Вітацертин (Vitacertin) (339062) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: лідокаїну гідрохлорид, спирт бензиловий, натрію поліфосфат, калію фериціанід, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Вітамін B1 (тіаміну гідрохлорид) - 50 мг/мл

Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) - 50 мг/мл

Вітамін В12 (ціанокобаломин) - 0,5 мг/мл

фармакодинаміка. Нейротропні вітаміни групи В чинять сприятливу дію на запальні та дегенеративні захворювання нервів і рухового апарату. Їх застосовують для усунення дефіцитних станів, а у високих дозах вони виявляють анальгезивні властивості, сприяють покращенню кровообігу, нормалізують роботу нервової системи і процес кровотворення.
Вітамін В₁ є дуже важливою активною речовиною. В організмі вітамін В₁ фосфорилюється з утворенням біологічно активних тіаміндифосфату (кокарбоксилаза) і тіамінтрифосфату.
Тіаміндифосфат як коензим бере участь у важливих функціях вуглеводного обміну, які мають вирішальне значення в обмінних процесах нервової тканини, впливають на проведення нервового імпульсу в синапсах. При недостатності вітаміну В₁ у тканинах відбувається накопичення метаболітів, насамперед молочної і піровиноградної кислоти, що призводить до різних патологічних станів і розладів діяльності нервової системи.
Вітамін В₆ у своїй фосфорильованій формі (піридоксаль-5'-фосфат, PALP) є коензимом ряду ферментів, які взаємодіють у загальному неокисному метаболізмі амінокислот. Через декарбоксилювання вони залучаються до утворення фізіологічно активних амінів (адреналіну, гістаміну, серотоніну, дофаміну, тираміну), через трансамінування — до анаболічних і катаболічних процесів обміну (наприклад глутамат-оксалоацетаттрансаміназа, глутаматпіруваттрансаміназа, γ-аміномасляна кислота, a-кетоглутараттрансаміназа), а також до різних процесів розщеплення і синтезу амінокислот. Вітамін В₆ діє на 4 різних ділянках метаболізму триптофану. У межах синтезу гемоглобіну вітамін В₆ каталізує утворення α-аміно-β-кетоадинінової кислоти.
Вітамін В₁₂ необхідний для процесів клітинного метаболізму. Він впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, чинить знеболювальну дію.
Фармакокінетика. Після парентерального введення тіамін розподіляється в організмі. Близько 1 мг тіаміну розпадається щоденно. Метаболіти виводяться із сечею. Дефосфорилювання відбувається у нирках. Біологічний Т_½ тіаміну становить 21 хв. Накопичення тіаміну в організмі не відбувається завдяки обмеженому розчиненню в жирах.
Вітамін В₆ фосфорилюється та окиснюється до піридоксаль-5'-фосфату. У плазмі крові піридоксаль-5'-фосфат і піридоксаль зв’язуються з альбуміном. Формою, яка транспортується, є піридоксаль. Для проходження через клітинну мембрану піридоксаль-5'-фосфат, зв’язаний з альбуміном, гідролізується ЛФ у піридоксаль.
Вітамін В₁₂ після парентерального введення утворює транспортні білкові комплекси, які швидко абсорбуються печінкою, кістковим мозком та іншими проліферативними органами. Вітамін В₁₂ надходить у жовч і бере участь у кишково-печінковій циркуляції. Вітамін В₁₂ проходить через плаценту.

системні неврологічні захворювання, спричинені встановленим дефіцитом вітамінів B₁, B₆ і B₁₂, якщо вони не можуть бути усунені дієтичним харчуванням.

дозування.
У тяжких та гострих випадках для досягнення швидкого підвищення рівня препарату в крові лікування розпочинають з 2 мл розчину в/м 1 раз на добу. Після завершення гострої стадії та при захворюваннях слабкого ступеня призначають по 2 мл (1 ін’єкцію) 2–3 рази на тиждень.
Протягом терапії рекомендується щотижневий лікарський контроль.
Слід прагнути до того, щоб якомога швидше перейти на пероральну терапію.
Спосіб застосування.
Ін’єкції вводяться глибоко в м’язи (в/м).
Внутрішньом’язову ін’єкцію слід виконувати у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза.
Попередження щодо недопущення помилкової в/в ін’єкції.
Допускається лише в/м введення Вітацертину. Не дозволяється в/в введення в кровоносну систему. У випадку помилкової в/в ін’єкції, залежно від ступеня важкості симптомів, необхідний медичний контроль або спостереження в стаціонарних умовах.
Діти. Лікарський засіб не застосовувати дітям.

підвищена чутливість до компонентів препарату; гостре порушення серцевої провідності; гостра форма декомпенсованої серцевої недостатності.
Вітамін В₁ протипоказаний при алергічних реакціях.
Вітамін В₆ протипоказано застосовувати при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення (можливе підвищення кислотності шлункового соку).
Вітамін В₁₂ протипоказано застосовувати при еритремії, еритроцитозі, тромбоемболії.
Лідокаїн. Підвищена індивідуальна чутливість до лідокаїну або інших амідних місцево-анестезуючих засобів, наявність в анамнезі епілептиформних судом через лідокаїн, тяжка брадикардія, тяжка артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності (ІІ–ІІІ ступеня), синдром слабкості синусного вузла, синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта, синдром Адамса — Стокса, AV-блокада ІІ і ІІІ ступеня, гіповолемія, тяжкі порушення функції печінки/нирок, порфірія, міастенія.
Період вагітності та годування грудьми.

частота побічних реакцій визначається таким чином:
дуже часто: ≥1/10;
часто: від ≥1/100 до <1/10;
нечасто: від ≥1/1000 до <1/100;
рідко: від ≥1/10 000 до <1/1000;
дуже рідко: <1/10 000;
невідомо (частоту неможливо оцінити на основі наявних даних).
З боку імунної системи: невідомо: бензиловий спирт може викликати алергічні реакції; дуже рідко: реакції гіперчутливості (наприклад: екзантема, задишка, шоковий стан, ангіоневротичний набряк).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко: шкірні реакції зі свербежем та кропив’янкою, вугрові висипи, пітливість.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко: тахікардія.
Загальні порушення та стан місця введення: невідомо: системні реакції через швидке накопичення (випадкова в/в ін’єкція, ін’єкція в тканину з високим кровопостачанням) або передозування. Запаморочення, блювання, брадикардія, порушення серцевого ритму, судоми.
Печіння в місці ін’єкції.

Вітацертин містить лідокаїну гідрохлорид, і тому лікарський засіб слід вводити лише в/м. Не дозволяється в/в введення у кровоносну систему. У випадку помилкової в/в ін’єкції, залежно від ступеня важкості виниклих симптомів, необхідний медичний контроль або спостереження в стаціонарних умовах.
Довготривале застосування вітаміну В₆ (понад 6 міс), може призвести до оборотної периферичної сенсорної нейропатії.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Вітацертин містить бензиловий спирт, який пов’язаний із ризиком серйозних побічних ефектів («синдром задишки») у новонароджених та дітей молодшого віку. Не слід застосовувати недоношеним дітям та новонародженим. Може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років. Через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз) великі кількості бензилового спирту слід застосовувати тільки з обережністю та у разі крайньої необхідності.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Лікарський засіб не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.
Якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

тіамін повністю розкладається сульфітовмісними розчинами. Інші вітаміни можуть бути інактивовані у присутності продуктів розпаду вітаміну В₁. Терапевтичні дози вітаміну В₆ можуть послабити ефект L-допи. Також лікарський засіб взаємодіє з ізоніазидом, D-пеніциламіном та циклосерином.
Коли лідокаїн вводять парентерально, серцеві побічні ефекти можуть посилюватися при застосуванні адреналіну або норадреналіну. Також лікарський засіб взаємодіє із сульфонамідами.
У разі передозування місцевих анестетиків адреналін та норадреналін застосовувати не можна.
Несумісність.
Тіамін несумісний із окиснювальними і редукуючими сполуками: хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, таніновою кислотою, залізо-амоній-цитратом, а також із фенобарбіталом натрієм, рибофлавіном, бензилпеніциліном, глюкозою і метабісульфітом, оскільки інактивується в їх присутності. Мідь прискорює розпад тіаміну; крім того, тіамін втрачає свою дію при збільшенні значень рН (>3).
Вітамін В₁₂ несумісний з окислювальними і редукувальними сполуками та з солями важких металів.
У розчинах, що містять тіамін, вітамін В₁₂, як і інші фактори комплексу групи В, швидко руйнується продуктами розпаду тіаміну (низькі концентрації іонів заліза можуть захистити від цього). Також рибофлавін, зокрема в поєднанні з дією світла, чинить руйнівну дію; нікотинамід прискорює фотоліз, тоді як антиоксиданти чинять інгібувальну дію.

при передозуванні відбувається посилення симптомів побічної дії лікарського засобу.
Вітамін В₁ має широкий терапевтичний діапазон. Дуже високі дози (більше 10 г) виявляють курареподібний ефект, пригнічуючи провідність нервових імпульсів.
Вітамін В₆ має дуже низьку токсичність.
Надмірне застосування вітаміну В₆ у дозах більш ніж 1 г на добу протягом кількох місяців може призвести до нейротоксичних ефектів.
Невропатії з атаксією і розлади чутливості, церебральні конвульсії зі змінами на ЕЕГ, а також в окремих випадках гіпохромна анемія і себорейний дерматит були описані після введення більше 2 г на добу.
Вітамін В₁₂: після парентерального введення (у рідкісних випадках — після перорального застосування) доз препарату вищих, ніж рекомендовані, спостерігались алергічні реакції, екзематозні шкірні порушення і доброякісна форма акне.
При тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення активності ферментів печінки, біль у ділянці серця, гіперкоагуляція.
Лікування: терапія симптоматична.
Лідокаїн. Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження АТ, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива АВ-блокада, пригнічення ЦНС, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові більше 0,006 мг/кг, судоми — при 0,01 мг/кг.
Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (наприклад, норадреналін, мезатон), при брадикардії — холінолітики (0,5–1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легенів, реанімаційних заходів.
Діаліз неефективний.

у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2–8 °С.