Розатоп краплі очні, розчин 0,3 мг/мл флакон-крапельниця 3 мл, №1 Лікарський препарат

діюча речовина: біматопрост;

1 мл розчину містить біматопросту 0,3 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію гідрофосфат; гептагідрат; натрію хлорид; бензалконію хлорид; натрію гідроксид або кислота хлористоводнева; вода очищена.

Краплі очні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: практично прозорий розчин, практично вільний від часток.

Засоби, які застосовують в офтальмології. Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Аналоги простагландинів. Код АТХ SO1E E03.

Фармакодинаміка.

Механізм дії, завдяки якому біматопрост знижує внутрішньоочний тиск у людини, полягає у підвищенні відтоку внутрішньоочної рідини через трабекулярну сітку і посиленні відтоку від увеосклеральних відділів ока. Зниження внутрішньоочного тиску починається приблизно через 4 години після першого застосування. Максимальний ефект досягається протягом приблизно 8–12 годин. Тривалість ефекту становить щонайменше 24 години.

Біматопрост є сильнодіючим засобом, що знижує внутрішньоочний тиск, належить до групи синтетичного простаміду, за хімічною структурою — до простагландину F_2α (PGF_2α), не впливає ні на один з відомих типів рецепторів простагландину. Біматопрост вибірково імітує дію нещодавно винайдених біологічно синтезованих речовин під назвою простаміди. Однак рецептор простаміду ще не був визначений за структурою.

Фармакокінетика.

Під час досліджень in vitro біматопрост добре проникав у райдужну оболонку ока і склеру людини. При інстиляції в око у дорослих системна дія біматопросту дуже низька. Системної кумуляції не відзначено. При інстиляції розчину біматопросту по 1 краплі в обидва ока 1 раз на добу протягом 2 тижнів максимальна концентрація (С_mах) біматопросту у плазмі крові досягалася протягом 10 хвилин після застосування і знижувалася до найнижчого рівня визначення (0,025 нг/мл) протягом 1,5 години після застосування. Середні значення C_max і площі під кривою (концентрація-час) (AUC_{0–24 год}) біматопросту були близькі на 7-й і 14-й день застосування та становили 0,08 нг/мл і 0,09 нг*год/мл відповідно, вказуючи на те, що рівноважна концентрація біматопросту досягалася протягом першого тижня місцевого застосування.

Біматопрост помірно розподіляється у тканинах, і об’єм системного розподілу при досягненні рівноважної концентрації препарату становив 0,67 л/кг. Біматопрост знаходиться переважно у плазмі крові. Зв’язок біматопросту з білками плазми крові становить приблизно 88%.

Біматопрост є основною циркулюючою речовиною в крові після того, як він потрапляє в системний кровообіг після інстиляції. Потім біматопрост піддається окисненню, N-діетилюванню і глюкуронуванню з утворенням різних метаболітів.

Біматопрост виводиться переважно нирками. Близько 67% препарату, введеного внутрішньовенно здоровим добровольцям, виводилося із сечею, а 25% — через травний тракт. Період напіввиведення біматопросту (Т_1/2), визначений після його внутрішньовенного введення, становив приблизно 45 хвилин, а загальний кліренс — 1,5 л/год/кг.

Показники у пацієнтів літнього віку

При інстиляції розчину біматопросту 0,3 мг/мл у вигляді очних крапель 2 рази на добу середнє значення площі концентрації під кривою (концентрація-час) (AUC_{0–24 год}) у пацієнтів літнього віку ( від 65 років) становить 0,0634 нг*год/мл біматопросту та є значно більшим, ніж у молодих здорових дорослих осіб — 0,0218 нг*год/мл. Однак ці дані не є клінічно вагомими через те, що системний вплив як на пацієнтів літнього віку, так і на молодих осіб залишався дуже малим після інстиляції в очі. Кумуляції біматопросту в крові не спостерігалося з часом, а профіль безпеки лікарського препарату був майже однаковим для пацієнтів літнього віку і молодих пацієнтів.

Зниження підвищеного внутрішньоочного тиску (ВОТ) у дорослих пацієнтів із хронічною відкритокутовою глаукомою і внутрішньоочною гіпертензією (як монотерапія або додаткова терапія до бета-адреноблокаторів).

Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин, що входять до складу препарату, у тому числі до бензалконію хлориду.

Дослідження взаємодії не проводили.

Не очікується жодної взаємодії у людей через те, що системні концентрації біматопросту є надзвичайно низькими (менше 0,2 мг/мл) в організмі після застосування розчину біматопросту у дозі 0,3 мг/мл у вигляді очних крапель.

Доклінічні дослідження показали, що біматопрост біотрансформується в організмі за допомогою будь-якого з чисельних ферментів і шляхів метаболізму та не впливає на печінкові ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів.

У ході клінічних досліджень розчин біматопросту у вигляді очних крапель застосовували одночасно з декількома різними офтальмологічними бета- адреноблокаторами (тимолол 0,5%) без ознак взаємодії.

Одночасне застосування препарату Розатоп і препаратів для лікування глаукоми, крім тропічних бета-адреноблокаторів, не вивчали під час додаткової терапії глаукоми.

Перед початком лікування, пацієнтів слід проінформувати про периорбітальні зміни, пов’язані з аналогами простогландинів (ПAП) і посилення пігментації радужної оболонки, оскільки вони зберігалися під час лікуванням біматопростом. Деякі з цих змін можуть бути постійними і можуть призвести до погіршення поля зору та відмінностей у зовнішньому вигляді між очима, коли лікують тільки одне око.

Не досліджували застосування препарату Розатоп пацієнтам з порушенням дихальної функції. Доступна лише обмежена інформація про пацієнтів з астмою в анамнезі або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Пацієнтам із ХОЗЛ, астмою або порушеною функцією дихання внаслідок інших захворювань слід з обережністю застосовувати препарат.

Не досліджували застосування препарату Розатоп пацієнтам з блокадою серця або пацієнтам з неконтрольованою застійною серцевою недостатністю. Розатоп слід застосовувати з обережністю пацієнтам, схильним до низької частоти серцевих скорочень або низького артеріального тиску.

Не досліджували застосування препарату Розатоп пацієнтам із запальними захворюваннями очей, неоваскулярною, запальною, закритокутовою, вродженою глаукомою або вузькокутовою глаукомою.

Розатоп слід застосовувати з обережністю пацієнтам із ризиком виникнення набряку макули (при афакії, псевдоафакії з ушкодженням задньої капсули кришталика).

Розатоп слід застосовувати з обережністю пацієнтам з вірусними очними інфекціями в анамнезі (наприклад простим герпесом) або увеїтом/запаленням райдужної оболонки ока.

Можливий ріст волосся на тих ділянках шкіри, на яких препарат постійно вступає в контакт зі шкірою. Необхідно застосовувати Розатоп відповідно до інструкції для медичного застосування і не допускати потрапляння препарату на шкіру.

Були повідомлення про бактеріальний кератит, пов’язаний з використанням для топічних офтальмологічних продуктів контейнерів із кількома дозами. Ці контейнери були випадково забруднені пацієнтами, які в більшості випадків мали супутню хворобу очей. Пацієнти з розривом очної епітеліальної поверхні піддаються більшому ризику розвитку бактеріального кератиту.

Наконечник флакона-крапельниці не повинен контактувати з оком, навколишніми поверхнями, пальцями та іншими поверхнями, щоб уникнути мікробного забруднення розчину.

Розатоп містить консервант бензалконію хлорид, який може абсорбуватися м’якими контактними лінзами. Подразнення слизової оболонки очей та зміна кольору м’яких контактних лінз можуть також виникати внаслідок присутності бензалконію хлориду. Контактні лінзи необхідно зняти до введення препарату, їх можна одягнути через 15 хвилин після інстиляції. Повідомляли, що бензалконію хлорид спричиняє крапчасту кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію. Через те що Розатоп містить бензалконію хлорид, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам із синдромом «сухого ока», з ушкодженням рогівки і пацієнтам, які застосовують декілька лікарських препаратів, що містять бензалконію хлорид, у формі очних крапель. Крім цього, необхідне спостереження за станом пацієнтів при тривалому лікуванні препаратом.

Застосування препарату Розатоп пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки від помірного до тяжкого ступеня не досліджували. Тому при лікуванні пацієнтів цієї групи необхідно дотримуватись обережності. У пацієнтів із порушенням функції печінки помірного ступеня в анамнезі або позанормовими показниками аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та/або білірубіном у нормі застосування розчину біматоаросту у вигляді очних крапель не призводило до розвитку побічної дії з боку печінки протягом 24 місяців.

Застосування більше ніж 1 дози біматопросту на добу призводить до зменшення ефекту зниження підвищеного внутрішньоочного тиску у хворих на глаукому або у пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском. Пацієнти, які застосовують Розатоп з іншими аналогами простагландину, повинні бути під наглядом лікаря та перевіряти внутрішньоочний тиск.

Якщо застосовувати більше ніж один місцевий офтальмологічний препарат, необхідно робити п’яти хвилинну перерву між кожною інстиляцією.

Немає адекватних даних щодо застосування біматопросту вагітним жінкам.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність, яка мала токсичний ефект для самки, при застосуванні препарату у великих дозах.

Розатоп слід застосовувати у період вагітності тільки у разі нагальної потреби, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Невідомо, чи проникає біматопрост у грудне молоко. Рішення щодо продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення лікування препаратом Розатоп потрібно приймати, беручи до уваги переваги грудного вигодовування для дитини і користі від лікування для жінки.

Розатоп має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Як і у випадку застосування інших очних крапель, якщо після інстиляції виникає тимчасова нечіткість зору, пацієнту необхідно зачекати , поки зір відновиться, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Застосовувати дорослим: по 1 краплі закапувати в уражене око (очі) 1 раз на добу, ввечері.

Доза не повинна перевищувати 1 введення 1 раз на добу, оскільки більш часте застосування препарату може зменшити ефект зниження підвищеного внутрішньоочного тиску.

Ефективність і безпеку застосування препарату Розатоп дітям не вивчали, тому препарат не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років).

Про випадки передозування препарату Розатоп не повідомляли. При місцевому застосуванні у вигляді очних крапель передозування малоймовірне.

У випадку передозування потрібна підтримуюча та симптоматична терапія.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1 000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо оцінити на підставі доступних даних). Побічні реакції представлені в таблиці 1 відповідно до класифікації систем органів у порядку зменшення їх клінічної значимості.

Опис окремих побічних реакцій

Периорбітальні зміни, пов’язані з аналогами простагландинів, включаючи Розатоп, можуть викликати периорбітальні ліподистрофічні зміни що може призвести до поглиблення борозни повік, птозу, енофтальму, ретракції повік, інволюціїдерматохалаз і нижньосклерний вид. Зміни, як правило, незначні, можуть виникнути вже через місяць після початку лікування Розатопом і може спричинити порушення поля зору навіть відсутність розпізнавання у пацієнта. ПAП також асоціюється з периокулярною гіперпігментацією шкіри або зміна кольору і гіпертрихоз. Відзначається, що всі зміни частково або повністю оборотні після припинення або переходу на альтернативне лікування.

Гіперпігментація райдужки

Підвищена пігментація райдужної оболонки, ймовірно, буде постійною. Зміна пігментації відбувається через посилення вміст меланіну в меланоцитах, а не до збільшення кількості меланоцитів. Довгострокові наслідки підвищеної пігментації райдужки невідомі. Зміни кольору райдужної оболонки, які спостерігаються при офтальмологічному застосуванні біматопросту, можуть бути непомітними протягом кількох місяців або років. Як правило, коричнева пігментація навколо зіниці поширюється концентрично до периферії райдужної оболонки, і вся райдужка або її частини стають більш коричневими. Лікування не впливає ні на невуси, ні на веснянки райдужної оболонки. Через 12 місяців частота гіперпігментації райдужної оболонки ока при застосуванні біматопросту 0,1 мг/мл крапель, розчин 0,5%. Через 12 місяців частота застосування біматопросту 0,3 мг/мл очних крапель, розчину, становила 1,5% (див. розділ 4.8) і не збільшувалася після 3 років лікування.

3 роки.

Термін придатності після першого відкриття флакона — 28 діб.

Спеціальні умови зберігання для препарату не вимагаються.

По 3 мл розчину у флаконі; 1 або 3 флакони — крапельниці в картонній коробці.

За рецептом.

АТ «Адамед Фарма», Польща/Adamed Pharma S.A., Poland.

вул. Марш. Дж. Пілсудського 5, 95–200, Паб’яніце, Польща/ul. marsz. J. Pilsudsiego 5, Pabianice, 95 — 200, Poland.