання, котре не піддавалося медикаментозному лікуванню. У пацієнтів, котрі раніше отримували лікування, особливо із застосуванням цисплатину, блювання виникає частіше.

17% пацієнтів повідомили про больові відчуття у ділянці шлунково-кишкового тракту.

Часті: діарея (8%), запор (6%), мукозит, запалення стравоходу. Невідомо: стоматит, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи. Дуже часті: повідомляли про зміни функції печінки легкої або середньої тяжкості приблизно у третини пацієнтів з нормальними початковими показниками, котрі отримують лікування з застосуванням карбоплатину. Лужна фосфатаза підвищується частіше (у 24% пацієнтів), ніж сироваткова глютамінова оксалоацетинова трансаміназа (у 15% пацієнтів), аланінамінотрансфераза у сироватці крові або загальний білірубін (у 5% пацієнтів). Більшість відхилень від норми спонтанно нормалізуються упродовж курсу лікування. У половини пацієнтів ці зміни були в основному легкими та зворотними.

В обмеженій групі пацієнтів, які отримували високі дози карбоплатину для ін’єкцій та яким робили автогенну трансплантацію кісткового мозку, відзначали порушення з боку функціональних показників печінки.

Невідомо: тяжкі порушення функції печінки (включаючи гострі некрози печінки) виникають після прийому більш високих доз карбоплатину, ніж це рекомендовано.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часті: алопеція, шкірні захворювання. Невідомо: кропив’янка, еритема, свербіж.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини. Часті: захворювання опорно-рухового апарату.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Часті: у 27% пацієнтів може спостерігатися порушення функції нирок з кліренсом креатинину < 60 мл/хв. У пацієнтів, у котрих спостерігалася обмежена функція нирок до початку лікування карбоплатином, нефротоксична дія може виникати частіше або мати більш тяжку форму.

Невідомо, чи можна компенсувати цю дію за допомогою адекватної гідратації. У випадку зміни функції нирок середнього (кліренс креатиніну 41–59 мл/хв) або тяжкого (кліренс креатині ну 21–40 мл/хв) ступеня необхідно зменшити дозу або припинити прийом засобу.

Часті: урогенітальні порушення.

Нечасті: у цілому нефротоксична дія не потребує зниження дози або профілактичних мір, як, наприклад, введення великих об’ємів рідини або форсованого діурезу.

Тим не менше, може спостерігатися підвищення рівня сечовини у крові (у 5% пацієнтів) та рівня азоту сечовини крові або креатиніну сироватки крові (у 6% пацієнтів). Однак ці симптоми, як правило, легкі та зворотні.

Реакції у місці введення. Часті: астенія. Невідомо: гарячка та озноб без ознак інфекції, біль, еритема, набряк, кропив’янка і некроз, нездужання. Некроз внаслідок екстравазації.

Дослідження. Дуже часті: зниження кліренсу креатиніну, підвищення сечовини у крові, підвищення лужної фосфатази, підвищення аспартатамінотрансферази, відхилення показників функції печінки, зниження вмісту натрію, калію, кальцію і магнію у крові. Часті: підвищення білірубіну у крові, підвищення креатиніну та рівня сечовини у крові.

* Призводить до летального наслідку у < 1% пацієнтів, летальні серцево-судинні захворювання, включаючи серцеву недостатність, у < 1% пацієнтів, емболія і цереброваскулярні захворювання.

Інші побічні реакції: були повідомлення про вторинні гострі злоякісні пухлини після цитостатичної комбінованої терапії. Спостерігалися випадки алопеції, гарячки і ознобу, мукозиту, астенії, загального нездужання, а також дисгевзії. В окремих випадках зафіксовано гемолітично-уремічний синдром. Є повідомлення про поодинокі випадки серцево-судинних інцидентів (серцева недостатність, емболія), а також поодинокі випадки інсультів.

Випадки гіпертонії було зареєстровано.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Оcкільки алюміній може реагувати з карбоплатином, призводячи до утворення осаду або до втрати активності препарату, для приготування та введення розчину карбоплатину не рекомендується використовувати голки та інше обладнання для внутрішньовенного введення, що містять деталі з алюмінію.

Не змішувати в одній ємкості з іншими препаратами.

По 15 мл або по 45 мл у флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.

За рецептом.

Венус Ремедіс Лімітед/Venus Remedies Limited.

Hill Top Industrial Estate, Jharmajri, EPIP Phase-I (Extn.), Bhatoli Kalan, Baddi, Distt. Solan, Himachal Pradesh 173205, India/Хілл Топ Індустріал Естейт, Джармаджрі, ЕРІР Фейз-І (Екстн.), Батолі Калан, Бадді, округ Солан, Хімачал Прадеш 173205, Індія.