МОТИНОЛ (MOTINOL) (274082) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або злегка кремового кольору, двоопуклі, круглої форми з гладеньким покриттям. З одного боку таблетки нанесенні відбиток логотипу Р і цифри 10, з іншого боку таблетка гладенька.

Стимулятори перистальтики. Код АТС A03F А03.

Домперидон — антагоніст дофаміну з протиблювальними властивостями. Домперидон незначною мірою проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними діями, особливо у дорослих, але домперидон стимулює відділення пролактину з гіпофіза. Його протиблювальна дія, можливо, зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну у тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром у задній ділянці (area postrema).

Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначались у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження у людини показали, що при застосуванні внутрішньо домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює вивільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 30–60 хв. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (приблизно 15%) зумовлена екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечнику та у печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону збільшується при прийомі після їди, хворим зі скаргами шлунково-кишкового характеру слід приймати домперидон за 15–30 хв до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі препарату після їди максимальна абсорбція дещо уповільнюється.

При пероральному прийомі домперидон не акумулюється і не індукує власний обмін. Максимальний рівень у плазмі через 90 хв (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на день був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91–93% зв'язується з білками плазми. Дослідження розподілу домперидону показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію в мозку.

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування.

Виведення із сечею та калом становить відповідно 31 та 66% від пероральної дози. Виділення препарату у незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10% з калом та приблизно 1% - і сечею). Період напіввиведення з плазми після прийому разової дози становить 7–9 годин у здорових добровольців, але подовжений у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.

- Встановлена гіперчутливість до компонентів препарату.

- Випадки, коли стимуляція моторної діяльності шлунково-кишкового тракту може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації.

- Хворі з пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою).

- Тяжкі або помірні порушення функції печінки або нирок.

- Одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4, лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин.

Пероральний прийом препарату рекомендований до вживання їжі. При прийомі препарату після їди його абсорбція уповільнюється.

Для полегшення симптомів епігастрального дискомфорту та печії, що спостерігаються після їди.

Дорослі і діти віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг: 1 таблетка по 10 мг 3–4 рази на добу. Максимальна добова доза — 8 таблеток (80 мг).

Максимальна тривалість лікування — 2 тижні.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання, що тривають менше 48 годин.

Дорослі і діти віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг: 1 таблетка по 10 мг 3–4 рази на добу. Максимальна тривалість лікування — 48 годин.

Симптоми: сонливість, порушення свідомості, судоми, дезорієнтація, екстрапірамідні розлади, особливо у дітей.

Лікування. Специфічних антидотів у випадку передозування не існує. Рекомендується промивання шлунка, застосування активованого вугілля та ретельний нагляд лікаря. Симптоми, як правило, минають за 24 години.

При розвитку екстрапірамідних реакцій можуть використовуватися антихолінергічні, антигістамінні препарати або засоби для лікування хвороби Паркінсона.

Побічні ефекти.

За умови дотримання рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив'янку, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

Психічні розлади: нервозність, роздратованість, ажитація, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: сухість у роті, безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, акатизія, сонливість, екстрапірамідні розлади.

З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, раптова серцева смерть.

З боку шлунково-кишкового тракту: гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль; регургітація, зміна апетиту, нудота, печія, запор, короткочасні кишкові спазми, діарея, відхилення від норми показників функціональних тестів печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, гінекомастія, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл, чутливість молочних залоз, збільшення молочних залоз.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах, астенія.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Інше: кон'юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: підвищення рівня АЛТ, АСТ і холестерину.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар'єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки застосування препарату у дорослих і дітей відзначено не було, за винятком екстапірамідних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов'язаних з центральною нервовою системою, що спостерігалися переважно у дітей.

Ефективна дія Мотинолу нейтралізується при одночасному прийомі антихолінергічних засобів. Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати разом з Мотинолом, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо.

Основний шлях метаболічних перетворень домперидону — через цитохром Р450 3А4. Результати досліджень in vitro дають можливість припустити, що при сумісному застосуванні з лікарськими засобами, які значною мірою пригнічують ці ферменти, може виникнути підвищення рівня домперидону у плазмі крові.

В окремих дослідженнях фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії in vivo при одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину у здорових добровольців було підтверджено, що ці препарати значним чином пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP3A4.

Приклади інгібіторів CYP3A4, з якими не рекомендовано застосовувати препарат:

- азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;

- макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;

- інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;

- антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;

- аміодарон*;

- амрепітант;

- нефазодон;

- телітроміцин*.

*пролонгують інтервал QT.

Теоретично, оскільки Мотинол має гастрокінетичну дію, він повинен впливати на абсорбцію пероральних препаратів, які приймають одночасно, зокрема, препаратів, у яких вивільнення активної речовини уповільнено, або препаратів, які вкрити кишковорозчинною оболонкою. Однак у хворих, які стабільно приймали дигоксин або парацетамол, одночасний прийом домперидону не впливав на рівень цих препаратів у крові.

Мотинол може поєднуватися із:

- нейролептиками, дію яких він не підсилює;

- дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудота, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

5 років.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

По 15 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Без рецепта.