Назол^® Бебі (Nazol Baby) (274829) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Фенілефрину гідрохлорид - 1,25 мг/мл

фармакодинаміка. Фенілефрину гідрохлорид — синтетичний адреноміметик. Стимулюючи α-адренорецептори судин, він сприяє вираженій судинозвужувальній дії. Судинозвужувальний ефект виявляється зменшенням припливу крові, набряку слизових оболонок носа, придаткових пазух і євстахієвої труби. Тим самим відновлюється дихання через ніс, яке було порушено при грипі, застудних і алергічних захворюваннях.
Локальне звуження судин слизових оболонок носа і придаткових пазух настає через 3–5 хв після введення препарату у порожнину носа. Протинабрякова дія триває до 4–6 год. Гліцерин, що входить до складу препарату, пом’якшує подразнену слизову оболонку носових ходів і захищає її від надмірного висушування.
Фармакокінетика. Препарат для місцевого застосування. При всмоктуванні з травного тракту метаболізується моноаміноксидазою у печінці та кишечнику.

лікування гострих ринітів, синуситів, гострих отитів (як допоміжний засіб) у дітей віком від 2 міс до 6 років.

закапувати у кожний носовий хід: дітям віком від 2 міс до 1 року — по 1 краплі; віком 1–2 років — по 1–2 краплі; віком 2–6 років — по 2–3 краплі. Повторювати не раніше ніж через 4 год, але не частіше 4 разів на добу.
Дітям віком від 6 років передбачається застосування більш концентрованих розчинів фенілефрину (0,25%), наприклад, Назол Кідс.
Тривалість застосування зазвичай не перевищує 3 днів.
Діти. Не слід застосовувати у дітей віком до 2 міс.

підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (алергічні реакції), значне підвищення АТ, тахісистолічні порушення серцевого ритму, гострі серцево-судинні захворювання, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, ниркова недостатність, тиреотоксикоз тяжкого ступеня, гострий панкреатит, гепатит, запалення шкіри та слизової оболонки переднього відділу носової порожнини та схильність до утворення носових кірочок (атрофічний риніт), стани після транссфеноїдальної гіпофізектомії; одночасне застосування з інгібіторами МАО або застосування протягом 15 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

у поодиноких випадках можливі такі побічні ефекти.
У місці застосування: подразнення у місці застосування, чхання, відчуття печіння, поколювання у носі.
З боку серцево-судинної системи: відчуття припливу крові до обличчя, порушення серцевого ритму, брадикардія, підвищення АТ.
З боку нервової системи: запаморочення, відчуття страху, головний біль.
З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі перехресні реакції при алергії на інші симпатоміметики, що можуть виявлятися у вигляді висипу, свербежу, кропив’янки, ангіоневротичного набряку (рук, обличчя чи горла), відчуття важкості за грудниною, утруднене дихання.
При застосуванні лікарського засобу в дозах, вищих за рекомендовані, можливі прояви, зазначені в розділі ПЕРЕДОЗУВАННЯ.

перед застосуванням препарату голову хворого потрібно нахилити назад, після чого перевернути флакон над носовим ходом. У такому положенні препарат виділяється краплями. Не рекомендується користуватися одним і тим самим флаконом кільком особам, щоб уникнути поширення інфекції.
Зберігання набряклості носових ходів після 3 діб застосування може свідчити про наявність викривлення носової перетинки, гнійного гаймориту, аденоїдів, алергічного риніту, стійкої бактеріальної інфекції або інших захворювань, що потребують консультації профільного спеціаліста і спеціалізованої комплексної терапії.
Слід з обережністю застосовувати цей лікарський засіб у хворих з АГ, серцево-судинними захворюваннями, захворюваннями щитовидної залози (крім тих, що вказані у розділі ПРОТИПОКАЗАННЯ), закритокутовою глаукомою, цукровим діабетом.
Лікарський засіб слід застосовувати під наглядом дорослих.
Якщо у дітей віком до 12 років з’являються нервозність, запаморочення чи безсоння, слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Не застосовують.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не очікується, що цей лікарський засіб може спричиняти вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

не слід застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх), а також з антигіпертензивними лікарськими засобами (блокаторами β-адренорецепторів).
Атропіну сульфат блокує рефлекторну брадикардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну відповідь на фенілефрин. Одночасний прийом фенілефрину з блокаторами β-адренорецепторів може призвести до АГ та надмірної брадикардії з можливою серцевою блокадою. Слід з обережністю застосовувати з гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають на серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати). При одночасному застосуванні з препаратами, що зумовлюють виведення калію, наприклад, з деякими діуретиками типу фуросеміду, можливе посилення гіпокаліємії та зниження артеріальної чутливості до таких вазопресорних препаратів, як фенілефрин.
Одночасний прийом фенілефрину та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції ЦНС до надзвичайно високого рівня, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імовірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатоміметиків разом із фенілефрином може призвести до збільшення вираженості судинозвужувальної або серцево-судинної дії будь-якого з цих двох препаратів.
Слід уникати одночасного застосування або почати прийом цього препарату мінімум через 15 днів після переривання терапії інгібіторами МАО, оскільки можуть посилюватися пресорні ефекти (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Не рекомендується одночасне застосування фенілефрину з лінезолідом.

хоча при місцевому застосуванні зазвичай не виникають побічні системні реакції, проте при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні. Можуть спостерігатися порушення серцевого ритму, підвищення АТ, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, судоми, головний біль, тремор, порушення сну, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, психози з галюцинаціями, безсоння, слабкість, анорексія, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищене потовиділення, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин та судин внутрішніх органів, скорочення притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на серце внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можуть відмічатися у пацієнтів із гіповолемією й тяжкою брадикардією. Специфічного антидоту при отруєнні фенілефрином не існує. Лікування симптоматичне.

при температурі не вище 30 °С. Після відкриття флакона термін придатності — 12 міс.