Алактин таблетки 0,5 мг №2
Каберголін - 0,5 мг
фармакодинаміка. Каберголін — синтетичний алкалоїд ріжків і ерголінова похідна, що виявляє виражений і тривалий пролактинзнижувальний ефект. Центральний дофамінергічний ефект досягається шляхом стимуляції D2-рецепторів при застосуванні доз, які є вищими за ті, що знижують рівень пролактину у плазмі крові.
Пролактинзнижувальний ефект дозозалежний. Зниження рівня пролактину у плазмі крові відмічається через 3 год після прийому препарату і зберігається протягом 2–3 тиж. Ефект тривалої дії означає, що одноразової дози достатньо для того, щоб зупинити стимуляцію секреції молока. При лікуванні гіперпролактинемії рівні пролактину в плазмі крові нормалізуються протягом 2–4 тиж після досягнення оптимальної дози. Рівень пролактину може все ще істотно знижуватися і протягом декількох місяців після відміни лікування.
Що стосується ендокринних ефектів каберголіну, не пов’язаних з антипролактинемічним ефектом, наявні дані із залученням людей підтверджують експериментальні результати, одержані в дослідженнях на тваринах, та свідчать, що досліджувана речовина характеризується високою селективною дією без впливу на базальний рівень секреції інших гіпофізарних гормонів або кортизолу.
Фармакодинамічна дія каберголіну, яка не корелює з терапевтичним ефектом, стосується лише зниження АТ. Максимальний гіпотензивний ефект каберголіну при застосуванні в одноразовій дозі досягається зазвичай протягом перших 6 год після прийому препарату, причому максимальне зниження АТ та частота виникнення такого ефекту дозозалежні.
Фармакокінетика. Абсорбція. Каберголін швидко всмоктується у ШКТ після прийому внутрішньо, Cmax у плазмі крові досягається через 0,5–4 год.
Прийом їжі не впливає на всмоктування і розподіл каберголіну.
Розподіл. Експерименти in vitro показали, що каберголін у концентраціях 0,1–10 нг/мл на 41–42% зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Головним метаболітом, ідентифікованим у сечі, є 6-аліл-8β-карбокси-ерголін, який становить 4–6% дози. У сечі ідентифіковано 3 додаткові метаболіти, що становлять сумарно менше 3% дози. Активність метаболітів щодо інгібіції секреції пролактину, досліджена in vitro, значно нижча, ніж каберголіну.
Виведення. Т½ каберголіну тривалий: 63–68 год — у здорових добровольців та 79–115 год — у хворих на гіперпролактинемію.
Зважаючи на значення Т½, рівноважний стан повинен досягатися через 4 тиж, що було підтверджено середніми значеннями пікової концентрації каберголіну в плазмі крові після одноразового застосування (37±8 пг/мл) та через 4 тиж при багаторазовому застосуванні (101±43 пг/мл) каберголіну в дозі 0,5 мг.
Через 10 днів після прийому препарату близько 18 і 72% дози виявляється в сечі та калі відповідно. 2–3% дози виявлялося в сечі в незміненому вигляді.
інгібування/пригнічення фізіологічної лактації. Алактин призначають з метою інгібування фізіологічної післяпологової лактації одразу після пологів або для пригнічення лактації, що встановилася у таких випадках:
− після пологів, якщо мати вирішила не годувати дитину грудьми або коли годування грудьми протипоказано матері чи дитині з медичних причин;
− після народження мертвого плода або після аборту.
Каберголін інгібує/пригнічує фізіологічну лактацію шляхом інгібування секреції пролактину. У контрольованих клінічних дослідженнях одноразовий прийому каберголіну в дозі 1 мг у перший день після пологів був ефективним в інгібуванні секреції молока, а також при набуханні грудей і болю у 70‒90% жінок. Менше 5% жінок відчували поновлення симптоматики у грудях на 3-й тиждень після пологів (яка, зазвичай, була легкою за ступенем тяжкості).
Пригнічення секреції молока та полегшення при набуханні грудей і болю у грудях відмічалося приблизно у 85% жінок у період лактації при застосуванні протягом 2 днів сумарної дози каберголіну 1 мг, поділеної на 4 прийоми. Випадки поновлення симптоматики у грудях через 10 днів нечасті (близько 2% випадків).
Лікування гіперпролактинемічних станів. Алактин показаний для лікування порушень, пов’язаних з гіперпролактинемією, у тому числі аменореї, олігоменореї, ановуляції та галактореї. Препарат показаний для лікування пацієнтів із пролактинсекретуючими аденомами гіпофіза (мікро- та макропролактиноми), ідіопатичною гіперпролактинемією або із синдромом «порожнього» турецького сідла із супутньою гіперпролактинемією, які є основними патологічними станами, що обумовлюють вищезгадані клінічні прояви.
При тривалому лікуванні в дозах 1–2 мг на тиждень каберголін був ефективний для нормалізації рівня пролактину в сироватці крові приблизно у 84% пацієнтів з гіперпролактинемією. Регулярні цикли поновилися у 83% жінок з аменореєю. Відновлення овуляції задокументовано у 89% жінок за показниками прогестерону, рівень якого контролювався протягом лютеїнової фази. Галакторея, яка мала місце перед початком лікування, зникла у 90% випадків. У 50‒90% жінок та чоловіків з мікро- або макропролактиномою виявлено зменшення розміру пухлини.
Алактин призначений для перорального застосування. Таблетку можна ділити навпіл.
Щоб знизити ризик розвитку побічних ефектів з боку ШКТ, рекомендується приймати каберголін під час їди при всіх терапевтичних показаннях.
Інгібування/пригнічення фізіологічної лактації. Для інгібування післяпологової лактації Алактин слід застосовувати протягом перших 24 год після пологів. Рекомендована терапевтична доза — 1 мг (2 таблетки по 0,5 мг) каберголіну одноразово.
Для пригнічення існуючої лактації — 0,25 мг (½ таблетки по 0,5 мг) кожні 12 год протягом 2 днів (загальна доза — 1 мг). Такий режим дозування краще переноситься жінками, які вирішили пригнітити лактацію, ніж прийом у вигляді одноразової дози, і він супроводжується меншою частотою виникнення небажаних явищ, особливо симптомів артеріальної гіпотензії.
Лікування гіперпролактинемічних станів. Рекомендована початкова доза препарату Алактин становить 0,5 мг 1 раз на тиждень або ½ таблетки по 0,5 мг 2 рази на тиждень (наприклад у понеділок та четвер). За необхідності можна поступово підвищувати дозу під наглядом лікаря — на 0,5 мг на тиждень з місячним інтервалом до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Зазвичай терапевтична доза становить 1 мг на тиждень і може коливатися від 0,25 до 2 мг на тиждень. Для лікування пацієнтів із гіперпролактинемією каберголін застосовували в дозах до 4,5 мг на тиждень.
Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 3 мг/добу.
Тижневу дозу препарату можна призначати одноразово або розподіляти на 2 і більше прийомів на тиждень, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Розподіл тижневої дози на декілька прийомів рекомендується в тому випадку, якщо тижнева доза становить >1 мг, оскільки переносимість препарату в дозі, що перевищує 1 мг при прийомі у вигляді одноразової тижневої дози, оцінювалася тільки у декількох пацієнтів.
При підборі дози пацієнти повинні бути обстежені з метою визначення мінімальної ефективної терапевтичної дози. Після того, як буде підібрано ефективний терапевтичний режим дозування, рекомендується проводити регулярне (щомісячне) визначення рівня пролактину в плазмі крові, оскільки нормалізація рівня пролактину зазвичай спостерігається впродовж 2–4 тиж лікування.
Після відміни каберголіну зазвичай відмічають рецидив гіперпролактинемії. Однак у деяких пацієнтів зафіксовано збереження пригнічення рівнів пролактину протягом декількох місяців. У 23 з 29 жінок з групи подальшого спостереження після припинення прийому каберголіну овуляторні цикли тривали довше 6 міс.
Пацієнти літнього віку. Досвід застосування каберголіну в осіб літнього віку дуже обмежений внаслідок запропонованих показань до застосування каберголіну. Доступні дані свідчать про відсутність особливого ризику.
Зниження дози або припинення лікування. Слід розглянути доцільність зниження дози або припинення лікування за наявності у пацієнтів:
− сонливості або випадків раптового засинання;
− порушення функції печінки.
підвищена чутливість до каберголіну, інших алкалоїдів ріжків або будь-якого компонента препарату.
Наявність в анамнезі фіброзного захворювання легень, перикарда та заочеревинного простору.
Одночасне застосування антипсихотичних лікарських засобів.
Для довготривалого лікування: ознаки ураження клапанів серця, що визначаються за допомогою ехоКГ до початку лікування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Післяпологова АГ або неконтрольована АГ.
Прееклампсія, еклампсія.
Психоз в анамнезі або ризик розвитку післяпологового психозу.
Препарат протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю та вагітним з гестозом.
побічні ефекти — дозозалежні, їх вираженість може зменшуватися при поступовому зниженні дози.
У пацієнтів з відомою непереносимістю дофамінергічних препаратів імовірність виникнення небажаних явищ можна знизити, якщо розпочинати лікування каберголіном зі знижених доз, наприклад 0,25 мг 1 раз на тиждень, з наступним поступовим їх підвищенням до досягнення терапевтичної дози. У разі виникнення стійких або тяжких небажаних явищ тимчасове зниження дози з наступним більш поступовим її підвищенням, наприклад на 0,25 мг на тиждень кожні 2 тиж, може покращити переносимість препарату.
Частота побічних явищ, які виявлені та про які повідомляли протягом лікування каберголіном, визначається відповідно до наступного принципу: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідома частота (неможливо визначити з наявних даних).
З боку серця: дуже часто — кардіальна вальвулопатія (у тому числі регургітація) та пов’язані з цим розлади (перикардит та перикардіальний випіт); нечасто — пальпітація; невідома частота — стенокардія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — диспное, плевральний випіт, фіброз (включаючи легеневий фіброз), носові кровотечі; дуже рідко — плевральний фіброз; невідома частота — порушення дихання, дихальна недостатність, плеврит, біль у грудній клітці.
З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості.
З боку нервової системи: дуже часто — головний біль*, запаморочення/вертиго*; часто — сонливість; нечасто — транзиторна геміанопсія, синкопе, парестезії; невідома частота — раптове засинання, тремор.
З боку органа зору: невідома частота — порушення зору.
З боку психіки: часто — депресія; нечасто — підвищення лібідо; невідома частота — агресія, маревні ідеї, гіперсексуальність, патологічна азартність, психотичні розлади, галюцинації.
З боку судинної системи: часто — артеріальна гіпотензія при тривалому застосуванні, постуральна артеріальна гіпотензія, припливи**; нечасто — периферичний вазоспазм, втрата свідомості.
З боку ШКТ: дуже часто — нудота*, диспепсія, гастрит, біль у животі*; часто — запор, блювання**; рідко — біль в епігастральній ділянці.
Загальні порушення: дуже часто — астенія***, стомленість; нечасто — едема, периферичні набряки.
З боку гепатобіліарної системи: невідома частота — порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — почервоніння обличчя; нечасто — шкірні реакції, наприклад алопеція, свербіж, висип; рідко — алергічні шкірні реакції.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто — судоми ніг; рідко — судоми пальців, м’язова слабкість.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто — біль у молочних залозах.
Лабораторні дослідження: часто — безсимптомне зниження АТ (≥20 мм рт. ст. — САТ і ≥10 мм рт. ст. — ДАТ); нечасто — зниження рівня гемоглобіну у жінок з аменореєю протягом декількох перших місяців після менструації; невідома частота — збільшення рівня КФК у крові, порушення показників функції печінки.
*Дуже часто — у пацієнтів при лікуванні гіперпролактинемічних станів; часто — у пацієнтів при інгібуванні/пригнічені лактації.
**Часто — у пацієнтів при лікуванні гіперпролактинемічних станів; нечасто — у пацієнтів при інгібуванні/пригнічені лактації.
***Дуже часто — у пацієнтів при лікуванні гіперпролактинемічних станів; нечасто — у пацієнтів при інгібуванні/пригнічені лактації.
Опис окремих побічних реакцій. Порушення імпульсного контролю: патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, компульсивне бажання здійснити покупку, булімія та компульсивне переїдання можуть виникати у пацієнтів при застосуванні дофамінових агоністів, включаючи каберголін.
Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє здійснювати моніторинг співвідношення ризик/користь при застосуванні лікарського засобу. Фахівців сфери охорони здоров’я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції.
застереження загального характеру. Безпека та ефективність застосування препарату Алактин ще не були встановлені у пацієнтів із захворюваннями нирок та печінки. Як і інші похідні ріжків, Алактин слід призначати з обережністю пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, нирковою недостатністю, пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею, а також з наявністю в анамнезі серйозних, особливо психотичних, психічних розладів. Слід дотримуватися особливої обережності, якщо пацієнти одночасно приймають психотропний лікарський засіб.
Немає даних щодо впливу алкоголю на переносимість каберголіну.
Симптоматична артеріальна гіпотензія може розвинутися при застосуванні каберголіну при будь-якому показанні.
Печінкова недостатність. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, які отримують тривалу терапію каберголіном, доцільно розглянути питання про застосування знижених доз препарату. На відміну від здорових добровольців та осіб з печінковою недостатністю меншого ступеня тяжкості, у хворих із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) відмічене збільшення AUC при одноразовому прийомі препарату в дозі 1 мг.
Ниркова недостатність. Відмінностей у фармакокінетиці каберголіну при захворюванні нирок середнього і тяжкого ступеня не виявлено. Фармакокінетика каберголіну у хворих із термінальною стадією ниркової недостатності або у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не досліджувалася, тому у таких пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю.
Постуральна артеріальна гіпотензія. У період застосування Алактину виявлена постуральна артеріальна гіпотензія. Тому слід з обережністю застосовувати його з препаратами, що також можуть знижувати АТ.
Фіброз, кардіальна вальвулопатія та можливі споріднені клінічні явища. Фіброзні та серозні запалення, такі як плеврит, плевральний випіт, плевральний фіброз, легеневий фіброз, перикардит, перикардіальний випіт, кардіальна вальвулопатія, що охоплює один або більше клапанів (аортальний, мітральний та трикуспідальний), або ретроперитонеальний фіброз виникають після довготривалого застосування таких ерголінових похідних з агоністичною активністю щодо серотонінових 5HT2B-рецепторів, як каберголін. У деяких випадках вираженість симптомів та клінічних проявів кардіальної вальвулопатії зменшується після відміни каберголіну.
Було виявлено, що ШОЕ при плевральному випоті/фіброзі підвищується вище за норму. У разі підвищення ШОЕ невідомої етіології, що значно відхиляється від норми, рекомендується проводити рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Після відміни каберголіну при встановленні діагнозу плевриту/легеневого фіброзу або вальвулопатії зафіксовано покращання клінічного стану пацієнта.
Вальвулопатія виявлена при призначенні кумулятивних доз, тому пацієнти повинні лікуватися найнижчими ефективними дозами. Під час кожного візиту слід заново оцінювати співвідношення користі та ризику для пацієнта з метою визначення доцільності продовження лікування каберголіном.
Перед початком довгострокового лікування всі пацієнти повинні проходити обстеження серцево-судинної системи, включаючи ехоКГ, для визначення наявності безсимптомного захворювання клапанів. Також доцільно проводити визначення базових показників рівня ШОЕ або інших маркерів запалення, легеневої функції (рентгенографію органів грудної клітки) та функції нирок до початку лікування.
Невідомо, чи може лікування каберголіном погіршувати перебіг хвороби у пацієнтів із клапанною регургітацією. Встановлено, що за наявності фіброзних змін клапанів пацієнтам не слід отримувати лікування каберголіном.
Під час довгострокового лікування: оскільки фіброзні порушення можуть мати прихований початок, слід проводити регулярний моніторинг можливих ознак прогресування фіброзу. Отже, під час лікування необхідно приділяти увагу симптомам:
– плевро-пульмонального захворювання, таким як диспное, задишка, постійний кашель або біль у грудній клітці;
– ниркової недостатності або обструкції сечовідних/черевних судин, що можуть виявлятися болем у попереку/боці та набряком нижньої кінцівки, а також будь-якими утвореннями в черевній порожнині або болісністю, що може вказувати на ретроперитонеальний фіброз;
– серцевої недостатності: випадки клапанного або перикардіального фіброзу часто виявляють у вигляді серцевої недостатності. Тому при появі відповідних симптомів слід виключити клапанний фіброз (та констриктивний перикардит).
Клінічний діагностичний моніторинг розвитку фіброзних розладів обов’язковий. Перша ехоКГ повинна бути проведена протягом 3–6 міс після початку лікування; надалі частоту ехоКГ необхідно визначати за відповідними індивідуальними клінічними ознаками. Особливу увагу слід звернути на перераховані вище симптоми, але моніторинг проводити принаймні кожні 6–12 міс.
Застосування каберголіну слід припинити при виявленні на ехоКГ ознак нової або погіршення існуючої клапанної регургітації, рестрикції клапана або ущільнення стулок клапана (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Необхідність проведення інших клінічних обстежень (наприклад фізикального обстеження, аускультації серця, рентгенографії, КТ-сканування) слід визначати індивідуально.
Відповідні додаткові дослідження, такі як визначення рівня ШОЕ та сироваткового креатиніну, проводити при необхідності підтвердження діагнозу фіброзних порушень.
Порушення імпульсного контролю. Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення порушень імпульсного контролю. Пацієнтів та їх оточення необхідно попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного контролю, такі як патологічна азартність, підвищення лібідо, гіперсексуальність, компульсивне бажання здійснити покупку, булімія, компульсивний прийом їжі при застосуванні дофамінових агоністів, включаючи каберголін. У цьому разі слід знизити дозу або припинити прийом препарату.
Інгібування/пригнічення фізіологічної лактації. Як і інші похідні ріжків, Алактин не слід застосовувати у пацієнток з АГ, зумовленою вагітністю, наприклад прееклампсією або післяпологовою АГ, за винятком випадків, коли вважається, що очікувана користь від лікування переважає можливий ризик.
У дослідженнях застосування каберголіну в післяпологовий період зниження АТ переважно мало безсимптомний перебіг і часто спостерігалося однократно через 2–4 дні після початку лікування. Оскільки зниження АТ часто відмічається в післяпологовий період незалежно від медикаментозного лікування, імовірно, значна кількість зареєстрованих випадків зниження АТ після прийому каберголіну не була зумовлена дією препарату. Проте рекомендується здійснювати періодичний контроль АТ, особливо протягом перших кількох днів після прийому каберголіну.
З метою уникнення можливої постуральної артеріальної гіпотензії однократна доза каберголіну не має перевищувати 0,25 мг для жінок, які годують грудьми та приймають препарат для пригнічення встановленої лактації (див. ЗАСТОСУВАННЯ). У клінічному дослідженні для оцінки ефективності та переносимості однократної дози каберголіну 0,5 мг для пригнічення лактації було встановлено, що ризик розвитку побічних ефектів при такому показанні підвищується приблизно вдвічі, якщо лікарський препарат застосовувати як однократну дозу 0,5 мг.
Лікування гіперпролактинемічних станів. Показане повне обстеження гіпофіза до початку лікування каберголіном, оскільки гіперпролактинемія, що супроводжується аменореєю/галактореєю і безпліддям, може бути пов’язана з пухлиною гіпофіза.
Препарат відновлює овуляцію і фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом.
Перед призначенням препарату слід виключити вагітність. Зважаючи на обмежений клінічний досвід застосування препарату та його тривалий Т½, як запобіжний захід жінкам, які планують вагітність, рекомендується після досягнення регулярного овуляторного циклу припинити застосування каберголіну за 1 міс до очікуваного зачаття.
Оскільки вагітність може виникнути раніше, ніж відновлення менструального циклу, рекомендується проводити тест на вагітність кожні 4 тиж протягом періоду аменореї та кожного разу після відновлення менструацій, якщо їх затримка становить більше 3 днів. Жінки, які не бажають вагітніти, повинні застосовувати засоби механічної контрацепції протягом терапії та після відміни препарату до повернення ановуляції. Якщо вагітність настає під час лікування, прийом каберголіну необхідно припинити. Як запобіжний захід слід здійснювати нагляд за жінками, які завагітніли, для виявлення ознак збільшення гіпофіза, оскільки існує можливість збільшення об’єму вже існуючої пухлини гіпофіза в період вагітності.
Для пацієнток, які приймають препарат тривало, рекомендовано проводити регулярні гінекологічні обстеження, у тому числі цитологічні дослідження шийки матки та ендометрія.
Сонливість/раптове засинання. Каберголін може спричиняти сонливість. Агоністи дофаміну можуть бути причиною раптового засинання у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Зафіксовано нечасті випадки раптового засинання під час повсякденної діяльності, у деяких випадках без усвідомлення цього або без попереджувальних ознак. Вищезазначену інформацію необхідно повідомити пацієнтам та порадити дотримуватися обережності під час керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами протягом періоду лікування каберголіном. Пацієнтам, у яких відмічали сонливість та/або епізоди раптового засинання, слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами. Для таких пацієнтів слід розглянути доцільність зниження дози або припинення лікування (див. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).
Інше. Цей лікарський засіб містить лактозу, тому хворі зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати його.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування каберголіну у вагітних не проводилися. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність тератогенного ефекту, проте повідомляли про зниження фертильності та ембріотоксичність, пов’язані з фармакодинамічною активністю.
Доступні дані 12-річного обсерваційного дослідження за результатами вагітності після терапії каберголіном щодо 256 вагітностей. За результатами дослідження у 17 з 256 вагітностей (6,6%) зафіксовано виражені вроджені вади розвитку плода або аборти, у 23 з 258 новонароджених дітей було виявлено 27 неонатальних відхилень від норми, як виражених, так і невиражених. Найпоширенішими аномаліями новонароджених (10) були мальформації опорно-рухової системи та кардіопульмональні аномалії (5). Інформації про перинатальні розлади або довготривалий розвиток немовлят, які піддавалися дії каберголіну під час внутрішньоутробного розвитку, немає. Згідно з останніми опублікованими науковими даними поширеність великих вроджених вад розвитку у населення в цілому становить 6,9% і більше. Частота вроджених аномалій коливається в різних популяціях. Неможливо точно визначити, чи існує підвищений ризик, оскільки жодна контрольна група не була включена у дослідження.
Каберголін слід призначати при вагітності за наявності чітких показань та лише після ретельного оцінювання співвідношення користь/ризик (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Слід виключити вагітність перед початком прийому каберголіну та уникати вагітності протягом щонайменше одного місяця після закінчення терапії. Зважаючи на тривалий Т½ препарату та недостатність даних про внутрішньоутробну експозицію, жінки, які планують вагітність, повинні припинити приймати каберголін за 1 міс до запланованого запліднення. Це попередить можливий вплив засобу на плід та не перешкоджатиме можливості запліднення, тому що в деяких випадках овуляторний цикл зберігається протягом 6 міс після відміни лікарського засобу. Якщо запліднення відбулося протягом лікування, слід припинити терапію після підтвердження вагітності з метою обмеження впливу засобу на плід.
Після припинення застосування каберголіну необхідно використовувати контрацепцію протягом щонайменше 4 тиж.
Період годування грудьми. Через здатність пригнічувати лактацію каберголін не слід застосовувати жінкам з гіперпролактинемічними порушеннями, які бажають годувати грудьми.
Каберголін та/або його метаболіти виділялися в молоко при дослідженні на щурах. Інформації щодо виділення у грудне молоко людей не існує, проте жінкам слід рекомендувати не годувати грудьми в разі неефективності пригнічення лактації за допомогою каберголіну.
Фертильність. Каберголін відновлює овуляцію та фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Через те, що вагітність може настати до відновлення менструального циклу, рекомендовано проводити тест на вагітність протягом аменорейного періоду, після того, як менструація відновилася, — кожен раз, коли менструація відкладається більше ніж на 3 дні. Жінкам, які не хочуть вагітніти, рекомендовано застосовувати ефективну негормональну контрацепцію під час лікування та після припинення застосування каберголіну.
Через тривалий Т½ та обмежений досвід щодо безпеки впливу каберголіну на плід жінкам, які планують вагітність, запліднення рекомендоване щонайменше через місяць після припинення прийому каберголіну. Після настання вагітності жінки повинні знаходитися під наглядом з метою виявлення ознак збільшення гіпофіза, оскільки під час вагітності можливий ріст існуючих пухлин гіпофіза.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнти повинні бути обережними при виконанні дій, які потребують швидкої та точної реакції на початку лікування.
Протягом перших днів застосування каберголіну пацієнтів слід застерегти від участі в діяльності, що потребує швидких та точних реакцій, таких як керування автомобілем або робота з іншими автоматизованими системами.
Пацієнтам, які лікуються каберголіном і в яких відмічаються сонливість та/або раптові епізоди засинання, не слід керувати транспортними засобами або займатися іншими видами діяльності, при якій порушення пильності може наражати їх самих та оточуючих людей на небезпеку серйозного травмування або летального наслідку (робота з автоматизованими системами). Поновити керування транспортними засобами та іншими механізмами можливо після зникнення сонливості та порушення пильності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Безпеку та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 16 років не вивчали.
одночасне застосування каберголіну з іншими лікарськими препаратами, особливо алкалоїдами ріжків, у ранній післяпологовий період не асоціювалося з явними взаємодіями, які б змінювали ефективність та безпеку цього препарату.
Зважаючи на те, що відсутні дані про взаємодію Алактину з іншими алкалоїдами ріжків, одночасна терапія цими препаратами протягом тривалого часу не рекомендується.
Оскільки Алактин реалізує свій ефект шляхом прямої стимуляції дофамінових рецепторів, не рекомендується одночасне призначення антагоністів дофаміну (наприклад фенотіазинів, бутирофенонів, тіоксантенів, метоклопраміду), оскільки ці препарати можуть зменшувати вираженість пролактинзнижувального ефекту каберголіну.
Препарат не слід застосовувати з макролідними антибіотиками (еритроміцином) у зв’язку з підвищенням системної біодоступності каберголіну.
Слід враховувати взаємодію Алактину з іншими препаратами, що знижують АТ.
симптоми передозування можуть бути схожими на ті, що виникають внаслідок надмірної стимуляції дофамінових рецепторів (наприклад нудота, блювання, шлункові розлади, артеріальна гіпотензія, порушення свідомості/психоз або галюцинації). У подібних випадках потрібна невідкладна медична допомога.
У разі передозування необхідно вжити загальних заходів щодо виведення препарату, який ще не всмоктався, і за необхідності — щодо підтримання АТ. Крім того, може бути доцільним введення препаратів групи антагоністів дофаміну.
при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи та в недоступному для дітей місці.