ВІВІТРОЛ (VIVITROL)
Порошок та розчинник для суспензії для ін'єкцій пролонгованої дії.
Засоби для лікування алкогольної залежності. Код АТС N07B B04.
Лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від прийому алкоголю перед початком лікування.
Профілактика рецидиву опіоїдної залежності після опіоїдної детоксикації.
Вівітрол протипоказаний:
- хворим на гострий гепатит або печінкову недостатність;
- хворим, які приймають наркотичні (опіоїдні) аналгетики;
- хворим з існуючою фізіологічною опіоїдною залежністю;
- хворим у стані гострої відміни опіоїдів;
- хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном, або тим, хто має позитивний результат тесту на наявність опіоїдів у сечі;
- хворим з гіперчутливістю до налтрексону, полілактиду-ко-гліколіду або до будь-якого наповнювача чи компонента розчинника.
Для внутрішньом'язового введення.
Пацієнти повинні утримуватися від вживання алкоголю перед початком лікування Вівітролом.
Препарат слід застосовувати в рамках відповідної програми усунення алкогольної залежності, що включає психосоціальну підтримку.
Пацієнти з опіоїдною залежністю, в тому числі ті, хто лікується від алкогольної залежності, не повинні одержувати опіоїди перед початком курсу лікування Вівітролом.
Вівітрол повинні вводити тільки кваліфіковані медичні працівники.
Рекомендована доза Вівітролу становить 380 мг внутрішньом'язово 1 раз на 4 тижні або 1 раз на місяць. Препарат слід вводити у сідничний м'яз, кожне наступне введення проводять в іншу сідницю. Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно.
Якщо хворий пропустив чергову дозу, то наступну дозу слід ввести якомога швидше.
Перед застосуванням Вівітролу немає необхідності приймати налтрексон перорально.
Відновлення лікування після перерви.
Дані про відновлення лікування після перерви на даний час відсутні.
Переведення пацієнтів, хворих на алкоголізм, з перорального налтрексону на Вівітрол
Немає систематизованих даних про переведення пацієнтів, хворих на алкоголізм, які приймали налтрексон перорально, на Вівітрол.
Приготування препарату для ін'єкцій
Вівітрол слід суспендувати тільки в розчиннику, що входить до комплекту препарату, і вводити за допомогою голки, що знаходиться у комплекті. У комплекті також є запасна голка із захисним ковпачком, призначена для введення препарату. Не можна заміняти компоненти комплекту на будь-які інші. Для забезпечення точного дозування необхідно чітко дотримуватись вказівок щодо приготування препарату. Слід дотримуватися правил асептики.
У ході клінічних досліджень були виявлені такі побічні реакції, як тяжкі реакції у місці введення, еозинофільна пневмонія, серйозні випадки алергічних реакцій, ненавмисна індукція відміни опіоїдів, випадкове передозування опіоїдів, депресія та явища суїцидального характеру.
Акогольна залежність.
Під час клінічних досліджень тривалістю до 6 місяців, 9% пацієнтів з алкогольною залежністю, яких лікували Вівітролом, припинили лікування через виникнення побічних реакцій. У групі пацієнтів з алкогольною залежністю, яким вводили плацебо, лікування внаслідок побічних ефектів припинили 7% пацієнтів. Найчастіші причини відмови від лікування Вівітролом — реакції у місці введення (3%), нудота (2%), вагітність (1%), головний біль (1%) і побічні реакції суїцидального характеру (0,3%). У групі хворих, які отримували ін'єкції плацебо, через виникнення реакцій у місці введення, лікування припинив лише 1% пацієнтів.
Опіоїдна залежність.
Під час клінічних досліджень тривалістю до 6 місяців, 2% пацієнтів з опіоїдною залежністю, яких лікували Вівітролом, припинили лікування через побічні реакції, такий же показник
(2%) і у пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували плацебо.
Нижче зазначено побічні явища, що спостерігалися у ході клінічних досліджень більш ніж у 5% хворих з алкогольною залежністю, ступінь вираженості цих побічних явищ характеризувався як легкий і помірний.
З боку травної системи:
нудота, блювання, часті дефекації, шлунково-кишкові розлади, рідкі випорожнення, біль у животі, дискомфорт у шлунку, сухість у роті, анорексія, зниження апетиту, порушення апетиту, зубний біль.
Психічні розлади:
безсоння, порушення сну, депресія, занепокоєння.
З боку дихальної системи:
інфекції верхніх дихальних шляхів, ларингіт, синусит, фарингіт (у тому числі стрептококовий), назофарингіт.
Загальні розлади і реакції в місці введення:
біль, болючість, ущільнення, припухлість, свербіж, крововилив, астенія, тривога, летаргія, в'ялість, первинні вузлові потовщення.
З боку опорно-рухового апарату:
артрит, біль у суглобах, скутість у суглобах, біль у спині, біль у кінцівках, спазм м'язів, посмикування м'язів, скутість у м'язах.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
висипання, папульозні висипання, пітниця.
З боку нервової системи:
головний біль, мігрень, запаморочення, втрата свідомості, сонливість, седативний стан.
Нижче зазначено побічні явища, що спостерігались у ході клінічних досліджень більш ніж
у 2% хворих з опіоїдною залежністю, ступінь вираженості цих побічних явищ характеризувався як легкий і помірний.
Лабораторні показники: збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гаммаглутамілтрансферази (ГГТ).
Інфекції та інвазії: назофарингіт, грип.
Психічні розлади: безсоння.
Судинні розлади: артеріальна гіпертензія.
Загальні розлади та реакції у місці введення: біль у місці введення.
З боку травної системи: зубний біль.
З боку нервової системи: головний біль.
Побічні явища, виявлені у ході клінічних досліджень препарату
З боку травної системи:
дискомфорт у шлунку, спотворення смаку, збільшення апетиту, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, запор, метеоризм, геморой, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, паралітична непрохідність кишечнику, периректальний абсцес, гастроентерит, абсцес зуба, гострий панкреатит.
Загальні розлади і реакції у місці введення:
підвищення температури, летаргія, тремор, біль у грудях, стисненість у грудях, втрата маси тіла, збільшення маси тіла, набряк обличчя, подразливість, гарячка, озноб, еритема.
Психічні розлади:
дратівливість, порушення сну, синдром відміни алкоголю, ажитація, ейфоричний настрій, делірій.
З боку нервової системи:
порушення уваги, мігрень, зниження розумової діяльності, судоми, ішемічний інсульт, аневризми мозкових артерій, парестезія.
З боку опорно-рухового апарату:
біль у кінцівках, спазм м'язів, скованість у суглобах, міалгія.
З боку шкіри і підшкірної клітковини:
посилене потовиділення (у тому числі вночі), свербіж, целюліт, кон'юнктивіт.
З боку дихальної системи:
біль у горлі, диспное, закладеність носа, хронічна обструктивна хвороба легень, грип, бронхіт, пневмонія, фаринголарингеальний біль.
З боку обміну речовин:
тепловий удар, зневоднення, гіперхолестеринемія.
З боку серцево-судинної системи:
підвищення артеріального тиску, припливи, тромбоз глибоких вен, легеневий тромбоз, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, стенокардія, нестабільна стенокардія, застійна серцева недостатність, атеросклероз коронарних артерій, легенева емболія.
З боку крові та лімфатичної системи:
лімфаденопатія, у тому числі шийний аденіт, підвищення рівня лейкоцитів у крові, еозинофілія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
сезонна алергія, реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк і кропив'янка.
З боку сечостатевої системи:
викидень, зниження лібідо, інфекції сечовивідних шляхів, зниження рівня креатинфосфокінази.
Гепатобіліарна система:
холелітіаз, збільшення рівня АЛТ та АСТ, гострий холецистит.
Інфекції та інвазії:
ларингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, загострення перебігу ВІЛ у ВІЛ-інфікованих.
З боку органів зору:
кон'юнктивіт, порушення зору.
Побічні ефекті, які спостерігалися у постмаркетинговому періоді
Реакції гіперчутливіості, включаючи анафілаксію
Повідомлялося про виникнення реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію, у постмаркетинговий період.
Оклюзія сітківки.
Оклюзія ретинальної артерії після застосування іншого ін'єкційного лікарського засобу, що містить полімер [полі(d,l-лактид-когліколід)], під час післяреєстраційних досліджень зустрічалася дуже рідко і спостерігалася при наявності аномального атріовенозного анастомозу. При застосуванні Вівітролу не було зареєстровано випадків оклюзії ретинальної артерії. Вівітрол слід застосовувати у вигляді ін'єкцій у сідничний м'яз та запобігати потраплянню у кровоносні судини.
Дані щодо передозування препарату обмежені. Однак у 5 здорових добровольців дози до 784 мг не спричинили будь-яких побічних ефектів. Найпоширенішими проявами передозування були реакції у місці введення, нудота, біль у животі, сонливість та запаморочення. Значного збільшення печінкових ферментів також не спостерігалося. У випадку передозування необхідно вжити відповідних підтримуючих заходів.
Контрольованих досліджень застосування Вівітролу за участю вагітних жінок не проводилось. Препарат можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Досліджень впливу Вівітролу на розвиток плода у тварин не проводилося.
Тератогенний вплив.
Налтрексон у дозі ≥ 30 мг/кг/день (11-кратне співвідношення з дозою для людини, базуючись на AUC(0–28д)), збільшує частоту викиднів у мишей, а у кролів — при прийомі перорально ≥ 60 мг/кг/день (2-кратне співвідношення з дозою для людини, базуючись на AUC(0–28д)).
Адекватні дані щодо виникнення тератогенності при пероральній дозі 200 мг/кг/день (175- та 14-кратне співвідношення у мишей та кролів відповідно з дозою для людини, базуючись на AUC(0–28д)) протягом органогенезу відсутні.
Перейми і пологи.
Можливий вплив Вівітролу на тривалість переймів у жінок не досліджений.
Годування груддю.
Відмічено проникнення налтрексону і 6-β-налтрексолу у грудне молоко. Через потенційну канцерогенність та ймовірність виникнення у грудних дітей серйозних побічних явищ слід прийняти рішення про припинення терапії Вівітролом на час годування груддю або припинення годування груддю при лікуванні препаратом, залежно від важливості терапії для матері.
Безпека та ефективність застосування Вівітролу дітям не встановлені. Фармакокінетика у дітей не досліджувалася.
Реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію.
Під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період повідомлялося про випадки кропив'янки, ангіоневротичного набряку та анафілаксії. Слід попередити пацієнтів про можливе виникнення реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію. При перших симптомах анафілаксії слід припинити лікування Вівітролом та звернутися до лікаря.
Пацієнти літнього віку.
У дослідженнях брали участь хворі з алкогольною залежністю, серед яких 2,6% (n=26)
віком > 65 років та один хворий > 75 років, але клінічні дослідження проводилися тільки серед хворих віком до 65 років. Хворі з опіоїдною залежністю віком понад 65 років не брали участі у дослідженнях. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку не досліджувалася.
Гепатотоксичність.
Прийом надлишкових доз налтрексону може призвести до гепатоцелюлярних порушень. Налтрексон протипоказаний при гострих гепатитах та печінковій недостатності. Призначення Вівітролу пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі повинно бути ретельно продуманим та обґрунтованим, зважаючи на ризик виникнення порушень функції печінки. Співвідношення між безпечною дозою налтрексону та дозою, що спричиняє порушення функції печінки, становить £ 5.
Пацієнтам слід знати про можливість розвитку порушень функції печінки та своєчасно звертатися за допомогою у разі виникнення симптомів гострого гепатиту. При виникненні таких симптомів лікування Вівітролом слід припинити.
Еозинофільна пневмонія.
У ході клінічних досліджень Вівітролу зареєстрований 1 випадок підозри та 1 випадок власне еозинофільної пневмонії. Обидва випадки потребували госпіталізації та були вилікувані за допомогою антибіотиків та кортикостероїдів. Про подібні випадки повідомлялося під час постмаркетингового періоду. При розвитку прогресуючої задишки та гіпоксії у пацієнта, що отримує Вівітрол, слід розглянути можливість розвитку еозинофільної пневмонії. Пацієнтів слід попередити про ризик виникнення еозинофільної пневмонії, та проінструктувати звертатися за медичною допомогою при виникненні симптомів пневмонії. Лікарям слід враховувати можливість розвитку еозинофільної пневмонії у пацієнтів, у яких відсутня відповідь на лікування антибіотиками.
Ненавмисна індукція відміни опіатів.
Для попередження розвитку синдрому гострої відміни або посилення існуючого субклінічного синдрому відміни перед початком застосування Вівітролу пацієнти повинні припинити прийом опіоїдів не менше ніж за 7–10 днів до початку лікування Вівітролом.
Оскільки відсутність опіоїдів у сечі часто не є достатнім доказом відсутності опіоїдів в організмі, слід провести провокаційну пробу налоксоном перед застосуванням Вівітролу при наявності ризику розвитку реакції відміни. Пацієнтів, які лікуються від алкогольної залежності, перед початком лікування Вівітролом слід перевірити на наявність опіоїдної залежності або недавнього прийому опіоїдів. Спостерігалися випадки індукції відміни опіоїдів у пацієнтів, залежних від алкоголю, коли лікарю не було відомо про застосування пацієнтом опіоїдів або про опіоїдну залежність пацієнта.
Спроба подолання опіоїдної блокади.
Після опіоїдної детоксикації у пацієнтів, які отримували Вівітрол, знижується переносимість опіоїдів. Хоча Вівітрол є активним опіоїдним антагоністом тривалої дії (28 днів після застосування), повідомлялося про випадки передозування опіоїдами з летальними наслідками у пацієнтів, які застосовували опіоїди наприкінці інтервалу між введеннями доз або у випадку пропуску дози препарату. Пацієнти, які отримували Вівітрол, стають більш чутливими до менших доз опіоїдів. Це може спричинити опіоїдну інтоксикацію, що загрожує життю (зупинка дихання, судинний колапс тощо). Хворі повинні знати про те, що після припинення лікування Вівітролом вони можуть бути більш чутливими до менших доз опіоїдів. Зниження переносимості опіоїдів особливо спостерігається наприкінці проміжку часу між введеннями дози (тобто, наприкінці місяця після введення Вівітролу, або після пропуску дози Вівітролу). Важливо, щоб члени родини хворого були проінформовані про збільшення чутливості до опіоїдів та ризик передозування.
Знеболювання.
Вівітрол може усувати ефект опіоїдних аналгетиків. При необхідності знеболювання слід розглянути можливість застосування неопіоїдних аналгетиків, регіональної або місцевої анестезії/знеболювання, бензодіазепінів або загальної анестезії.
При необхідності застосування опіоїдних аналгетиків може виникнути потреба у збільшенні дози, що може супроводжуватися посиленням або подовженням супутнього пригнічення дихання. Перевагу віддають швидкодіючим опіоїдним аналгетикам, що мають мінімальну здатність пригнічувати дихання. Дозу аналгетика слід коригувати залежно від ефекту для конкретного хворого. Слід бути готовими до розвитку неспецифічних ефектів (не обумовлених взаємодією з рецептором, а, ймовірно, пов'язаних із викидом гістаміну), таких як набряк обличчя, свербіж, генералізована еритема, бронхоспазм. Незалежно від того, який засіб обрано для блокади Вівітролу, слід ретельно контролювати стан хворого, спостереження повинен здійснювати персонал, що має відповідну кваліфікацію, при наявності обладнання і спеціалістів для негайної серцево-легеневої реанімації.
Депресія та суїцидальна поведінка.
За хворими на алкоголізм (включаючи тих, хто приймає Вівітрол) слід спостерігати для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою. При лікуванні Вівітролом потрібно попередити родичів та осіб, що доглядають хворих, про необхідність контролю за станом хворих для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою та про необхідність інформування лікаря про такі симптоми.
Алкогольна залежність.
Під час контрольованих клінічних досліджень Вівітролу при застосуванні дорослим пацієнтам з алкогольною залежністю небажані явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства, вчинення самогубства) загалом спостерігалися нечасто, однак реєструвались частіше у пацієнтів, які приймали Вівітрол, ніж у групі плацебо (1% проти 0%). У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка спостерігалися після завершення дослідження, але були наслідками депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Були два самогубства, в обох випадках пацієнти приймали Вівітрол. Припинення лікування препаратом у зв'язку з розвитком депресії частіше спостерігалося у групі пацієнтів, які приймали Вівітрол (1%), ніж у групі плацебо (0%). У ході 24-тижневого дослідження небажані явища, пов'язані з депресивним настроєм, спостерігалися у 10% пацієнтів, які приймали Вівітрол у дозі 380 мг, порівняно з 5% пацієнтів, яким застосовували плацебо.
Опіоїдна залежність
У відкритому довгостроковому дослідженні, яке проводилося у США, про побічні реакції суїцидального характеру (пригнічення настрою, суїцидальні думки, спроби самогубства) повідомлялося у 5% пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували Вівітрол у дозі 380 мг (n=101) та у 10% пацієнтів, які отримували налтрексон перорально (n=20). Під час 24-тижневого базового плацебо-контрольованого дослідження за участю 250 пацієнтів з опіоїдною залежністю, яке проводилося у Росії, не було повідомлень про виникнення побічних реакцій суїцидального характеру у жодній групі пацієнтів.
Відміна алкоголю.
Застосування Вівітролу не усуває і не послаблює симптомів відміни алкоголю.
Реакції у місці ін'єкції.
Ін'єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем, болючістю, ущільненням, припухлістю, почервонінням, свербежем, набряком, але в цілому вони добре переносяться хворими. Може з'явитися ущільнення, яке зазвичай є невеликим і самостійно розсмоктується за декілька тижнів. У ході клінічних досліджень зареєстрований один випадок ущільнення, яке продовжувало збільшуватися через 4 тижні і потребувало хірургічного видалення. Були зареєстровані випадки розвитку абсцесу, стерильного абсцесу, ущільнення та некрозу, деякі з них потребували хірургічного видалення. Хворих слід інформувати про те, що якщо вогнище ущільнення продовжує збільшуватися через 4 тижні, то вони повинні звернутися до лікаря.
Вівітрол слід призначати внутрішньом'язово у сідничний м'яз, підшкірні ін'єкції можуть призвести до тяжких реакцій у місці ін'єкції. Необхідно використовувати голки з комплекту. Не рекомендується вводити засіб за допомогою інших голок. Довжина голки (1,3 або 3,8 см) залежить від конституційних особливостей тіла. Лікар повинен контролювати правильність введення засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання однієї з голок.
При перших симптомах побічних реакцій слід звернутися до лікаря. Пацієнти можуть спостерігати появу абсцесу, целюліту, гематоми, стерильного абсцесу, некрозу або набряку. Деякі із зазначених випадків можуть потребувати хірургічного втручання, включаючи видалення некротичних тканин.
Загальні.
Як і будь-який інший препарат для внутрішньом'язових ін'єкцій, Вівітрол слід з обережністю застосовувати хворим з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями згортання крові (такими як гемофілія, тяжка печінкова недостатність тощо).
Вплив на лабораторні показники.
У пацієнтів, які лікувалися Вівітролом, спостерігалося підвищення рівня еозинофілів, однак після кількох місяців лікування рівень еозинофілів нормалізувався.
У пацієнтів з алкогольною залежністю, які отримували високі дози препарату, спостерігалося зниження рівня тромбоцитів у середньому до 17,8×103/мкл порівняно з 2,6×103/мкл у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Однак у ході подальших рандомізованих досліджень впливу Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено.
Після 24 тижнів лікування пацієнтів з опіоїдною залежністю спостерігалося зниження рівня тромбоцитів до 62,8×103/мкл порівняно з 39,9×103/мкл у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Підвищення рівня АСТ при лікуванні Вівітролом у пацієнтів з алкогольною залежністю було таким, як і при застосуванні налтрексону перорально, та становило 1,5% порівняно з 0,9% у групі пацієнтів, які приймали плацебо.
У пацієнтів з опіоїдною залежністю при лікуванні Вівітролом рівень АЛТ збільшився до 61/л порівняно з 48/л у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Рівень АСТ збільшився до 40/л порівняно з 31/л у групі пацієнтів, які приймали плацебо.
У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які лікувалися Вівітролом, спостерігалося збільшення рівня креатинфосфокінази, як правило, у 1–2 рази порівняно з верхньою межею норми. Подібні показники спостерігалися і при застосуванні перорального налтрексону. Однак були зареєстровані випадки збільшення цього ферменту у 4 рази та навіть у 35 разів у пацієнтів, які приймали налтрексон перорально та Вівітрол відповідно. При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можливе виявлення хибнопозитивного результату на низку препаратів, особливо опіоїдів. Додаткова інформація міститься в інструкції про проведення цих аналізів.
Клінічних досліджень взаємодії Вівітролу з іншими лікарськими засобами не проводилося. Оскільки налтрексон не є субстратом ферменту системи цитохрому, індуктори або інгібітори цих ферментів навряд чи будуть впливати на кліренс Вівітролу.
Застосування Вівітролу може послаблювати ефект препаратів, які містять опіоїди, наприклад засобів від кашлю та застуди, засобів від діареї та опіоїдних аналгетиків. Показники безпеки застосування Вівітролу разом з антидепресантами та без них однакові.
Фармакодинаміка.
Налтрексон являє собою опіоїдний антагоніст з найбільшим спорідненням з опіоїдними мю-рецепторами. Окрім антагонізму опіоїдних рецепторів, препарат не володіє або володіє в дуже незначній мірі внутрішньою активністю. Застосування препарату з невідомих причин може спричиняти звуження зіниці. Застосування Вівітролу не супроводжується розвитком толерантності або психічної й фізичної залежності. У пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату спричинює симптом відміни.
Налтрексон блокує дію опіоїдів, конкурентно зв'язуючись з опіоїдними рецепторами головного мозку. Нейробіологічні механізми, відповідальні за зниження вживання алкоголю, що спостерігаються у пацієнтів з алкогольною залежністю, які лікуються налтрексоном, не зовсім зрозумілі, але передбачається, що механізм дії стосується ендогенної опіоїдної системи. Блокаду можна подолати підвищенням доз опіоїдів, що проявляється такими симптомами, як підвищення секреції гістаміну.
Вівітрол не є засобом аверсивної терапії і не спричинює дисульфірамподібної реакції при прийомі опіоїдів або алкоголю.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Вівітрол — препарат пролонгованої дії, призначений для внутрішньом'язових ін'єкцій кожні 4 тижні або 1 раз на місяць.
Після внутрішньом'язових введень зміна концентрації налтрексону в плазмі крові характеризується початковим піком із максимумом приблизно через 2 години після введення і другим піком через 2–3 дні. Починаючи приблизно з 14-го дня після введення препарату його концентрація в плазмі поступово знижується, але вимірювана концентрація зберігається більше 1 місяця.
Максимальна концентрація (Сmax) і площа під кривою “концентрація-час” налтрексону та його основного метаболіту 6-β-налтрексолу в плазмі крові пропорційні введеній дозі Вівітролу. Загальна експозиція налтрексону після одноразового введення 380 мг Вівітролу в 3–4 рази вища порівняно з такою при його застосуванні внутрішньо у дозі 50 мг протягом 28 днів. Після першої ін'єкції рівноважна концентрація досягається до кінця міждозового інтервалу. Після повторного введення Вівітролу спостерігається мінімальна кумуляція (менше 15%) налтрексону або 6-β-налтрексолу.
Розподіл.
Налтрексон слабко зв'язується з білками плазми крові in vitro (21%).
Метаболізм.
Налтрексон піддається активному метаболізму в організмі. Загальний метаболіт
6-β-налтрексолу утворюється цитозольним ферментом дигідродіолдегідрогеназою. Ферменти системи цитохрому Р450 не беруть участі в метаболізмі препарату. Іншими метаболітами є 2-гідрокси-3-метокси-6-β-налтрексолу і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Налтрексон та його метаболіти утворюють кон'югати з глюкуронідом.
При внутрішньом'язовому введенні Вівітролу порівняно із застосуванням налтрексону перорально утворюється значно менше 6-β-налтрексолу, що спричинено зниженим пресистемним метаболізмом у печінці.
Виведення з організму.
Налтрексон та його метаболіти виводяться переважно із сечею, причому в незміненому вигляді виводиться мінімальна кількість препарату.
Період напіввиведення налтрексону становить 5–10 днів і залежить від ступеня деградації полімеру. Період напіввиведення 6-β-налтрексолу становить 5–10 днів.
Фармакокінетика у пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю.
Печінкова недостатність.
Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у пацієнтів з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А і В за Чайлд-П'ю). Тому для таких пацієнтів корекція дози не потрібна. У хворих з тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика не вивчалась.
Ниркова недостатність.
Результати фармакокінетичних аналізів вказують на те, що легка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику Вівітролу, тому необхідності у корекції дози немає. У хворих з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вівітролу не вивчалась.
Стать.
Дослідження, проведене за участю здорових добровольців обох статей (18 жінок і 18 чоловіків), показало, що стать пацієнтів не впливає на фармакокінетику Вівітролу.
Вік та расова приналежність.
Фармакокінетика Вівітролу не вивчалась у людей літнього віку, дітей та представників різних рас.
Термін придатності порошку — 3 роки.
Термін придатностіь розчинника — 4 роки.
Зберігати в холодильнику при температурі 2–8 °С. Комплект можна зберігати при температурі не вище 25 °С не більше 7 днів. Не піддавати дії температур вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Один комплект для одноразового застосування включає один флакон з порошком, що містить 380 мг налтрексону, один флакон з 4 мл розчинника, один 5 мл шприц, одну голку 1,3 см № 20 для приготування суспензії, дві голки по 3,8 см № 20 для внутрішньом'язових ін'єкцій; по одному комплекту у картонній пачці.
За рецептом.