ГЛІПРЕСИН (GLYPRESSIN)

діюча речовина: терліпресину ацетат;

1 флакон містить терліпресину ацетату 1 мг, що еквівалентно терліпресину вільної основи 0,86 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота хлористоводнева 1М;

1 ампула з розчинником містить: натрію хлорид, кислота хлористоводнева 1М, вода для ін'єкцій.

Порошок для розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий ліофілізований порошок;

розчинник — прозорий безбарвний розчин.

Гормони задньої долі гіпофіза. Вазопресин та аналоги.

Код АТХ Н01В А04.

Фармакодинаміка.

Терліпресин має незначну фармакологічну активність, однак він метаболізується у активну форму лізин-вазопресин шляхом ферментативного гідролізу. Дози 0,85 мг і 1,7 мг знижують тиск у системі ворітної вени і викликають виражену вазоконстрикцію. Зниження тиску у ворітній вені та зменшення кровотоку у непарній вені залежать від дози. Ефект нижчої дози зменшується через 3 години, тоді як дані з гемодинаміки показують, що доза 1,7 мг терліпресину є ефективнішою, ніж 0,85 мг, оскільки більша доза має більш надійний ефект протягом усього періоду лікування (4 години).

Терліпресин зменшує портальну гіпертензію, одночасно знижуючи портальний кровотік, і спричиняє спазм м'язів стравоходу з подальшим стисненням варикозно розширених вен стравоходу.

Біологічно активний лізин-вазопресин повільно вивільняється із неактивного прогормону терліпресину і зберігається в діапазоні концентрацій від мінімально активної до субтоксичної протягом 4–6 годин у зв'язку з тим, що метаболічна елімінація лізин-вазопресину відбувається паралельно з вивільненням.

Терліпресин підвищує тонус гладком'язової мускулатури шлунково-кишкового тракту як у судинах, так і поза ними. У зв'язку з підвищенням периферичного опору в термінальних артеріальних судинах спостерігається зниження трофіки нервових волокон, що іннервують внутрішні органи. Зниження притоку артеріальної крові призводить до зниження тиску в системі ворітної вени. Одночасне скорочення м'язових оболонок різних відділів кишечнику призводить до посилення перистальтики. Більш того, скорочуються м'язи стінки стравоходу і, таким чином, перетискають варикозні вузли.

Антидіуретична активність терліпресину становить усього 3% від активності нативного вазопресину. Така активність не є клінічно значущою. При нормоволемії кровотік в нирках істотно не змінюється. За наявності гіповолемії кровотік у нирках збільшується.

Терліпресин виявляє повільний гемодинамічний ефект протягом 2–4 годин. Незначною мірою підвищується артеріальний тиск, як систолічний, так і діастолічний. За наявності ренальної гіпертензії і генералізованого ангіосклерозу відмічалося значне підвищення артеріального тиску.

Застосування терліпресину не призводило до будь-яких кардіотоксичних ефектів, навіть при застосуванні вищих доз. Ефекти з боку серця, такі як брадикардія, аритмія, коронарна недостатність, трапляються, можливо, внаслідок рефлекторного або судинного впливу терліпресину.

Під впливом терліпресину кровотік в ендометрії і міометрії істотно знижується.

Судинозвужувальний ефект терліпресину призводить до недостатнього кровотоку в шкірі і, таким чином, спричиняє очевидно видиму блідість шкіри тіла у пацієнта.

Гемодинамічний ефект і дія на гладку мускулатуру є головними проявами фармакологічної дії терліпресину. Ефект централізації кровообігу при гіповолемії є бажаним побічним ефектом у пацієнтів з кровотечею із варикозно розширених вен стравоходу.

Фармакокінетика.

Період напіввиведення терліпресину з плазми становить 24 ± 2 хвилини.

Терліпресин має слабку фармакологічну активність. Після внутрішньовенного болюсного введення терліпресин виводиться відповідно до закономірностей кінетики другого порядку. Період напіввиведення з плазми для фази розподілу (тривалість — до 40 хв) становить 12 хв. При виділенні вільного гліцилового залишку гормон лізин-вазопресин вивільняється повільно і досягає пікової концентрації через 120 хв. У сечі визначається всього 1% введеного терліпресину, що вказує на практично повну деградацію препарату за допомогою ендо- й екзопептидаз печінки і нирок.

Кровотеча із варикозно розширених вен стравоходу.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату. Септичний шок у пацієнтів з низьким серцевим викидом. Вагітність.

Терліпресин підвищує гіпотензивний вплив неселективних бета-блокаторів на ворітну вену. Зниження частоти серцевих скорочень та серцевого викиду, зумовлені лікуванням, можна пояснити гальмуванням рефлексогенної активності серця через блукаючий нерв у результаті підвищеного артеріального тиску. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що спричинюють брадикардію (такими як пропофол, суфентаніл), може призвести до тяжкої брадикардії.

Терліпресин може викликати шлуночкові аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует». Тому пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що можуть продовжувати інтервал QT, такі як антиаритмічні лікарські засоби класу IА та III, еритроміцин, певні антигістамінні лікарські засоби та трициклічні антидепресанти, або препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію або гіпомагніємію (наприклад деякі діуретики), слід з обрежністю застосовувати терліпресин.

З обережністю, за наявності ретельного моніторингу, застосовують Гліпресин при таких захворюваннях: септичний шок, бронхіальна астма, захворювання дихальних шляхів, неконтрольована гіпертензія, церебральні, коронарні або периферичні судинні захворювання (прогресуючий атеросклероз), напади (судоми), аритмії серця, кардіологічні захворювання, коронарна недостатність або перенесений інфаркт міокарда, хронічна ниркова недостатність, а також пацієнтам літнього віку (понад 70 років), оскільки досвід застосування цій віковій групі обмежений.

У пацієнтів із гіповолемією часто спостерігається підвищена вазоконстрикція та атипові реакції з боку серця.

З огляду на слабку антидіуретичну дію Гліпресину (3% від активності нативного вазопресину) слід враховувати можливість розвитку гіпонатріємії та гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями водно-сольового балансу.

Під час лікування слід контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень та показники ЕКГ, а також водний баланс.

Гліпресин слід вводити в умовах блоку інтенсивної терапії при постійному моніторингу функції серця.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій, які потребують негайного лікування до госпіталізації, особливу увагу слід звернути на гіповолемічний синдром.

Гліпресин не впливає на артеріальну кровотечу.

Щоб уникнути некрозу в місці ін'єкції, ін'єкції проводити внутрішньовенно.

Некроз шкіри

За час постмаркетингового застосування було зареєстровано декілька випадків ішемії шкіри та некрозу, не пов'язаних з місцем ін'єкції. У хворих з периферичною венозною гіпертензією або патологічним ожирінням спостерігається більша схильність до виникнення цієї реакції. Тому вводити терліпресин таким пацієнтам слід з великою обережністю.

Тахікардія типу «пірует»

Під час клінічних досліджень та постмаркетингового застосування було зареєстровано кілька випадків подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи тахікардію типу «пірует». У більшості випадків пацієнти мали такі сприятливі фактори, як базальне подовження інтервалу QT, порушення електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія) або застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. З обережністю застосовують терліпресин пацієнтам з анамнезом пролонгації інтервалу QT, порушеннями електролітного обміну, у разі супутнього прийому лікарських засобів, які можуть подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні препарати класу ІА та III, еритроміцин, певні антигістамінні лікарські засоби та трициклічні антидепресанти, або лікарські засоби, які можуть спричинити гіпокаліємію або гіпомагніємію (наприклад деякі діуретики).

Досвід лікування пацієнтів літнього віку обмежений, тому терліпресин слід застосовувати з особливою обережністю цій віковій категорії. Рекомендації дозування пацієнтам літнього віку відсутні.

Досвід застосування Гліпресину дітям та підліткам відсутній, тому не слід застосовувати препарат пацієнтам цієї вікової категорії.

Гліпресин містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 5 мл розчинника, тобто практично вільний від натрію.

Застосування Гліпресину у період вагітності протипоказано.

Гліпресин спричинює скорочення матки та підвищення внутрішньоматкового тиску на ранньому терміні вагітності та може знижувати кровообіг матки. Гліпресин негативно впливає на перебіг вагітності та здоров'я плода.

У кролів спостерігалися самовільні викидні та мальформації органів плода після лікування Гліпресином.

Невідомо, чи виділяється препарат з грудним молоком. Виділення терліпресину з грудним молоком не вивчалося на тваринах. Не можна виключати ризик для дитини, яку годують груддю.

Рішення щодо продовження/припинення грудного годування чи продовження/припинення терапії терліпресином слід приймати з урахуванням користі годування грудним молоком для дітей та користі терапії терліпресином для жінок. На період застосування препарату слід відмінити годування груддю.

Досліджень щодо впливу терліпресину на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося.

Гліпресин застосовують для невідкладної медичної допомоги у разі гострої кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу до того, як стане можливою ендоскопічна терапія. Після цього Гліпресин зазвичай застосовують для лікування кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу як допоміжну терапію разом із ендоскопічними методами зупинення кровотечі. Гліпресин також можна застосовувати для зменшення ранньої вторинної кровотечі.

Порошок розчиняють у розчиннику, що додається, і вводять внутрішньовенно повільно. Приготовлений розчин для ін'єкцій слід застосовувати негайно. Спочатку вводять 1−2 мг Гліпресину (1−2 флакони) внутрішньовенно. Підтримуюча доза становить 1 мг препарату (1 флакон) кожні 4−6 годин. Зазвичай максимальна добова доза Гліпресину становить 120 мкг/кг маси тіла. Для дорослого пацієнта з масою тіла 70 кг доза становить 8−9 мг препарату (8−9 флаконів) на добу, що вводяться з 4-годинним інтервалом.

Тривалість лікування становить 2−3 дні.

Пацієнти літнього віку

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам віком понад 70 років (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

Гліпресин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).

Печінкова недостатність

Корекція дози пацієнтам з печінковою недостатністю не потрібна.

Досвід застосування Гліпресину дітям відсутній, тому не слід застосовувати препарат пацієнтам цієї вікової категорії.

Не слід перевищувати рекомендовану дозу у зв'язку з тим, що ризик розвитку тяжких побічних ефектів з боку серцево-судинної системи є дозозалежним.

Підвищений артеріальний тиск у пацієнтів із відомою артеріальною гіпертензією можна контролювати шляхом введення 150 мкг клонідину внутрішньовенно.

Брадикардію, що потребує терапії, слід лікувати за допомогою атропіну.

Побічні реакції, що найчастіше спостерігалися у ході клінічних досліджень (частота 1–10%): блідість, підвищений артеріальний тиск, біль у животі, нудота, діарея та головний біль.

Антидіуретичний ефект терліпресину може спричинити гіпонатріємію, якщо не контролюється баланс рідини.

Частота виникнення побічних ефектів класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 — < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100); рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (наявні дані не дають змоги оцінити частоту).

Порушення з боку серця: часто − брадикардія, шлуночкова та суправентрикулярна аритмія, ознаки ішемії на ЕКГ; нечасто − гостра гіпертонія, особливо у пацієнтів, які страждають на гіпертонію (як правило, вона зменшується спонтанно), тахікардія, фібриляція передсердь, шлуночкові екстрасистоли, стенокардія, інфаркт міокарда, перевантаження рідиною з набряком легенів; невідомо — тахікардія типу «пірует» (torsade de pointes), серцева недостатність.

Порушення з боку судин: часто − звуження периферичних судин, периферична ішемія, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, блідість шкіри; нечасто − ішемія кишечнику, периферичний ціаноз, припливи.

Порушення з боку дихальної системи: нечасто − утруднене дихання, біль під час дихання, біль у грудях, бронхоспазм, дихальна недостатність, зупинка дихання; рідко — задишка.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто − нудота, діарея, спастичний біль у животі; нечасто — блювання.

Порушення з боку нервової системи: часто — головний біль; нечасто − спричинення нападів епілепсії; дуже рідко — апоплексія.

Порушення обміну речовин, метаболізму: часто — гіпонатріємія.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: часто — блідість шкіри; нечасто — лімфангіт, некроз шкіри.

Порушення з боку статевих органів: часто — спастичний біль у нижніх відділах живота (у жінок).

Вагітність, післяпологові і перинатальні стани: нечасто — підвищений тонус матки, ішемія матки.

Порушення у місці введення: нечасто — некроз у місці ін'єкції.

3 роки.

Приготовлений розчин для ін'єкцій слід застосовувати негайно.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

1 флакон з порошком у комплекті з 1 ампулою розчинника по 5 мл у картонній упаковці.

За рецептом.

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.