Нітросорбід (Nitrosorbidum)

діюча речовина: ізосорбіду динітрат;

1 таблетка містить ізосорбіду динітрату розведеного 10 мг (0,01 г);

допоміжні речовини: кальцію стеарат, цукор, крохмаль картопляний, лактози моногідрат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, з плоскою поверхнею та скошеними краями.

Вазодилататори, що застосовуються у кардіології.

Код АТХ С01D А08.

Фармакодинаміка.

Ізорбіду динітрат — один з основних антиангінальних засобів з групи органічних нітратів, периферичний вазодилататор, що впливає переважно на венозні судини.

Подібно до всіх органічних нітратів, ізосорбіду динітрат діє як донор оксиду азоту (NО). NО розслаблює гладкі м'язи судин (переважно вен та системних артерій) шляхом стимуляції гуанілатциклази і подальшого збільшення концентрації внутрішньоклітинного циклічного гуанілатмонофосфату (цГМФ). Внаслідок цього стимулюється цГМФ-залежна протеїнкіназа і змінюється фосфорилювання різних протеїнів у клітинах гладких м'язів. Це призводить до дефосфорилювання легких ланцюжків міозину і зниження контрактильності.

Дія ізосорбіду динітрату пов'язана зі зменшенням потреби міокарда у кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення периферичних вен та зменшення притоку крові до правого передсердя) та постнавантаження (зменшення загального периферичного опору судин), а також із безпосередньою коронаророзширювальною дією. Ізосорбіду динітрат сприяє перерозподілу коронарного кровообігу до ділянок зі зниженим кровопостачанням. Підвищує толерантність до фізичних навантажень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, стенокардією.

Застосування ізосорбіду динітрату поліпшує коронарну перфузію без розвитку «синдрому обкрадання». Виявляє антигіпертензивну дію. При тяжких формах серцевої недостатності внаслідок зниження тонусу периферичних венозних судин препарат зменшує навантаження на серце, тиск у судинах малого кола кровообігу, задишку.

Фармакокінетика.

Біодоступність після прийому внутрішньо становить 22% (ефект «першого проходження» через печінку). Початок дії відзначається через 15–40 хв, максимальний ефект розвивається через 1,5–2 години, загальна тривалість дії — 4–6 годин та більше. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення — 4 години, може подовжуватися при курсовому застосуванні препарату. Виводиться із сечею майже повністю у вигляді метаболітів.

• Профілактика та лікування нападів стенокардії, у т. ч. постінфарктної.
• Лікування хронічної застійної серцевої недостатності в комбінації з серцевими глікозидами та діуретиками.

• Гіперчутливість до ізосорбіду динітрату, інших нітратів або до будь-якого компонента препарату;
• підвищений внутрішньочерепний тиск (у тому числі при черепно-мозковій травмі, геморагічному інсульті), оскільки венодилатація може призвести до його подальшого підвищення;
• виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.), кровотечі, гіповолемія (ізосорбіду динітрат, знижуючи венозне повернення, може спровокувати синкопе);
• гостра недостатність кровообігу (шок, судинний колапс);
• кардіогенний шок (якщо відповідними заходами не підтримується достатній рівень кінцевого діастолічного тиску);
• стенокардія, спричинена гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією;
• тампонада серця, аортальний стеноз, мітральний стеноз, констриктивний перикардит;
• гострий інфаркт міокарда;
• первинні легеневі захворювання (через ризик виникнення гіпоксемії, що може бути спричинена перерозподілом кровотоку у зони гіпервентиляції), токсичний набряк легень, легеневе серце;
• тяжка анемія;
• закритокутова глаукома;
• тяжкі порушення функцій печінки та/або нирок, гіпертиреоз;
• сумісне застосування з інгібіторами фосфодіестерази (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл).

Інгібітори фосфодіестерази (силденафіл, тадалафіл, варденафіл) — під час застосування ізосорбіду динітрату протипоказане лікування еректильної дисфункції цими препаратами, оскільки існує потенційна небезпека неконтрольованої гіпотензії, небезпечних для життя серцево-судинних ускладнень. У разі необхідності фосфодіестерази слід приймати не раніше ніж через 72 години після прийому нітратів.

Алкоголь — можливі тяжкі дисульфірам-алкогольні реакції, у т. ч. тяжка гіпотензія, колапс.

Гіпотензивні препарати (наприклад бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетво-рюючого ферменту (АПФ), антагоністи кальцію, вазодилататори), фенотіазини, інші нітрати/нітрити, хінідин, новокаїнамід, циклічні антидепресанти, інгібітори моноаміноксидази (МАО), наркотичні аналгетики — потенціювання гіпотензивної дії ізосорбіду динітрату, можливий розвиток ортостатичного колапсу.

Дизопірамід — можливе зменшення ефективності ізосорбіду динітрату.

Дигідроерготамін — концентрація дигідроерготаміну у крові може підвищуватися, що призводить до підсилення його гіпертензивної дії.

Норадреналін, ацетилхолін, гістамін — послаблення їх ефектів при застосуванні з нітратами, оскільки ізосорбіду динітрат може бути їх фізіологічним антагоністом.

Симпатоміметики (у т. ч. адреналін, ефедрин, норадреналін, нафтизин, мезатон, ізадрин) — можливе зниження антиангінального ефекту нітратів.

Гепарин — можливе зниження його антикоагулянтного ефекту.

Гідралазин — поліпшується серцевий викид при серцевій недостатності при комбінованому застосуванні з ізосорбіду динітратом.

Міотичні засоби — ізосорбіду динітрат зменшує їх ефективність.

Атропін та інші препарати, що мають М-холіноблокуючу дію (наприклад етацизин, етмозин) — можливе зменшення судинорозширювальної дії ізосорбіду динітрату та підвищення внутрішньоочного тиску.

Донатори сульфгідрильних груп (каптоприл, ацетилцистеїн, унітіол) відновлюють знижену чутливість до препарату.

Сапроптерин (тетрагідробіоптерин, ВН₄) – кофактор синтетази оксиду азоту. З обережністю застосовувати препарати, що містять сапроптерин, з будь-якими лікарськими засобами, що чинять вазодилатаційну дію за рахунок метаболізму оксиду азоту або містять у своєму складі донори оксиду азоту (у т. ч. нітрогліцерин (НТГ), ізосорбіду динітрат (ІСДН), ізосорбіду мононітрат).

Препарат не застосовувати для усунення нападів стенокардії.

Для запобігання зниженню або втраті ефекту слід уникати тривалого прийому великих доз. У випадку «нітратної» толерантності рекомендується відмінити Нітросорбід на 24–48 годин або після 3–6 тижнів регулярного прийому робити перерву на 3–5 днів, замінюючи на цей час Нітросорбід іншими антиангінальними лікарськими засобами. Пацієнтів слід попередити, що антиангінальний ефект ізосорбіду динітрату тісно пов'язаний з його режимом дозування, тому запропонованого графіка дозування слід ретельно дотримуватися. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з гіпотиреозом, гіпотермією, у разі недостатнього харчування, а також пацієнтам літнього віку з огляду на вікові зміни функції печінки, нирок та серця, супутні захворювання та прийом інших ліків.

Відміняти Нітросорбід слід поступовим зменшенням дози.

Для попередження артеріальної гіпотензії та «нітратного» головного болю лікування слід починати з мінімальної дози. Можливе застосування аспірину та/або ацетамінофену для зменшення головного болю, індукованого ізосорбіду динітратом, без негативного впливу на антиангінальний ефект ізосорбіду нітрату. Лікування препаратом може викликати розвиток ортостатичних реакцій, що частіше виникають при одночасному вживанні алкоголю або інших вазодилататорів. Під час лікування Нітросорбідом слід утримуватися від вживання алкоголю.

У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий розвиток гострого гемолізу (фавізму) при застосуванні ізосорбіду динітрату.

Прийом ізосорбіду динітрату може вплинути на результати колориметричного визначення холестеролу.

Пацієнтів, які знаходяться на підтримуючій терапії препаратом, слід поінформувати, що їм не можна приймати препарати, які містять інгібітори фосфодіестерази (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл), через ризик розвитку неконтрольованої гіпотензії.

У хворих із закритокутовою глаукомою можливе підвищення внутрішньоочного тиску, тому застосування нітросорбіду протипоказано.

Оскільки препарат містить лактозу, цукор та молочний цукор, його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими станами, такими як непереносимість фруктози, непереносимість галактози, сахарозо-ізомальтазна недостатність, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорції.

Даних стосовно безпеки застосування ізосорбіду динітрату у період вагітності недостатньо. У І триместрі вагітності застосування Нітросорбіду протипоказане. У ІІ–ІІІ триместрах вагітності препарат слід застосовувати тільки з урахуванням співвідношення очікувана користь для матері/потенційний ризик для плода.

При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція на препарат, слід утримуватись від керування

автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можливе зниження здатності до концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, запаморочення, порушення зору.

Дозування та тривалість терапії визначає лікар індивідуально. Препарат рекомендується приймати натщесерце, однак для зменшення «нітратного» головного болю можливий прийом препарату з їжею.

Застосовувати дорослим внутрішньо по 10–20 мг (1–2 таблетки) 3–4 рази на добу за 30 хв до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. При недостатній ефективності лікування можливе поступове підвищення дози до максимальної — 120 мг на добу.

Для визначення індивідуального дозування у пацієнтів із стійкою серцевою недостатністю істотне значення має моніторинг гемодинаміки.

Інтервал між прийомами препарату має становити не менше 4 годин.

Пацієнти літнього віку: дозу можна зменшити, особливо при порушенні функції нирок та/або печінки.

Досвід застосування дітям відсутній.

Симптоми: зниження артеріального тиску, блідість, посилене потовиділення, слабке наповнення пульсу, запаморочення, головний біль, ортостатична гіпотензія, слабкість, рефлекторна тахікардія, гіпертермія, нудота, блювання, діарея, стан заціпеніння. Оскільки під час біотрансформації ізосорбіду динітрату вивільняються нітритні іони, не можна виключити можливість розвитку метгемоглобінемії з ціанозом, відчуттям тривоги, втратою свідомості, зупинкою серця.

При надмірних дозах можливе підвищення внутрішньочерепного тиску з появою церебральних симптомів, у тому числі судом.

Лікування: при артеріальній гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з піднятими нижніми кінцівками, забезпечити надходження кисню. Якщо артеріальний тиск не нормалізується, провести корекцію об'єму циркулюючої крові, у тяжких випадках показане введення допаміну та симпатоміметиків. Застосування епінефрину (адреналіну) протипоказано. При метгемоглобінемії, залежно від тяжкості стану, можна застосовувати антидоти: вітамін С (1 г перорально), метиленовий синій (до 50 мл 1% розчину внутрішньовенно), толуїдиновий синій (спочатку 2–4 мг/кг маси тіла внутрішньовенно, потім — залежно від тяжкості стану), а також кисневу терапію, гемодіаліз, трансфузійну терапію. Якщо з'явилися ознаки зупинки дихання або кровообігу, слід негайно застосувати реанімаційні заходи.

З боку імунної системи: можливі алергічні реакції у вигляді гарячки, висипів на шкірі, кропив'янки, свербежу, тимчасової гіперемія обличчя та тулуба; ексфоліативний дерматит/синдром Стівенса — Джонсона, набряк Квінке; розширення судин шкіри з почервонінням, відчуття жару, діафорез, припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: можливі нудота, блювання; печія, запор, відчуття легкого печіння язика, сухість у роті.

З боку нервової системи: можливі запаморочення, головний біль («нітратний головний біль» на початку лікування, який зазвичай поступово зменшується/зникає при подальшому прийомі

препарату, але може бути сильним та стійким), крововилив у гіпофіз у пацієнтів з недіагностованою пухлиною гіпофіза.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія; рідко — ішемія мозку і колапс; ортостатична гіпотензія з рефлекторною тахікардією, симптоматичним серцебиттям та симптомами ішемії головного мозку (у тому числі сонливість, запаморочення, слабкість, нечіткість зору) — у більшості випадків на початку лікування та при збільшенні дози; периферичні набряки, зазвичай у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю; пов'язані зі зниженням артеріального тиску загострення/збільшення частоти нападів стенокардії, блідість шкірних покривів; колапс, асоційований з брадикардією, порушеннями серцевого ритму та синкопальним станом. Альвеолярна гіповентиляція з подальшою гіпоксемією і ризиком розвитку гіпоксії/інфаркту міокарда у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

З боку крові та лімфатичної системи: гематологічні побічні ефекти включаючи метгемоглобінемію, випадок гемолітичної анемії, індукованої ізосорбіду динітратом, у пацієнта з супутньою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

З боку органів зору: нечіткість зору; закритокутова глаукома; випадки зорових галюцинацій; звуження поля зору.

Інші: були описані випадки розвитку толерантності до ізосорбіту динітрату, а також перехресної толерантності щодо інших нітратів. Тривале застосування високих доз та/або скорочення інтервалу між прийомами може призвести до зниження або навіть до втрати ефекту препарату. Повідомлялося про випадки значного збільшення рівня реніну та альдостерону у плазмі крові, асоційованого зі зниженням швидкості гломерулярної фільтрації та кліренсу осмотично вільної води, у хворих на цироз печінки, особливо з асцитом.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 15 ^оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 20 таблеток у блістері; по 2 блістери у пачці з картону.

За рецептом.

ПАТ «Монфарм».

Україна, 19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8.