Аллегра^® (Allegra^®) (275404) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Фексофенадину гидрохлорид - 120 мг

Аллегра (INN ― фексофенадин) ― препарат, який у якості діючої речовини містить фексофенадину гідрохлорид, що широко застосовується в якості симптоматичної терапії алергічного риніту (АР) (таблетки 120 мг) та ідіопатичної кропив’янки (таблетки 180 мг).
Фексофенадин є селективним неседативним антагоністом H₁-рецепторів. У США він був зареєстрований у 2000 р. у формі пероральної суспензії (доведена її біоеквівалентність таблетованим та капсульним формам даного лікарського засобу) та схвалений FDA для симптоматичної терапії сезонного АР у дітей віком від 2 років та хронічної ідіопатичної кропив’янки у дітей віком від 6 міс (2006 р.) (Axelrod D., Bielory L., 2008).
За останні декілька десятиліть розповсюдженість алергічних захворювань, у тому числі АР та алергічної БА, значно збільшилася. Такі симптоми, як свербіж, чхання, ринорея та інші, викликані алергічними захворюваннями, зазвичай знижують якість життя. Фактично мільйони людей страждають не лише від фізичних симптомів, але й від психологічного дискомфорту та економічних труднощів, викликаних витратами на лікування та/або тимчасовою непрацездатністю. Антигістамінні препарати на теперішній час ― найбільш розповсюджені лікарські засоби для полегшення симптомів алергічних захворювань. Перше ж їх покоління сьогодні застосовується обмежено з огляду на побічні ефекти, включаючи гепатотоксичність, кардіотоксичність, седативні та антихолінергічні ефекти та недостатню селективність стосовно H₁-рецепторів. II покоління антигістамінних препаратів отримало широке розповсюдження завдяки відсутності вираженої седативної дії та більш значному і стійкому терапевтичному ефекту порівняно із антигістамінними препаратами I покоління. У той же час деякі препарати II покоління, такі як терфенадин і астемізол, рідко застосовуються через їх очевидну кардіотоксичність. За хімічною структурою фексофенадин є активним метаболітом терфенадину. Це високоселективний антагоніст H₁-рецепторів, що має виражені антигістамінні властивості. Окрім того, фексофенадин не зумовлює кардіотоксичності та гепатотоксичності, оскільки лише 5% дози фексофенадину метаболізується в печінці. Фексофенадин, який практично не проникає через ГЕБ, не виявляє пригнічувального ефекту на функції ЦНС (Huang C.Z. еt al., 2019).

Аллегра: чим зумовлені клінічні переваги?

У результаті досліджень було встановлено, що фексофенадин чинить вплив на медіатори запалення, відмінні від гістаміну, знижує продукцію лейкотрієнів (LTC4, LTD4, LTE4,), простагландинів (PGE2 и PGF2α), інгібує ЦОГ-2, тромбоксан; забезпечує утворення NO, знижує рівні прозапальних цитокинів (ICAM-1, ELAM-1, VCAM-1, RANTES, I-TAC, MDC, TARC, MMP-2, MMP-9, триптази), знижує адгезію еозинофілів, хемотаксис і опсонізацію частинок. Ці ефекти можуть додатково полегшувати симптоми гострої алергічної реакції. Окрім того, була підтверджена ефективність фексофенадину у зменшенні вираженості симптомів АР та хронічної ідіопатичної кропив’янки (Axelrod D., Bielory L., 2008).
При вивченні фармакокінетики фексофенадину у здорових дорослих (n=24) виявлено, що вже через 48 год після прийому препарату він не визначається у плазмі крові. При цьому із сечею виводиться 7,6–11,8% препарату (Robbins D.K. еt al., 1998).
В іншому дослідженні (Russell Т. et al., 1998) зафіксували схожу фармакокінетику у здорових дорослих чоловіків як для разової дози, так і при прийомі фексофенадину 2 р/добу, при цьому до 80% препарату виводилося з калом (Russell et al., 1998). Ці два дослідження підтверджують, що більша частина препарату виводиться через ШКТ, переважно у незміненому вигляді, та лише близько 10% ― через нирки. Цей факт має важливе значення для хворих із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) та порушенням функції нирок, оскільки, вірогідно, не потрібно коригувати дозу препарату у даної категорії хворих. Якщо ж говорити про переносимість препарату, то він добре переноситься у дозах, які в 11 разів вище зазначених в інструкції. Окрім того, протягом 28 днів застосування препарату не відмічено розвитку толерантності до нього (Russell Т. et al., 1998).

Фексофенадин у дослідженнях

АР є глобальною проблемою охорони здоров’я. Імовірно, у 10–25% населення у світі відмічають АР. АР є причиною тимчасової непрацездатності та може призводити до інвалідності. Основні симптоми АР включають закладеність носа, ринорею, свербіж, чхання та неносові симптоми, такі як печіння, свербіж у очах, їх почервоніння та сльозотечу, а також свербіж у вухах та піднебінні. Ці симптоми можуть значно вплинути на якість життя пацієнта та навіть призводити до порушення когнітивних функцій і емоційного стану хворих. Лише у США витрати, пов’язані з АР, сягають 6 млрд дол. щорічно (Mahatme M.S. еt al., 2016). Ефективність фексофенадину в лікуванні АР доведена в багатьох дослідженнях (Axelrod D., Bielory L., 2008).
При вивченні впливу фексофенадину на ранню фазу алергічної реакції, викликаної назальним введенням алергену, було продемонстровано, що даний лікарський засіб знижує проникність судин та, відповідно, закладеність носа, нежить та чхання. У той же час виявлено, що хоча фексофенадин зменшує утворення деяких медіаторів гострої алергічної відповіді, але не попереджає дегрануляцію опасистих клітин (Axelrod D., Bielory L., 2008).
Було проведено дослідження, яке порівнювало дві різних терапевтичних тактики у застосуванні таблеток Аллегра. Пацієнти із сезонним АР, що загострюється під час розпилення пилку кедра, були розділені на 2 групи. Пацієнти 1-ї групи (n=19) почали прийом препарату до розпилення пилку кедра. Пацієнти 2-ї групи (n=18) почали лікування після розвитку симптомів (ринореї, чхання та ін.). У результаті стосовно зменшення чхання таблетки Аллегра продемонстрували високу ефективність у 90% пацієнтів у 1-й групі та у 78% в 2-й групі. Також загальна задоволеність лікуванням була вище у пацієнтів 1-ї групи. Був зареєстрований 1 випадок легкого запаморочення. Сонливості або інших побічних реакцій не відмічено. Висловлено припущення, що прийом препарату до контакту із алергеном або на ранній стадії загострення є більш ефективним та дозволяє краще контролювати і навіть попереджати симптоми, ніж його застосування з моменту появи виражених симптомів (Miyabe S. et al., 2003).
При вивченні безпеки та ефективності фексофенадину у дітей із сезонним АР встановлено, що за частотою розвитку небажаних реакцій не виявлено відмінностей між досліджуваною і групою контролю (плацебо). При цьому найбільш частим побічним ефектом був головний біль, седативний же ефект не зареєстрований. При цьому фексофенадин значно зменшував вираженість таких симптомів, як чхання, ринорея, свербіж у носі/роті/горлі/вухах, закладеність носа та таких очних симптомів, як почервоніння кон’юнктиви та свербіж (Axelrod D., Bielory L., 2008).
Для більш вираженого полегшення симптомів АР у випадку неефективності монотерапії фексофенадин можна застосовувати в поєднанні з іншими препаратами, наприклад, монтелукастом. Така комбінація є високоефективною завдяки взаємодоповнюючим ефектам цих лікарських засобів (Mahatme M.S. еt al., 2016).
В одному з досліджень було вивчено вплив фексофенадину на експресію запальних медіаторів шкіри, а також його ефективність та переносимість при хронічній ідіопатичній кропив’янці. 180 мг фексофенадину вводили 1 р/добу протягом 4 тиж. Шкіру пацієнтів досліджували імуногістохімічно до початку та після завершення курсу терапії. Була оцінена експресія наступних медіаторів: молекули адгезії (ICAM-1, ELAM-1, VCAM-1); протеази опасистих клітин (хімази та триптази) та прозапальні цитокіни (IL-1-бета, IL-3, IL-6 и TNF-альфа). У більшості випадків (88,2%) терапія виявилася клінічно успішною; несприятливі реакції не зареєстровані. У вихідних зразках шкіри була виявлена значна експресія молекул адгезії, триптази, хімази та TNF-альфа порівняно з контролем. Після лікування фексофенадином зафіксовано значне зниження експресії цих молекул, що свідчить про протизапальну активність фексофенадину (Vena G.A. еt al., 2002).
Усі антигістамінні препарати I покоління і більшість антигістамінних препаратів II покоління викликають кардіотоксичні ускладнення шляхом інгібування мускаринового холінорецептора (M-ChR), який може регулювати ЧСС, серцевий ритм та стан серцевого м’яза. Фексофенадин же не подовжує інтервал Q–T  і не викликає аритмії, коли його застосовують у якості монотерапії або поєднано з іншими лікарськими засобами, такими як кетоконазол та еритроміцин. Препарат не чинить гепатотоксичної дії. Загалом фексофенадин добре переноситься, зазвичай припиняють терапію через побічні реакції <5% пацієнтів, а його профіль безпеки прирівнюється до плацебо (Huang C.Z. еt al., 2019).
Для оцінки впливу препарату на реакцію водіїв, прийняття рішень та час реакції у дослідженні взяли участь 255 добровольців (195 чоловіків та 60 жінок). Добровольці проходили стандартизований розширений тест з водіння BMW (на спеціальному треку, Преторія, Південна Африка). Тест на прийняття рішень та швидкість реакцій ― Система тестування Vienna (VTS) ― забезпечує точне вимірювання швидкості рухів та швидкості реакції людини. Респондент повинен натиснути вказану клавішу на панелі відповіді, коли з’являються відповідні зображення на екрані. Психомоторний тест оцінювався за середнім часом прийняття рішення, середнім часом реакції, помилками прийняття рішення та помилками реакції. Після вихідного тестування тест повторювали через 2,6 год після прийому фексофенадину гідрохлориду (180 мг) або плацебо. Після обробки результатів між групами, які приймали фексофенадин або плацебо, не виявлено відмінностей за часом реакції, швидкістю прийняття рішень та кількістю допущених помилок, поведінкою водія (Potter P.C. еt al., 2003).
Таким чином, даний препарат можливо застосовувати в осіб, робота яких потребує високої швидкості та точності реакцій, у тому числі водіїв та операторів різноманітних механізмів. У нещодавньому систематичному огляді також підтверджено, що вплив фексофенадину на функції ЦНС схожий із таковим плацебо.
Фексофенадин був названий антигістамінним препаратом із найменш вираженим седативним впливом серед усіх представників цієї групи лікарських засобів, зареєстрованих у Японії (Isomura T. et al., 2014).
Виходячи із того факту, що фексофенадин, вірогідно, не виявляє седативного ефекту, консенсус експертів у США рекомендував Національному управлінню з аеронавтики та дослідження космічного простору (НАСА) дозволити пілотам застосовувати фексофенадин, якщо це необхідно (Huang C.Z. еt al., 2019).

Аллегра ― особливості застосування

Апельсиновий, яблучний та грейпфрутовий соки знижують біодоступність фексофенадину (вірогідно, внаслідок переважного інгібування опосередкованого транспортом поліпептидів переносника органічних аніонів). Інгібітори Р-глікопротеїну (кетоконазол, інтраконазол, верапаміл та еритроміцин) інгібують кишкову реабсорбцію фексофенадину (Axelrod D., Bielory L., 2008). Не відмічено фармакологічної взаємодії Аллегри з омепразолом, у той же час не рекомендується застосування разом з антацидами та сорбентами.

Висновки

Аллегра є ефективним протиалергічним препаратом. Діюча речовина Аллегри ― фексофенадин ― являє собою селективний антигістамінний препарат III покоління, який також чинить протизапальну дію. Він швидко всмоктується, полегшення симптомів настає вже протягом 2 год після прийому препарату, виявляє тривалий ефект, що дозволяє приймати його 1 р/добу. Завдяки відсутності пригнічувального впливу на ЦНС він може застосовуватися водіями та особами, робота яких потребує високої точності та швидкості реакцій (Huang C.Z. еt al., 2019). Фексофенадин успішно застосовується в терапії АР, а у дозі 180 мг 1 р/добу ефективно зменшує вираженість симптомів хронічної ідіопатичної кропив’янки (Simpson К., Jarvis В., 2000).