ЦЕФЕПІМ АНАНТА (CEFEPIME ANANTA)

Ананта Медікеар Лімітед

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

порошок для розчину для ін'єкцій 1 г флакон, № 1Ціни в аптеках
Цефепім
1 г
№ UA/16849/01/01 від 13.07.2018 до 13.07.2023
B За рецептом
порошок для розчину для ін'єкцій 2 г флакон, № 1Ціни в аптеках
Цефепім
2 г
№ UA/16849/01/02 від 13.07.2018 до 13.07.2023
B За рецептом

ДІАГНОЗИ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду еквівалентно цефепіму 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини IV покоління. Цефепім. Код АТХ J01D E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β–лактамаз, має малу спорідненість відносно β–лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо до таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (лише метициліночутливі штами);

Streptococcus pneumoniae;

Streptococcus pyogenes (стрептококи групи A);

стрептококи групи viridans;

грамнегативні аероби:

Enterobacter;

Escherichia coli;

Klebsiella pneumoniae;

Proteus mirabilis;

Pseudomonas aeruginosа.

Є доступні дані досліджень in vitro, проте їх клінічне значення не встановлено. Відомо, що цефепім виявляє активність in vitro щодо більшості штамів нижченаведених мікроорганізмів, однак безпека та ефективність застосування цефепіму при лікуванні клінічних інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, не встановлені в адекватних та добре контрольованих дослідженнях:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus epidermidis (лише метициліночутливі штами);

Staphylococcus saprophyticus;

Streptococcus agalactiae (стрептококи Ленсфільда групи В);

Примітка. Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterococcus faecalis, і метициліностійкі стафілококи є стійкими до цефепіму;

грамнегативні аероби:

Acinetobacter calcoaceticus subsp. lwoffii;

Citrobacter diversus; Citrobacter freundii;

Enterobacter agglomerans;

Haemophilus influenzae (включаючи бета-лактамазу, що продукують штами);

Hafnia alvei;

Klebsiella oxytoca;

Moraxella catarrhalis (включаючи бета-лактамазу, що продукують штами);

Morganella morganii;

Proteus vulgaris;

Providencia rettgeri;

Providencia stuartii;

Serratia marcescens.

Примітка. Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Stenotrophomonas (раніше Xanthomonas maltophilia та Pseudomonas maltophilia).

Анаеробні мікроорганізми:

Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Середня концентрація цефепіму у плазмі, що спостерігається у здорових дорослих чоловіків-добровольців через різний час після одноразової 30-хвилинної інфузії цефепіму 500 мг, 1 г та 2 г, наведена у таблиці 1. Виведення цефепіму здійснюється, головним чином, шляхом екскреції нирками. У здорових добровольців середній період напіввиведення становить 2,0 (± 0,3) години, загальний кліренс 120,0 (± 8,0) мл/хв, кумуляція препарату в організмі не спостерігалася. Фармакокінетика цефепіму лінійна у діапазоні доз від 250 мг до 2 г.

Абсорбція.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових добровольців через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці.

Концентрація цефепіму в плазмі (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні, таблиця 1:

Доза цефепіму 0,5

години

1 година 2 години 4 години 8 годин 12 годин Cmax, мкг/мл T1/2max, годин AUC,

годин×

мкг/мл

Кіль-кість пацієнтів

(чол.)

500 мг в/в 38,2 21,6 11,6 5,0 1,4 0,2 39,1 (3,5)   70,8 (6,7) 9
1 г в/в 78,7 44,5 24,3 10,5 2,4 0,6 81,7 (5,1)   148,5 (15,1) 9
2 г в/в 163,1 85,8 44,8 19,2 3,9 1,1 163,9 (25,3)   284,8 (30,6) 9
500 мг в/м 8,2 12,5 12,0 6,9 1,9 0,7 13,9 (3,4) 1,4 (0,9) 60 (8) 6
1 г в/м 14,8 25,9 26,3 16,0 4,5 1,4 29,6 (4,4) 1,6 (0,4) 137 (11) 6
2 г в/м 36,1 49,9 51,3 31,5 8,7 2,3 57,5 (9,5) 1,5 (0,4) 262 (23) 12

Розподіл.

Середній об’єм розподілу цефепіму становить 18,0 (± 2,0) л. Зв’язування цефепіму з білками сироватки крові складає приблизно 20% і не залежить від його концентрації.

Терапевтичні концентрації цефепіму досягаються у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі.

Цефепім також екскретується у грудне молоко. Діти, споживаючи приблизно 1000 мл грудного молока на добу, отримують приблизно 0,5 мг цефепіму в день (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Концентрації цефепіму у тканинах та рідинах організму наведені в таблиці.

Середні концентрації цефепіму у рідинах (мкг/мл) або тканинах організму (мкг/г), таблиця 2:

Тканина або рідина Доза/шлях введення Кількість пацієнтів Середній час після введення дози (годин) Середня концентрація
Рідина у шкірних

пухирцях

пухірцях

2 г внутрішньовенно 6 1,5 81,4 мкг/мл
Слизовий секрет бронхів 2 г внутрішньовенно 20 4,8 24,1 мкг/г
Мокротиння 2 г внутрішньовенно 5 4,0 7,4 мкг/мл
Сеча 500 мг внутрішньовенно 8 0–4 292 мкг/мл
1 г внутрішньовенно 12 0–4 926 мкг/мл
2 г внутрішньовенно 12 0–4 3120 мкг/мл
Жовч 2 г внутрішньовенно 26 9,4 17,8 мкг/мл
Перитонеальна рідина 2 г внутрішньовенно 19 4,4 18,3 мкг/мл
Апендикс 2 г внутрішньовенно 31 5,7 5,2 мкг/г
Жовчний міхур 2 г внутрішньовенно 38 8,9 11,9 мкг/г
Простата 2 г внутрішньовенно 5 1,0 31,5 мкг/г

Є дані про те, що цефепім проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Клінічна значимість цих даних на сьогодні не визначена.

Метаболізм та екскреція.

Цефепім метаболізується до N-метилпіролідину, що швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виводиться з організму майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції (середній нирковий кліренс−110 мл/хв.) Із сечею виводиться приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1% N-метилпіролідину, близько 6,8% оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5% епімеру цефепіму. Оскільки екскреція нирками є важливим способом елімінації, для пацієнтів з порушеннями функції нирок та пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, необхідна корекція дози (див. «Спосіб застосування та дози» та «Розподіл»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Дослідження, проведені за участю пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у пацієнтів із тяжкими порушеннями функцій нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.

Загальний кліренс цефепіму у пацієнтів з порушеною функцією нирок знижується пропорційно кліренсу креатиніну−на цьому ґрунтуються рекомендації щодо дозування для цієї групи пацієнтів (див. «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів із порушеною функцією печінки або муковісцидозом, які отримували одноразову дозу 1 г, не змінювалась. Коригування дози для таких пацієнтів не потрібне.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетику цефепіму досліджували у пацієнтів літнього віку (понад 65 років), середній кліренс креатиніну становив 74,0 (± 15,0) мл/хв. Очевидно, що зменшення загального кліренсу цефепіму залежить від кліренсу креатиніну. Тому дозування цефепіму для людей літнього віку слід належним чином скорегувати, якщо кліренс креатиніну пацієнта становить 60 мл/хв або менше (див. «Спосіб застосування та дози»).

Діти.

Фармакокінетика цефепіму досліджувалася у дітей віком від 2 місяців до 11 років після застосування одноразової і багаторазових доз кожні 8 годин та кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної дози загальний кліренс та об’єм розподілу у середньому становили 3,3 (± 1,0) мл/хв/кг та 0,3 (± 0,1) л/кг відповідно. У сечі визначається приблизно 60,4 (± 30,4)% від введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, а середній кліренс нирок становить 2,0 (± 1,1) мл/хв/кг. Не встановлено суттєвого впливу віку чи статі на загальний кліренс або об’єм розподілу, скорегований за масою тіла. Не спостерігалось кумуляції цефепіму при застосуванні 50 мг/кг кожні 12 годин, тоді як Cmax, AUC і T½ підвищувались приблизно на 15% після застосування дози 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму після застосування дози 50 мг/кг внутрішньовенно у дітей є порівнюваною з такою у дорослих, котрі отримували дозу 2 г внутрішньовенно. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом’язового введення дози 50 мг/кг становила 82,3 (± 15)%.

Застосування цефепіму підтверджено адекватними та добре контрольованими дослідженнями у дорослих з додатковими фармакокінетичними дослідженнями та дослідженнями з безпеки для дітей. Безпеку та ефективність для дітей віком до 2 місяців не встановлено.

Тести на чутливість. Метод розведення.

Мінімальні інгібуючі концентрації (MIК), встановлені Європейським комітетом з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST),таблиця 3:

MIК, мг/мл
Мікроорганізм Чутливі Помірно

чутливі

Стійкі
Мікроорганізми крім

Haemophilus spp.* та

Streptococcus pneumoniae*

≤ 8 16 ≥ 32
Haemophilus spp.*

S. pneumoniae*

≤ 2 −* −*
Streptococcus pneumoniae* ≤ 0,5 1 ≥ 2

* Штами цих видів слід перевірити на чутливість, використовуючи спеціалізовані методи тестів на чутливість. Також штами Haemophilus spp. з MIК більше 2 мкг/мл слід вважати сумнівними і їх слід додатково оцінити.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

  • пневмонія;
  • емпірична терапія хворих із фебрильною нейтропенією;
  • неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);
  • неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
  • ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом);
  • бактеріємія.

Діти.

  • Пневмонія;
  • неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);
  • неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
  • емпірична терапія хворих із фебрильною нейтропенією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з лікарським засобом Цефепім-О, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відмічалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім-О у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5% і 10% розчин глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5% розчином глюкози для ін’єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшість β-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату.

У разі призначення цефепіму із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Вплив на результати лабораторних тестів.

Застосування цефепіму може спричинити хибно позитивну реакцію на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі реакції ферментного окислення глюкози.

Особливості застосування.

Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад у пацієнтів, які мають в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій активності на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Для ідентифікації та визначення чутливості збудника (збудників) інфекції до цефепіму слід провести відповідні тести. Цефепім можна застосовувати у формі монотерапії ще до ідентифікації збудника (збудників), оскільки йому властивий широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.

При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, тяжкі побічні реакції, такі як оборотна енцефалопатія (сплутаність свідомості, у тому числі затьмарення свідомості), міоклонія, судоми та/або ниркова недостатність, спостерігалися найчастіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримали дози препарату, що перевищували рекомендовані, або у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Відомі випадки таких реакції, у пацієнтів, які отримували дози, що були скориговані з урахуванням функцій їхніх нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у пацієнта реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики варто призначати з обережністю всім пацієнтам з будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Тяжки реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм симптоматичної терапії.

З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом. Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть спричиняти псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості, включно з летальним наслідком. Тому слід звертати увагу на діарею, що проявилась під час лікування цефепімом. Легкі форми коліту можуть минати самостійно після закінчення терапії, помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Застосування антибактеріальних засобів спричиняє зміну нормальної мікрофлори товстого кишківника і може сприяти розростанню клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, який продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вжити заходів. Прояви псевдомембранозного коліту помірного ступеня можуть зникнути після припинення застосування препарату. У випадках помірного і тяжкого ступенів необхідно розглянути необхідність введення додатково рідини і електролітів, білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium difficile.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування лікарського засобу може спричиняти колонізацію кишківника нечутливою до нього мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів з порушеннями функції печінки не змінена. Коригування дози для таких пацієнтів не потрібна.

Пацієнтам з порушенням функції нирок (з кліренсом креатиніну ≤ 60 мл/хв) дозу препарату слід відкорегувати, щоб компенсувати зниження швидкості виведення. Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функцію нирок, концентрація антибіотика у сироватці крові зберігається більш тривалий час навіть при звичайних дозах, таким пацієнтам підтримувальну дозу необхідно зменшити. Призначаючи наступну дозу, слід враховувати ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції і чутливість до препарату мікроорганізмів, що спричинили інфекцію.

Для пацієнтів віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібно коригувати дози, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з таким у молодих пацієнтів. Пацієнти літнього віку можуть мати знижену функцію нирок, тому слід дотримуватися обережності, призначаючи дозу, та обов’язково контролювати функцію нирок.

У пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю, яким застосовували не скориговані відповідно дози цефепіму, спостерігалися тяжки побічні реакції, в тому числі небезпечні для життя: енцефалопатія, міоклонус та судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Відомо, що цей препарат головним чином виділяється нирками, і ризик токсичних реакцій вище у пацієнтів з порушенням функцій нирок. Оскільки у пацієнтів літнього віку більша ймовірність зниження функції нирок, слід скоригувати дозу, а функцію нирок слід ретельно контролювати.

Необхідно здійснювати контроль протромбінового часу. Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які приймають тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. У разі проведення гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або тест Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Відомо, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівень глюкози та кальцію у сироватці крові при застосуванні доз, що у 33 рази перевищують максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на цей час невідомі.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами, окрім тих, які зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося, тому Цефепім-О у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім екскретується у грудне молоко у дуже низьких концентраціях (0,5 мкг/мл). Рішення щодо припинення годування груддю або щодо відмови від застосування лікарського засобу повинен приймати лікар з урахуванням переваг годування груддю для дитини та користі терапії для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не вивчалась. У разі виникнення запаморочення або інших побічних реакцій слід утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза для дорослих становить 1 г, яку вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово з інтервалом у 12 годин. Зазвичай тривалість курсу лікування становить 7−10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації стосовно дозування цефепіму для дорослих з кліренсом креатиніну більше 60 мл/хв наведені в таблиці 4:

Тип інфекції Доза Частота введень Тривалість лікування (діб)
Дорослі:
Пневмонія (від помірної до тяжкої), спричинена

S. pneumoniae,

P. aeruginosa,

K. pneumoniae, або Enterobacter species*

1−2 г

внутрішньовенно

Кожні 12 годин 10
Емпірична терапія хворих із фебрильною нейтропенією 2 г

внутрішньовенно

Кожні 8 годин 7**
Неускладнені або ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит) легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені E. coli,

K. pneumoniae, або

P. mirabilis*

0,5−1 г внутрішньовенно,

внутрішньом’язово***

Кожні 12 годин 7−10
Тяжкі неускладнені або ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит

спричинені E. coli,

K. pneumoniae*

2 г

внутрішньовенно

Кожні 12 годин 10
Неускладнені інфекції шкіри та підшкірної клітковини середньої тяжкості або тяжкі, спричинені S. aureus або S. pyogenes 2 г

внутрішньовенно

Кожні 12 годин 10
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції (застосовується у комбінації з метронідазолом), спричинені E. coli,

viridans групи streptococci,

P. aeruginosa,

K. pneumoniae, Enterobacter species, або B. fragilis.

2 г

внутрішньовенно

Кожні 12 годин 7−10

* включаючи випадки бактеріємії, що пов’язана або може бути потенційно пов’язаною з будь-якою із зазначених інфекцій.

** або до зникнення нейтропенії. У пацієнтів, у яких лихоманка відсутня, але нейтропенія продовжується більше 7 днів, необхідно переглянути антимікробну терапію.

*** внутрішньом’язовий шлях введення застосовується лише для легких та середніх неускладнених або ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених E. Coli, коли внутрішньом’язове введення вважається більш доцільним для введення лікарського засобу.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв) дозу препарату необхідно відкоригувати відповідно до таблиці 5:

Кліренс креатиніну, (мл/хв) Рекомендовані дози
Норма:

60 і більше

Звичайне дозування відповідно до тяжкості інфекції, коригування дози не потрібно
500 мг кожні

12 годин

1 г кожні 12 годин 2 г кожні 12 годин 2 г кожні 8 годин
30−60 Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну
500 мг кожні

24 години

1 г кожні

24 години

2 г кожні

24 години

2 г кожні

12 годин

11−29 500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

1 г кожні

24 години

2 г кожні

24 години

≤11 250 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

1 г кожні

24 години

Безперервний амбулаторний перитонеальний діаліз 500 мг кожні

48 годин

1 г кожні

48 годин

2 г кожні

48 годин

2 г кожні

48 годин

Гемодіаліз* 1 г кожні 24 години 1 г один раз на день у перший день, потім 500 мг через кожні 24 години (а для лікування фебрільної нейтропенії підтримуюча доза становить 1 г кожні 24 години)

* Цефепім слід вводити після завершення сеансу гемодіалізу, щодня в один і той же час.

При гемодіалізі за 3 години з організму виділяється приблизно 68% введеної дози препарату. Тому, після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі.

При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі лікарський засіб можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між дозами 48 годин

Кліренс креатиніну (КК) можна визначити за концентрацією його в сироватці крові за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

Маса тіла (кг) × (140 — вік)

ККчол, (мл/хв) =

72 × сироватковий креатинін (мг/дл)

ККжін, (мл/хв) = (КК чол) × 0,85.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), при неускладнених інфекціях шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (для пацієнтів з фебрильною нейтропенію ― кожні 8 годин).

Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування препаратом, потрібно постійно контролювати.

Дослідження у дітей з порушенням функції нирок не проводились. Однак, оскільки фармакокінетика цефепіму є подібною у дорослих та дітей, тому для дітей рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями пропорційно рівням у дорослих (див. таблиці 4 і 5).

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

0,55 × зріст (см)

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =

сироватковий креатинін (мг/дл)

або

0,52 × зріст (см)

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) = − 3,6.

Сироватковий креатинін (мг/дл)

Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Для дітей з масою тіла 40 кг і більше дозування лікарського засобу Цефепім-О призначається як для дорослих.

Введення препарату.

Цефепім-О можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у великі м’язи (наприклад у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях введення застосовується для пацієнтів із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному способі введення Цефепім-О розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій або у 5% розчині глюкози для ін’єкцій, або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в таблиці 6. Вводять повільно протягом 3−5 хв. При внутрішньовенних інфузіях препарат слід вводити протягом приблизно 30 хвилин.

Внутрішньом’язове введення. Цефепім-О можна розчиняти в стерильній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду, 5% розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом; 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 6:

Шлях введення Об’єм розчину для розведення (мл) Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенне введення

1 г/флакон

10 11,4 90
Внутрішньом’язове введення

1 г/флакон

3 4,4 230

Як і інші лікарські засоби, що застосовуються парентерально, приготовлені розчини препарату перед введенням потрібно перевіряти на відсутність механічних включень.

Цефепім слід розчиняти безпосередньо перед застосуванням і використовувати якнайшвидше. Невикористаний розчин слід знищити.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак Цефепім-О можна застосувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника з огляду на широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Для пацієнтів із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом Цефепім-О у комбінації з препаратами, що впливають на анаероби.

Діти.

Застосовують дітям віком від 2 місяців.

Недостатньо клінічних даних, щоб рекомендувати застосування цефепіму дітям віком до 2 місяців, а також для лікування тяжких інфекцій у дітей, якщо підозрюється або підтверджено збудник Haemophilus influenzae типу b.

У тих пацієнтів, у яких висіяно збудник менінгіту із віддаленого вогнища інфекції або з не підтвердженим менінгітом, слід застосовувати альтернативні лікарські засоби з підтвердженою клінічною ефективністю.

Передозування.

Симптоми. У разі значного перевищення рекомендованих доз посилюються прояви побічної дії, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, судомами, нейром'язовою збудливістю.

Лікування. Слід припинити введення лікарського засобу, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу пришвидшує виведення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції.

—  Інфекції та інвазії: вагінальні інфекції, оральний та/або вагінальний кандидоз.

— З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія.

  • З боку травного тракту: нудота, блювання, зміна відчуття смаку, запор, біль у животі, диспепсія, діарея, коліт (у тому числі псевдомембранозний).
  • З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, судоми, енцефалопатія (втрата свідомості, галюцинації, кома, ступор), змінений стан свідомості, міоклонічні судоми, епілептиформні напади.

— З боку серцево−судинної системи: біль у грудях, вазодилатація, тахікардія, крововилив.

  • З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

— З боку шкіри та підшкірної тканини: свербіж, висип, кропивянка, токсичний епідермальний некроліз, Синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.

— З боку гепатобіліарної системи: гепатит, дисфункція печінки, включаючи холестаз.

— Загальні розлади та реакції у місці уведення: підвищення температури, при внутрішньовенному введенні―флебіти та запалення; при внутрішньом’язовому введенні― біль або запалення у місці ін’єкції.

  • Вплив на лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу та позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, знижений рівень фосфору, гіпокальціємія (більш поширена серед пацієнтів літнього віку). Немає повідомлень щодо клінічних наслідків зміни рівня кальцію або фосфору. Тимчасове збільшення рівня азоту сечовини та/або креатиніну сироватки крові; анемія, еозінофілія, агранулоцитоз, транзиторна тромбоцитопенія, підвищений рівень кальцію. Також відзначалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія, зниження гематокриту.
  • З боку сечостатевої системи: генітальний свербіж, дисфункція нирок, токсична нефропатія, ниркова недостатність.
  • З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.
  • Інші: астенія, периферичні набряки, біль у спині, пітливість.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлений розчин препарату для внутрішньом’язових і внутрішньовенних ін’єкцій слід використати негайно. Невикористаний розчин слід знищити.

Упаковка.

По 1 г у скляному флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Нітін Лайфсаєнсез Лтд./Nitin Lifesciences Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Селище-Рампур Роад, Паонта Сахіб, Район Сірмур, Хімачал Прадеш, Індія/

Village-Rampur Road, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh, India

Заявник.

Охoa Імпекс/Ochoa Impex.

Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Е-360, Греатер Каілаш частина-II, Нью-Делі-110048, Індія.

E-360, Greater Kailash part-II, New Delhi-110048, India.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид 1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість щодо b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. Saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну — мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans (більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

грамнегативні аероби:

Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia);

анаероби:

Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).

Фармакокінетика.

Цефепім повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових пацієнтів через різний час після одноразового внутрішньовенного (в/в) і внутрішньом’язового (в/м) введення наведені у таблиці 1.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в)

та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

Таблиця 1

Доза цефепіму 0,5 години 1 година 2 години 4 години 8 годин 12 годин
500 мг в/в 38,2 21,6 11,6 5,0 1,4 0,2
1 г в/в 78,7 44,5 24,3 10,5 2,4 0,6
2 г в/в 163,1 85,8 44,8 19,2 3,9 1,1
500 мг в/м 8,2 12,5 12,0 6,9 1,9 0,7
1 г в/м 14,8 25,9 26,3 16,0 4,5 1,4
2 г в/м 36,1 49,9 51,3 31,5 8,7 2,3

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових людей, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується у N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс — 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% уведеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1% N-метилпіролідину, близько 6,8% оксид N-метилпіролідину та близько 2,5% епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату у сироватці крові.

Пацієнтам віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.

У пацієнтів, з різним ступенем ниркової недостатності проявляється збільшення періоду напіввиведення з організму.

У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, що потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин — при перитонеальному діалізі. У пацієнтів з аномальною функцією нирок дозу слід підбирати індивідуально.

Фармакокінетика цефепіму у пацієнтів із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких пацієнтів не потрібне.

Діти. Дослідження фармакокінетики цефепіму проводили серед дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або декількох введень препарату кожні 8 годин і кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної ін’єкції загальний кліренс з організму і об’єм розподілу у стаціонарному стані в середньому становили 3,3 (±1,0) мл/хв/кг і 0,3 (±0,1) л/кг відповідно. Виділення незміненого цефепіму із сечею становило 60,4 (30,4)% від введеної дози, а середній нирковий кліренс становив 2 (±1,1) мл/хв/кг. Вік і стать пацієнтів суттєво не впливали на загальний кліренс препарату з організму та об’єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. У разі введення дози цефепіму 50 мг/кг кожні 12 годин кумуляція препарату не відзначалася, у той час як максимальна концентрація у плазмі крові, площа під кривою і період напіввиведення збільшувалися приблизно на 15% у стаціонарному стані в разі введення за схемою 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньовенного введення дози 50 мг/кг подібна до експозиції у дорослих внутрішньовенної дози 2 г. Після внутрішньовенного введення максимальна концентрація цефепіму у плазмі крові у рівноважному стані становила в середньому 68 мкг/мл і досягалася через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом’язового введення концентрація цефепіму у плазмі крові в середньому становила 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом’язової ін’єкції становила у середньому 82%.

Концентрації препарату у спинномозковій рідині (СМР) та у плазмі крові у дітей, хворих на бактеріальний менінгіт

Таблиця 2

Час після введення (г) Концентрація у плазмі крові (мкг/мл)* Концентрація у СМР (мкг/мл)* Відношення концентрації у СМР/плазмі крові *
0,5 67,7 ± 51,2 5,7 ± 0,14 0,12 ± 0,14
1 44,1 ± 7,8 4,3 ± 1,5 0,10 ± 0,04
2 23,9 ± 12,9 3,6 ± 2,0 0,17 ± 0,09
4 11,7 ± 15,7 4,2 ± 1,1 0,87 ± 0,56
8 4,9 ± 5,9 3,3 ± 2,8 1,02 ± 0,64

* Вік від 3,1 місяця до 12 років зі стандартним відхиленням у віці ± 3 роки.

Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні упродовж 5–20 хвилин кожні 8 годин. Концентрація у плазмі крові та СМР визначалась у кінці введення на 2-й або 3-й день лікування препаратом.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

− Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт;

− інфекції сечових шляхів (як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і без ускладнень);

− інфекції шкіри та м’яких тканин;

− інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів;

− септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти

  • Пневмонія;
  • інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
  • інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
  • септицемія;
  • емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
  • бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний пацієнтам з реакціями гіперчутливості до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Особливі заходи безпеки.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід ретельно контролювати функцію нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:

0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 і 10% розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5% розчином глюкози для ін’єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не слід вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі одночасного застосування із зазначеними препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.

Вплив на результати лабораторних тестів.

Застосування цефепіму може призвести до хибно-позитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментної реакції окислення глюкози.

Особливості застосування.

Гіперчутливість. Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші b-лактамні антибіотики. Антибіотики варто призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Тяжкі реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад у пацієнтів, які мають в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування Цефепімом. Легкі форми коліту були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом.

Перед введенням необхідно провести шкірну пробу на переносимість.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну< 60 мл/хв) дозу цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну швидкість ниркового виведення. Оскільки пролонговані концентрації антибіотика у сироватці крові можливі при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, підтримуючу дозу потрібно зменшити при введенні цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції і сприйнятливості до організмів, які спричинили інфекцію, слід враховувати при визначенні наступної дози.

При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотні енцефалопатії (сплутаність свідомості, у тому числі затьмарення свідомості), міоклонія, судоми та/або ниркова недостатність, спостерігалися найчастіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози препарату, що перевищували рекомендовані, та у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Деякі випадки траплялись у пацієнтів, які отримували дози, що були скориговані з урахуванням функції їх нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеннями функції печінки не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Застосування антибактеріальних засобів спричиняє зміну нормальної флори товстої кишки і може спричинити розростання клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, який продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вжити терапевтичних заходів. Псевдомембранозний коліт помірного ступеня тяжкості може минати після припинення застосування препарату. У разі помірного і тяжкого ступенів необхідно розглянути доцільність застосування рідин і електролітів, поповнення білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clostridium difficile.

Застереження.

Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків) може призвести до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекції необхідно вжити адекватних заходів.

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, хто приймає тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або у ході тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Застосовуючи дітям лідокаїн як розчинник, слід брати до уваги інформацію з безпеки лідокаїну.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на даний момент невідомі.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Випробовування на тваринах продемонстрували відсутність впливу на репродуктивну функцію і відсутність будь-якого шкідливого впливу на плід, однак адекватні і добре контрольовані дослідження серед вагітних жінок не проводили, тому цефепім у період вагітності можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тому на період лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки під час лікування можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях введення слід варіювати залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування Цефепіму для дорослих наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Ступінь тяжкості інфекції Доза та спосіб введення Частота
Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості 500 мг ̶ 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
Інші інфекції легкої та середньої тяжкості 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
Тяжкі інфекції 2 г внутрішньовенно кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин

Профілактика розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводиться 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після завершення вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. Хворим із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату слід відкоригувати. Початкова доза препарату повинна бути такою ж, як і для хворих із нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму наведені в таблиці 3.

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Таблиця 3

Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендовані дози
60 Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібне
2 г кожні

8 годин

2 г кожні

12 годин

1 г кожні

12 годин

500 мг кожні 12 годин
30–50 Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну
2 г кожні 12 годин 2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

11–29 2 г кожні 24 годин 1 г кожні

24 години

500 мг кожні 24 години 500 мг кожні

24 години

≤10 1 г кожні 24 годин 500 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години 250 мг кожні

24 години

Гемодіаліз 500 мг кожні

24 години

500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні

24 години

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

                                                           маса тіла (кг) × (140 — вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) = —————————————————;

                                                       72 × креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв.) = вищенаведене значення × 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям із порушеною функцією нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

                                                                    0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ———————————————

                                                                сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                                                 0,52 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ——————————————   — 3,6

 

сироватковий креатинін (мг/дл)

Діти від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують цефепім, слід постійно контролювати.

Діти від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей, що мають масу тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), при неускладнених інфекціях шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт — кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7–10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Введення препарату. Цефепім можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза — gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях введення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному введенні Цефепім розчиняти у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, у 5% розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено у наведеній нижче таблиці. Вводити внутрішньовенно повільно протягом 3–5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом’язове введення. Цефепім можна розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5% розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані нижче в таблиці 4.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 4

  Об’єм розчину для розведення (мл) Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенне введення
1 г/флакон 10 11,4 90
Внутрішньом’язове введення
1 г/флакон 3,0 4,4 230

Відновлений розчин хімічно та фізично стійкий протягом 24 годин при кімнатній температурі. Для запобігання мікробіологічному забрудненню бажано використати розчин одразу після розведення. Якщо розчин не використали одразу, термін та умови зберігання — на відповідальності лікаря. Загальний час між відновленням, розведенням, зберіганням у рефрижераторі при температурі 2–8 °С та застосуванням не повинен перевищувати 7 днів. Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату перед введенням слід перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму варто зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак цефепім можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування цефепімом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Діти.

Застосовувати дітям віком від 1 місяця.

Передозування.

Симптоми. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих із порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічних реакцій. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою; міоклонію; епілептоформні напади; нейром’язову збудливість.

Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію.

Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції.

Цефепім зазвичай переноситься добре, побічні ефекти виникають рідко.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив’янка, підвищення температури;

З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка;

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, вазодилатація, біль у грудях;

З боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, зміна відчуття смаку, діарея, псевдомембранозний коліт, біль у животі, запор.

З боку нервової системи: головний біль, безсоння, неспокій, сплутаність свідомості, судоми, запаморочення, парестезія, епілептиформні напади, міоклонія, енцефалопатія (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома).

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця.

Інші: астенія, пітливість, гарячка, геніальний свербіж, вагініт, біль у спині, периферичні набряки.

Локальні реакції у місці введення препарату:

при внутрішньовенному — флебіт та запалення;

при внутрішньом’язовому — біль у місці ін’єкції, запалення.

Рідко можливі відхилення показників лабораторних аналізів від норми. Побічні ефекти мали транзиторний характер.

Лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілія, збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, транзиторна тромбоцитопенія відзначалися у менш ніж 0,5% пацієнтів. Також відзначалась лейкопенія і нейтропенія.

Місцеві реакції у місці внутрішньовенного вливання (флебіти і запалення) та при внутрішньом’язовому введенні виникають рідко.

Можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз, панцитопенія.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємкості з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

По 1000 мг порошку для розчину для ін’єкцій у флаконах №1 або №10 у пачках з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Зейсс Фармас’ютікелс Пвт. Лтд./Zeiss Pharmaceuticals Pvt. Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дільниця № 72, ЕПІП, фаза-1, Джармаджри, Бадді, Район-Солан, Хімачал Прадеш, Індія/Plot No. 72, EPIP, Phase-I, Jharmajri, Baddi, Distt. Solan, (H. P.), India

Заявник.

ААР ФАРМА ЛТД

Місцезнаходження заявника.

3-й поверх, шосе Фаррінгдон 49, Лондон, Сполучене Королівство, EC1M 3JP

Дата додавання: 28.03.2020 р.

© Компендиум 2019

Ціни на ЦЕФЕПІМ АНАНТА в містах України

Вінниця 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Вінниця, вул. Київська, 45, тел.: +380800505911

Дніпро 68.39 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 65.31 грн./уп.
«АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпро, вул. Калинова, 3, тел.: +380563775570

Житомир 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Житомир, вул. Київська, 7/4, тел.: +380800505911

Івано-Франківск 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, 89, тел.: +380800505911

Київ 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Київ, вул. Васильківська, 47/1, тел.: +380800505911

Кропивницький 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Кропивницький, вул. Преображенська, 4А, тел.: +380800505911

Луцьк 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Луцьк, просп. Волі, 5/1, тел.: +380800505911

Львів 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Львів, вул. Пасічна, 70, тел.: +380800505911

Миколаїв 87.33 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Миколаїв, вул. Чкалова, 91А, тел.: +380512769961

Полтава 88.58 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Полтава, вул. Дмітрієва Миколи, 6Д, тел.: +380532625085

Рівне 87.33 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Рівне, вул. Князя Володимира, 109Б, тел.: +380362420455

Суми 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Суми, вул. Кооперативна, 1, тел.: +380800505911

Тернопіль 87.33 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Тернопіль, вул. Текстильна, 28Ч, тел.: +380352561257

Харків 88.87 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Харків, вул. Полтавський шлях, 53/55, тел.: +380577284145

Херсон 86.5 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Херсон, пл. Привокзальна, 1, тел.: +380552701250

Хмельницький 89 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 89 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Хмельницький, вул. Кам'янецька, 80, тел.: +380800505911

Черкаси 87.33 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Черкаси, вул. Дашковича Остафія, 19, тел.: +380472590164

Чернівці 86.5 грн./уп.

ЦЕФЕПІМ АНАНТА пор. д/р-ну д/ін. 1 г фл. № 1, Прогрессфарм ..... 84 грн./уп.
«АПТЕКА 24» Чернівці, вул. Головна, 200, тел.: +380372931378

Developed by Maxim Levchenko