• Кабинет
  • ГРИПОЦИТРОН (GRIPOCITRON)

    Здоров'я

    Склад і форма випуску

    ГРИПОЦИТРОН ХОТ ЛИМОН
    порошок для орального розчину пакет 4 г, № 10Ціни в аптеках
    Парацетамол
    500 мг
    Фенілефрину гідрохлорид
    10 мг
    Феніраміну малеат
    20 мг
    Кислота аскорбінова
    50 мг
    № UA/10174/01/01 від 22.02.2019
    C
    ГРИПОЦИТРОН ХОТ ОРАНЖ
    порошок для орального розчину пакет 4 г, № 10Ціни в аптеках
    Парацетамол
    500 мг
    Фенілефрину гідрохлорид
    10 мг
    Феніраміну малеат
    20 мг
    Кислота аскорбінова
    50 мг
    № UA/1470/01/01 від 22.02.2019
    C
    ГРИПОЦИТРОН ФОРТЕ
    порошок для орального розчину пакет 4 г, № 10Ціни в аптеках
    Парацетамол
    650 мг
    Кислота аскорбінова
    50 мг
    Феніраміну малеат
    20 мг
    Фенілефрину гідрохлорид
    10 мг
    № UA/1470/01/02 від 12.08.2019
    C
    ГРИПОЦИТРОН КІДС ЛИМОН
    порошок для орального розчину пакет 4 г, № 10Ціни в аптеках
    Парацетамол
    160 мг
    Кислота аскорбінова
    50 мг
    Хлорфеніраміну малеат
    1 мг
    № UA/11498/01/01 від 28.03.2016 до 28.03.2021
    C
    ГРИПОЦИТРОН КІДС ОРАНЖ
    порошок для орального розчину пакет 4 г, № 10Ціни в аптеках
    Парацетамол
    160 мг
    Кислота аскорбінова
    50 мг
    Хлорфеніраміну малеат
    1 мг
    № UA/11499/01/01 від 25.08.2020
    C

    Інструкція

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    ГРИПОЦИТРОН ХОТ ЛИМОН

    (GRIPOCITRON HOT LEMON)

    Склад:

    діючі речовини: paracetamol; ascorbic acid (vit C); pheniramine; phenylephrine;

    1 пакет містить парацетамолу 500 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

    допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), кислота лимонна безводна, сахарин натрію, лактози моногідрат, кислота янтарна, натрію цитрат|, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тартразин (Е 102); ароматизатор «Лимон», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту лимонну.

    Лікарська форма.

    Порошок для орального розчину.

    Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакету — суміш гранул і порошку жовтого і білого кольору з фруктовим запахом.

    Фармакотерапевтична група.

    Інші аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

    Код АТХ N02В Е51.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Парацетамол чинить жарознижувальну, болезаспокійливу і протизапальну дію. Пригнічує синтез простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС) і блокує проведення больових імпульсів.

    Аскорбінова кислота посилює неспецифічну резистентність організму.

    Феніраміну малеат — блокатор гістамінових Н1-рецепторів, зменшує проникність судин, усуває сльозотечу, свербіж очей і носа.

    Фенілефрину гідрохлорид — α-адреноміметик, чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух. Його дія настає швидко і продовжується близько 20 хвилин.

    Фармакокінетика.

    Парацетамол добре абсорбується, проникає через плацентарний бар’єр, незначною мірою проникає у грудне молоко, метаболізується системою цитохрому Р450, виводиться нирками, період напіввиведення (Т½) — 1–4 години. Тривалість дії — 3–4 години.

    Аскорбінова кислота швидко абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці, виводиться нирками.

    Феніраміну малеат добре абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці системою цитохрому Р450, Т½ — 16–18 годин, 70–83% виводиться нирками.

    Фенілефрину гідрохлорид метаболізується у печінці або у травному тракті, виводиться нирками.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу:

    • підвищеної температури тіла;
    • головного болю;
    • закладеності носа;
    • нежитю;
    • болю і ломоти у м’язах.

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; фенілкетонурія, алкоголізм; захворювання крові; лейкопенія; анемія; тяжкі форми аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; гіпертиреоз; гострий панкреатит; гіпертрофія простати із затримкою сечі; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; бронхіальна астма; закритокутова глаукома; феохромоцитома; тромбоз; тромбофлебіт; цукровий діабет; епілепсія; стани підвищеного збудження; порушення сну, супутнє лікування трициклічними антидепресантами, β-блокаторами, іншими симпатоміметиками, препаратами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами; супутнє лікування та 2 тижні після застосування інгібіторів МАО.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні його з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при застосуванні з холестираміном (цей ефект незначний, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину). При тривалому прийомі парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину та інших похідних кумарину і збільшуватися ризик кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Гепатотоксичні препарати збільшують імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик гепатотоксичності парацетамолу зростає при прийомі препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати; протисудомні — фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін та протитуберкульозні — рифампіцин, ізоніазид). Парацетамол знижує ефективність діуретиків, може подовжувати Т½ хлорамфеніколу; може індукувати метаболізм ламотриджину у печінці, у зв’язку з чим знижується його біодоступність і ефективність. При регулярному прийомі парацетамолу та зидовудину можлива нейтропенія і підвищення ризику ураження печінки. При прийомі пробенециду дозу парацетамолу слід зменшити, тому що він впливає на метаболізм парацетамолу. Парацетамол може впливати на результати визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися при тривалому або надмірному вживанні алкоголю. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

    Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування заліза; підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові; знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів; підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при лікуванні глюкокортикостероїдами; великі дози зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді, що може призвести до серцевої декомпенсації. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при прийомі пероральних контрацептивів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

    Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів, інгібує дію антикоагулянтів. Одночасне застосування феніраміну зі снодійними, барбітуратами, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем може значно збільшити його пригнічувальну дію.

    Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) — підвищує ризик серцево-судинних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами — призводить до аритмій та інфаркту, з іншими симпатоміметиками — збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій та артеріальної гіпертензії, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи, дебризохіну, гуанетидину) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може збільшити ризик ерготизму.

    Особливості застосування.

    Не можна перевищувати рекомендованих доз. Якщо стан не поліпшується протягом 5 днів або супроводжується високою температурою, пропасницею тривалістю більше 3 днів, висипанням або тривалим головним болем, слід порадитися з лікарем, оскільки ці явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

    У зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки при передозуванні не застосовувати одночасно з іншими препаратами для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолвмісними). З обережністю застосовувати препарат при хворобі Рейно, артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, аритмії, брадикардії, захворюваннях щитовидної залози, печінки та нирок, гострому гепатиті, глаукомі, хронічних хворобах легенів, гіпертрофії простати (оскільки є ризик затримки сечі), особам літнього віку, при підвищеному зсіданні крові, гемолітичній анемії, хронічному недоїданні, зневодненні, стенозуючій пептичній виразці. Ризик гепатотоксичності підвищується в осіб з алкогольним ураженням печінки та в осіб, які зловживають алкоголем.

    Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем при захворюваннях печінки, нирок; при прийомі варфарину або подібних антикоагулянтів; прийомі аналгетиків кожен день при артритах легкої форми; бронхолегеневих захворюваннях (астма, емфізема, хронічний бронхіт).

    Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів. Може бути негативним результат дослідження прихованої крові у калі.

    У пацієнтів з тяжкими інфекціями (сепсис), при яких знижується рівень глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик метаболічного ацидозу. Симптоми метаболічного ацидозу — глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. При виникненні цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря.

    Не рекомендується приймати цей препарат наприкінці дня, оскільки аскорбінова кислота у великих дозах чинить легку стимулювальну дію. У зв’язку зі стимулювальним впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів потрібен контроль функції нирок і артеріального тиску.

    З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія), з нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).

    Довготривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після відміни лікування можливий парадоксальний гіповітаміноз. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими препаратами, які містять вітамін С. Всмоктування аскорбінової кислоти може змінюватися при порушенні моторики кишечнику, ентериті або зниженій шлунковій секреції.

    Препарат містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії.

    Тартразин (Е 102) може спричиняти алергічні реакції.

    Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

    Цей лікарський засіб містить 1,26 ммоль (або 28,9 мг)/дозу натрію (1 пакет лікарського засобу). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Вплив препарату на фертильність спеціально не досліджувався. Відомо, що доклінічні дослідження не виявили будь-якого особливого впливу парацетамолу на фертильність при застосуванні його у терапевтичних дозах. Належних досліджень впливу фенілефрину та феніраміну на репродуктивну токсичність у тварин не проводили.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Оскільки препарат може викликати сонливість та інші побічні реакції з боку нервової системи та органів зору, при його застосуванні не рекомендується керувати автомобілем та іншими складними механізмами.

    Спосіб застосування та дози.

    Приймати внутрішньо дорослим і дітям віком від 12 років по 1 пакету кожні 3–4 години, але не більше 3-х пакетів на добу. Перед застосуванням вміст 1 пакета розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (не окропу), приймати гарячим.

    Максимальний термін застосування без консультації лікаря — 3 дні.

    Діти.

    Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.

    Передозування.

    При передозуванні парацетамолу у перші 24 години з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. При прийомі великих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, психомоторне збудження, запаморочення, порушення сну, серцевого ритму, панкреатит, гепатонекроз. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 12–48 годин, а може виникати пізніше, до 4–6 днів після застосування препарату. Ураження печінки зазвичай виникає максимум через 72–96 годин після прийому препарату. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, крововиливи. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

    У поодиноких випадках повідомляли про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, яка можлива навіть при відсутності тяжкого ураження печінки, що проявляється сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією. Можлива нефротоксичність: ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз.

    Застосування дорослим 10 г або більше парацетамолу, особливо з алкоголем, та дитиною понад 150 мг/кг маси тіла може призвести до гепатоцелюлярного некрозу з розвитком енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, печінкової коми та летального наслідку. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими препаратами, що індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

    При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювання або діарея (які зникають після її відміни); здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипання, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, при тривалому застосуванні у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози та глюкозурія. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з випаданням в осад оксалатних конкрементів.

    При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотонії, колапсу). Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту феніраміну та симпатоміметичного ефекту фенілефрину: сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення ЦНС, порушення зору, висипання, стійкий головний біль, нервозність, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, порушення кровообігу, брадикардія.

    При передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмія, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія; а у тяжких випадках — кома.

    Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. У першу годину після передозування слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу у крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації не достовірні). N-ацетилцистеїн можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний ефект настає при застосуванні у перші 8 годин, після чого його ефективність раптово знижується. При необхідності внутрішньовенного введення N-ацетилцистеїну його слід вводити згідно зі встановленим переліком доз. Як альтернативу, при відсутності блювання у віддаленних від лікарні місцях можна застосовувати перорально метіонін.

    При передозуванні аскорбінової кислоти протягом перших 6 годин необхідно промити шлунок, а протягом перших 8 годин перорально ввести метіонін або внутрішньовенно — цистеамін або N-ацетилцистеїн.

    При передозуванні феніраміну специфічного антидоту для лікування передозування не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, у тому числі дати активоване вугілля, сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

    При передозуванні фенілефрину для усунення гіпертензивних ефектів можна застосовувати внутрішньовенно блокатор α-рецепторів; для усунення судом — діазепам.

    Побічні реакції.

    З боку шкіри: висипання (зазвичай генералізовані, еритематозні), свербіж, дерматит, кропив’янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

    З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія, ангіоневротичний набряк.

    З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, парестезії, шум у вухах, в окремих випадках — кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

    З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ.

    З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

    З боку травної системи: нудота, блювання, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагія, подразнення слизових оболонок.

    З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гіпертрансаміназемія, зазвичай без жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).

    З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

    З боку крові і лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, синці або кровотечі, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія.

    З боку нирок і сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз, дизурія, затримка сечі та утруднення сечовипускання, ниркова коліка, ниркова недостатність.

    З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія, брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці, напади стенокардії.

    Інші: загальна слабкість, нездужання.

    На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією інтервалу QT і серцевою аритмією.

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка.

    По 4 г у пакетах № 5, № 10 у коробці.

    Категорія відпуску.

    Без рецепта.

    Виробник.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    ГРИПОЦИТРОН ХОТ ОРАНЖ

    (GRIPOCITRON HOT ORANGE)

    Склад:

    діючі речовини: paracetamol; ascorbic acid (vit C); pheniramine; phenylephrine;

    1 пакет містить парацетамолу 500 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, феніраміну малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

    допоміжні речовини: сорбіт (Е 420), кислота лимонна безводна, сахарин натрію, лактози моногідрат, кислота янтарна, натрію цитрат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, жовтий захід FCF (E 110); ароматизатор «Апельсин», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту аскорбінову, альфа-токоферол, сірки діоксид (Е 220).

    Лікарська форма.

    Порошок для орального розчину.

    Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакету — суміш гранул і порошку рожевувато-оранжевого і білого кольору з фруктовим запахом.

    Фармакотерапевтична група.

    Інші аналгетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

    Код АТХ N02В Е51.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Парацетамол чинить жарознижувальну, болезаспокійливу і протизапальну дію. Пригнічує синтез простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС) і блокує проведення больових імпульсів. Тривалість дії — 3–4 години.

    Аскорбінова кислота посилює неспецифічну резистентність організму.

    Феніраміну малеат — блокатор гістамінових Н1-рецепторів, зменшує проникність судин, усуває сльозотечу, свербіж очей і носа.

    Фенілефрину гідрохлорид — α-адреноміметик, чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух. Його дія настає швидко і продовжується близько 20 хвилин.

    Фармакокінетика.

    Парацетамол добре абсорбується, проникає через плацентарний бар’єр, незначною мірою проникає у грудне молоко, метаболізується системою цитохрому Р450, виводиться нирками, період напіввиведення (Т½) — 1–4 години.

    Аскорбінова кислота швидко абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці, виводиться нирками.

    Феніраміну малеат добре абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці системою цитохрому Р450, Т½ — 16–18 годин, 70–83% виводиться нирками.

    Фенілефрину гідрохлорид метаболізується у печінці або у травному тракті, виводиться нирками.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу:

    • підвищеної температури тіла;
    • головного болю;
    • закладеності носа;
    • нежитю;
    • болю і ломоти у м’язах.

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; фенілкетонурія, алкоголізм; захворювання крові; лейкопенія; анемія; тяжкі форми аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; гіпертиреоз; гострий панкреатит; гіпертрофія простати із затримкою сечі; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; бронхіальна астма; закритокутова глаукома; феохромоцитома; тромбоз; тромбофлебіт; цукровий діабет; епілепсія; стани підвищеного збудження; порушення сну, супутнє лікування трициклічними антидепресантами, β-блокаторами, іншими симпатоміметиками, препаратами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами; супутнє лікування та 2 тижні після застосування інгібіторів МАО.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні його з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при застосуванні з холестираміном (цей ефект незначний, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину). При тривалому прийомі парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину та інших похідних кумарину і збільшуватися ризик кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Гепатотоксичні препарати збільшують імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик гепатотоксичності парацетамолу зростає при прийомі препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати; протисудомні — фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін та протитуберкульозні — рифампіцин, ізоніазид). Парацетамол знижує ефективність діуретиків, може подовжувати Т½ хлорамфеніколу; може індукувати метаболізм ламотриджину у печінці, у зв’язку з чим знижується його біодоступність і ефективність. При регулярному прийомі парацетамолу та зидовудину можлива нейтропенія і підвищення ризику ураження печінки. При прийомі пробенециду дозу парацетамолу слід зменшити, тому що він впливає на метаболізм парацетамолу. Парацетамол може впливати на результати визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися при тривалому або надмірному вживанні алкоголю. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

    Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування заліза; підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові; знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів; підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при лікуванні глюкокортикостероїдами; великі дози зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді, що може призвести до серцевої декомпенсації. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при прийомі пероральних контрацептивів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

    Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів, інгібує дію антикоагулянтів. Одночасне застосування феніраміну зі снодійними, барбітуратами, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем може значно збільшити його пригнічувальну дію.

    Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) — підвищує ризик серцево-судинних побічних ефектів, з дигоксином і серцевими глікозидами — призводить до аритмій та інфаркту, з іншими симпатоміметиками — збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій та артеріальної гіпертензії, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи, дебризохіну, гуанетидину) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може збільшити ризик ерготизму.

    Особливості застосування.

    Не можна перевищувати рекомендованих доз. Якщо стан не поліпшується протягом 5 днів або супроводжується високою температурою, пропасницею тривалістю більше 3 днів, висипаннями або тривалим головним болем, слід порадитися з лікарем, оскільки ці явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

    У зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки при передозуванні не застосовувати одночасно з іншими препаратами для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолвмісними). З обережністю застосовувати препарат при хворобі Рейно, артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, аритмії, брадикардії, захворюваннях щитовидної залози, печінки та нирок, гострому гепатиті, глаукомі, хронічних хворобах легенів, гіпертрофії простати (оскільки є ризик затримки сечі), особам літнього віку, при підвищеному зсіданні крові, гемолітичній анемії, хронічному недоїданні, зневодненні, стенозуючій пептичній виразці. Ризик гепатотоксичності підвищується в осіб з алкогольним ураженням печінки та в осіб, які зловживають алкоголем.

    Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем при захворюваннях печінки, нирок; прийомі варфарину або подібних антикоагулянтів; прийомі аналгетиків кожен день при артритах легкої форми; бронхолегеневих захворюваннях (астма, емфізема, хронічний бронхіт).

    Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів. Може бути негативним результат дослідження прихованої крові у калі.

    У пацієнтів з тяжкими інфекціями (сепсис), при яких знижується рівень глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик метаболічного ацидозу. Симптоми метаболічного ацидозу — глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. При виникненні цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря.

    Не рекомендується приймати цей препарат наприкінці дня, оскільки аскорбінова кислота у великих дозах чинить легку стимулювальну дію. У зв’язку зі стимулювальним впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів потрібен контроль функції нирок і артеріального тиску.

    З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія), з нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).

    Довготривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після відміни лікування можливий парадоксальний гіповітаміноз. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими препаратами, які містять вітамін С. Всмоктування аскорбінової кислоти може змінюватися при порушенні моторики кишечнику, ентериті або зниженій шлунковій секреції.

    Препарат містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії.

    Жовтий захід FCF (E 110) може спричиняти алергічні реакції.

    Сірки діоксид (Е 221) рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

    Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

    Цей лікарський засіб містить 1,26 ммоль (або 28,9 мг)/дозу натрію (1 пакет лікарського засобу). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Вплив препарату на фертильність спеціально не досліджувався. Відомо, що доклінічні дослідження не виявили будь-якого особливого впливу парацетамолу на фертильність при застосуванні його у терапевтичних дозах. Належних досліджень впливу фенілефрину та феніраміну на репродуктивну токсичність у тварин не проводили.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Оскільки препарат може викликати сонливість та інші побічні реакції з боку нервової системи та органів зору, при його застосуванні не рекомендується керувати автомобілем та іншими складними механізмами.

    Спосіб застосування та дози.

    Приймати внутрішньо дорослим і дітям віком від 12 років по 1 пакету кожні 3–4 години, але не більше 3-х пакетів на добу. Перед застосуванням вміст 1 пакета розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (не окропу), приймати гарячим.

    Максимальний термін застосування без консультації лікаря — 3 дні.

    Діти.

    Препарат протипоказаний дітям віком до 12 років.

    Передозування.

    При передозуванні парацетамолу у перші 24 години з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. При прийомі великих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, психомоторне збудження, запаморочення, порушення сну, серцевого ритму, панкреатит, гепатонекроз. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 12–48 годин, а може виникати пізніше, до 4–6 днів після застосування препарату. Ураження печінки зазвичай виникає максимум через 72–96 годин після прийому препарату. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, крововиливи. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

    У поодиноких випадках повідомляли про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, яка можлива навіть при відсутності тяжкого ураження печінки, що проявляється сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією. Можлива нефротоксичність: ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз.

    Вживання дорослим 10 г або більше парацетамолу, особливо з алкоголем, та дитиною понад 150 мг/кг маси тіла може призвести до гепатоцелюлярного некрозу з розвитком енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, печінкової коми та летального наслідку. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими препаратами, що індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

    При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювання або діарея (які зникають після її відміни); здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипання, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, при тривалому застосуванні у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози та глюкозурія. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з випаданням в осад оксалатних конкрементів.

    При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотонії, колапсу). Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту феніраміну та симпатоміметичного ефекту фенілефрину: сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення ЦНС, порушення зору, висипання, стійкий головний біль, нервозність, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, порушення кровообігу, брадикардія.

    При передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмія, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія, а у тяжких випадках — кома.

    Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. У першу годину після передозування слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу у крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації недостовірні). N-ацетилцистеїн можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний ефект настає при застосуванні у перші 8 годин, після чого його ефективність раптово знижується. При необхідності внутрішньовенного введення N-ацетилцистеїну його слід вводити згідно зі встановленим переліком доз. Як альтернативу, при відсутності блювання у віддалених від лікарні місцях можна застосовувати перорально метіонін.

    При передозуванні аскорбінової кислоти протягом перших 6 годин необхідно промити шлунок, а протягом перших 8 годин — перорально ввести метіонін або внутрішньовенно — цистеамін або N-ацетилцистеїн.

    При передозуванні феніраміну специфічного антидоту для лікування передозування не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, у тому числі дати активоване вугілля, сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

    При передозуванні фенілефрину для усунення гіпертензивних ефектів можна застосовувати внутрішньовенно блокатор α-рецепторів; для усунення судом — діазепам.

    Побічні реакції.

    З боку шкіри: висипання (зазвичай генералізовані, еритематозні), свербіж, дерматит, кропив’янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

    З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія, ангіоневротичний набряк.

    З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервова збудженість, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні стани, парестезії, шум у вухах, в окремих випадках — кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

    З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.

    З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

    З боку травної системи: нудота, блювання, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагія, подразнення слизових оболонок.

    З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гіпертрансаміназемія, зазвичай без жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).

    З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

    З боку крові і лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), тромбоцитопенія, агранулоцитоз, синці або кровотечі, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія.

    З боку нирок і сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз, дизурія, затримка сечі та утруднення сечовипускання, ниркова коліка, ниркова недостатність.

    З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія, брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці, напади стенокардії.

    Інші: загальна слабкість, нездужання.

    На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією інтервалу QT і серцевою аритмією.

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка.

    По 4 г у пакеті; по 10 пакетів у картонній коробці;

    по 4 г у пакеті; по 5 спарених пакетів у картонній коробці.

    Категорія відпуску.

    Без рецепта.

    Виробник.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    ГРИПОЦИТРОН ФОРТЕ

    (GRIPOCITRON FORTE)

    Склад:

    діючі речовини: парацетамол; кислота аскорбінова (вітамін C); фенірамін; фенілефрин;

    1 пакет містить  парацетамолу 650 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, феніраміну  малеату 20 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг;

    допоміжні речовини: сорбіт (Е 420); кислота лимонна безводна; сахарин натрію; лактоза, моногідрат; кислота янтарна; натрію цитрат; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; тартразин (Е 102); ароматизатор «Лимон», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту лимонну.

    Лікарська форма.

    Порошок для орального розчину.

    Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакета — суміш гранул і порошку жовтого і білого кольору з фруктовим запахом.

    Фармакотерапевтична група.

    Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

    Код АТХ N02В Е51.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Парацетамол має жарознижувальну, болезаспокійливу і слабковиражену протизапальну дію. Пригнічує синтез простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС) і блокує проведення больових імпульсів.

    Аскорбінова кислота посилює неспецифічну резистентність організму.

    Феніраміну малеат — блокатор гістамінових Н1-рецепторів, зменшує проникність судин, усуває сльозотечу, свербіж очей і носа.

    Фенілефрину гідрохлорид — α-адреноміметик, має судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух.

    Фармакокінетика.

    Парацетамол добре абсорбується, проникає через плацентарний бар’єр, у незначній кількості проникає у грудне молоко, метаболізується системою цитохрому Р450, виводиться нирками, період напіввиведення (Т½) — 1–4 години. Тривалість дії — 3–4 години.

    Аскорбінова кислота швидко абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці, виводиться нирками.

    Феніраміну малеат добре абсорбується з травного тракту. Метаболізується у печінці системою цитохрому Р450, Т½ — 16–18 годин, 70–83% виводяться нирками.

    Дія фенілефрину гідрохлориду настає швидко і продовжується близько 20 хвилин. Метаболізується у печінці або у травному тракті, виводиться нирками.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій і грипу:

    • підвищеної температури тіла;
    • головного болю;
    • закладеності носа;
    • нежитю;
    • болю і ломоти у м’язах.

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; фенілкетонурія, алкоголізм; захворювання крові; лейкопенія; анемія; тяжкі форми аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; гіпертиреоз; гострий панкреатит; гіпертрофія простати з затримкою сечі; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; бронхіальна астма; закритокутова глаукома; феохромоцитома; тромбоз; тромбофлебіт; епілепсія; стани підвищеного збудження; порушення сну, супутнє лікування трициклічними антидепресантами, β-блокаторами, іншими симпатоміметиками, препаратами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами; супутнє лікування та 2 тижні після застосування інгібіторів МАО.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися — з холестираміном (цей ефект є незначним, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину). При тривалому прийомі парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину та інших похідних кумарину і збільшуватися — ризик кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Гепатотоксичні препарати збільшують імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик гепатотоксичності парацетамолу зростає при прийомі препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати; протисудомні — фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін та протитуберкульозні — рифампіцин, ізоніазид). Парацетамол: знижує ефективність діуретиків, може подовжувати Т½ хлорамфеніколу; може індукувати метаболізм ламотриджину у печінці, у зв’язку з чим знижується його біодоступність і ефективність. При регулярному прийомі парацетамолу та зидовудину можлива нейтропенія і підвищення ризику ураження печінки. При прийомі пробенециду дозу парацетамолу слід зменшити, тому що він впливає на метаболізм парацетамолу. Парацетамол може впливати на результати визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися при тривалому або надмірному вживанні алкоголю. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

    Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) — підвищує ризик серцево-судинних побічних ефектів, з дігоксином і серцевими глікозидами — призводить до аритмій та інфаркту, з іншими симпатоміметиками збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій та гіпертензії, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи, дебризохіну, гуанетидину) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може збільшити ризик ерготизму.

    Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування заліза; підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові; знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів; підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при лікуванні глюкокортикостероїдами; великі дози зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді, що може призвести до серцевої декомпенсації. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при прийомі пероральних контрацептивів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

    Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів, інгібує дію антикоагулянтів. Одночасне застосування феніраміну зі снодійними, барбітуратами, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем може значно збільшити його пригнічувальну дію.

    Особливості застосування.

    Не можна перевищувати рекомендованих доз. Якщо симптоми не поліпшуються протягом 5 днів або супроводжуються високою температурою, пропасницею тривалістю більше 3 днів, висипом або тривалим головним болем, слід порадитися з лікарем, оскільки ці явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

    У зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки при передозуванні не застосовувати одночасно з іншими препаратами для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолвмісними). З обережністю призначати при хворобі Рейно, артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, аритміях, брадикардії, захворюваннях щитовидної залози, печінки та нирок, гострому гепатиті, глаукомі, хронічних хворобах легенів, гіпертрофії простати (оскільки є ризик затримки сечі), цукровому діабеті, особам літнього віку, при підвищеному зсіданні крові, гемолітичній анемії, при хронічному недоїданні, зневодненні, стенозуючій пептичній виразці. Ризик гепатотоксичності підвищується в осіб з алкогольними ураженнями печінки та у тих, хто зловживають алкоголем.

    Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем при захворюваннях печінки, нирок; прийомі варфарину або подібних антикоагулянтів; прийомі аналгетиків кожен день при артритах легкої форми; бронхолегеневих захворюваннях (астма, емфізема, хронічний бронхіт).

    Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів. Може бути негативним результат дослідження прихованої крові у калі.

    У пацієнтів з тяжкими інфекціями (сепсис), при яких знижується рівень глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик метаболічного ацидозу, його симптоми — глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту, в такому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

    Не рекомендується приймати цей препарат наприкінці дня, оскільки аскорбінова кислота у великих дозах має легку стимулювальну дію. У зв’язку зі стимулювальним впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів потрібен контроль функції нирок і артеріального тиску.

    З особливою обережністю призначати пацієнтам з порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія), з нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).

    Довготривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після відміни лікування можливий парадоксальний гіповітаміноз. Не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які містять вітамін С. Всмоктування аскорбінової кислоти може змінюватися при порушенні моторики кишечнику, ентериті або зниженій шлунковій секреції.

    Препарат містить фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії.

    Тартразин (Е 102) може спричиняти алергічні реакції.

    Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

    Цей лікарський засіб містить 1,26 ммоль (або 28,9 мг)/дозу натрію (1 пакет лікарського засобу). Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Вплив препарату на фертильність спеціально не досліджувався. Відомо, що доклінічні дослідження не виявили будь-якого особливого впливу парацетамолу на фертильність при застосуванні його у терапевтичних дозах. Належних досліджень впливу фенілефрину та феніраміну на репродуктивну токсичність у тварин не проводили.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Оскільки препарат може спричинити сонливість та інші побічні реакції з боку нервової системи та органів зору, при його застосуванні не рекомендовано керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами.

    Спосіб застосування та дози.

    Приймати внутрішньо дорослим і дітям віком від 14 років по 1 пакету кожні 3–4 години, але не більше 3 пакетів на добу. Перед застосуванням  вміст 1 пакета розчинити у склянці кип’яченої гарячої води (не окропу), приймати гарячим.

    Максимальний термін застосування — 5 днів.

    Діти.

    Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.

    Передозування.

    При передозуванні парацетамолу у перші 24 години з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. При прийомі великих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, психомоторне збудження, запаморочення, порушення сну, серцевого ритму, панкреатит, гепатонекроз. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 12–48 годин, а може виникати пізніше, до 4–6 днів після застосування препарату. Ураження печінки, як правило, виникає максимум через 72–96 годин після прийому препарату. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, крововиливи. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

    У поодиноких випадках повідомляли про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, яка можлива навіть при відсутності тяжкого ураження печінки, що проявляється сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією. Можлива нефротоксичність: ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз.

    Вживання дорослим 10 г або більше парацетамолу та понад 150 мг/кг маси тіла дитиною, особливо з алкоголем, може призвести до гепатоцелюлярного некрозу з розвитком енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, печінкової коми та летального наслідку. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими препаратами, що індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

    При передозуванні аскорбінової кислоти виникають нудота, блювання або діарея (які зникають після її відміни); здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипання, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, при тривалому застосуванні у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози та глюкозурія. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з випаданням в осад оксалатних конкрементів.

    При передозуванні феніраміну виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотонії, колапсу). Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту феніраміну та симпатоміметичного ефекту фенілефрину: сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення ЦНС, порушення зору, висипання, стійкий головний біль, нервозність, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, порушення кровообігу, брадикардія.

    При передозуванні фенілефрину виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмії, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія; у тяжких випадках — кома.

    Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. У першу годину після передозування слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу у крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний ефект настає при застосуванні у перші 8 годин, після чого його ефективність різко знижується. При необхідності внутрішньовенного введення N-ацетилцистеїну його слід вводити згідно зі встановленим переліком доз. Як альтернативу, при відсутності блювання у віддаленні від лікарні можна застосовувати перорально метіонін.

    При передозуванні аскорбінової кислоти протягом перших 6 годин необхідно промити шлунок, а протягом перших 8 годин — перорально ввести метіонін або внутрішньовенно — цистеамін або N-ацетилцистеїн.

    При передозуванні феніраміну специфічного антидоту для лікування передозування не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, у тому числі дати активоване вугілля, сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

    При передозуванні фенілефрину для усунення гіпертензивних ефектів можна застосовувати внутрішньовенно блокатор α-рецепторів; для усунення судом — діазепам.

    Побічні реакції.

    З боку шкіри: висипання (зазвичай генералізоване, еритематозне), свербіж, дерматит, кропив’янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

    З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія, ангіоневротичний набряк.

    З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, занепокоєність, нервозність, дратівливість, відчуття страху, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, психомоторне збудження, порушення орієнтації, депресивні стани, парестезії, шум у вухах, в окремих випадках — кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

    З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.

    З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

    З боку травного тракту: нудота, блювання, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль у животі, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагії, подразнення слизових оболонок.

    З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гіпертрансаміназемія, як правило, без жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).

    З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

    З боку крові і лімфатичної системи: анемія, у т.ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі у ділянці серця), синці або кровотечі, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія.

    З боку нирок і сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз, дизурія, затримка сечі та утруднення сечовипускання, ниркова коліка, ниркова недостатність.

    З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, тахікардія, брадикардія, аритмія, задишка, біль у серці, напади стенокардії.

    Інші: загальна слабкість, нездужання.

    На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією QT інтервалу і серцевою аритмією.

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка.

    По 4 г у пакетах № 10 у коробці.

    Категорія відпуску.

    Без рецепта.

    Виробник.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    ГРИПОЦИТРОН КІДС ЛИМОН

    Склад:

    діючі речовини: 1 пакет містить парацетамолу 160 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, хлорфенаміну малеату 1 мг;

    допоміжні речовини: кислота лимонна безводна; лактоза, моногідрат; натрію цитрат; сахароза; кремнію діоксид; неотам; поліетиленгліколь 4000; ароматизатор «Лимон», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту лимонну.

    Лікарська форма.

    Порошок для орального розчину.

    Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакету — суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору з фруктовим запахом.

    Фармакотерапевтична група.

    Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E51.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Парацетамол має знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефект. Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

    Аскорбінова кислота (вітамін С) як ключовий компонент системи антиоксидантного та імунного захисту підвищує адаптаційні можливості організму, збільшує його опірність до інфекцій. Бере активну участь у регуляції окисно-відновних процесів, в обміні вуглеводів, у синтезі стероїдних гормонів, катехоламінів та згортанні крові. Посилює синтез колагену, стимулює процеси регенерації, нормалізує проникність капілярів.

    Хлорфенаміну малеат — це антигістамінний засіб з класу алкіламінів, блокатор Н1-гістамінергічних рецепторів. Чинить протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом 1 години після перорального застосування та триває протягом 24 годин.

    Фармакокінетика.

    Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.

    Після перорального застосування парацетамол всмоктується швидко, переважно у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Він швидко розподіляється у тканинах. Зв’язування з білками крові становить менше 10%. Парацетамол метаболізується переважно у печінці: більша частина зв’язується з глюкуроновою кислотою, менша — із сірчаною кислотою. Період напіврозпаду парацетамолу становить 2–2,5 години. Він по­дов­жу­є­ть­ся в осіб із за­хво­рю­ван­ня­ми пе­чін­ки. Виводить­ся парацетамол із се­чею (85% ра­зо­вої до­зи парацетамолу ви­во­ди­ть­ся протя­гом 24 го­дин). Ви­ве­ден­ня іс­то­т­но по­гір­шу­є­ть­ся при по­ру­шен­нях ви­ді­ль­ної функції ни­рок, що мо­же при­зве­с­ти до нако­пи­чен­ня в ор­га­ні­з­мі парацетамолу і продуктів йо­го ме­та­бо­лі­з­му.

    Аскорбінова кислота активно всмоктується у тонкому кишечнику. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години. З плазми крові легко проникає у лейкоцити, тромбоцити та практично в усі тканини. Піддається біотрансформації у печінці, виводиться із сечею: частково у незміненому стані, частково — у вигляді метаболітів.

    Хлорфенаміну малеат метаболізується у печінці. Період напіврозпаду становить 8 го­дин. Хлорфенаміну малеат та його метаболіти виводяться із сечею.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Призначати дітям віком від 2 до 12 років при грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях і застудних захворюваннях для зниження температури тіла, усунення головного болю, болю у м’язах і суглобах, ринореї, чхання, сльозотечі та інших симптомів запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.

    Протипоказання.

    • Підвищена індивідуальна чутливість до будь-яких компонентів препарату або до інших антигістамінних засобів;
    • тяжкі порушення функції печінки і нирок;
    • уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (про що свідчить гемолітична анемія);
    • тяжкі порушення серцевої провідності;
    • некомпенсована серцева недостатність;
    • гіпертиреоз;
    • обструкція шийки сечового міхура;
    • пілородуоденальна обструкція;
    • непереносимість фруктози, галактози;
    • синдром мальабсорбції глюкози-галактози, недостатність лактази або сахарази-ізомальтази;
    • тромбоз;
    • тромбофлебіт;
    • схильність до тромбозів;
    • вроджена гіпербілірубінемія;
    • закритокутова глаукома;
    • алкоголізм;
    • порушення кровотворення;
    • захворювання крові;
    • виражена лейкопенія;
    • анемія;
    • виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення.

    Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливі наступні взаємодії:

    • уповільнення виведення антибіотиків з організму;
    • антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, та алкоголь можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти, а також — нефротоксичність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку;
    • барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу;
    • тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацетамолом;
    • парацетамол знижує ефективність діуретиків;
    • одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом або рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому;
    • антикоагулянтний ефект непрямих антикоагулянтів (варфарину та інших кумаринів) може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу, з підвищенням ризику кровотечі. Пацієнтам, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід проконсультуватися з лікарем; слід контролювати показники згортання крові. Періодичне застосування не має значного ефекту;
    • швидкість всмоктування парацетамолу збільшується при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшується при застосуванні холестираміну;
    • прийом парацетамолу може впливати на результати визначення глюкози у крові за методом глюкозооксидази-пероксидази з аномально високими концентраціями;
    • прийом парацетамолу може впливати на результати визначення сечовини у крові за методом фосфорновольфрамової кислоти;
    • абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття;
    • аскорбінова кислота при пероральному застосуванні підвищує абсорбцію пеніциліну, тетрацикліну, заліза, підвищує рівень етинілестрадіолу, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами;
    • одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну;
    • аскорбінова кислота зменшує токсичність сульфаніламідних препаратів;
    • аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню алюмінію в кишечнику, що слід враховувати при одночасному лікуванні антацидами, що містять алюміній;
    • великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних антидепресантів, нейролептиків — похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками;
    • тривалий прийом великих доз особами, які лікуються дисульфіраміном, гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь;
    • аскорбінова кислота підвищує загальний кліренс етилового спирту;
    • вітамін С підсилює виділення оксалатів із сечею, таким чином підвищуючи ризик формування у сечі оксалатних каменів;
    • препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, кортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі.

    Одночасне застосування препарату з наступними лікарськими засобами може значно збільшити пригнічувальну дію хлорфенаміну малеату:

    • снодійні засоби;
    • барбітурати;
    • заспокійливі засоби;
    • нейролептики;
    • транквілізатори;
    • анестетики;
    • наркотичні аналгетики;
    • алкоголь.

    Хлорфенамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів.

    Особливості застосування.

    Слід уникати одночасного застосування з іншими препаратами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, та препаратами, що містять парацетамол. Не перевищувати зазначеної дози та тривалість курсу лікування.

    Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно з седативними або снодійними засобами, алкоголем.

    Препарат має призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках:

    • артеріальна гіпертензія;
    • епілепсія;
    • оксалатоурія;
    • розлади сечовипускання.

    Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовувати протягом тривалого періоду, необхідно здійснювати контроль функціонального стану печінки та картини периферичної крові.

    Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із захворюванням нирок в анамнезі.

    Аскорбінова кислота як відновник може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту у крові глюкози, сечової кислоти, білірубіну крові, активності трансаміназ, лактатдегідрогенази.

    Небезпека передозування виникає у хворих із нециротичним алкогольним захворюванням печінки.

    Тривале застосування може призводити до тяжких уражень печінки, таких як цироз. Слід враховувати, що у хворих з токсичним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок і печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект. Одночасний прийом препарату з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати порошок лужною мінеральною водою. Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.

    З обережністю приймати хворим на цукровий діабет.

    Тартразин (Е 102) може спричиняти алергічні реакції.

    Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

    Якщо симптоми (гарячка, ознаки суперінфекції) не зникають протягом 3 днів на тлі застосування препарату, слід звернутися до лікаря.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Не застосовувати.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Через можливість виникнення сонливості після застосування хлорфенаміну малеату, слід утримувати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги протягом 4 годин після застосування препарату.

    Спосіб застосування та дози.

    Застосовувати внутрішньо, незалежно від прийому їжі, попередньо розчинивши вміст пакета у склянці гарячої (не окропу) води. Рекомендована кількість води для розчинення порошку зазвичай становить об’єм, який дитина випиває за 1 прийом (100–200 мл). Разова доза для дітей віком 2–5 років становить вміст 1 пакета, для дітей віком 6–12 років — вміст 2 пакетів. У разі необхідності повторювати прийом кожні 4–6 годин, але не більше 4 пакетів протягом 1 доби. Загальна тривалість лікування не має перевищувати 5 днів. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

    Діти.

    Застосовувати дітям віком від 2 до 12 років.

    Передозування.

    При передозуванні парацетамолу можливе ураження печінки (при прийомі 10 г і більше парацетамолу), яке може стати явним через 12–48 годин після передозування. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

    У перші 24 години можуть виникнути блідість, нудота, блювання, анорексія, абдомінальний біль, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового індексу. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може призвести до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми, в окремих випадках — з летальним наслідком; можуть розвинутись порушення метаболізму глюкози і метаболічний ацидоз, серцева аритмія, панкреатит. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. При довготривалому застосуванні високих доз можливе виникнення апластичної анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, агранулоцитозу, нейтропенії, лейкопенії. При прийомі великих доз з боку ЦНС − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

    При передозуванні хлорфенаміну малеату можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, підвищення температури тіла, тахікардія, атонія кишечнику. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження ЦНС (психомоторне збудження, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім — пригнічення, сонливість, порушення свідомості, що супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності).

    При передозуванні необхідна швидка медична допомога, навіть якщо симптоми передозування відсутні. Невідкладна допомога: промивання шлунка слід зробити протягом 6 годин після підозрюваного передозування парацетамолом. Цитотоксичні ефекти можуть бути зменшені шляхом введення метіоніну орально (при відсутності блювання) або внутрішньовенним введенням цистеаміну або N-ацетилцистеїну протягом 8 годин після передозування. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза препарату була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними).

    Симптоми передозування аскорбіновою кислотою: при одноразовому застосуванні надмірних доз препарату можливі нудота, блювання, здуття і біль у животі, свербіж, висипання на шкірі, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення інсулярного апарату підшлункової залози (необхідно контролювати її функцію), розвиток циститу, прискорення утворення конкрементів (уратів, оксалатів). Високі дози аскорбінової кислоти можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади. Клінічно важливі симптоми передозування аскорбіновою кислотою пов’язані також з ураженням печінки парацетамолом.

    Лікування: промити шлунок, дати хворому лужний напій, активоване вугілля або інші адсорбенти.

    Побічні реакції.

    У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.

    У рідкісних випадках можуть спостерігатися такі небажані ефекти після тривалого застосування у кількостях, що перевищують рекомендовані добові дози:

    • з боку крові та лімфатичної системи — анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, серцевий біль), гемолітична анемія (у разі, якщо пацієнт має дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), синці чи кровотечі, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, агранулоцитоз, гіперпротромбінемія, еритроцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, лейкопенія;
    • з боку шлунково-кишкового тракту та ендокринної системи — нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зменшення апетиту, печія, діарея, гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету;
    • з боку гепатобіліарної системи — порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);
    • з боку імунної системи — анафілаксія, реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк);
    • з боку дихальної системи — бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ;
    • з боку нервової системи — головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, розлади сну, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, в окремих випадках — кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки;
    • з боку серцево-судинної системи — тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні);
    • з боку нирок та сечовивідних шляхів – ниркова коліка та інтерстиціальний нефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія; при тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах;
    • з боку органів зору – порушення зору та акомодації, сухість очей, мідріаз;
    • з боку шкіри та підшкірних тканин – свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (генералізоване, еритематозне, кропив’янка), мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);
    • загальні: порушення обміну цинку, міді, гіпокаліємія, відчуття жару.

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºC.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка.

    По 4 г у пакетах № 5, № 10 у коробці.

    Категорія відпуску.

    Без рецепта.

    Виробник.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

    Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

    Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування лікарського засобу

    ГРИПОЦИТРОН КІДС ОРАНЖ

    (GRIPOCITRON KIDS ORANGE)

    Склад:

    діючі речовини: парацетамол, кислота аскорбінова, хлорфенаміну малеат;

    1 пакет містить парацетамолу 160 мг, кислоти аскорбінової 50 мг, хлорфенаміну малеату 1 мг;

    допоміжні речовини: кислота лимонна безводна; лактоза, моногідрат; натрію цитрат; сахароза; кремнію діоксид; неотам; поліетиленгліколь 4000; ароматизатор «Апельсин», що містить мальтодекстрин, гуміарабік, кислоту аскорбінову, альфа-токоферол, сірки діоксид (Е 220).

    Лікарська форма.

    Порошок для орального розчину.

    Основні фізико-хімічні властивості: вміст пакету — суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору з фруктовим запахом.

    Фармакотерапевтична група.

    Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E51.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Парацетамол виявляє знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефект.

    Механізм його дії полягає у пригніченні синтезу простагландинів та впливі на центр терморегуляції у гіпоталамусі.

    Аскорбінова кислота (вітамін С) як ключовий компонент системи антиоксидантного та імунного захисту підвищує адаптаційні можливості організму, збільшує його опірність до інфекцій; бере активну участь у регуляції окисно-відновних процесів, в обміні вуглеводів, у синтезі стероїдних гормонів, катехоламінів та згортанні крові; посилює синтез колагену, стимулює процеси регенерації, нормалізує проникність капілярів.

    Хлорфенаміну малеат — це антигістамінний засіб із класу алкіламінів, блокатор Н1-гістамінових рецепторів. Чинить протиалергічну дію, усуває ринорею, сльозотечу та свербіж в очах і носі. Терапевтичний ефект розвивається протягом однієї години після перорального застосування та триває протягом 24 годин.

    Фармакокінетика.

    Складові препарату метаболізуються незалежно один від одного.

    Після перорального застосування парацетамол всмоктується швидко, переважно у верхніх відділах травного тракту. Він швидко розподіляється у тканинах. Зв’язування з білками крові становить менше 10%. Парацетамол метаболізується переважно у печінці: більша частина зв’язується з глюкуроновою кислотою, менша — із сірчаною кислотою. Період напіврозпаду парацетамолу становить 2–2,5 години. Він подовжується в осіб із захворюваннями печінки. Виводиться парацетамол із сечею (85% разової дози парацетамолу виводиться протягом 24 годин). Виведення істотно погіршується при порушеннях видільної функції нирок, що може призвести до накопичення в організмі парацетамолу і продуктів його метаболізму.

    Аскорбінова кислота активно всмоктується у тонкому кишечнику. Після прийому внутрішньо максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години. З плазми крові легко проникає у лейкоцити, тромбоцити та майже в усі тканини. Піддається біотрансформації у печінці, виводиться із сечею: частково у незміненому стані, частково — у вигляді метаболітів.

    Хлорфенаміну малеат метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 8 годин. Хлорфенаміну малеат та його метаболіти виводяться із сечею.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Призначають дітям віком від 2 до 12 років при грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях і застудних захворюваннях для зниження температури, усунення головного болю, болю в м’язах та суглобах, ринореї, чхання, сльозотечі та інших симптомів запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа.

    Протипоказання.

    • Підвищена індивідуальна чутливість до інгредієнтів препарату або до інших антигістамінних засобів;
    • тяжкі порушення функції печінки (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) та/або нирок;
    • алкоголізм;
    • уроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
    • вроджена гіпербілірубінемія (включаючи синдром Жильбера);
    • порушення кровотворення;
    • захворювання крові;
    • виражена лейкопенія;
    • анемія;
    • схильність до тромбозів;
    • тяжкі порушення серцевої провідності;
    • декомпенсована серцева недостатність;
    • обструкція шийки сечового міхура;
    • пілородуоденальна обструкція;
    • тромбоз;
    • тромбофлебіт;
    • тяжкі форми цукрового діабету;
    • закритокутова глаукома;
    • виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
    • дитячий вік до 2 років.

     

    Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО. Інгібітори МАО не слід застосовувати разом із антигістамінними засобами через можливість адитивного пригнічення центральної нервової системи (ЦНС). Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічну дію антигістамінів.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливі такі види взаємодій:

    • уповільнення виведення антибіотиків з організму;
    • протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), рифампіцин та алкоголь посилюють гепато- та нефротоксичність парацетамолу;
    • барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу;
    • тетрациклін збільшує ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацетамолом;
    • при одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку; не застосовувати одночасно з алкоголем;
    • парацетамол знижує ефективність діуретиків;
    • одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом або рифампіцином підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому;
    • посилення ефекту непрямих антикоагулянтів із підвищенням ризику кровотечі;
    • швидкість всмоктування парацетамолу збільшується при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшується при застосуванні холестираміну;
    • при одночасному тривалому застосуванні з похідними кумаринів (наприклад, із варфарином) може посилювати їх дію з підвищеним ризиком кровотечі; пацієнти, які застосовують пероральні антикоагулянти, повинні проконсультуватися з лікарем, слід контролювати показники згортання крові;
    • прийом парацетамолу може впливати на результати визначення глюкози у крові за методом глюкозооксидази-пероксидази з аномально високими концентраціями;
    • прийом парацетамолу може впливати на результати визначення сечовини у крові за методом фосфорновольфрамової кислоти;
    • тропісетрон та гранісетрон, антагоністи 5-гідрокситриптаміну 3 типу, можуть повністю блокувати знеболювальний ефект парацетамолу внаслідок фармакодинамічної взаємодії;
    • одночасне застосування парацетамолу та зидовудину підвищує тенденцію до зменшення кількості лейкоцитів (нейтропенії), тому ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно, якщо інше не рекомендовано лікарем;
    • абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному застосуванні пероральних контрацептивних засобів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття;
    • аскорбінова кислота при пероральному застосуванні підвищує абсорбцію пеніциліну, тетрацикліну, заліза, підвищує рівень етинілестрадіолу, знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів, підвищує ризик розвитку кристалурії при лікуванні саліцилатами;
    • одночасний прийом вітаміну С і дефероксаміну підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу; вітамін С можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну;
    • великі дози препарату зменшують ефективність трициклічних антидепресантів, нейролептиків — похідних фенотіазину, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушують виведення мексилетину нирками;
    • аскорбінова кислота підвищує загальний кліренс етилового спирту;
    • препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, кортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси аскорбінової кислоти в організмі.

    Одночасне застосування препарату з такими лікарськими засобами, як снодійні, заспокійливі засоби, нейролептики, транквілізатори, може значно збільшити пригнічувальну дію хлорфенаміну малеату:

    Хлорфенамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів. Інгібітори МАО не слід призначати в комбінації з антигістамінними засобами через потенційну сумарну пригнічувальну дію на ЦНС. Вони можуть подовжувати та посилювати антихолінергічні ефекти антигістамінних препаратів.

    Особливості застосування.

    Слід уникати одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, призначеними для симптоматичного лікування застуди та грипу, та лікарськими засобами, що містять парацетамол. Не перевищувати зазначеної дози та тривалість курсу лікування. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадження печінки або до летального наслідку.

    У пацієнтів зі зниженим рівнем глутатіону, наприклад, при тяжких інфекціях, таких як сепсис, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

    Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.

    Тривале застосування високих доз може призводити до ураження печінки та нирок; велика кількість лікарських засобів, які застосовують одночасно, алкоголізм, алкогольне ураження печінки, сепсис або цукровий діабет можуть підвищувати ризик гепатотоксичності парацетамолу у терапевтичних дозах.

    Слід враховувати, що в пацієнтів із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Необхідно порадитися з лікарем щодо можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції нирок та печінки легкого та середнього ступеня тяжкості.

    Цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати одночасно із седативними або снодійними засобами.

    Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які виявляють антикоагулянтний ефект.

    Парацетамол може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

    Препарат повинен призначати лікар тільки після оцінки співвідношення ризик/користь у таких випадках: артеріальна гіпертензія тяжкого ступеня, епілепсія, глаукома, оксалатоурія, розлади сечовипускання, затримка сечі, збільшення простати, астма, бронхіт, тиреотоксикоз, дефіцит глутатіону.

    Рекомендовану дозу та тривалість курсу лікування перевищувати не слід. Якщо за рекомендацією лікаря препарат застосовують протягом тривалого періоду, необхідно контролювати функціональний стан печінки та картину периферичної крові.

    Дуже рідко повідомлялося про випадки тяжких шкірних реакцій. При почервонінні шкіри, появі висипань, пухирців або лущенні необхідно припинити застосування парацетамолу та негайно звернутися за медичною допомогою.

    Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат. З обережністю приймати хворим на цукровий діабет. Одночасний прийом препарату з лужним питтям зменшує всмоктування аскорбінової кислоти, тому не слід запивати порошок лужною мінеральною водою. Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії.

    Сірки діоксид (Е 220) рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

    У разі високої температури тіла або тривалої гарячки, що зберігається протягом 3 днів на тлі застосування препарату, або при появі ознак суперінфекції слід звернутися до лікаря.

    Аскорбінова кислота може змінювати результати лабораторних тестів (глюкози, білірубіну крові, активності трансаміназ).

    Не приймати препарат з іншими засобами для симптоматичного лікування застуди та грипу, що містять парацетамол або антигістаміни. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря. Якщо головний біль стає постійним, також слід звернутися до лікаря.

    Хлорфенаміну малеат може маскувати симптоми реакцій гіперчутливості та впливати на результати шкірних проб. Тому застосування лікарського засобу слід припинити за кілька днів до проведення цих маніпуляцій.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Не застосовувати.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    Через можливість виникнення сонливості після застосування хлорфенаміну малеату, слід утримувати дітей від діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги протягом 4 годин після застосування препарату.

    Спосіб застосування та дози.

    Застосовувати внутрішньо, незалежно від вживання їжі, попередньо розчинивши вміст пакета у склянці гарячої (не окропу) води. Рекомендована кількість води для розчинення порошку зазвичай становить об’єм, який дитина випиває за 1 прийом (100–200 мл). Разова доза для дітей віком 2–5 років становить вміст 1 пакета, для дітей віком 6–12 років — вміст 2 пакетів. За необхідності повторювати прийом кожні 4–6 годин, але не більше 4 пакетів протягом доби.

    Максимальний термін застосування без консультації лікаря — 3 дні. Подальше застосування можливе лише під наглядом лікаря.

    Діти.

    Не застосовувати дітям віком до 2 років. Необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату дітям віком 2–5 років.

    Максимальна доза для дітей становить до 100 мг/кг на добу або 4000 мг на добу.

    Передозування.

    Про передозування препаратом не повідомлялося. Симптоми передозування лікарським засобом складаються із проявів інтоксикації окремими діючими речовинами.

    У пацієнтів із факторами ризику терапевтичні дози парацетамолу можуть спричиняти симптоми передозування при одночасному застосуванні деяких лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та при захворюваннях, що підвищують окиснювальний стрес та виснажують запаси глутатіону у печінці (тривале голодування, сепсис, цукровий діабет).

    Найбільшим проявом гострої інтоксикації є гепатотоксичність — гепатоцелюлярне ураження, пов’язане зі зв’язуванням активних метаболітів парацетамолу з протеїнами печінкових клітин. У терапевтичних дозах ці метаболіти зв’язуються з глутатіоном та утворюють нетоксичні кон’югати. У разі масивного передозування запаси донорів SH-груп (які сприяють утворенню глутатіону) у печінці виснажуються. Це призводить до накопичення токсичних метаболітів та некрозу гепатоцитів із подальшим порушенням функції печінки, що прогресує до печінкової коми.

    Симптомами передозування, зумовленими дією ацетамінофену, у перші 24 години є блідість, нудота, блювання, анорексія, загальна слабкість та абдомінальний біль (біль у животі). Стан хворого може покращуватись протягом 24–48 годин, хоча симптоми можуть зберігатися.

    При прийомі великих доз можливе також психомоторне збудження або пригнічення ЦНС , підвищене потовиділення, запаморочення і порушення сну.

    Іноді з боку сечовидільної системи спостерігалися нефротоксичність, включаючи ниркову коліку, інтерстиціальний нефрит та гостру ниркову недостатність із гострим некрозом канальців, яка може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. У тяжких випадках можливе ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз) та порушення її функції, що може прогресувати до печінкової енцефалопатії, печінкової коми, набряку мозку та мати летальний наслідок. Клінічні ознаки ураження печінки можуть не виявлятися протягом 12–48 годин після передозування. Розмір печінки швидко збільшується. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози, гіпокаліємія та метаболічний ацидоз (включаючи лактоацидоз), підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення білірубіну та збільшення протромбінового індексу, крововиливи. Зменшується кількість сечі, може спостерігатись азотемія легкого ступеня. У дитини ураження печінки може розвинутися після застосування понад 150 мг/кг маси тіла. До частих клінічних проявів, що з’являються через 3–5 діб, належать жовтяниця, гарячка, геморагічний діатез, гіпоглікемія, печінковий запах із рота, печінкова недостатність.

    Застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія)).

    Відзначалася також аритмія (порушення серцевого ритму) та панкреатит. При прийомі великих доз з боку ЦНС спостерігалося порушення орієнтації.

    При тривалому застосуванні у високих дозах можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

    Хронічна інтоксикація включає різні ураження печінки. Дані щодо хронічної токсичності та особливо нефротоксичності парацетамолу суперечливі. При тривалому застосуванні слід звернути увагу на аналіз периферичної крові.

    При передозуванні хлорфенаміну малеатом можуть проявлятися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла (гіперпірексія), тахікардія, атонія кишечнику, почервоніння обличчя. Зазвичай спочатку спостерігаються симптоми збудження ЦНС (психомоторне збудження, психоз, галюцинації, тремор, порушення моторної координації, гіперрефлексія, судоми), а потім — пригнічення, сонливість, порушення свідомості, які супроводжуються розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, екстрасистолія, зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності та летального наслідку).

    Невідкладна допомога при отруєнні антигістамінними засобами полягає у симптоматичному та підтримувальному лікуванні, включаючи штучну вентиляцію легень.

    Невідкладна допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню до відділення інтенсивної терапії, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Слід забезпечити постійний моніторинг життєвих функцій, лабораторних даних та стану серцево-судинної системи. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Промивання шлунка необхідно провести протягом 6 годин після підозрюваного передозування ацетамінофену. Гемодіаліз та гемоперфузія сприяють виведенню речовини. Цитотоксичні ефекти можна зменшити шляхом введення донорів SH-груп (метіоніну перорально або цистеаміну чи N-ацетилцистеїну внутрішньовенно) протягом 10 годин після передозування, оскільки вони зв’язуються з активними метаболітами та сприяють детоксикації. N-ацетилцистеїн може бути ефективним до 48 годин після отруєння. Ефективність антидоту різко знижується після цього періоду.

    Симптоми передозування аскорбіновою кислотою. Немає даних, що цей лікарський засіб може призводити до передозування, якщо застосовується згідно з рекомендаціями. При одноразовому застосуванні надмірних доз препарату можливі нудота, блювання, здуття і біль у животі, свербіж, висип на шкірі, підвищена збудливість. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення інсулярного апарату підшлункової залози (необхідно контролювати її функцію), розвиток циститу, прискорення утворення конкрементів (уратів, оксалатів). Ефекти передозування аскорбіновою кислотою можуть бути віднесені до гепатотоксичності тяжкого ступеня внаслідок передозування парацетамолом.

    Високі дози аскорбінової кислоти (більше 3 000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади.

    Лікування: промити шлунок, дати хворому лужний напій, активоване вугілля або інші абсорбенти.

    Побічні реакції.

    У більшості випадків лікарський засіб переноситься добре.

    Можуть спостерігатися такі небажані ефекти:

    з боку системи крові: анемія, сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, диспное, серцевий біль), гемолітична анемія (у разі, якщо пацієнт має дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, синці або кровотечі;

    з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ;

    з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт і біль в епігастральній ділянці, гіперсалівація, зменшення апетиту, печія, діарея;

    з боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету;

    з боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

    з боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи алергічні реакції), анафілактичні реакції та анафілактичний шок;

    з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, відчуття страху, розлади сну, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки;

    з боку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску, аритмія, дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні);

    з боку сечовидільної системи: ниркова коліка та інтерстиціальний нефрит, затримка сечі та утруднення сечовипускання, асептична піурія; при тривалому застосуванні у високих дозах: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках та сечовивідних шляхах;

    з боку обміну речовин: порушення обміну цинку, міді, гіпокаліємія;

    з боку органів зору: порушення акомодації, сухість очей, мідріаз, порушення зору, підвищення внутрішньоочного тиску;

    з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритема, кропив’янка), алергічний та ангіоневротичний набряк, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, локальний медикаментозний дерматит, мультиформна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), включаючи летальний наслідок.

    Термін придатності.

    3 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка.

    По 4 г у пакетах № 5, № 10 у коробці.

    Категорія відпуску.

    Без рецепта.

    Виробник.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

    Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

    Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

    Діагнози, при яких застосовують ГРИПОЦИТРОН

    Дата додавання: 10.09.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Ціни на ГРИПОЦИТРОН в містах України

    Вінниця 124.04 грн./уп.

    «РАДУГА ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Келецька, 130А, тел.: +380432507648118.58 грн./уп.

    Дніпро 119.34 грн./уп.

    «РЕЦЕПТІКА» Дніпро, вул. Пастера Луї, 2, тел.: +38067523307787.80 грн./уп.

    Житомир 132.77 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Житомир, вул. Київська, 25, тел.: +380674143543111.99 грн./уп.

    Запоріжжя 120.14 грн./уп.

    «РЕЦЕПТІКА» Запоріжжя, вул. Павлокічкаська, 16А, тел.: +380675233077116.30 грн./уп.

    Івано-Франківск 127.02 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Івано-Франківськ, вул. Галицька, 80Б, тел.: +380673124744112.50 грн./уп.

    Київ 129.79 грн./уп.

    «РЕЦЕПТІКА» Київ, вул. Приозерная, 2, тел.: +38067523307782.00 грн./уп.

    Луцьк 121.77 грн./уп.

    «ВОЛИНЬФАРМ» Луцьк, вул. Рівненська, 55, тел.: +38050375504896.48 грн./уп.

    Львів 131.82 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Стрийська, 51, тел.: +38067312478699.50 грн./уп.

    Миколаїв 138.25 грн./уп.

    «КАПІТЕЛЬ-МИКОЛАЇВ» Миколаїв, вул. Веселинівська, 10, тел.: +380512727473135.00 грн./уп.

    Одеса 118.94 грн./уп.

    «АПТЕКА АКС СОЦІАЛЬНА» Одеса, вул. Пантелеймонівська, 70, тел.: +38048249674190.95 грн./уп.

    Полтава 142.8 грн./уп.

    «АПТЕКИ УКРАЇНИ» Полтава, вул. Гончара Олеся, 27А, тел.: +380953430707142.80 грн./уп.

    Рівне 125.53 грн./уп.

    «РІВНЕЛІКИ» Рівне, вул. Бандери, 57, тел.: +38050375584297.90 грн./уп.

    Тернопіль 123.69 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Тернопіль, просп. Бандери, 96, тел.: +380672133178112.50 грн./уп.

    Ужгород 133.99 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Ужгород, пл. Шандора Петефи, 10, тел.: +380676944784133.99 грн./уп.

    Харків 126.11 грн./уп.

    «СІМЕЙНА АПТЕКА» Харків, просп. Тракторобудівників, 160, тел.: +380573416123101.36 грн./уп.

    Херсон 107.1 грн./уп.

    «РЕЦЕПТІКА» Херсон, вул. Лавренева, 9, тел.: +38067523307783.70 грн./уп.

    Хмельницький 124.9 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Хмельницький, вул. Свободи, 1А, тел.: +380682961252114.50 грн./уп.

    Черкаси 92.7 грн./уп.

    «АПТЕКА 03» Черкаси, вул. Чіковані, 23/1, тел.: +38047264467892.70 грн./уп.

    Чернігів 118.99 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Чернігів, просп. Перемоги, 14, тел.: +380677210430111.99 грн./уп.

    Чернівці 133.99 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Чернівці, вул. Ентузіастів, 2А, тел.: +380678251277121.99 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko