Санпім (Sunpim)

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.

Фармакодинаміка

Цефепім — β-лактамний цефалоспориновий антибіотик IV покоління широкого спектра дії для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків III покоління, таких як цефтазидим.

Клінічний досвід

Безпеку та ефективність цефепіму для емпіричного лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією оцінювали у двох багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідженнях. У 317 пацієнтів порівнювали монотерапію цефепімом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні

8 годин) з монотерапією цефтазидимом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин).

Характеристики оцінюваної популяції пацієнтів наведені в таблиці нижче:

Демографічні дані пацієнтів (лише перший епізод)

* САТ — систолічний артеріальний тиск.

Показники клінічної відповіді наведені в таблиці нижче. Для всіх критеріїв вимірювання цефепім був терапевтично еквівалентним цефтазидиму.

Зведені показники відповіді при емпіричному лікуванні фебрильної нейтропенії

Даних, які демонструють ефективність монотерапії цефепімом у пацієнтів із підвищеним ризиком тяжких інфекцій (включно з пацієнтами з нещодавньою трансплантацією кісткового мозку в анамнезі, артеріальною гіпотензією на початку лікування, або із супутніми злоякісними гематологічними пухлинами і тяжкою чи тривалою нейтропенією), недостатньо. Немає даних щодо пацієнтів із септичним шоком.

Межові значення

Визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для цефепіму:

¹ Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до цефокситину.

² Чутливість стрептококів груп A, B, C та G до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до бензилпеніциліну.

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися залежно від географічного регіону та часу для деяких видів бактерій. Тому корисно мати інформацію про поширеність місцевої резистентності, особливо для лікування тяжких інфекцій. Ці дані можуть лише дати орієнтовні показники щодо ймовірності чутливості бактеріального штаму до цефепіму.

Цефепім активний відносно наступних мікроорганізмів:

Чутливі види

Грампозитивні аероби: Staphylococcus Meti-S, Streptococcus, Streptococcus pneumoniae. Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Branhamella catarrhalis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella.

Анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella.

Помірно чутливі види бактерій (середня чутливість in vitro)

Грамнегативні аероби: Pseudomonas aeruginosa.

Резистентні види бактерій

Грампозитивні аероби: ентерококи, Listeria, Staphylococcus Meti-R^*.

Грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile.

* Частота резистентності до метициліну становить приблизно від 30 до 50% усіх стафілококів і виникає переважно в медичних закладах.

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні доз 250 мг — 2 г (внутрішньовенно) і 500 мг — 2 г (внутрішньом’язово) та незмінна протягом усього періоду терапії.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розподіл

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих чоловіків після одноразового 30-хвилинного внутрішньовенного / внутрішньом’язового введення наведені в таблиці нижче:

Таблиця 1

Концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

Концентрації цефепіму у тканинах і біологічних рідинах організму наведені в таблиці нижче:

Таблиця 2

Середня концентрація цефепіму у тканинах і біологічних рідинах

* Сеча збирається в інтервалі 0–4 години після застосування.

** Плазма взята через 4 години після ін’єкції.

Розподіл цефепіму у тканинах не змінюється в діапазоні доз 250 мг — 2 г. Середній об’єм розподілу в рівноважному стані становить 18 літрів. Середній період напіввиведення — 2 години. Накопичення лікарського засобу не спостерігалося у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 9 днів. Зв’язування з білками крові — нижче 19% і не залежить від концентрації цефепіму у плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Метаболізм

Цефепім погано метаболізується. Приблизно 7% від прийнятої дози перетворюється на оксид N-метилпіролідину та виводиться із сечею.

Виведення

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній загальний нирковий кліренс цефепіму становить 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом клубочкової фільтрації. 85% введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після внутрішньовенного введення 500 мг цефепіму його концентрація у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення через 12 годин, у сечі — через 16 годин. Середня концентрація в сечі через 12–16 годин після введення становить 17,8 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення 1 або 2 г середня концентрація в сечі у часовому проміжку 12–24 години становить 26,5 та 28,8 мкг/мл відповідно. Через 24 години концентрація цефепіму у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення цефепіму. Спостерігається лінійна кореляція між загальним кліренсом та кліренсом креатиніну у пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Період напіввиведення цефепіму у пацієнтів, які перебувають на діалізі, становить 13–17 годин.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає необхідності змінювати режим дозування.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку (> 65 років) з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Для пацієнтів із нирковою недостатністю (клубочкова фільтрація < 50 мл/хв) дозу слід коригувати для компенсації нижчої швидкості виведення нирками (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»). Повідомляли про випадки оборотної енцефалопатії. Більшість випадків виникала у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози, вищі за рекомендовані, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділи «Побічні реакції» і «Передозування»).

Діти віком від 2 місяців та < 40 кг

Фармакокінетика цефепіму у дітей віком від 2 місяців та < 40 кг не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;
• шкіри та підшкірної клітковини;
• інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
• гінекологічні;
• септицемія.

Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

• Пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

— інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

— септицемія;

— емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою;

— бактеріальний менінгіт.

Препарат застосовувати дітям віком від 2 місяців.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або до інших β-лактамних антибіотиків.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Бактеріостатичні антибіотики

Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію бета-лактамних антибіотиків.

Специфічні проблеми дисбалансу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)

Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Факторами ризику є виражений інфекційний або запальний характер захворювання, вік і загальний стан пацієнта. За цих обставин важко відрізнити інфекційну патологію від її лікування при виникненні дисбалансу МНВ. Вказані класи антибіотиків застосовуються частіше, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, деякі цефалоспорини і препарати, що містять котримоксазол.

Вплив на результат лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, засновані на ферментній реакції окиснення глюкози.

Гіперчутливість

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомляли про випадки тяжких реакцій гіперчутливості, іноді з летальним наслідком.

При виникненні алергічних реакцій необхідно припинити введення лікарського засобу.

Перед початком лікування цефепімом слід ретельно зібрати анамнез з метою визначення наявності у пацієнта реакції гіперчутливості до цефепіму або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів.

Антибіотики варто призначати з обережністю всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. Якщо є сумніви, необхідна присутність лікаря при першому введенні для вжиття негайних заходів у випадку виникнення анафілактичної реакції.

Серйозні реакції підвищеної чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Енцефалопатія

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами і особливо — у разі передозування та/або ниркової недостатності у пацієнтів літнього віку.

Діарея, спричинена Clostridium difficile

При застосуванні майже всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile. Тяжка форма діареї може призвести до небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час або після застосування лікарського засобу, оскільки повідомляли про виникнення захворювання протягом 2 місяців після припинення лікування.

Потрібно негайно припинити лікування та почати відповідну специфічну терапію. Слід уникати вживання продуктів, що сприяють запорам.

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності, якщо кліренс креатиніну менше або дорівнює 50 мл/хв, або в будь-якому випадку, що може порушити функцію нирок, дозу потрібно коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози») для компенсації зниження швидкості виведення цефепіму внаслідок підвищення концентрації цефепіму у плазмі крові.

Дозування слід коригувати відповідно до стадії ниркової недостатності, тяжкості інфекції та чутливості відповідного типу мікроорганізмів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Суперінфекція

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. У разі розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Пацієнти літнього віку

Досліджено розподіл цефепіму у людей літнього віку (> 65 років). Серед 6400 дорослих, які були включені у клінічні випробування, 35% були віком від 65 років і 16% віком від 75 років. Пацієнтам з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Однак, оскільки функція нирок погіршується з віком, дозу необхідно коригувати відповідно до стану функції нирок пацієнта (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Доцільно стежити за функцією нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та з сильними діуретиками.

Вплив на результати біологічних тестів

У пацієнтів, які приймали цефепім двічі на добу, описано позитивний тест Кумбса у разі відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат. Із цієї причини визначення глюкози в сечі у період лікування лікарським засобом слід проводити глюкозооксидазними методами.

Антибактеріальна дія

Зважаючи на обмежений спектр антибактеріальної дії, цефепім не показаний для лікування певних типів інфекцій, окрім випадків, коли мікроорганізми уже ідентифіковано та відомо, що вони чутливі до цефепіму, або якщо існує серйозна підозра, що ймовірні мікроорганізми є чутливими (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Допоміжна речовина

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які в 33 рази перевищують максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах дотепер невідомі.

Вагітність

Дослідження на тваринах не продемонстрували будь-яких вад розвитку плода або фетотоксичних ефектів внаслідок застосування цефепіму.

Однак застосування цефепіму у період вагітності можна розглядати лише за необхідності через відсутність адекватних і добре контрольованих клінічних досліджень з участю вагітних жінок.

Годування груддю

У малих концентраціях цефепім проникає у грудне молоко. Тому жінкам, які годують груддю, слід вживати запобіжних заходів при лікуванні цефепімом. Якщо у немовляти з’явилися діарея, кандидоз або шкірні висипання, потрібно припинити годування груддю або застосування лікарського засобу.

Фертильність

У щурів жодних змін фертильності не спостерігалося. Даних про вплив цефепіму на фертильність людини немає

Лікарський засіб може суттєво впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами, зокрема через можливе виникнення енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Передозування»).

Звичайне дозування для дорослих становить 1000 мг, вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування — 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозування і шлях введення слід варіювати залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації щодо дозування препарату для дорослих наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після завершення операції вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчин метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу необхідно промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. Цефепім виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації, тому пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату необхідно відкоригувати (таблиця 4).

Таблиця 4

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

*У день проведення діалізу ін’єкцію необхідно виконувати після сеансу діалізу.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

кліренс креатиніну (мл/хв) =(маса тіла (кг) × (140 — вік))÷ (72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)).

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68% від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових звичайних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Досвід застосування цефепіму дітям віком до 2 місяців обмежений. Препарат призначати тільки за життєвими показаннями з розрахунку 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей із масою тіла до 40 кг, які отримують лікування цефепімом, потрібно постійно контролювати.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт — кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначати у дозах, передбачених для дорослих.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =(0,55 × зріст (см))÷сироватковий креатинін (мг/дл)

або

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =(0,52 × зріст (см))÷сироватковий креатинін (мг/дл) — 3,6.

Препарат можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г та 1 г), повільної внутрішньовенної ін’єкції або інфузії (від 3–5 хвилин до 30 хвилин).

Внутрішньовенне введення. Цефепім розчиняти у воді для ін’єкцій або у будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, що зазначені в таблиці 3. Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повільної (3-5 хвилин) ін’єкції через систему для внутрішньовенних вливань або безпосередньо у сумісний інфузійний розчин (вводити протягом 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій (з або без 5% розчину глюкози); 5% і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; 1/6М розчин натрію лактату для ін’єкцій, розчин Рінгера лактату (з або без 5% розчину глюкози).

Внутрішньом’язове введення. Препарат можна розчиняти у воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5% розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 5.

Приготовлений розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 30 °С або до 7 діб при температурі 2–8 °С.

Таблиця 5

Як і інші лікарські засоби, що застосовують парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень. Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму необхідно провести відповідні мікробіологічні дослідження. Однак препарат можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробно / анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5% і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера лактат і 5% розчином глюкози для ін’єкцій.

Приготовлені розчини препарату для внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (2–8 °С).

Щоб уникнути можливої медикаментозної взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Cанпім-1000 (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не слід вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі необхідності призначення препарату Cанпім-1000 із зазначеними препаратами необхідно вводити кожен антибіотик окремо.

Симптоми. У випадках суттєвого перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром’язовою збудженістю.

Лікування. Необхідно припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції, про які повідомляли протягом лікування, наведено нижче за такою класифікацією частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома — не можна встановити частоту за наявними даними.

Інфекції та інвазії

Нечасто: оральний кандидоз.

Рідко: кандидоз.

Дуже рідко: вагінальні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, еозинофілія.

Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.

Частота невідома: апластична анемія*, гемолітична анемія*, агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Рідко: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: анафілактичний шок.

З боку психіки

Частота невідома: галюцинації**, сплутаність свідомості**.

З боку нервової системи

Рідко: головний біль, парестезія.

Дуже рідко: судоми, дисгевзія, запаморочення.

Частота невідома: енцефалопатія**, судоми**, стан зниженої уваги та зміненої свідомості**, епілепсія**, міоклонус**, кома**.

З боку судин

Нечасто: флебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції, тромбофлебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції.

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, розширення судин.

Частота невідома: крововилив*.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Рідко: задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея.

Нечасто: нудота, блювання.

Рідко: запор.

Дуже рідко: псевдомембранозний коліт, коліт, біль у животі, виразка ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висипання.

Нечасто: еритема, кропив’янка, свербіж.

Частота невідома: токсичний епідермоліз*, синдром Стівенса — Джонсона*, мультиформна еритема*.

З боку нирок та сечовидільної системи

Рідко: ниркова недостатність.

Частота невідома: токсична нефропатія*.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко: генітальний свербіж.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: реакція у місці інфузії.

Нечасто: запалення у місці інфузії, біль та запалення у місці внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції, гарячка.

Рідко: озноб.

Лабораторні дослідження

Дуже часто: позитивна проба Кумбса.

Часто: підвищення рівня лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, білірубінемія, підвищений протромбіновий та активований частковий тромбопластиновий час.

Нечасто: транзиторне підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко: зниження вмісту фосфору в сироватці крові.

Частота невідома: хибнопозитивна глюкозурія*.

* Ці побічні ефекти, як правило, пов’язані з іншими препаратами того ж класу.

** При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, і особливо у разі передозування та/або ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Передозування»). Як правило, симптоми нейротоксичності покращувалися після припинення лікування та/або після гемодіалізу. Однак було кілька випадків летальних результатів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Не слід змішувати препарат в одній ємності з іншими лікарськими засобами, окрім розчинників, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

1 флакон з порошком у картонній упаковці.

За рецептом.

Cенс Лабораторіc Пвт. Лтд.

VI/51B, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям — 686 573, Керала, Індія.