ЦЕФОБІД® порошок для приготування р-ну для ін’єкцій

Пфайзер Інк.

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

пор. д/п ін. р-ну 1 г фл., 1

Затверджено МОЗ Украiни від 2017-01-17 р. № 33. Р.п. № UA/5957/01/01

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: cefoperazone;

1 флакон містить цефоперазон у вигляді цефоперазону натрію 1 г.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Цефалоспорини ІІІ покоління. Код ATC J01D D12.

Клінічні характеристики

Показання

Для лікування інфекцій, спричинених чутливими до Цефобіду мікроорганізмами:

  • інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;
  • інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;
  • перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;
  • септицемія;
  • менінгіт;
  • інфекції шкіри та м'яких тканин;
  • інфекції кісток та суглобів;
  • запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.

Профілактика.

Цефобід® можна призначати для профілактики післяопераційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

Протипоказання

Цефоперазон протипоказаний пацієнтам з алергією до антибіотиків цефалоспоринового ряду.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначають для внутрішньовенного або внутрішньом'язового застосування.

Перед початком терапії із застосуванням препарату необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотика та до лідокаїну, зробивши шкірну пробу.

Дорослі.

Зазвичай доза для дорослих становить 2–4 г на добу, яку вводять кожні 12 годин у рівномірно розподілених дозах. При особливо тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 8 г/добу, яку вводять кожні 12 годин у рівномірно розподілених дозах. При введенні Цефобіду у добовій дозі 12–16 г, розподіленій на 3 рівні дози (з інтервалом 8 годин), не було виявлено жодних ускладнень. Лікування препаратом можна розпочати до одержання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.

Рекомендована доза при неускладненому гонококовому уретриті становить 500 мг одноразово, внутрішньом'язово.

Внутрішньом'язове введення здійснюється глибоко у великий сідничний м'яз або у передню поверхню стегна.

Комбінована терапія.

Широкий спектр дії Цефобіду дає змогу здійснювати монотерапію більшості інфекцій. Однак Цефобід® можна застосовувати і для комбінованого лікування у поєднанні з іншими антибіотиками, якщо таке показане. При одночасному лікуванні аміноглікозидами рекомендується контролювати функцію нирок.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки.

Коригування дози може бути необхідним у випадках закупорювання жовчних протоків, тяжких захворювань печінки або супутнього ураження нирок. Якщо контроль концентрації препарату у сироватці крові не проводять, доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок.

Оскільки нирки не є головним шляхом виведення Цефобіду, хворим з ураженням нирок звичайну добову дозу (2–4 г) можна призначати без коригування. Для пацієнтів, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча за 18 мл/хв або сироватковий рівень креатиніну перевищує

3,5 мг/100 мл, максимальна добова доза становить 4 г.

Період напіввиведення Цефобіду із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату слід здійснювати після закінчення діалізу.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки і супутнім порушенням функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно проводити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові та коригувати дозу в разі необхідності. Якщо контроль концентрації препарату у сироватці крові не проводять, доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

Діти.

Під час лікування немовлят та дітей Цефобід® слід призначати у добових дозах від 50 мг до 200 мг на 1 кг маси тіла; дозу вводять у 2 прийоми (кожні 8–12 годин). Максимальна доза не повинна перевищувати 12 г на добу. Добові дози до 300 мг/кг були застосовані для лікування немовлят та у дітей з тяжкими інфекціями, включаючи кількох пацієнтів з бактеріальним менінгітом, та не спричиняли ускладнень.

Застосування новонародженим.

Новонародженим (до 8 днів) препарат слід вводити через кожні 12 годин.

Внутрішньовенне застосування дітям та дорослим.

Для переривчастої внутрішньовенної інфузії 1 г Цефобіду (вміст 1 флакона) слід розчинити у

20–100 мл сумісного стерильного розчину для внутрішньовенних ін'єкцій і вводити протягом

15 хвилин — 1 години. Якщо розчинником є стерильна вода, то у флакон із препаратом додають не більш ніж 20 мл.

Для безперервної внутрішньовенної інфузії кожен грам Цефобіду розчиняють або у 5 мл стерильної води для ін`єкцій, або у 5 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій; цей розчин додають до відповідного розчинника для внутрішньовенного введення.

Для безпосередньої внутрішньовенної ін`єкції максимальна разова доза Цефобіду для дорослих пацієнтів становить 2 г, для дітей — 50 мг/кг маси тіла. Препарат розчиняють у відповідному розчиннику для досягнення кінцевої концентрації 100 мг/мл і вводять протягом не менше

3–5 хвилин.

Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень призначають по 1 г або 2 г препарату внутрішньовенно за 30–90 хвилин до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 годин, однак у більшості випадків — протягом не більш 24 години. При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операції у колоректальній зоні) та коли інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 години після закінчення операції.

Внутрішньовенне введення

Стерильний порошок Цефобід® можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (2,8 мл/г цефоперазону), придатного для внутрішньовенного введення (таблиця 1). З метою полегшення відновлення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Цефобіду.

Розчини, рекомендовані для відновлення порошку цефоперазону натрію Таблиця 1

5% глюкоза для ін'єкцій 10% глюкоза для ін'єкцій
5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін`єкцій 0,9% натрію хлорид для ін`єкцій
5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін`єкцій стерильна вода для ін`єкцій
Normosol M та 5% глюкоза для ін'єкцій Normosol R

Після цього увесь об'єм одержаного розчину слід розвести одним із стандартних розчинників для внутрішньовенного введення (таблиця 2).

Розчинники для внутрішньовенних інфузій Таблиця 2

5% глюкоза для ін'єкцій 10% глюкоза для ін'єкцій
5% глюкоза та розчин Рінгера лактатний для ін`єкцій розчин Рінгера лактатний
5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін`єкцій 0,9% натрію хлорид для ін`єкцій
Normosol M та 5% глюкоза для ін'єкцій Normosol R
5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін`єкцій

Внутрішньом'язове введення

Для приготування розчину, призначеного для внутрішньом'язового введення, можна використовувати стерильну або бактеріостатичну воду для ін'єкцій. У випадках, коли передбачається введення розчину з концентрацією 250 мг/мл або вище, для приготування розчину рекомендується використати розчин лідокаїну. Такий розчин можна приготувати, використовуючи стерильну воду для ін`єкцій та 2% розчин лідокаїну, кінцева концентрація лідокаїну має бути

0,5%.

Рекомендується спосіб розчинення у 2 етапи: спочатку слід додати необхідну кількість стерильної води для ін`єкцій і збовтувати до повного розчинення порошку Цефобід®, після цього додати необхідну кількість 2% розчину лідокаїну та змішати.

Кінцева концентрація цефоперазону I етап,

об'єм стерильної води

II етап,

об'єм 2% лідокаїну

Об'єм для введення *
Флакон 1 г 250 мг/мл 2,6 мл 0,9 мл 4 мл
333 мг/мл 1,8 мл 0,6 мл 3 мл

* Представлена надлишкова кількість, яка є достатньою для отримання та застосування заявлених об'ємів.

Внутрішньом'язове введення здійснюється глибоко у великий сідничний м'яз або у передню поверхню стегна.

Зберігання розчинів

Стабільність

Наведені нижче парентеральні розчинники та приблизні концентрації Цефобіду забезпечують стійкість розчину за умови додержання вказаних температурних режимів та проміжків часу. Після закінчення вказаного проміжку часу невикористаний розчин підлягає знищенню.

Стабільна кімнатна температура (15–25 °С), 24 години

Розчини Приблизні концентрації
Бактеріостатична вода для ін'єкцій 300 мг/мл
5% глюкоза для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
5% глюкоза для ін`єкцій та розчин Рінгера лактатний для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
10% глюкоза для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
Розчин Рінгера лактатний для ін'єкцій 2 мг/мл
0,5% лідокаїн для ін'єкцій 300 мг/мл
0,9% натрію хлорид для ін'єкцій 2 мг до 300 мг/мл
Стерильна вода для ін'єкцій 300 мг/мл
Normosol M та 5% глюкоза для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
Normosol R 2 мг до 50 мг/мл
Cтерильна вода для ін'єкцій 300 мг/мл

Відновлені розчини Цефобіду можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, що призначені для парентеральних розчинів, протягом 5 днів у холодильнику (2–8 °С).

Розчини Приблизні концентрації
Бактеріостатична вода для ін'єкцій 300 мг/мл
5% глюкоза для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін`єкцій 2 мг до 50 мг/мл
5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін`єкцій 2 мг до 50 мг/мл
Розчин Рінгера лактатний для ін`єкцій 2 мг/мл
0,5% лідокаїн для ін`єкцій 300 мг/мл
0,9% натрію хлорид для ін'єкцій 2 мг до 300 мг/мл
Normosol M та 5% глюкоза для ін'єкцій 2 мг до 50 мг/мл
Normosol R 2 мг до 50 мг/мл
Стерильна вода для ін'єкцій 300 мг/мл

Відновлені розчини Цефобіду можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, що призначені для парентеральних розчинів, протягом 3 або

5 тижнів у морозильній камері (від -20 до -10 °С):

Розчини Приблизні концентрації
3 тижні
5% глюкоза для ін'єкцій 50 мг/мл
5% глюкоза та 0,9% натрію хлорид для ін`єкцій 2 мг/мл
5% глюкоза та 0,2% натрію хлорид для ін`єкцій 2 мг/мл
5 тижнів
0,9% натрію хлорид для ін'єкцій 300 мг/мл
Стерильна вода для ін'єкцій 300 мг/мл

Відновлені розчини Цефобіду можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, що призначені для парентеральних розчинів.

Розморожувати препарат перед застосуванням потрібно при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний розчин підлягає знищенню. Розчин не можна повторно заморожувати.

Побічні реакції

З боку імунної системи. Як і під час лікування іншими цефалоспоринами, було відзначено реакції, пов`язані з індивідуальною гіперчутливістю: макулопапульозні висипання, кропив'янка, еозинофілія та медикаментозна гарячка. Найчастіше такі реакції на лікування Цефобідом виникають у хворих, в анамнезі яких відзначено схильність до алергічних реакцій, особливо на пеніцилін.

З боку системи крові та лімфатичної системи. Під час лікування препаратом були зареєстровані випадки незначного зниження рівня нейтрофілів. Так само, як і з іншими бета-лактамними антибіотиками, при тривалому лікуванні може виникнути оборотна нейтропенія. Під час лікування цефалоспоринами у деяких пацієнтів було встановлено позитивну пряму антиглобулінову пробу Кумбса. Такі явища, як зниження гемоглобіну або гематокриту, що відзначалися під час лікування препаратом, відомі з досліджень щодо інших цефалоспоринів. Було відзначено випадки тимчасової еозинофілії та гіпопротромбінемії. Повідомлялося про лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, кровотечу, подовження протромбінового часу, гематурію.

З боку гепатобіліарної системи. Було зареєстровано помірне підвищення рівня АЛТ, АСТ та лужної фосфатази.

З боку травного тракту. Нудота, жовтяниця, збільшення кількості білірубіну в крові. Було відзначено зміни кишкових функцій (рідке випорожнення або діарея). Більшість цих випадків були легкого або помірного ступеня тяжкості. В усіх випадках ці симптоми піддавалися симптоматичній терапії або зникали після припинення лікування.

Місцеві реакції. Інколи внутрішньом'язове введення супроводжується болісними відчуттями. Як і при лікуванні іншими цефалоспоринами, при внутрішньовенній інфузії у деяких хворих у місці вливання розвивається флебіт.

У постмаркетинговому дослідженні повідомлялося про побічні реакції.

Організм в цілому: алергічні реакції, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок).

З боку травного тракту: псевдомембранозний коліт, блювання.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, зупинка серця, кардіогенний шок, тахікардія, артеріальна гіпотензія.

З боку шкіри: свербіж, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку нервової системи: гіперестезія слизової оболонки порожнини рота, неспокій.

Алергічні реакції: озноб, бронхоспазм, диспное, ексфоліативний дерматит, ларингоспазм, еритема.

Інші: суперінфекція.

Передозування

Дані щодо гострої токсичності натрію цефоперазону обмежені. Очікуваними проявами передозування лікарським засобом є, передусім, посилення характерних для препарату побічних реакцій. Слід взяти до уваги той факт, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричинити неврологічні ефекти і судоми. Оскільки цефоперазон виводиться з організму при гемодіалізі, ця процедура може прискорити виведення лікарського засобу, якщо передозування трапиться у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватних і належним чином контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили, тому цей лікарський засіб слід застосовувати у період вагітності лише за крайньої потреби.

Годування груддю

Лише невеликі кількості цефоперазону проникають у грудне молоко. Хоча цефоперазон погано проникає у грудне молоко, слід з обережністю призначати препарат у період годування груддю.

Діти.

Цефоперазон ефективно застосовують немовлятам. Масштабні дослідження за участю недоношених немовлят і новонароджених не проводилися. Тому перед призначенням цефоперазону недоношеним немовлятам і новонародженим слід ретельно зважити потенційні переваги і можливі ризики терапії цим препаратом.

У новонароджених з ядерною жовтяницею цефоперазон не витісняє білірубін із ділянок його зв'язування з білками плазми крові.

Особливості застосування

Гіперчутливість

Перед призначенням терапії цефоперазоном слід ретельно зібрати анамнез, щоб з'ясувати, чи виникали у хворого раніше реакції гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів чи до інших лікарських засобів. Слід з обережністю призначати цей препарат пацієнтам, чутливим до пеніциліну. Антибіотики слід з обережністю призначати будь-якому пацієнту, в якого раніше були прояви

будь-якої форми алергії, особливо алергії на лікарські засоби.

Якщо виникає алергічна реакція, слід відмінити препарат і призначити належне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного невідкладного введення адреналіну. При необхідності слід застосовувати кисень, внутрішньовенні кортикостероїди, а також підтримувати прохідність дихальних шляхів, у тому числі і за допомогою інтубації.

Застосування хворим з порушенням функції печінки

Цефоперазон значною мірою екскретується з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів подовжується період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові і збільшується ниркова екскреція препарату з сечею. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки у жовчі досягаються терапевтичні концентрації цефоперазону, а період напіввиведення зростає лише у 2–4 рази.

Загальні застереження

У деяких пацієнтів лікування цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, призводить до дефіциту вітаміну К. Найімовірніше, механізм виникнення цього дефіциту пов'язаний із пригніченням кишкової мікрофлори, яка у нормі синтезує цей вітамін. До групи ризику належать пацієнти з поганим харчуванням, з розладами всмоктування (наприклад муковісцидозом) та пацієнти, які тривалий час перебувають на парентеральному харчуванні. У таких пацієнтів слід контролювати протромбіновий час і у разі необхідності призначати екзогенний вітамін К.

Як і інші антибіотики, при тривалому застосуванні цефоперазон може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, у зв'язку з чим під час лікування за пацієнтами слід ретельно спостерігати. Як і при лікуванні будь-яким потужним системним препаратом, під час тривалої терапії цефоперазоном рекомендовано проводити періодичні обстеження з метою виявлення можливих функціональних порушень з боку систем організму, зокрема нирок, печінки і системи кровотворення. Особливо важливі такі обстеження у новонароджених, зокрема у недоношених, та інших немовлят.

Під час застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон, повідомлялося про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile [Clostridium difficile associated diarrhea] (CDAD), які за ступенем тяжкості варіювали від легкої діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що призводить до посиленого росту C. difficile.

C. difficile синтезує токсини A і B, що сприяють розвитку CDAD. Штами C. difficile з гіперпродукцією токсинів обумовлюють підвищену захворюваність і смертність, оскільки інфекції, які вони спричинюють, можуть бути стійкими до терапії антимікробними препаратами і можуть потребувати колектомії. Розвиток CDAD слід запідозрювати в усіх пацієнтів, у яких спостерігалися прояви діареї після застосування антибіотиків. Необхідне ретельне вивчення анамнезу, оскільки повідомлялося, що CDAD виникала більш ніж через 2 місяці після призначення антибактеріальних препаратів.

Якщо пацієнт дотримується дієти з низьким вмістом натрію, то слід взяти до уваги, що 1 г цефоперазону містить 34 мг натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досвід клінічного застосування цефоперазону вказує на те, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або працювати з механізмами є малоймовірним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Алкоголь

Повідомлялося, що при вживанні алкоголю під час лікування препаратом і навіть через 5 діб після останнього введення цефоперазону виникала дисульфірамоподібна реакція, що характеризувалася припливами, пітливістю, головним болем і тахікардією. Подібні реакції виникали і після прийому інших цефалоспоринів, тому слід застерігати пацієнтів від вживання алкогольних напоїв у період лікування цефоперазоном. Пацієнтам, які потребують перорального або парентерального штучного годування, слід уникати вживання розчинів, що містять етанол.

Взаємодії, що впливають на результати лабораторних досліджень

Може виникати хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при проведенні тестів з розчинами Бенедикта або Фелінга.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Бактерицидна дія Цефобіду зумовлена уповільненням синтезу стінки клітини бактерії.

Цефобід® активний in vitro відносно великої кількості клінічно значущих мікроорганізмів. У той же час він виявляє резистентність до дії багатьох бета-лактамаз.

Зазначені нижче мікроорганізми є чутливими до Цефобіду.

Грампозитивні орнанізми:

Staphylococcus aureus (штами, що продукують та штами, що не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (попередня назва — Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи B), Streptococcus faecalis (ентерокок), бета-гемолітичні стрептококи.

Грамнегативні мікроорганізми:

Escheria coli, рід Klebsiella, рід Enterobacter, рід Citrobacter, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri), рід Providenciа, рід Serratia (включаючи S. Marcescens), рід Salmonella та Shigella, Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи рід Peptococcus, Peptostreptoccus та Velionella);

грампозитивні палички (включаючи рід Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus);

грамнегативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамів Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).

Фармакокінетика.

Високі рівні у крові, жовчі та сечі досягаються після разового введення препарату. У таблиці 3 наведено концентрації препарату у сироватці крові дорослих здорових осіб. Ці дані було одержано після 15-хвилинного внутрішньовенного введення 1, 2, 3 або 4 г препарату або разового внутрішньом'язового введення 1 або 2 г препарату. Пробенецид не має впливу на рівень концентрації цефоперазону у крові.

Концентрації цефоперазону у сироватці крові

Таблиця 3

Середні концентрації у сироватці крові (мкг/мл)
Доза,

спосіб введення

0* 30 хвилин 1 година 2 години 4 години 8 годин 12 годин
1 г внутрішньовенно 153 114 73 38 16 4 0,5
2 г внутрішньовенно 252 153 114 70 32 8 2
3 г внутрішньовенно 340 210 142 89 41 9 2
4 г внутрішньовенно 506 325 251 161 71 19 6
1 г внутрішньом'язово 32** 52 65 57 33 7 1
2 г внутрішньом'язово 40** 69 93 97 58 14 4

* Час, що минув після введення препарату (відлік одразу після завершення інфузії).

** Результати, які було отримано через 15 хвилин після введення препарату.

Період напіввиведення Цефобіду із сироватки крові дорівнює приблизно 2 години, незалежно від способу його введення.

Цефобід® досягає терапевтичних рівнів у всіх рідинах та тканинах організму, що досліджувалися. Серед них є асцитична та цереброспінальна (під час менінгіту) рідини, сеча, жовч та стінка жовчного міхура, мокротиння та легені, піднебінні мигдалики та слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечовід, простата, сім'яники, матка та фалопієві труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина.

Цефобід® виводиться з жовчю та сечею. Концентрація препарату у жовчі досягає дуже високих рівнів (як правило, через 1–3 години після введення) та перевищує аналогічні концентрації у сироватці крові у 100 разів.

Було зареєстровано такі концентрації у жовчі: від 66 мкг/мл через 30 хвилин до 6000 мкг/мл через 3 години після внутрішньовенного введення 2 г препарату пацієнтам без закупорювання жовчних протоків.

Через 12 годин після введення у різних дозах та різними способами підвищення концентрації цефоперазону у сечі пацієнтів з нормальною функцією нирок досягає у середньому від 20% до

30%. Концентрації препарату у сечі понад 2200 мкг/мл було одержано через 15 хвилин після внутрішньовенного введення 2 г Цефобіду. Після внутрішньом'язового введення 2 г препарату максимальні концентрації у сечі становили приблизно 1000 мкг/мл.

Повторне введення Цефобіду не призводить до кумуляції препарату у здорових добровольців.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення препарату із сироватки крові зростає, але зростає і видалення з сечею. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Цефобід® може кумулюватись у сироватці крові.

У хворих з нирковою недостатністю максимальна концентрація у сироватці крові, площа під фармакокінетичною кривою, а також період напіввиведення із сироватки крові такі ж, як і у здорових добровольців.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору кристалічний порошок.

Несумісність.

Розчини Цефобіду та аміноглікозидів не слід вводити одночасно, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування Цефобідом та аміноглікозидом, то це можна зробити шляхом чергування внутрішньовенних інфузій за умови використання окремої системи для внутрішньовенного введення. Рекомендується вводити Цефобід® перед аміноглікозидами. Перед подальшим введенням аміноглікозиду слід промити усю систему відповідним розчином.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище +30 °С.

Упаковка

Порошок у флаконі. По 1 флакону в картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Хаупт Фарма Латіна С.р.л./ Haupt Pharma Latina S.r.l.

Місцезнаходження

Борго Сан Мішель С.С. 156 КМ. 47.600 04100 — Латіна (ЛТ), Італія/ Borgo San Michele S.S. 156 KM. 47.600 04100 — Latina (LT), Italy.

Дата додавання: 17.07.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій