ГЕПАРИН-ІНДАР (HEPARIN SODIUM)

Індар

Склад і форма випуску

розчин для ін'єкцій 25000 МО флакон 5 мл в пачці № 1
Ціни в аптеках
розчин для ін'єкцій 25000 МО флакон 5 мл в пачці № 5
Ціни в аптеках
Гепарин натрію
5000 МО/мл
№ UA/8275/01/01 від 26.02.2018
За рецептом
Ціни в аптеках
Гепарин натрію
5000 МО/мл
За рецептом
Ціни в аптеках
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Гепарин — найстаріший антикоагулянт, який використовується в клінічній медицині. Як не парадоксально, гепарин був виявлений Джеєм Макліном у 1916 р. при спробі виділити тромбопластичний фактор. Гепарин — це полісахарид природного походження, що належить до групи глікозаміногліканів (мукополісахаридів). Подальша робота з його вивчення, у кінцевому підсумку, призвела до введення його в клінічне застосування з 1935 р. З тих пір призначення гепарину було вивчено для різних показань до застосування і в вигляді різних модифікацій (Eziafa I. Oduah et al., 2016).

Гепарин є основним лікарським засобом і найбільш широко застосовуваним клінічним антикоагулянтом у світі. Більш нові антикоагулянти, отримані для певного спеціалізованого застосування в більшості медичних призначень, суттєво не витіснили гепарин і антикоагулянти на його основі. Проте в останнє десятиліття підвищується заклопотаність з приводу безпеки застосування Гепарину. Міжнародна гепаринова криза (гепариновий скандал), яка сталася в 2007–2008 рр., була пов’язана з більше ніж 80 випадками летального результату тільки в США. На жаль, більшу частину світових поставок гепарину отримують з одного виду тварин — свиней — і в одній країні — Китаї.

Останній підтип гепарину був схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (FDA) в 2000-х роках.

Система гемостазу

Кров у здорової людини вільно циркулює по артеріях і венах. Нормально функціонуючий ендотелій судин діє як антитромботична поверхня. При небезпечних для здоров’я і життя людини умовах відбувається запуск системи гемостазу, вона відразу ж стає активною (каскад реакцій). Коли стінка кровоносної судини виявляється пошкодженою, тромбоцити і фібрин об’єднуються, щоб запобігти крововиливу. Хоча швидкий гемостаз необхідний для запобігання втраті крові, надмірна кількість тромбів може призвести до серйозних тромботичних ускладнень.

Основним механізмом гемостазу є агрегація тромбоцитів та адгезія (прилипання) до ушкодженої судини. Вторинний гемостаз опосередковується плазмовими факторами коагуляції, які піддаються біохімічному каскаду, що призводить до утворення тромбоцитарних фібринових згустків.

Первинний гемостаз — тромбоцити

Після пошкодження судин тромбоцити прилипають до ендотеліального колагену, утворюючи «пробку тромбоцитів», що зумовлює первинний гемостаз. Фактор фон Віллебранда сприяє адгезії і агрегації тромбоцитів. Активований тромбоцит дегранулює біоактивні речовини, включаючи серотонін, аденозиндифосфат (АДФ) і тромбоксан А2 (TXA2). Серотонін і тромбоксан А2 мають судинозвужувальний ефект. Крім того, активовані тромбоцити (їх рецептори) зв’язуються з фібриногеном таким чином, що утворюється пробка з тромбоцитів (тромбоцитарний тромб). Цей тромб дозволяє активованим факторам згортання крові збиратися на його поверхні, а потім слідує вторинний гемостаз, що включає плазмовий коагуляційний каскад.

Вторинний гемостаз — біохімічні каскадні реакції

Вторинний гемостаз включає каскад біохімічних реакцій. Цей каскад складається з неактивних зимогенів (або проензимів), так званих факторів згортання крові, які активуються сериновими протеазами (тобто фактор X перетворюється на фактор Xa), які потім можуть активувати наступні фактори згортання (тобто фактор Xa активує фактор II з утворенням фактора IIa ), який у кінцевому підсумку перетворює розчинний білок фібриноген на нерозчинний білок фібрин (містить згусток). Існує два традиційних основних вторинних каскадних шляхи коагуляції: внутрішній і зовнішній. Внутрішній шлях, який також називають контактним шляхом, запускається факторами XII і XI. Коли фактор XII контактує з негативно зарядженою поверхнею (фосфоліпіди в місці пошкодження судин), то відбувається локальне підвищення його (фактора) концентрації, який потім автоматично активується до фактора XIIa. Фактор XIIa потім каталізує перетворення прекалікреїну в високомолекулярний кініноген і фактора XI в XIa. Потім ці активації призводять до утворення фактора IXa.

Зовнішній шлях, який також називають шляхом тканинного фактора, є початковим етапом гемостазу. Взаємодія тканинного фактора (TF) з фактором VII (проконвертин) запускає зовнішній шлях згортання крові, утворюючи комплекс TF-VIIa. Альтернативно також може бути ініційований зовнішній шлях, якщо моноцити і клітини гладких м’язів піддаються впливу цитокінів або інших медіаторів запалення. Цей процес також викликає вивільнення тканинного фактора. Як тільки комплекс TF-VIIa сформується, він перетворює фактор IX в фактор X; фактор IXa в фактор Xa відповідно.

Як тільки фактор IXa формується внутрішнім або зовнішнім шляхом, генерується (формується) комплекс тенази, що складається з фактора IXa, фактора VIIIa, кальцію і фосфоліпідів. Цей теназний комплекс активує фактор X. Після утворення теназного комплексу утворюється протромбіназний комплекс, який складається з фактора Ха, фактора Va, іонів кальцію, аніонних тромбоцитарних фосфоліпідів. Хоча один фактор Ха може каталізувати протромбін (фактор II) в тромбін (фактор IIа), ця активація значно прискорюється фактором Va і протромбіназним комплексом в цілому. Тромбін (фактор згортання II) — серинова протеаза, що утворюється в каскаді коагуляції, є найважливішим компонентом системи згортання крові. Тромбін активує різні компоненти шляху коагуляції, такі як тромбоцити, фактори V, VIII і IX, С-реактивний білок, інгібітори фібринолізу для посилення каскаду коагуляції. І найголовніше, тромбін перетворює фібриноген у фібрин, в кінцевому підсумку утворюючи згусток.

Перетворення з розчинного фібриногену в нерозчинний фібрин є кінцевою стадією процесу коагуляції. Фактор XIIIa каталізує зшивання мономерів фібрину, відбувається процес формування стабілізованого фібринового згустку. Паралельно активується фібринолітична система для контролю розміру фібринових згустків. У процесі фібринолізу відбувається розчинення фібрину. Фібриноліз запобігає закупорці кровоносних судин згустками фібрину. Плазмін є ферментом, відповідальним за фібриноліз.

Антитромбін (AT), раніше відомий як антитромбін III, є інгібітором серинових протеаз, який інактивує різні активовані серинові протеази, включаючи фактори IXa, Xa, комплекс TF-VIIa і тромбін. AT ковалентно зв’язується з сериновим залишком серинових протеаз, викликаючи їх інактивацію. Однак у присутності Гепарину або гепарансульфату (ГС) здатність АТ пригнічувати серинові протеази помітно посилюється і в цьому випадку відбувається утворення комплексу гепарин — АТ — тромбін.

Внутрішній і зовнішній шлях раніше розглядалися як незалежні шляхи активації фактору X. Однак у даний час вважається, що зовнішній шлях ініціює (викликає) генерацію тромбіну (фаза ініціації), а внутрішній шлях підсилює генерацію тромбіну (Eziafa I. Oduah et al., 2016).

Фармакодинаміка

Гепарин — антикоагулянт прямої дії. Він зв’язується з антитромбіном III і пригнічує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, ІХ, Х. При цьому нейтралізується цілий ланцюг факторів, які активують згортання крові (калікреїн, ІХА, Ха, ХІа, ХІІа), порушується перехід протромбіну в тромбін. Співвідношення анти-Ха активності до анти-IIа активності різних гепаринів різне. Більш короткі гепаринові ланцюги, що мають низьку молекулярну масу, демонструють вище відношення анти-Ха/анти-IIа. Молекулярна маса гепарину впливає на механізми і шляхи кліренсу і може перешкоджати застосуванню конкретного гепарину у пацієнтів з нирковою недостатністю (Onishi A. et al., 2016).

Фармакокінетика

В організмі Гепарин добре зв’язується з глобулінами, фібриногеном, ліпопротеїнами низької щільності. Печінка і ретикуло-ендотеліальна система є місцем біотрансформації гепарину, однак його метаболізм не вивчений належним чином. Невелика частина незмінного гепарину виводиться з сечею. Гепарин не піддається гемодіалізу. T½ — 1,5 год. T½ гепарину з плазми крові збільшується з 60 хв (при введенні дози 100 МО/кг) до 150 хв (при введенні дози 400 МО/кг).

Показання

Гепарин показаний для профілактики і лікування венозних тромбозів і подальшого їх розповсюдження, профілактики післяопераційних глибоких венозних тромбозів і тромбоемболії легеневої артерії, а також для запобігання згортанню крові в артеріальній і серцевій хірургії. У кардіології він використовується для запобігання емболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь і в якості додаткової антитромбінової терапії у пацієнтів з нестабільною стенокардією та/або інфарктом міокарда без зубця Q (тобто синдром гострої коронарної артерії без підйому сегмента ST), у пацієнтів, які отримують глікопротеїн (IIb/IIIa) — мембранний білок, який відіграє важливу роль в агрегації тромбоцитів, що є мішенню антитромботичних препаратів. Крім цього, гепарин застосовується для запобігання згортанню крові під час діалізу та хірургічних процедур, сприяючи запобіганню коагуляції при переливанні крові in vitro і в зразках крові, взятих для лабораторних досліджень.

Крім застосування його в якості антикоагулянта, з роками підвищується інтерес до потенційного застосування Гепарину для інших медичних цілей. Ці сфери застосування варіюють від протизапального і протипухлинного лікування до профілактики інфекційних захворювань і застосування в якості наноносіїв для доставки ліків (Eziafa I. Oduah et al., 2016).

Шляхи введення

Гепарин необхідно вводити парентерально, оскільки він не всмоктується через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Зазвичай його вводять внутрішньовенно або глибоко підшкірно. Дія його настає відразу після внутрішньовенної ін’єкції, але після підшкірної ін’єкції — через 20–60 хв.

Порівняння антикоагулянтів

При виборі антикоагулянтних препаратів важливими факторами є їх вартість, доступність антидотів, шлях введення, безпека та ефективність. Двома іншими критичними факторами є їх терапевтичні показання до застосування та протипоказання.

Гепарини набагато дешевші, ніж прямі інгібітори. Гепарини залишаються препаратами вибору. Шлях введення — ще один важливий фактор, який слід враховувати при виборі антикоагулянта. Гепарини зазвичай застосовуються в терапії венозної тромбоемболії в її гострій фазі.

Висновок

Протягом століть з моменту свого відкриття Гепарин успішно застосовувався і продовжує залишатися одним з антикоагулянтів, які застосовуються найчастіше. На сьогодні існує маса успішних відкриттів щодо розуміння механізмів дії і спектру біологічної активності гепарину. Вченими були продемонстровані нові дані про потенційні шляхи в біоінженерії та синтезі гепарину і гепариноподібних молекул. Усі дослідження були спрямовані на задоволення поточної потреби в безпеці і пом’якшення проблеми нестачі нинішніх поставок гепарину. Незважаючи на масу досягнень у цій сфері, існує величезний спектр напрямків для подальшого вивчення. До деяких з них належать краще розуміння структурно-функціональних зв’язків самої речовини, потенційна диверсифікація речовини для включення її молекули в структуру протипухлинних, протизапальних лікарських засобів та/або впровадження Гепарину в терапію інфекційних захворювань. Модифікація поверхні наночастинок гепарином може також застосовуватися в діагностичних і терапевтичних цілях в онкології. Наномедицина — новий напрямок в медицині, і тут все ще необхідні додаткові дослідження щодо безпеки та ефективності як на доклінічному, так і клінічному рівнях (Eziafa I. Oduah et al., 2016).

Дата додавання: 12.06.2021 р.
© Компендіум 2019

Інструкція МОЗ

Діагнози, при яких застосовують ГЕПАРИН-ІНДАР

Атеросклероз артерій кінцівок МКХ I70.2
Атеросклеротична хвороба серця МКХ I25.1
Бактеріальна пневмонія неуточнена МКХ J15.9
Бронхопневмонія МКХ J18.9
Вірусна пневмонія МКХ J12.9
Внутрішньосерцевий тромбоз МКХ I51.3
Гострий алергічний бронхіт МКХ J20.9
Гострий трансмуральний (з зубцем Q) інфаркт нижньої стінки міокарда МКХ I21.1
Гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда МКХ I21.0
Гострі судинні хвороби кишечника МКХ K55.0
Емболія та тромбоз артерій верхніх кінцівок МКХ I74.2
Емболія та тромбоз інших артерій МКХ I74.8
Інша вірусна пневмонія МКХ J12.8
Коронавирусная инфекция COVID-19 МКХ U07.1
Коронавірусні інфекції МКХ B34.2
Нестабільна стенокардія МКХ I20.0
Передсердно-шлуночкова блокада повна МКХ I44.2
Пневмонія при вірусних хворобах МКХ J17.1
Термічний опік 20–29% поверхні тіла МКХ T31.2
Флебіт і тромбофлебіт поверхневих судин нижніх кінцівок МКХ I80.0

Рекомендовані аналоги ГЕПАРИН-ІНДАР:

ГЕПАРИН-БІОЛІК
Біолік
ГЕПАРИН-БІОЛІК
розчин для ін'єкцій 5000 МО/мл флакон 5 мл, № 5
антитромботичні засоби
ГЕПАРИН-НОВОФАРМ
Новофарм-Біосинтез
ГЕПАРИН-НОВОФАРМ
розчин для ін'єкцій 5000 МО/мл флакон 5 мл, № 5
антитромботичні засоби
ГЕПАРИН-ФАРМЕКС
Фармекс Груп
ГЕПАРИН-ФАРМЕКС
розчин для ін'єкцій 5000 МО/мл флакон 5 мл, № 5
антитромботичні засоби
geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko