КЕТОЛОНГ-ДАРНИЦЯ^® (KETOLONGUM-DARNITSA)

Кеторолак - 10 мг

фармакодинамічні параметри. Кеторолак — похідна піролізинкарбонової кислоти, подібний за структурою до індометацину та толметину, НПЗП, чинить сильну анальгезивну, протизапальну та жарознижувальну дію.
Являє собою рацемічну суміш [-] S- та [+] R-енантіомерів. Слід зазначити, що анальгезивну дію чинить тільки S-енантіомер.
Кеторолак неселективно пригнічує ферменти ЦОГ-1 і -2, ↓ утворення попередників простагландинів та тромбоксану із арахідонової кислоти.
Кеторолаку трометамін не має седативних або анксіолітичних властивостей, не чинить депресивну дію щодо дихальної системи.
Тривалість дії після введення розчину внаслідок специфіки лікарської форми =10–12 год.
Фармакокінетичні параметри. Абсорбція кеторолаку трометаміну відбувається швидко та повністю після введення per os; жирна їжа затримує, але не зменшує його засвоєння. Фармакокінетика лінійна.
Час досягнення C_max в плазмі крові при в/м введенні: 40–50 хв; per os: ≈1 год. Зв’язування з білками плазми крові: >99%, Т_½ рацемату — 4–6 год, Vd ≈13 л.
При прийомі кеторолаку 4 рази на добу рівноважний стан у плазмі крові досягається через 1 добу.
Кеторолаку трометамін частково (<50% дози) метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та кон’югації. Утворення кон’югатів може також відбуватися в нирках.
Кліренс кеторолаку у дорослих =0,02 л/год/кг маси тіла при в/м введенні та =0,03 л/год/кг при пероральному застосуванні.
Близько 92% введеної дози екскретується з організму з сечею (40% — метаболіти та 60% — у незміненому вигляді), ≈10% дози виводиться з калом.
Т_½ кеторолаку трометаміну у пацієнтів з нирковою недостатністю становить 6–19 год залежно від ступеня порушення.
Проникає крізь плацентарний бар’єр та в грудне молоко.

таблетки: короткочасне усунення помірного болю (у тому числі післяопераційного);
розчин для ін’єкцій: короткочасне усунення помірного та високоінтенсивного болю.

таблетки: під час або після прийому їжі по 10 мг кожні 4–6 год (≤40 мг/добу), курс — до 7 діб.
Перед початком застосування слід досягти нормоволемії.
Пацієнтам похилого віку, зважаючи на ризик тяжких ускладнень, слід перебувати під регулярним та ретельним наглядом лікаря. Інтервал між застосуванням препарату =6–8 год.
Розчин для ін’єкцій: застосовують в умовах стаціонару.
Дозу коригують, виходячи з вираженості больових відчуттів та реакції хворого на терапію.
Тривалість багаторазового в/м введення кеторолаку ≤2 діб. Перехід на застосування препарату per os здійснюється у найкоротший термін. У день зміни лікарської форми доза препарату для застосування per os становить ≤40 мг.
Для контролю симптомів протягом мінімального періоду застосовують мінімальну ефективну дозу.
Стартова доза кеторолаку трометаміну, розчину для в/м ін’єкцій, становить 10 мг; у подальшому вводять у міру необхідності 10–30 мг кожні 4–6 год (у початковий постопераційний період можливе введення кожні 2 год).
Добова доза (у тому числі сумарна комбінована при переході з парентерального застосування на застосування per os) у пацієнтів молодого віку становить ≤90 мг; в осіб похилого віку, а також у хворих з легкою нирковою недостатністю та пацієнтів з масою тіла <50 кг — ≤60 мг.

• гіперчутливість до активного фармацевтичного інгредієнта препарату (а також інших НПЗП) або інших його складових;
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (активна або наявність цієї патології в анамнезі, у тому числі з перфорацією та кровотечею з травного тракту);
• припущення/наявність внутрішньочерепного крововиливу або кровотечі з травного тракту;
• порушення згортання крові;
• стани з високим ризиком кровотечі або неповним гемостазом, геморагічний діатез;
• тяжке порушення функції нирок;
• ризик розвитку порушення функції нирок внаслідок гіповолемії;
• виражена серцева, печінкова недостатність;
• алергічні реакції при застосуванні НПЗП;
• одночасне застосування з ацетилсаліциловою кислотою (АСК), НПЗП, пентоксифіліном, пробенецидом, солями літію; антиагрегантами, антикоагулянтами;
• застосування перед та під час оперативного втручання;
• епідуральний або ендолюмбальний шлях введення;
• період вагітності, пологів та годування грудьми;
• діти віком <16 років.

• алергічні та псевдоалергічні реакції, бронхоспазм, ↑ ступеня тяжкості БА; набряки: Квінке, періорбітальний, гортані, повік, язика, обличчя, периферичні, ↓ АТ (<90/60 мм рт. ст.);
• відсутність апетиту за наявності фізіологічної потреби в харчуванні, абдомінальний дискомфорт, відрижка, відчуття переповненості шлунка, метеоризм, нудота, біль у надчеревній ділянці, діарея, блювання, запор, езофагіт, гастрит, ерозії та виразки слизової оболонки травного тракту (у тому числі ускладнені перфорацією), кровотечі з травного тракту, панкреатит, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона;
• ↓ функції печінки, печінкова недостатність, жовтяниця, ↑ активності печінкових трансаміназ, гепатомегалія, гепатит;
• відчуття сухості в ротовій порожнині, полідипсія, головний біль, запаморочення, непритомність, підвищена стомлюваність, слабкість, дратівливість, тривожність, гіперактивність, гіперкінези, знервованість, ейфорія, збудження, сплутаність свідомості, парестезії, галюцинації, судоми, психотичні реакції, асептичний менінгіт, ригідність м’язів потилиці, вертиго, дезорієнтація, порушення мислення, депресія, порушення сну, сонливість, безсоння, незвичайні сновидіння, порушення концентрації уваги;
• дисгевзія, порушення зору, неврит n. opticus, ретробульбарний неврит, тинітус, погіршення та втрата слуху;
• біль у м’язах;
• біль у поперековій ділянці, дизурія, полакіурія, олігурія, гематурія, протеїнурія, ↓ рівня натрію, калію в крові, ↑ рівня азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, азотемія, затримка сечовипускання, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, гемолітичний уремічний синдром;
• пурпура, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (апластична, гемолітична), гематоми, носова кровотеча (епістаксис), ↓ швидкості згортання крові, ↑ часу кровотечі та підвищена кровоточивість ран;
• тахіпное або диспное, тяжкість у грудній клітці, ↑ реактивності респіраторного тракту, БА або ↑ тяжкості її перебігу, набряк легень;
• блідість шкірних покривів, припливи крові, біль у грудній клітці, ↓ ЧСС (<50 уд./хв), серцева недостатність, АГ, пальпітація, ризик інфаркту міокарда або інсульту;
• безпліддя (у жінок);
• кропив’янка, ↑ фоточутливості, синдром Стівенса — Джонсона, Лаєлла, бульозні реакції, мультиформна еритема, свербіж шкіри, висип (включаючи плямисто-папульозний та мокнучий), зміна кольору шкіри обличчя, еритродермія;
• нездужання, набряки, лихоманка, ↑ потовиділення, ↑ маси тіла; біль, припухлість та гіперемія в місці введення.

тривалість поєднаного в/м введення та застосування per os кеторолаку трометаміну становить <5 днів.
Застосування кеторолаку трометаміну відміняють у жінок, що проходять обстеження з приводу безпліддя.
Куріння, вживання алкогольних напоїв, похилий вік та поганий стан здоров’я ↑ ймовірність розвитку тяжких побічних ефектів з боку травного тракту.
Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів та подовжує час кровотечі (функція тромбоцитів повертається до норми протягом 24–48 год після відміни).
До початку терапії слід забезпечити надходження достатньої кількості рідини в організм пацієнта.
Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів з легкою нирковою недостатністю, хворих з АГ та/або легкою та середньої тяжкості хронічною серцевою недостатністю (ХСН), які приймають препарати, що негативно впливають на гемостаз.
Також з обережністю на фоні ретельного контролю діурезу та функції нирок вводять хворим із серцевою недостатністю, гіповолемією, пацієнтам, які приймають діуретики, особам похилого віку, з порушенням функціїї нирок/печінки або наявністю таких порушень в анамнезі.
Доцільність призначення препарату всебічно розглядається у пацієнтів групи кардіоваскулярного ризику, з ІХС, неконтрольованою АГ, застійною ХСН, патологією периферичних артерій та/або церебральних судин.
У хворих на системний червоний вовчак або із захворюваннями сполучної тканини при застосуванні кеторолаку ↑ ймовірність виникнення асептичного менінгіту.
Протипоказані керування транспортними засобами або робота з іншими механізмами при застосуванні препарату в разі розвитку порушень зору, головного болю, запаморочення, вертиго, безсоння, сонливості або депресії.

при одночасному застосуванні з кеторолаком:

• не змінюється ступінь зв’язування дигоксину та істотно ↓ зв’язування варфарину з білками плазми крові;
• на фоні застосування саліцилатів у терапевтичних концентраціях ↓ зв’язування кеторолаку з білками плазми крові (на 1,7%);
• можливе ↑ ризику гематологічної токсичності при одночасному застосуванні із зидовудином;
• підвищується ризик кровотеч з часником, цибулею, гінкго білоба (у тому числі у складі препаратів, до яких входить);
• ↓ ефективність сечогінних засобів (та посилюється нефротоксичність кеторолаку);
• ↓ гіпотензивний ефект блокаторів β-адренорецепторів;
• ↑ нефротоксичність циклоспорину;
• слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні із ГКС (↑ ризик шлунково-кишкових кровотеч), із метотрексатом;
• хінолони, а також фенітоїн, карбамазепін (поодинокі випадки) ↑ ймовірність розвитку судом;
• ↓ ефективність міфепристону

;

• сповільнюється екскреція літію;
• посилюється анальгезивна дія опіоїдних анальгетиків;
• можливе ↑ концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові, ↓ СКФ та посилення серцевої недостатності;
• психотропні препарати ↑ ймовірність розвитку галюцинацій.

Не змішують розчин кеторолаку в малих ємностях з морфіну сульфатом, петидину гідрохлоридом, прометазином або гідроксизином (можливе утворення осаду).

симптоми: біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, кровотеча із травного тракту, можливий розвиток АГ, гострої ниркової недостатності, сонливості, загальмованості, пригнічення дихання, коми.
Протягом 4 год після прийому надмірної дози необхідно викликати штучне блювання з метою видалення вмісту шлунка, призначити активоване вугілля та/або проносний засіб з осмотичним ефектом.
Специфічний антидот відсутній.

при температурі ≤25 °С в оригінальній упаковці. Розчин не заморожувати!